Постанова

від 11.07.2022 по справі 135/1682/16-ц

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 135/1682/16-ц

Провадження № 22-ц/801/220/2022

Категорія: 10

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2022 рокуСправа № 135/1682/16-цм. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого суддіСала Т.Б., суддів Берегового О.Ю., Шемети Т.М., секретар Ліннік Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2021 року, ухвалене суддею Ковганичем С.В. в м. Тульчині, повне рішення складено 24 листопада 2021 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Хмельницький), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Державного підприємства «Сетам» Міністерства юстиції України в особі Вінницької регіональної філії, Товариства з обмеженою відповідальністю «ФрейрКомпані» про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на майно, виключення його з акта опису та звільнення з-під арешту, визнання недійсними електронних торгів та протоколів проведення торгів, визнання недійсними актів про проведені електронні торги, визнання незаконними та скасування постанови державного виконавця та акта про передачу земельної ділянки, скасування записів про реєстрацію права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання одного із подружжя солідарним боржником за зобов`язаннями,

встановив:

У жовтні 2016року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила:

- поділити спільне сумісне майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- визнати за нею право власності на 1/2 частину нерухомого майна:

1. земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510600000:07:002:0515 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН №119381 від 25.06.2003);

2. гараж з майстернею № НОМЕР_1 загальною площею 422,5 кв.м, що розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510600000:07:002:0515;

3. земельну ділянку площею 0,0026 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0383 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №256440 від 06.10.2011), що розташована в АДРЕСА_2 ;

4. житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_2 загальною площею108,9 кв.м., житловою площею 72,1 кв.м.;

5. земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 0,0500 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0379 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №256742);

6. земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 0,2261 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0380 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №256743);

7. земельну ділянку площею 0,0024 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510600000:07:002:0382 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №256740 від 30.12.2009);

8. гараж № НОМЕР_2 , загальною площею 19,3 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.1-5 т.1).

- виключити з актів опису та арешту та звільнити з-під арешту 1/2 частину вказаного нерухомого майна, яке зазначене в акті опису та арешту майна від 22.01.2013, 29.01.2013, 22.03.2013.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вищевказане майно є спільною сумісною власністю подружжя.

На примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області (далі - ДВС) перебуває зведене виконавче провадження №37234147 про стягнення коштів з відповідача ОСОБА_2 в сумі 10043878,77 грн.

В грудні 2015 року їй стало відомо про опис майна, яке є її з ОСОБА_2 спільною сумісною власністю.26.01.2016 вона звернулась до ДВС із заявою щодо приналежності їй половини описаного майна боржника та повідомила про настання матеріальної шкоди у разі реалізації описаного майна боржника.

ДВС зверталася до Ладижинського міського суду Вінницької області із поданням про визначення 1/2 частки боржника ОСОБА_2 у спільному майні подружжя, набутого за час шлюбу із нею, однак, вказане подання було залишено без розгляду у зв`язку з не усуненням недоліків подання. Тому вона вимушена звернутися до суду із даним позовом.

Також, 22.11.2016 ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила:

- поділити спільне сумісне майно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- визнати за нею право власності на 1/2 частину майна та виключити з постанови про опис та арешт майна боржника і звільнити з-під арешту 1/2 частину майна, яке зазначене в постанові від 27.10.2016 про опис та арешт майна боржника ОСОБА_2 :

1.Губка поліровочна 150GP, APP-1 шт.- 30 грн.

2.Фільтра масляні MAHLE: OC90 -1 шт. (120 грн), OC47-4 шт. (160 х 3=480 грн), OC384-1 шт (105 грн), OC285-2 шт. (120 x 2 = 240 грн) - 945 грн.

3.Фільтра масляні WIX: WL7168-2 шт. (70 x 2 = 140 грн), WL7067-2 шт. (75 х 2 = 150 грн), WL7086-2 шт. (110 х 2 = 220 грн), WL7081-1шт (125 грн), WL7087-2 шт. (105 х 2 = 210 грн), WL7107-1 шт. (165 грн) - 1010 грн.

4.Фільтр масляний FILTRON: OP541- 1 шт. (105 грн), OM522/1 - 1 шт. (170 грн), OP583 - 1 шт. (105 грн), OP568 - 1 шт. (105 грн), OM511- 1шт (90 грн), OP644 - 1 шт. (120 грн), OP634 - 2 шт. (140 х 2 = 280 грн) - 975 грн.

5.Фільтра масляні WIX: WL7256- 1 шт. (195 грн), OP626-2 шт. (180 х 2 = 360 грн), OP620-WL7176-1 шт. (125 грн), WL7131-3 шт. (100 х 3 = 300 грн), WL7119-1 шт. (100 грн), WL7134-1 шт. (105 грн), WL7061-1шт (125 грн), WL7429-1 шт. (195 грн), WL7305-1 шт. (200 грн) - 1705 грн.

6.Фільтра масляні: MEYLE 7143220011 02/13 - 1 шт. (110 грн); BOSCH: P3276 0451103276) - 1 шт. (90 грн), P2028 (0986452028) - 1 шт. (100 грн); MAXGEAR OF1039-1 шт. (90 грн), MANN FILTER HU712/7X - 1 шт. (235 грн), MAXGEAR OF525 - 1 шт. (120 грн), MEYLE 7143220001 - 1 шт. (70 грн), MAXGEAR OF938 - 1 шт. (120 грн), OF537- 2 шт. (125 х 2 = 250 грн) - 1185 грн.

7.Фільтра масляні KNECHT MAHLE: OX153D3 - 3 шт. (235 х 3 = 705 грн), OX388D - 1 шт. (205 грн), OC100 - 1 шт. (140 грн), OC205-1шт (135 грн), OC195- 1 шт. (115 грн), OX143D - 1 шт. (180 грн), OC617 - 1 шт. (100 грн), OC470 - 1 шт. (260 грн), OC383-1 шт. (110 грн), OC262 - 1 шт. (190 грн), OC105-1 шт. (225 грн) - 2365 грн.

8.Фільтра масляні: Cleanfilters DO937 - 1 шт. (120 грн), DO918 - 1 шт. (160 грн), Purflux L267D - 1 шт. (130 грн), L270 - 1 шт. (190 грн), LS932 - 1 шт. (110 грн), WIX WL7240 - 1 шт. (130 гр); FILTRON OE667 - 1 шт.(110 грн), MAHLE OX171/2D - 1 шт. (290 грн), FILTRE A HUILE (Citroen/Peugeot) 1109CL- 1 шт. (150 грн), RENAULT GROUP 8200362442 - 3 шт. (190 х 3 = 570 грн), 7700274177- 1 шт. (110 грн) - 2070 грн.

9.Паливні фільтра: BOSCH N1712, PU822X - 2 шт. (80 x 2 = 160 грн), N1717 - 1 шт. (255 грн), N2056 (F026402056) - 1 шт. (600 грн),P9278 (1457429278) - 1 шт. (150 грн) - 1165 грн.

10.Паливні фільтра WIX: WF8040 - 1 шт. (195 грн), WF8033 - 2 шт. (155 х 2 = 310 грн), WF8014 - 2 шт. (115 х 2 = 230 грн), 33167F - 2 шт. (100 х 2 = 200 грн), WF8352 - 3 шт. (165 х 3 = 495 грн), WF8110 - 1 шт. (210 грн), WF8058 - 1 шт. (190 грн) - 1830 грн.

11.Паливні фільтра Purflux: C507A - 1 шт. (320 грн), C491 - 2 шт. (230 х 2 = 460 грн), FCS752 - 1 шт. (725 грн) - 1505 грн.

12.Паливні фільтра: BSG 90130002 - 2 шт (150 х 2 = 300 грн), Cleanfilters MG1602 - 1 шт. (200 грн), DN829 - 1 шт. (225 грн), BOSCH N9289 (НОМЕР_5) - 1 шт. (80 грн), Filtron PM819 - 1 шт. (75 грн), PP865/5 - 1 шт. (170 грн), MANN FILTER WK939/2 - 1 шт. (745 грн), MITSUBISHI MOTORS 1770A012 - 1 шт. (435 грн) - 2230 грн.

13.Паливні фільтра KNECHT MAHLE: KX87D - 1 шт. (290 грн), KX183D - 2 шт. (380 х 2 = 760 грн), KX218D - 1 шт. (370 грн), KX79D - 1 шт. (190 грн), KC68 - 1 шт. (250 грн), KL75 - 1 шт. (305 грн), KL176/6D - 1 шт. (285 грн) - 2450 грн.

14.Паливніфільтра MAHLE:KX206D-2шт. (205х 2=410грн),KX63/1-1шт. (150грн),KL522-1шт. (270грн),KX85D-1шт. (385грн),OC215-1шт. (120грн),KL61-1шт. (235грн)-1570 грн.

15.Масляний фільтр FILTRON: PP922 - 1 шт. (190 грн), паливні фільтра MAXGEAR PF972 - 1 шт. (165 грн), PF069 - 1 шт. (115 грн), MEYLE 1002010012 - 1 шт. (300 грн) - 770 грн.

16.Наждачна бумага марки MIRKA WPF: P400 - 5 шт. (50 грн), P120 - 1 пачка (510 грн), P360 - 3 шт. (30 грн), P600 - 1 шт. (10 грн) - 600 грн.

17.Наждачна бумага P80 RHYNOGRIP - 30 шт. (30 х 10 грн) - 300 грн.

18.Мастило моторне PENNASOL: 5W40 - 4 шт. по 5 літрів кожна (450 х 4 =1800 грн), 10W40 - 3 шт. по 5 літрів кожна (400 х 3 = 1200 грн), 5W30 - 2 шт. по 5 літрів кожна (780 х 2 = 1560 грн.)- 4560 грн.

19.Мастило моторне ELF 900SXR 5W40 по 4 літри - 2 шт. (630 х 2) - 1260 грн.

20.Мастила моторні SHELL 5w30 ULTRA - 2 шт. 4 літри (750 x 2 = 1500 грн), 10w40 HX7 - 1 шт. 4 літри (380 грн) - 1880 грн.

21.ЛЕОЛ ТАД 17И 1 шт. - 3 літри (160 грн), 2 шт. - по 1 літру (60 х 2 = 120 грн), промивка М 1 шт. - 3 літри (250 грн.) - 560 грн.

22.Мастило моторне ZIC XQ LS 5W30 1 шт. 5 л-700 грн.

23.Концентрат охолоджуваної рідини HEPU 2 шт. по 1,5 літра (180 х 2) - 360 грн.

24.Автоконсервант MOBI LACK 3 шт. по 1000 ml ( 60 х 3 ) - 180 грн.

25.Акриловий отверджувач GLOBAL 160 ml 2 шт. ( 2 х 70) - 140 грн.

26.Автоемаль GLOBAL 400 ml 4 шт. (4 х 250) - 1000 грн.

27.Літол 24 GREASE 2 шт. по 400 ml( 2 х 60) - 120 грн.

28.Мастило графітне Ж ВинТелМАС 3 шт. по 400 грам (3 х70) - 210 грн.

29.Затверджувач NOVOL H5520 250 ml 1 шт. (100 грн), MOBIHEL 0,5L ISO 1 шт. (160 грн)- 260 грн.

30.Преобразователь TAMAK-1 3 шт. по 1 літрі (25 х 3) - 75 грн.

31.Перетворювач іржіАнтикор2 шт. по 0,5 літра (15 х 2 ) -30 грн.

32.Ліхтар задній лівий на транспортний засіб VW LT 1 шт.- 450 грн.

33. Ручка дверей на VW LT 1 шт.- 200 грн.

34.Двірники на авто WIPER BLADES 8 шт. (80 х 8 = 640 грн ), ALCA 1 шт. - 80 грн , KIOKI -1 шт. - 80 грн, BOSCH №70 - 1 шт.- 120 грн - 920 грн.

35.Антикорозійний грунт MOBI LACK- 2 шт. по 1 кг (2 х 60) - 120 грн.

36.Герметик NEW LINE - 1 шт. 1 кг (1 х 90) - 90 грн.

37.Тормозна рідина DOT 4 - 1 шт. (60 грн) FLVID 400; DOT-4 КЛАС 400 мл - 1 шт. (50 грн) - 110 грн.

38.Склоомиваюча рідина - 1 шт. AVTOTRADE-20С; 0,9 кг «Авто обзор»- 40 грн.

39.Автозапчастина (сайленблок) LEMFORDER 26578 01 - 1 шт. -130 грн.

40.Очисник скла «Водосгон»1 шт. - 40 грн.

41.Антифриз RELIX ENERGY 1 кг - 1 шт. (60 грн); 5 кг - 1 шт. (230 грн), PROLONGER -1 шт.-5 кг (230 грн) - 520 грн.

42.Термокомплект - 4 штAufotren (80 х 4) - 320 грн.

43.Мастило автомобільне PENNASOL - 2 шт. по 5 літрів 10W-40; (2 х 400) = 800 грн.

44.Фільтра повітря: WIXWA 6583 - 1 шт. (150 грн), WA 6167 - 1 шт. (120 грн), WA 6168 - 1 шт. (110 грн), WA 6176 - 1 шт. (80 грн), WA 9440 - 1 шт. (210 грн), WA 9439 - 1 шт. (190 грн), WA 6250 - 1 шт. (110 грн), WA 6669 - 1 шт. (210 грн), WA 6239 - 1 шт. (120 грн), WA 6226 - 1 шт. (110 грн), WA 6221 - 1 шт. (110 грн), WA 6734 - 1 шт. (260 грн), WA 6703 - 2 шт. (2 х 160 = 320 грн), WA 9425 - 2 шт. (2 х 200 = 400 грн); FILTRON: AP 004 - 1 шт. (110 грн), AP 175 - 1 шт. (230 грн), AF 251 - 1 шт. (80 грн), AF 251 - 1 шт. (80 грн), AP 023 - 1 шт. (120 грн) AR 223 - 1 шт. (160 грн), AR 256 - 1 шт. (210 грн), AP 090/13 - 1 шт.(180 грн), AP 175/13-1 шт. (120 грн), AP 050 - 1 шт. (100 грн), AP 113 - 1 шт. (150 грн), AP 129 - 1 шт. (130 грн), AP031-1 шт. (310 грн); KNECHT MAHLE: LX 511/1 - 1 шт. (220 грн), LX1573 - 1 шт. (270 грн), LX537 - 1 шт. (200 грн); WIX: WA6345 - 1 шт. (250 грн), WA6385 - 1 шт. (80 грн); TOKO: BK2514 - 1 шт. (70 грн); CLEAN FILTERS: MA1066 - 2 шт. (2 х 260=520 грн), MA1357 - 1 шт. (240 грн) - 6330 грн.

45.IR FILTER: PAA051 - 1 шт. (100 грн); CLEAN FILTERS: MA3195 - 1 шт (200 грн); MAXGEAR: AF9088 - 1 шт. (130 грн); PURFLUX: A1227 - 1 шт. (260 грн); MAHLE: LX1076-1 шт. (210 грн); JC PREMIUM B4W007PR - 1 шт. (250 грн);MANN FILTER: C3251/11 шт (200 грн); PURFLUX: A1160 - 1 шт. (230 грн),A1229 - 1 шт. (190 грн) - 1770 грн.

46. Болти та гайки, шайби б/в розміщених в коробці- 100 грн.

47.Мастила та рідини, що розлиті в каністри з ознаком б/в напівпорожні в загальній кількості 78 пляшок, 32 банки металеві- 400 грн.

48.Стільці - 2 шт. (125 х 2 = 250 грн), столи - 2 шт. (700 + 200 = 900 грн), полиці прямокутні прямі - 6 шт. (100 х 6 = 600 грн), прямокутні полиці П образної форми - 5 шт. (150 х 5 = 750 грн), матеріалу МДФ з ознаками забруднення, пошкодження, використання - 2500 грн.

49.Телефон PALLADIUM чорного кольору - 50 грн.

50.Бокси пластикові з яких 1 шт. на болгарку BOSH (без вмісту всередині даної болгарки з ознаками б/в зеленого кольору; та пластиковий бокс BOSH; що виявлений з мілкими монтажними елементами б/в.) - 60 грн.

51.Велосипед червоного кольору 2-х колісний марки BLACKSHOX Comfort з ознаками б/в в задовільному стані- 3000 грн.

52.Труби пластикові чорного кольору в кількості 2 шт., що змотані та обгорнуті у плівку-2700 грн.

53.Автомобільний багажник металевий прямокутний, сірого кольору з кріпленнями ( на багажнику наявний текст наступного змісту: www.heizung-barthel.lu) 1 шт. з ознаками б/в в задовільному стані- 4000 грн.

54.Керамічна плитка бежевого кольору GoldenTile: а) 1 упаковка із плиткою і нанесеним зображенням, що налічує 4 плитки в середині упаковки; б) 16 пачок плитки без зображання, однотонна; в) 2 плитки без упаковки без зображення-4000 грн.

55.Принтер Epson STYLUS CX 4300; моделі С331А з функцією ксерокопії, № К2VV293536*04101 чорного кольору 1 шт. з ознаками б/в - 500 грн.

56. Стільці бежевого кольору з оббивкою тканини бежевого кольору4 шт. з ознаками б/в (300 х 4)- 1200 грн.

57.Столи в кількості 2 шт. коричневого кольору розміром 1.2 м х 0,60 м, з ознаками б/в (500 х 2)-1000 грн.

58.Диван комбінований з 2-х частин, загальною довжиною = 2,5 м, оббивка шкіра, колір зелений, з ознаками б/в, технічний стан задовільний- 4000 грн.

59.Стільці офісні металеві з оббивкою тканини, колір чорний, кількість 7 шт. (125 х 7) - 875 грн.

60.Комплект м`яких меблів з числа 1- го дивана 1,8 м та 2-х крісел 0,6 м, технічний стан задовільний, колір сірий- 4000 грн.

61.Стіл округлої форми коричневого кольору, матеріал МДФ 1 шт. з ознаками використання - 400 грн.

62.Музичний центр GrundigRecordPlayBack сірого кольору з функцією CD з 2-ма колонками сірого кольору- 1200 грн.

63.Телефон-факс Panasonic сірого кольору б/в 1 шт. -100 грн.

Також, 26.05.2017 ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила:

- визнати за нею право власності на (100%) нерухоме майно (зазначені в позовній заяві п`ять земельних ділянок, гараж та гараж з майстернею, житловий будинок з господарськими будівлями);

- виключити з актів опису та арешту та звільнити з-під арешту нерухоме майно, яке зазначене в акті опису та арешту майна від 22.01.2013, 29.01.2013, 22.03.2013.

Керуючись ч. 4 ст. 71 СК України, позивачказазначила, що оскільки відповідач ОСОБА_2 на даний час знаходиться в місцях позбавлення волі, необхідно з`ясувати його думку щодо компенсації йому вартості 1/2 частки спільного сумісного нерухомого майна, після чого нею буде внесеновідповідну суму на депозитний рахунок суду (а.с.218-221 т.2).

Також, 11.05.2018 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просила:

- визнати за нею право власності на нерухоме майно та виключити з актів опису та арешту та звільнити з-під арешту рухоме майно, зазначене в акті опису та арешту майна від 15.01.2015:

1. Зварювальний апарат "ТЕLМIG" 203/2 червоного кольору - 1 шт - 4433 грн;

2. Домкрат "МІОL" - 1 шт - 513 грн;

3. Газовий балон червоного кольору - 1 шт - 233 грн;

4. Підйомник для машин зеленого кольору - 1 шт (жовто -зеленого кольору) - 32083 грн;

5. Стіл металевий зеленого кольору - 1 шт -1225 грн;

6. Вимірювач тиску в шинах - 2шт "INTERTOOL" - 117 грн;

7. Зарядний пристрій "Battmax" чорного кольору - 1 шт - 1108 грн;

8. Дрель "Вosch" - 1 шт - 933 грн;

9. Набір ключів - 1 шт - 350 грн;

10. Ключ червоного кольору балонний - 1 шт -128 грн;

11. Тиски металеві - 1 шт (закріплені на столі) -1867 грн;

12. Прес для підшипників - 1 шт- 2158 грн;

13. Маску зварювальну - 1 шт - - 204 грн;

14. Пневмогайкокрут - 1 шт - 642 грн;

15. Пристрій лазерний для розвалу сходження найс -1 шт - 2508 грн;

16. Точильний (наждачний) станок "Powertec" - 1 шт - 852 грн;

17. Болгарку "РWT" -1 шт - 904 грн;

18. Тиски"КАRО", закріплені на столі - 1 шт - 817 грн;

19. Компресор "АВАС" - 1 шт - 4433 грн;

20. Фен "Storm" - 1 шт - 391 грн;

21. Обігрівач "NNR" - 1 шт - 1983 грн;

22. Мийку "Karcher" - 1 шт - 3000 грн;

23. Пилосос "Karcher" - 1 шт - 2741 грн.

Всього майна на суму 63623 грн.

У вказаній заяві ОСОБА_1 зазначила, що 05.03.2018 Ладижинським міським судом Вінницької області у справі №135/1054/16-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області про визнання права власності на згадане майно та про зняття з нього арешту. Відповідно до встановлених вказаним рішенням обставин, ОСОБА_2 придбав у ПП «Екатерина», зокрема, частину вказаного вище рухомого майна всього на суму 127247 грн. Оскільки вказане майно придбане в період шлюбу за спільно нажиті кошти воно є спільною сумісною власністю подружжя, а позивачка відповідно до ч. 2 ст. 60, ч. 1 ст. 70 СК України має право на визнання за нею права власності не вказане майно. А оскільки вказане майно арештоване, вона має право звертатися до суду з позовом про виключення належної позивачеві частки майна з акту опису та звільнення з-під арешту. Факт належності вказаного майна ОСОБА_2 встановлено згаданим рішення суду у справі №135/1054/16-ц(а.с.9-11 т.4).

Також, 03.10.2018 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою (в порядку п. 2 ч. 1 ст. 49 ЦПК України), в якій просила:

- визнати за нею право власності на нерухоме майно (вказані в позові п`ять земельних ділянок, гараж та гараж з майстернею, житловий будинок з господарськими будівлями), виключити з актів опису та арешту та звільнити з-під арешту нерухоме майно, зазначене в акті опису та арешту майна від 22.01.2013, 29.01.2013, 22.03.2013, а також в постановах ДВС від 12.07.2018 (п`ять земельних ділянок, гараж та гараж з майстернею, житловий будинок з господарськими будівлями);

- визнати недійсними електронні торги від 05.09.2018, протокол проведення електронних торгів №358689 від 05.09.2018 земельна ділянка площею 0,0024 га по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0510600000:07:002:0382 та гараж № НОМЕР_2 загальною площею 19,3 кв.м. по АДРЕСА_1 ;

-визнати недійсними електронні торги від 06.09.2018, протокол проведення торгів №356395 від 06.09.2018, акт про проведені електронні торги від17.09.2018 - земельна ділянка площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510600000:07:002:0515 та гараж з майстернею № НОМЕР_1 загальною площею 422,5 кв.м по АДРЕСА_1 , що розташований на вказаній земельній ділянці;

- визнати недійсними електронні торги від 10.09.2018, протокол проведення електронних торгів №358564 від 10.09.2018 земельна ділянка по АДРЕСА_2 площею 0,2261 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0380;

- визнати недійсними електронні торги від 20.08.2018, протокол проведення торгів №353749 від 20.08.2018, акт про проведенні електронні торги від 28.08.2018 обладнання станції технічного обслуговування автомобілів;

- визнати недійсними електронні торги від 02.07.2018, протокол проведення електронних торгів №350385 від 02.07.2018, акт про проведенні електронні торги від 23.08.2018 меблі з офісу із 8 найменувань.

В обґрунтування заяви зазначено, з отриманого в 2016 році подання ДВС їй стало відомо про те, що ДВС було описано та арештовано майно, яке знаходиться у спільній сумісній власності подружжя (земельні ділянки з кадастровими номерами 0510600000:07:002:0515, 0510600000:07:002:0380, 0510600000:07:002:0379, 0510600000:07:002:0383; житловий будинок по АДРЕСА_2 , гараж, споруди типу «вагон» та огорожі території на земельній ділянці з кадастровим номером 0510600000:07:002:0515).

Вказане майнов порушення вимог закону було арештовано ДВС, що підтверджується оскарженням цієї постанови відповідачем ОСОБА_2 .Вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя позивача та боржника ОСОБА_2 .

Вона відповідно до ч. 2 ст. 60, ч. 1 ст. 70 СК України має право на визнання за нею права власності на все нерухоме майно за нею та зі згоди відповідача ОСОБА_2 внесла на депозитний рахунок грошові кошти, що дорівнюють вартості 1/2 даного нерухомого майна. Оскільки вказане майно описано та арештовано, його слід виключити з акту опису та звільнити з-під арешту.

До закінчення підготовчого судового засідання по даній справі земельна ділянка з кадастровим номером 0510600000:07:002:0382 та гараж № НОМЕР_2 продано на електронних торгах, що підтверджується протоколом проведення електронних торгів №358689 від 05.09.2018. Крім того, відповідачем ОСОБА_2 оскаржені до суду дії ДВС, пов`язані з незаконною передачею вказаної земельної ділянки та гаража на електронні торги (цивільна справа №135/1053/18). На день подачі заяви торги незаконно зупинено відповідно до постанови державноговиконавця від 21.09.2018 про відкладення проведення виконавчих дій.

Земельну ділянку з кадастровим номером 0510600000:07:002:0515 та гараж з майстернею №8 продано на електронних торгах, що підтверджується протоколом проведення електронних торгів №356395 від 06.09.2018 та актом проведення електроннихторгів від 17.09.2018. Відповідачем ОСОБА_2 оскаржені до суду дії ДВС, пов`язані з незаконною передачею вказаної земельної ділянки та гаража на електронні торги.

Земельну ділянку з кадастровим номером 0510600000:07:002:0380 продано на електронних торгах, що підтверджується протоколом проведення електронних торгів №358564 від 10.09.2018. Відповідачем ОСОБА_2 оскаржені до суду дії ДВС, пов`язані з незаконною передачею вказаної земельної ділянки та гаража на електронні торги. На день подачі заяви торги незаконно зупинено відповідно до постанови державного виконавця від 21.09.2018 про відкладення проведення виконавчих дій. Крім того, відповідачем ОСОБА_2 оскаржені до суду дії ДВС, пов`язані з незаконною передачею вказаної земельної ділянки.

Обладнання станції технічного обслуговування автомобілів продано на електронних торгах, що підтверджується протоколом проведення електронних торгів №353749 від 20.08.2018 та актом про проведенні електронні торги від 28.08.2018. Відповідачем ОСОБА_2 оскаржені до суду дії ДВС, пов`язані з незаконною передачею рухомого майна на електронні торги, рішення по скаргах не прийнято.

Меблі з офісу із 8 найменувань продано на електронних торгах, що підтверджується протоколом проведення електронних торгів №350385 від 02.07.2018 та актом про проведенні електронні торги від 23.08.2018. Відповідачем ОСОБА_2 оскаржені до суду дії ДВС, пов`язані з поновленням виконавчого провадження, рішення по скаргах не прийнято.

Проведенні електронні торги, як і протоколи та акти є недійсними, оскільки, по-перше, реалізовано майно, що належить позивачу як особі, яка не є боржником за виконавчим провадженням, по-друге, реалізоване майно придбано в період шлюбу, по-третє, належність вказаного майна на праві спільної сумісної власності подружжю презюмується законом. ДВС протиправно передала на реалізацію ДП «Сетам» рухоме та нерухоме майно, яке знаходиться в спільній сумісній власності без виділення частки боржника ОСОБА_2 в натурі, чим порушила вимоги ст. 443 ЦПК України, ч. 6 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження», ч. 6 ст. 52 ЗУ «Про виконавчепровадження» в редакції 2010 року. Державний виконавець після закриття виконавчого провадження відносно стягнення коштів на користь ОСОБА_4 зобов`язаний був передати виконавче провадження по місцю проживання боржника та знаходження його рухомого та нерухомого майна (а.с.68-77 т.4).

Також, 11.02.2019 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила:

- визнати недійсними протокол про проведення електронних торгів №358689 від 05.09.2018, оформлений 04.01.2019 та акт про проведенні електронні торги від 17.01.2019 щодо наступного нерухомого майна: земельна ділянка площею 0,0024 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510600000:07:002:0382 (державний акт серії ЯИ №256740 від 30.12.2009) та гараж № НОМЕР_2 загальною площею 19,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсними протокол про проведення електронних торгів №384057 від 10.09.2018, оформлений 23.01.2019 та акт про проведенні електронні торги від 01.02.2019 щодо наступного нерухомого майна: земельна по АДРЕСА_2 , площею 0,2261 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0380 (державний акт серії ЯИ №256743).

В обґрунтування заяви зазначила, що проведення торгів стосовно майна, яке є предметом спору у даній справі стало можливо внаслідок порушення суддею ч. 4 ст. 3, ст. 154 ЦПК України шляхом незаконного застосування зустрічного забезпечення та незаконного скасування ухвали про забезпечення позову. Проведенні електронні торги, як і протоколи про їх проведення та акти про проведенні торги є недійсними, оскільки, по-перше, реалізовано майно, що належить позивачу як особі, яка не є боржником за виконавчимпровадженням, а по-друге, реалізоване майно придбано подружжям в період шлюбу. Виконавчою службою не було виділено частку боржника ОСОБА_2 в натурі, чим порушено вимоги ст. 443 ЦПК України, ч. 6 ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження», ч. 6 ст. 52 ЗУ «Про виконавчепровадження» в редакції 2010 року. При проведенні торгів порушено вимоги Порядку реалізації арештованого майна, оскільки продане на електронних торгах майно знаходиться в спільній сумісній власності позивача та відповідача ОСОБА_2 без виділення частки боржника в натурі, тобто на торги виставлено майно, яке не належить боржнику (а.с.38-43 т.5).

Також, 09.09.2019 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила:

- визнати незаконнимита скасуватипостанову державноговиконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Бойко С.В. про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 09.01.2019 та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу земельна ділянка площею 0,0026 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0383 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №256440), що розташована в АДРЕСА_2 ;

- скасувати записи про реєстрацію права власності від №31978502 від 10.06.2019; №30553909 від 01.03.2019; №30553731 від 01.03.2019; №30554098 від 01.03.2019; №30554008 від 01.03.2019; №30553654 від 01.03.2019в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- витребувати у ТОВ «ФрейрКомпані» на користь неї нерухоме майно (чотири земельні ділянки (кадастрові номери 0510600000:07:002:0383, 0510600000:07:002:0380, 0510600000:07:002:0382, 0510600000:07:002:0515), гараж № НОМЕР_2 та гараж з майстернею №8).

В обґрунтування зазначила, що їй стали відомі обставини щодо відчуження третім особам, а також передачі стягувачу нерухомого майна, яке є предметом спору, а саме ТОВ «ФрейрКомпані» незаконно зареєструвало за собою право власності на вказані вище чотири земельні ділянки та два гаражі, не дивлячись на те, що протоколи про проведенні електронні торгита акти про проведенні електронні торги стосовно даного майна позивач просить визнати недійсними. Відповідно до ст. 85 ГК України, ст. 3, 12 ЗУ «Про господарські товариства» товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність, як вклад до статутного капіталу. З інформаційної довідки вбачається, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_8 внесли нерухоме майно, що є предметом спору до статутного капіталу товариства, однак, станом на 09.01.2019 вони не є учасниками або засновникамиданоїюридичної особи, а тому не могли формувати статутний капітал товариства. Спірне нерухоме майно знаходиться в незаконному володінні ТОВ «ФрейрКомпані», так як воно набуте юридичною особою з незаконних підстав. Таким чином, майно відповідно до ст. 388 ЦК України підлягає витребуванню з володіння ТОВ «ФрейрКомпані», оскільки воно вибуло з володіння власника не з його волі. У зв`язку з тим, що електронні торги щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0510600000:07:002:0383 не відбулися, вона передана державним виконавцем стягувачу ОСОБА_9 , а тому він набув право власності на спірне нерухоме майно. Оскільки передане відповідачу ОСОБА_9 майно в погашення заборгованості знаходиться в спільній сумісній власності боржника та позивача без виділення частки боржника в натурі, передана по акту та постанові земельна ділянка в момент передачі ОСОБА_9 не належала боржнику. Тому акт та постанова про передачу згаданої вище земельної ділянки є незаконними та такими, що підлягають скасуванню (а.с.4-9 т.6).

Також, 28.05.2020 ОСОБА_1 було подано заяву, в якій вона просила:

- визнати незаконнимита скасуватипостанову державноговиконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Бойко С.В. про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 09.01.2019 та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу земельна ділянка площею 0,0026 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0383 (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №256440), що розташована в АДРЕСА_2 ;

- скасувати записи про реєстрацію права власності від №31978502 від 10.06.2019; №30553909 від 01.03.2019; №30553731 від 01.03.2019; №30554098 від 01.03.2019; №30554008 від 01.03.2019; №30553654 від 01.03.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- витребувати у ТОВ «ФрейрКомпані» на користь неї нерухоме майно (чотири земельні ділянки (кадастрові номери 0510600000:07:002:0383, 0510600000:07:002:0380, 0510600000:07:002:0382, 0510600000:07:002:0515), гараж № НОМЕР_2 та гараж з майстернею №8).

Вказана заява за своїм змістом аналогічна заяві від 09.09.2019 (а.с.19-26 т.7).

Крім того, учервні 2017 року ОСОБА_10 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив визнати за ним право на стягнення з ОСОБА_1 як солідарного боржника з ОСОБА_2 155000 євро заборгованості перед ОСОБА_11 за рахунок спільного майна подружжя (а.с.247-249 т.2).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що кошти, які були запозичені ОСОБА_2 у ОСОБА_3 та стягуються з останнього у зведеному виконавчому провадженні, являються об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та були використані останнім в інтересах сім`ї, а саме для набуття спільного майна подружжя та забезпечення існування членів сім`ї, а тому дані кошти згідно ч.3 ст.61 СК України є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї. У подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти, виникає зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення позичкових коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники (а.с.247-248 т.2).

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні первісного та зустрічного позовів.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 .

В скарзі зазначає, що судом порушено вимоги ст. 206 ЦПК України, оскільки відповідач ОСОБА_2 визнав позовні вимоги про поділ майна подружжя, визнання права власності на 1/2 спірного майна, виключення його з опису та звільнення з-під арешту, у зв`язку з чим суд зобов`язаний був ухвалити рішення про задоволення позову; суд в порушення вимог ст.60, 62 ЦПК України допустив до участі в розгляді справи на боці відповідача Петера Дерксена неповноважного представника та приймав від нього процесуальні документи; судом порушено вимоги ст. 210 ЦПК України, оскільки справа слухалася протягом п`яти років; суддею Ковганичем С.В. у зв`язку із скасуванням його ухвали про відмову в забезпечені позову не заявлявсясамовідвід; рішення постановлено неповноваженим складом суду; судом безпідставно було відмовлено в залучені до участі у справі як співвідповідача Гайсинську об`єднану державну податкову інспекцію, оскільки на момент заявлення клопотання та на момент ухвалення рішення суду наявний вирок суду про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності з конфіскацією майна; судом незаконно скасовано заходи забезпечення позову шляхом незаконного застосування зустрічного забезпечення позову; прийшовши до висновку, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя та що частка боржника повинна бути виділена в натурі суд прийшов до протилежного висновку про законність арешту майна, його реалізації на електронних торгах без виділення в натурі частки подружжя, яке не єборжником; судом безпідставно застосовано постанову ВС від 06.03.2019 у справі №317/3272/16-ц, від 22.10.2018 у справі №654/1528/17, від 03.04.2019 у справі №726/831/15-ц; судом неправильно застосовано ЗУ «Про виконавче провадження» та Порядок реалізації арештованого майна, а також постанови ВС від 10.06.2020 у справі №207/119/17, від 30.01.2019 ту справі №727/536/17-ц, від 08.07.2020 у справі №201/18443/17, від 17.04/2019 у справі №456/4503/14-ц; судом не взято до уваги, що майно відповідача ОСОБА_2 на момент проведення торгів, а також після завершення торгів та оформлення актів державного виконавця про проведенні торги знаходилося під накладеним МВС арештом, а тому воно не могло виставлятися на продаж на електронних торгах; судом неправильнозастосовано ст. 388 ЦК України.

У поданих на апеляційну скаргу відзивах ОСОБА_8 , ТОВ «ФрейрКомпані», Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) просять апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що пред`являючи до суду позов про поділ майна подружжя та визнання права власності на майно ОСОБА_1 діяла явно недобросовісно і даний обраний подружжям спосіб захисту направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника, тому сторони діють недобросовісно та зловживають своїми правами стосовно ОСОБА_3 , при відсутності спору між собою, знаходячись у шлюбі. Оскільки позовні вимогив частині виключення майна з акта опису та звільнення з-під арештує похідними від позовних вимог про визнання права власності на майно, вони також не підлягають задоволенню.

Також суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними електронних торгів від 02.07.2018, 20.08.2018, 05.09.2018, 06.09.2018 та 10.09.2018, а відтак і визнання недійсними протоколів проведення даних електронних торгів та відповідних актів про проведення електронних торгів, оскільки ОСОБА_1 не вказала на будь-які порушення організатором торгів норм Порядку реалізації арештованого майна, а також не надала доказів, які б вказували на порушення правил проведення електронних торгів. У зв`язку з цим не підлягають задоволенню і вимоги позову щодо визнання незаконними та скасування постанови від 09.01.2019 та акта від 09.01.2019 про передачу земельної ділянки кадастровий номер 0510600000:07:002:0383, скасування записів про реєстрацію права власності №31978502 від 10.06.2019, №30553909 від 01.03.2019, №30553731 від 01.03.2019, №30554098 від 01.03.2019, №30554008 від 01.03.2019, №30553654 від 01.03.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки дані вимоги є похідними. ОСОБА_1 при пред`явленні позовної вимоги щодо витребування майна з чужого незаконного володіння не враховано, що майно не можна витребувати від добросовісного набувача тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень.

Колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та не суперечить засадам цивільного законодавства.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 03.12.1993 перебувають у зареєстрованому шлюбі (копія свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 03.12.1993 (а.с.8 т.1).

Спірне майно, на яке позивач ОСОБА_1 просить визнати право власності складається з чотирьох блоків:

- будинковолодіння АДРЕСА_2 , і за цією адресою три земельні ділянки для будівництва та обслуговування будинку, для особистого селянського господарства та для індивідуального гаражного будівництва;

- земельна ділянка для ведення садівництва на території садового товариства «Протон» та гараж з майстернею № 8 на ній;

- гараж № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 та земельна ділянка для гаражного будівництва, на якій розташований цей гараж;

- рухоме майно.

Перший блок.

За договором купівлі-продажу жилого будинку від 25.06.2004, ОСОБА_2 є власником жилого будинку з господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_2 загальною площею 106,3 кв.м, житловою 72,1 кв.м. (зареєстроване за ним 17.09.2004) (а.с.19 т.1)

Відповідно до копії державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯИ №256742, ОСОБА_2 на підставі рішення Ладижинської міської ради 28 сесії 5 скликання від 25.11.2008 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0500 га в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0510600000:07:002:0379 (а.с.22 т.1).

Відповідно до копії державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯИ №256743, ОСОБА_2 на підставі рішення Ладижинської міської ради 28 сесії 5 скликання від 25.11.2008 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2261 га в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0510600000:07:002:0380 (а.с.23 т.1).

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №256440 від 06.10.2011, ОСОБА_2 на підставі рішення Ладижинської міської ради 28 сесії 5 скликання від 25.11.2008 №1006 є власником земельної ділянки для індивідуального гаражного будівництва площею 0,0026 га в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0510600000:07:002:0383 (а.с.18 т.1).

Другий блок.

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №119361 від 25.06.2003, ОСОБА_2 на підставі рішення Ладижинської міської ради 1 сесії 23 скликання від 27.05.1998 є власником земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,1000 га в м. Ладижин на території садового товариства «Протон», кадастровий номер 0510600000:07:002:0515 (а.с.15 т.1).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна №63419741 від 14.07.2016, ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення - гаража з майстерною, Г, загальною площею 422,5 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.16 т.1).

Блок третій.

Відповідно до копії державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯИ №256740, ОСОБА_2 на підставі рішення Ладижинської міської ради 28 сесії 5 скликання від 25.11.2008 є власником земельної ділянки для гаражного будівництва площею 0,0024 га в АДРЕСА_3 , кадастровий номер 0510600000:07:002:0382 (а.с.23 т.1). Вказане підтверджується також копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №63391423 від 13.07.2016 та копією інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 29.09.2018 (а.с.86 т.4).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна від 13.07.2016 №63391423 вбачається, що ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення - гаража загальною площею 19,3 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , земельна ділянка місця розташування кадастровий номер: 0510600000:07:002:0382. (а.с.25-28 т.1).

Четвертий блок це Ѕ рухомого майна, яке описане державним виконавцем в гаражі СТО в садовому товаристві «Протон» та Ѕ рухомого майна, яке вказане у рішенні Ладижинського міського суду від 05.03.2018 року у справі № 135/1054/16-ц.

Основною підставою всіх вимог позову є те, що все майно, згадане у позові, є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_12 , і державний виконавець, виконуючи в примусовому порядку судове рішення, не мав права описувати і арештовувати все майно, а відтак, незаконним є і реалізація всього майна.

Судами встановлено, що рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 01 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_13 про стягнення заборгованості за договорами позики, стягнуто на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_2 1155394,93 Євро, що становило 1540445, 17 грн. (а.с.37-38 Т.2)

Після набрання рішенням законної сили (01.08.2012), 04.09.2012 судом був виданий виконавчий лист, і постановою державного виконавця Берези А.В. від 19.09.2012 відкрито виконавче провадження № 34351262 (а.с. 40 Т.2)

Рішенням цього ж суду від 12.10.2012 у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики в сумі 8500000 грн (а.с. 1 Т.3) і 18.12.2012 судом було видано виконавчий лист (а.с.124-125 т.3). 21.12.2012 представник ОСОБА_4 - ОСОБА_14 подав його до ДВС для примусового виконання, внаслідок чого, державним виконавцем Калинчуком С.І. 27.12.2012 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №35840533 (а.с.71 т.1, 128 т.3).

27.12.2012 державним виконавцем у ВП №35840533 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення 8 500 000 грн та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке йому належить (а.с.72 т.1).

26.03.2013 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області винесено постанову про об`єднання у зведене виконавче провадження № 35840533 та № 34351262.

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Калинчуком С.І. від 06.06.2017 на підставі заяви Загребельного від 05.05.2017 виконавче провадження №35840533 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 8 500 000 грн виведено із зведеного виконавчого провадження №37234147 та даний виконавчий документ постановою виконавця на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» повернуто стягувачові ОСОБА_4 (а.с.129-132, т.3).

Дослідивши всі матеріали даної цивільної справи, апеляційний суд встановив, що все спірне майно було описане та арештовано державним виконавцем на виконання виконавчого листа, боржником у якому є ОСОБА_2 , хоча не все описане державним виконавцем майно є спірним.

Так, 22.01.2013, 29.01.2013та 22.02.2013 державним виконавцем Березою А.В. відділу ДВС Ладижинського міського управління юстиції при примусовому виконанні в/л №211/447/12, виданого 01.06.2012 Ладижинським міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 коштів в розмірі 1543 878,77 грн проведено опис майна, що належить боржнику. Було описано і накладено арешт на таке майно:

- земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510600000:07:002:0515, державний акт ВН №119361 від 25.06.2003; гараж, який розташований на земельній за кадастровим номером 0510600000:07:002:0515 на території СТ «Протон» у м. Ладижин; - огорожу з воротами (металева сітка рабиця, яка огорожує описану та арештовану ділянку); - дерев`яну споруду типу «вагон»; земельну ділянку площею 0,0755 га, кадастровий номер 0510800000:07:002:0381, державний акт ЯИ №256741 від 30.12.2009; земельну ділянку площею 0,0024 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0382, державний акт ЯИ №256740 від 30.12.2009; земельну ділянку площею 0,0026 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0383, державний акт ЯЛ №256440 від 06.10.2011; земельну ділянку площею 0,2261 га, кадастровий номер 0510600000:07:012:0380, державний акт ЯИ №256743 від 30.12.2009; земельну ділянку площею 0,6662 га, кадастровий номер 0510600000:07:016:0129, державний акт ЯИ №256739 від 30.12.2009; земельну ділянку площею 0,05 га, кадастровий номер 0510600000:07:016:0128, державний акт ЯИ №256738 від 30.12.2009; житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,0500 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0379, державний акт ЯИ №256742 від 30.12.2009 за адресою: АДРЕСА_2 .

27.10.2016 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Калинчуком С.І. винесено постанову про опис та арешт майна боржника, згідно якої описано та накладено арешт нагараж 1990 року побудови з металевими дверима, загальною площею 19,3 кв.м, розташованого під АДРЕСА_5 та встановлено обмеження права користування ним (а.с.98-100 т.1).

Також 27.10.2016 було винесено постанову про опис та арешт майна боржника, згідно якої описано та накладено арешт на рухоме майно боржника ОСОБА_2 та заборонено реалізовувати, підмінювати, пошкоджувати, розукомплектовувати, приховувати в кількості 67 одиниць, в тому числі на предмети та речі по ремонту та експлуатації транспортних засобів та агрегатів, перелік, кількість яких та основні їх характеристики були відображені у тому ж акті опису і арешті майна (а.с.158-161 т.1).

В подальшому все нерухоме і рухоме майно виконавчою службою було передано на реалізацію, і більшість з нього було реалізовано шляхом проведення електронних торгів. Майно, що не було реалізоване було передано стягувачу ОСОБА_9 в рахунок боргу.

В матеріалах справи містяться копії оспорюваних протоколів проведення електронних торгів, які суд першої інстанції описав у рішенні, а також містяться копії актів про проведені електронні торги.

Крім цих документів, в матеріалах справи є постанови та акти про передачу майна стягувачу а рахунок погашення боргу, якими, зокрема, була передана ОСОБА_9 земельна ділянка площею 0,0026 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0383, що розташована в АДРЕСА_2 .

Відповідно до копії рішення виконавчого комітету Ладижинської міської ради Вінницької області від 20.08.2018 №319, виконком міськоїради відмовив відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Вінницькій області у надані дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_2 , а саме: житлового будинку АДРЕСА_2 , який належить йому на праві власності, та в якому зареєстрована і право користування яким має малолітня ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0500 га, кадастровий номер 0510600000:07:002:0379 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.131 т.4).

Все реалізоване нерухоме майно, згідно копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо суб`єкта від 27.08.2019 №178826473, на час розгляду справи зареєстровано на праві власності за ТОВ «Фрейр Компані».

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Суди встановили, що все вищезгадане майно було придбане під час перебування сторін в шлюбі.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц описала свій висновок щодо солідарного характеру відповідальності подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, зміст якого полягає в наступному.

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина перша статті 21 СК України визначає шлюбом сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Словник української мови визначає слово «союз» як тісну єдність, тісний зв`язок між ким-, чим-небудь [Словник української мови: в 11 томах. - Том 9, 1978. - Стор. 478].

Отже інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї. Саме тому, на переконання Великої Палати Верховного Суду, законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім`ї.

Так, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Тлумачачи закон під час його застосування до конкретних правовідносин, суд повинен керуватися як завданням судочинства так і загальними засадами цивільного законодавства, серед яких, зокрема, визначені справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини другої статті 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Таким чином, правовий режим спільної сумісної власності подружжя, винятки з якого прямо встановлені законом, передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї.

Отже, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном.

В даній справі відповідач не заперечував, що все майно, яке зазначене в позові є їх спільною сумісною власністю, ОСОБА_2 навіть визнав вимоги позову.

Однак, при розгляді зустрічного позову, ОСОБА_1 заперечувала той факт, що договори позики, які уклав її чоловік (і які стали предметом спору у вищезгаданих судових рішеннях про стягнення заборгованості), укладені були не в інтересах сім`ї.

Апеляційний суд критично ставиться до такої позиції ОСОБА_1 так як судом було встановлено обставини, які спростовують її.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований у виконкомі Ладижинської міської ради з 17.07.1997 як СПД ФО, і взятий на облік з 20.07.1997 (довідка Ладижинського відділення ДПІ Вінницької області) (а.с. 78 Т.1). Видами діяльності є, зокрема, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; технічне обслуговування та ремонт автомобілів; торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Факт реєстрації за ОСОБА_2 двох гаражів, один з яких з майстернею, і в яких було виявлено та описане обладнання для здійснення згаданої діяльності, підтверджує те, що дохід від такої діяльності є спільною сумісною власністю та використовувався в інтересах сім`ї.

Договір позики, який укладався з ОСОБА_11 , на переконання колегії суддів, укладався в інтересах сім`ї, оскільки, як вбачається з вищезгаданого рішення Ладижинського суду від 01.06.2012 кошти позичались для придбання автомобілів. Цей факт також підтверджується заявою ОСОБА_3 від 17.10.2011 ( копія міститься в матеріалах справи (а.с. 171 Т.5), в якій теж говориться про бізнес (діяльність) ОСОБА_2 , яка пов`язана з пошуком та купівлею автомобілів в Європі для подальшої їх реалізації, і наслідком такої діяльності є отримання доходу.

Крім того, апеляційний суд бере до уваги, вищезгадану норму права, відповідно до якої при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України). В даному випадку договора позики, які були предметом розгляду судами в 2012 році не оспорювались іншим подружжям ОСОБА_1 .

Отже, ОСОБА_1 має відповідати за зобов`язаннями солідарно усім своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц (провадження № 61-156св17) зроблено висновок, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Аналогічний по суті висновок викладений у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року в справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18).

Судами встановлено, що судові рішення про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договорами позики почали виконуватись державним виконавцем в примусовому порядку ще в 2012 році. З даним позовом ОСОБА_1 звернулась в жовтні 2016 року, і предметом спору є лише майно, яке описане державним виконавцем та на яке накладено арешт. Про інше наявне в подружжя майно ОСОБА_1 не вказувала.

Отже, суд першої інстанції, встановивши відсутність спору між сторонами щодо спірного нерухомого майна та обізнаність позивачки про ухвалене судове рішення про стягнення заборгованості з відповідача, дійшов обґрунтованого висновку, що у разі задоволення позовних вимог позивачки про визнання за нею права власності на все описане та арештоване майно, будуть порушенні права та інтереси кредитора, на користь якого за рішенням суду підлягає стягненню заборгованість за договорами позики, а відтак є правильний висновок про зловживання позивачем своїм матеріальним правом.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. ( ст. 13 ЦПК України). Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (частина третя статті 16 ЦК України), що і зробив в даному випадку суд першої інстанції.

Однак, на противагу конституційному принципу обов`язковості виконання судового рішення, закріпленому в ст. 129-1 Конституції України, є конституційне право на житло, яке є одним із основних конституційних прав громадян (ст. 47 Конституції України).

Встановлено, що з 03.12.1993 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають в шлюбі.

В 2004 році ОСОБА_2 був покупцем за договором купівлі-продажу жилого будинку від 25.06.2004, який зареєстрований 17.09.2004 року.

ОСОБА_2 на підставі вищезгаданого рішення Ладижинської міської ради від 25.11.2008 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, площею 0,0500 га в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0510600000:07:002:0379.

Відповідно п. 18-2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» відповідно до положень статей 81, 116 ЗК (2768-14) окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК, 377 ЦК.

Оскільки будинок є спільною сумісною власністю подружжя, ОСОБА_1 має право на Ѕ частину будинку та з вищезазначених підстав має право на Ѕ частину земельної ділянки, на якій розташований цей будинок. Купівля цієї нерухомості відбулась задовго до укладання договорів позики. Наявність іншого нерухомого майна у позивача судами не встановлена. Орган опіки та піклування відмовив державному виконавцю реалізовувати будинок і землю під ним. Враховуючи ці обставини та конституційне право позивача на житло, апеляційний суд вважає за можливе в цій частині відступити від висновку суду про зловживання позивачем своїми правами, та визнати за позивачем право власності на Ѕ частину будинку та Ѕ частину земельної ділянки, на якій розташований будинок.

ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на все нерухоме майно (100%), в т.ч. і на цей будинок. Беззаперечним фактом є внесення ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду коштів, для забезпечення компенсації за частку у майні ОСОБА_2 , який визнав вимоги позову і не заперечував проти грошової компенсації йому вартості його частки у нерухомому майні. Відповідно до п.22 Постанови Пленуму ВСУ № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вартість майна, що підлягає поділу, визначається виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Однак, в матеріалах справи відсутні докази реальної вартості будинку на момент розгляду справи. Вартість, яка зазначена в договорі купівлі-продажу будинку ( 37663 грн) є сумнівною, адже у своїй першій редакції позову позивач вказує іншу вартість 1000 000 грн, а тому вирахувати яку суму коштів необхідно компенсувати іншому співвласнику не можна.

За таких обставин суд визнає ідеальні частки подружжя в нерухомому майні без його реального поділу і залишає майно у спільній частковій власності подружжя.

Разом з цим, не можна виключити з акту опису та звільнити з під-арешту частку майна, належну ОСОБА_1 , як просить позивачка, оскільки ця частка не виділена в натурі.

Твердження апелянта про те, що суд неправильно застосував постанови ВС адже вони абсолютно не є подібними, колегія судів не бере до уваги, оскільки абсолютно подібних правовідносин не може бути.

В постановах Верховного Суду за результатами розгляду цивільних справ в своїх рішеннях Верховний Суд висловлює висновок, який зроблений виходячи з аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, і ці висновки підлягають до застосування.

В справах Верховного Суду, постанови яких згадує суд першої інстанції, мають місце спірні правовідносини, які виникли з поділу майна подружжя у період виконання рішення суду про стягнення заборгованості. У цій справі предметом позову є вимоги про визнання права власності на майно, яке відповідач набув за час шлюбу з позивачкою. Позов поданий також у період виконання рішення суду про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зазначені правові позиції мають бути застосовані у цій справі, оскільки апеляційний суд встановив, що сторони діють недобросовісно та зловживають своїми правами щодо кредиторів шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на майно, при відсутності спору між собою щодо цього майна та наявності невиконаного судового рішення про стягнення заборгованості.

Оскаржуючи рішення суду в частині його висновків щодо вимог про визнання недійсним електронних торгів апелянт вказує, що суд знову неправильно застосував правові позиції ВС, які стосуються подібних правовідносин, зазначивши при цьому, що однієї із постанов ВС, про яку згадує суд, взагалі не існує.

Апеляційний суд, дослідивши мотиви рішення суду в цій частині, встановив, що суд першої інстанції дійсно послався на неіснуючу постанову ВС від 10.06.2020 № 207/119/117, але апеляційний суд вважає це простою технічною помилкою, адже існує постанова ВС від 10.06.2020 у справі № 207/1194/17, у якій викладений правовий висновок, про який згадав суд першої інстанції. Адвокат, як представник позивача, міг припустити таке, і повинен був перевірити наявність самого правового висновку за його змістом, а не лише номер справи.

Апеляційний суд вважає, що хоча суд першої інстанції і згадував у своєму рішенні норми права та правові висновки викладені ВС у постановах, які регламентують правовідносини щодо порядку проведення електронних торгів та їх оскарження, однак суд вказав головне, що на підтвердження обґрунтування вимог про визнання недійсними електронних торгів ОСОБА_1 посилались виключно на те, що на момент проведення електронних торгів арештованого майна це майно знаходилось у спільній сумісній власності. Отже, беручи до уваги висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині виключення майна з акту опису та звільнення з-під арешту є похідними від позовних вимог про поділ майна подружжя та визнання права власності, логічним і правильним є висновок, що і вимоги про визнання недійсними електронних торгів теж є похідними та не підлягають задоволенню.

На переконання колегії суддів, вимоги позову про виключення з актів опису та арешту та звільнення з-під арешту рухоме та нерухоме майно, про визнання недійсними електронних торгів, про визнати недійсними протоколів про проведення електронних торгів, про визнання незаконними та скасування постанов державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та актів про передачу майна стягувачу, за своїм змістом є похідними від вимог про поділ майна подружжя та визнання права власності на все майно, а тому не має правового значення піддавати аналізу та надавати оцінку цим вимогам на предмет їх обґрунтованості та законності. А відтак, не має необхідності досліджувати та надавати мотиви відхилення чи прийняття інших мотивів апеляційної скарги.

Разом з цим, хоча ОСОБА_8 і не подавав апеляційної скарги на рішення, але рішення суду в частині вимог зустрічного позову ОСОБА_3 , яким відмовлено в задоволенні цих вимог, підлягає зміні, а саме мотивувальна його частина з наступних причин.

По-перше, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені зустрічного позову прийшов до висновку що будь-яких належних та допустимих доказів того, що позичені ОСОБА_2 кошти являються об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, адже не надано доказів що вони були використані на потреби сім`ї. Такий висновок є протилежний висновку апеляційного суду, який зроблений при перегляді цієї справи, тому не може бути в рішенні суду два протилежних висновки з одного питання.

По-друге, вимога зустрічного позову про визнання за ОСОБА_11 право на стягнення з ОСОБА_1 як солідарного боржника з ОСОБА_2 155000 Євро заборгованості перед ОСОБА_11 за рахунок спільного майна подружя, не підлягає задоволенню, так як ця вимога не може бути способом захисту порушеного права ОСОБА_3 , а відтак, і не може бути предметом спору.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Верховний Суд в постанові від 28.05.2020 у справі №910/7164/19 зазначив, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Отже, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити через обраний неефективний спосіб захисту, а про правовий режим спільної сумісної власності подружжя, який передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, і який за своїм змістом свідчить саме про солідарний характер таких зобов`язань, може йти мова у формі заперечень проти вимог позову, адже цей правовий режим спільної сумісної власності виходить з низки норм права, отже, фактично є правовою позицією.

ОСОБА_1 в скарзі наголошує увагу на тому, що ОСОБА_2 визнав позовні вимоги в суді першої інстанції, а суд першої інстанції всупереч вимогам ЦПК України не ухвалив рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням відповідачем.

Така позиція є хибною, адже, визнання позову повинно бути безумовним, і якщо у справі беруть участь кілька відповідачів, то ухвалення рішення про задоволення позову за наявності для цього законних підстав можливе лише у разі визнання позову всіма відповідачами (постанова Пленуму ВСУ від 12.06.2009 № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду).

Крім того, в даному випадку факт визнання позовних вимог відповідачем у будь-якому разі не є підставою для ухвалення судом рішення про задоволення позову, адже таке визнання направлене на прийняття судом позитивного для позивача і ОСОБА_2 рішення, і явно буде порушувати права всіх інших відповідачів.

ОСОБА_1 стверджує про те, що оскільки суддя Ковганич С.В. перебуває під дією двох присяг (адвоката та судді), відтак рішення було ухвалено неповноважним складом суду, однак, вказані доводи є недоречними, адже адвокатська діяльність головуючого у цій справі зупинена, тобто суддя не здійснює адвокатську діяльність, і вказані обставини жодним чином не ставлять під сумнів незалежність судді.

Скасування процесуальних рішень у справі (ухвал про відмову в забезпеченні позову) апеляційним судом, на що наголошує апелянт, не є безумовною підставою для самовідводу судді, і не є перешкодою для розгляду справи в подальшому тим самим складом суду.

Зазначаючи про те, що судом першої інстанції було відмовлено в залученні до участі у розгляді справи як співвідповідача Гайсинську об`єднану державну податкову інспекцію апелянт не зазначає, за якими саме вимогами позову мала б відповідати Гайсинська об`єднана державна податкова інспекція як відповідач та як рішення суду могло б вплинути на її права чи інтереси.

Підстав надавати аналіз доводам скарги з приводу заходів забезпечення колегія суддів не вбачає, оскільки ухвали суду першої інстанції як про забезпечення позову, так і про скасування заходів забезпечення позову були предметом апеляційного оскарження і їх законність та обґрунтованість вже була предметом перевірки судом апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно доп.4ч.1ст.376ЦПК України,підставами длязміни судовогорішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок та на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення цих вимог, а в решті рішення суду за результатами розгляду первісного позову підлягає залишенню без змін. Рішення суду в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_3 слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись ст. 367,374,375,381-384,389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2021 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_2 та на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 з кадастровим номером 0510600000:07:002:0379 скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення цих вимог.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_2 загальною площею 108,9 кв.м., житловою площею 72,1 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0500 га, яка розташована по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0510600000:07:002:0379.

У решті рішення суду за результатами розгляду позову ОСОБА_1 залишити без змін.

Рішення суду в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_3 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 липня 2022 року.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.Ю. Береговий

Т.М. Шемета