Ухвала

від 11.07.2022 по справі 640/21750/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відкриття касаційного провадження

12 липня 2022 року

м. Київ

справа №640/21750/20

адміністративне провадження №К/990/10059/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Рибачука А.І., Єзерова А.А.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕТТІ» на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмежено відповідальністю «СЕТТІ» до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправними та скасування приписів,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕТТІ" (надалі - ТОВ «СЕТТІ») звернулось до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати припис від 16 червня 2020 року №419-ДК/0161Пр/03/01/-20 Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, складений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Житомирській області Захлібним В.А.;

- визнати протиправним та скасувати припис від 03 грудня 2020 року №1177-ДК/0532/ПР/03/01/-20 Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, складений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Житомирській області Захлібним В.А.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, ТОВ «СЕТТІ» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2022 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2022 року визнано неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2022 року, відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «СЕТТІ» про поновлення строку на касаційне оскарження.

Скаржнику встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом зазначення підстав касаційного оскарження та надання доказів, які підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 11 травня 2022 року скаржником подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та уточнюючу касаційну скаргу.

В заяві про поновлення строку на касаційне оскарження, скаржник просить врахувати в якості належного доказу, який підтверджує дату отримання копії постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2022 року саме 22 березня 2022 року, яка є датою направлення постанови на електронну пошту та додаток Viber представника ТОВ «СЕТТІ» - адвоката Романчука Д.М.

Належність даної електронної адреси підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру адвокатів України, роздруківка з якого додана до заяви. Представник скаржника зазначає, що у зв`язку із веденням на території України Указом Президента України воєнного стану, починаючи з 24 лютого 2022 року, неможливо надати інші докази, які б підтверджували дату отримання оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Розглянувши подану заяву, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.

Розгляд справи в суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

У зв`язку з цим, відповідно до частини першої та четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження представник скаржника зазначає пункти 1, 3, 4 частини четвертої та підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказані підстави мотивує тим, що справа має для скаржника виняткове значення, оскільки оскаржувані приписи, що є актами індивідуальної дії, породжують для ТОВ «СЕТТІ» права і обов`язки, проте не містять чіткої вказівки, які саме дії, та на підставі яких положень закону повинно здійснити для усунення встановлених перевіркою порушень вимог законодавства.

Зазначає, що судами не враховано, що факт наявності на земельній ділянці правомірно набутого нерухомого майна позивача, не може свідчити про «самовільне» захоплення такої ділянки. На думку представника скаржника, справа становить значний суспільний інтерес, оскільки неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду при вирішенні даної категорії справ, а також недоведеність факту відповідності спірних правовідносин у даній справі свідчить про «легалізацію» неправомірною поведінки відповідача щодо притягнення позивача до відповідальності за «неіснуючі» правопорушення.

Вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 17 вересня 2019 року у справі № 806/1723/18, в якій висловлено правову позицію стосовно того, що «припис повинен містити визначення конкретних дій, обов`язкових для виконання для усунення виявлених порушень».

Вказує, що ТОВ «СЕТТІ» володіє на праві приватної власності нерухомим майном, що безпосередньо розташовується на спірній земельній ділянці, що, на його думку, свідчить про доцільність застосування до спірних правовідносин правових висновків Верховного Суду, висловлених у наступних постановах: від 20 лютого 2019 року у справі № 910/9259/17, від 06 березня 2019 року у справі № 910/1056/18, від 14 березня 2019 року у справі № 902/341/17, від 20 березня 2019 року у справі № 910/6186/17, від 04 квітня 2019 року у справі № 910/2655/18, від 19 червня 2019 року у справі № 910/4055/18, від 03 вересня 2019 року у справі № 904/5076/18, від 13 вересня 2019 року у справі № 910/2944/18, від 17 жовтня 2019 року у справі № 824/64/16-а, від 13 листопада 2019 року у справі № 910/5946/17, від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц.

Посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладених у постановах від 10 січня 2019 року у справі № 823/922/17, від 04 вересня 2019 року у справі № 809/1064/18, колегія суддів оцінює критично, оскільки скаржник посилається на певні встановлені обставини у вказаних справах, зокрема, в частині їх доказування, що не може бути визнано належною підставою для касаційного оскарження.

Водночас, в якості підстави касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 4 частини четвертої статті 328 та підпункти 1, 4 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказані підстави обґрунтовує тим, що суди не дослідили зібрані у справі докази, зокрема, розпорядження Житомирської облдержадміністрації № 121 від 07 квітня 2017 року про надання товариству на умовах оренди земельної ділянки.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, керувався правовими висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 22 листопада 2010 року у справі № 3-27г10, від 13 березня 2018 року у справі № 397/1142/17 (2-а/397/48/17), від 15 січня 2019 року у справі № 5011-9/336-2012, від 13 березня 2019 року у справі № 826/11708/17, від 15 липня 2019 року у справі № 140/2320/18, від 17 вересня 2019 року у справі № 806/1723/18, від 09 жовтня 2019 року у справі № 724/1843/18, від 16 липня 2020 року у справі № 819/5/18, від 13 вересня 2021 року у справі № 640/21750/20.

Втім, на думку скаржника, правові висновки, сформульовані Верховним Судом у зазначених вище справах не є подібними до спірних правовідносин, оскільки стосуються випадків неоформлення права користування чи власності на земельну ділянку на якій не розташовується нерухоме майно особи, що самовільно користується такою земельною ділянкою.

Скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 14 березня 2019 року у справі № 902/341/17, відповідно до якої «відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне її зайняття, у тому числі з огляду на правомірність набуття та оформлення у встановленому законом порядку розташованого на ній майна…»; у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 910/5946/17, від 20 березня 2019 року у справі № 910/6186/17, від 27 червня 2018 року у справі № 902/889/16, від 21 січня 2019 року у справі № 910/22093/17 відповідно до яких «..само по собі встановлення і факту користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття».

Посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає неприйнятним, оскільки касаційна скарга не містить жодних його обґрунтувань.

Наведені доводи вказують на існування обставин, визначених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у взаємозв`язку із підпунктами «а», «в» пункту 2 частини п`ятої цієї ж статті, і є підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні.

Керуючись статтями 248, 328, 329, 334, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕТТІ» про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

2. Визнати поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження та поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «СЕТТІ» строк на касаційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2022 року.

3. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕТТІ» на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмежено відповідальністю «СЕТТІ» до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправними та скасування приписів.

4. Витребувати з Житомирського окружного адміністративного суду справу № 640/21750/20 за позовом Товариства з обмежено відповідальністю «СЕТТІ» до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправними та скасування приписів.

5. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

6. Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя А.І. Рибачук

Суддя А.А. Єзеров