Постанова

від 05.09.2022 по справі 135/1682/16-ц

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 135/1682/16-ц

Провадження № 22-з/801/127/22

Категорія: 10

Головуючий у суді 1-ї інстанції

Доповідач:Сало Т. Б.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 рокуСправа № 135/1682/16-цм. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Берегового О.Ю., Шемети Т.М., секретар Луцишин О.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Центрально-Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Хмельницький), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Державного підприємства «Сетам» Міністерства юстиції України в особі Вінницької регіональної філії, Товариства з обмеженою відповідальністю «ФрейрКомпані» про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на майно, виключення його з акта опису та звільнення з-під арешту, визнання недійсними електронних торгів та протоколів проведення торгів, визнання недійсними актів про проведені електронні торги, визнання незаконними та скасування постанови державного виконавця та акта про передачу земельної ділянки, скасування записів про реєстрацію права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання одного із подружжя солідарним боржником за зобов`язаннями,

встановив:

Постановою Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 листопада 2021 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 та на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 0510600000:07:002:0379 скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення цих вимог.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 загальною площею 108,9 кв.м., житловою площею 72,1 кв.м.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0500 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0510600000:07:002:0379.

У решті рішення суду за результатами розгляду позову ОСОБА_1 залишено без змін.

Рішення суду в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_3 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона просила постановити додаткове рішення, яким вирішити питання про судові витрати, які підлягають стягненню на користь позивача у зв`язку з частковим задоволенням позову, понесені в суді першої та апеляційної інстанцій.

Пунктом третім частини першої статті 270ЦПК України визначено, щосуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

При ухваленні апеляційним судом постанови питання судових витрат не було вирішено, а отже заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 13 ст. 141ЦПК України,якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ст. 133 ЦПК України).

За змістом частини першої статті 141 ЦПК України,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду із даним позовом у жовтні 2016 року ОСОБА_1 заявила, крім вимог немайнового характеру, вісім вимог майнового характеру, а саме просила визнати занею правовласності на1/2частину нерухомого майна (п`ять земельних ділянок, гараж та гараж з майстернею, житловий будинок з господарськими будівлями).

Також, 22.11.2016 ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила визнати за нею право власності на рухоме майно (ще одна вимога майнового характеру).

26.05.2017 ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила визнати за нею право власності на 100% нерухомого майна, зазначеного в позовній заяві (а.с.218-221 т.2).

Відповідно до останньої заяви від 28.05.2020, ОСОБА_1 просила також витребувати у ТОВ «Фрейр Компані» на користь неї нерухоме майно (а.с.19-25 т.7).

У позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна (п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України).

Загальна ціна позову визначена ОСОБА_1 в розмірі 2379871 грн (а.с.1 т.4).

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, (від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року - редакція на момент звернення до суду із позовом) - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону визначено, що ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати (в редакції, чинній на момент звернення до суду із позовом, на даний час - прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Дійсна вартість майна визначається згідно вимогЗакону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону).

ОСОБА_1 ні при зверненні до суду із даним позовом, ні під час розгляду справи на підтвердження дійсної вартості майна звіт про оцінку майна не надала, а відтак, апеляційний суд, беручи до уваги кількість нерухомого майна, на яке позивачка просила визнати за неї право власності та витребувати його, а також кількість рухомого майна, враховуючи відсутність доказів на підтвердження ціни позову, вважає, що при зверненні до суду із цими позовними вимогами підлягав до сплати судовий збір за максимальною ставкою 10 510 грн (з урахуванням останньої заяви, поданої у 2020 році).

За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційним судом частково задоволено дві вимоги майнового характеру:

- визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку ділянки з господарськими будівлями АДРЕСА_1 ;

- визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 0510600000:07:002:0379.

Фактично судом апеляційної інстанції за результатами перегляду справи задоволено дві із дев`яти вимог майнового характеру, що становлять 22,22% від загальної кількості вимог майнового характеру.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України та беручи до уваги, що ці дві вимоги майнового характеру задоволені частково (визнано право власності не на 100%, а на 50% спірного нерухомого майна), з відповідача на користь позивача слід стягнути 1167,77 гривень судового збору, що становить 11,11% від розміру судового збору, який підлягав сплаті за вказані вимоги.

Оскільки в задоволенні решти вимог майнового характеру, а також вимог немайнового характеру відмовлено, судовий збір в цій частині залишається за ОСОБА_1 .

Питання стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції сторонами не ставилося.

Враховуючи викладене, наявні підстави для стягнення з ОСОБА_2 , який є відповідачем за задоволеними позовними вимогами, судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1167,77 грн, а також судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1751,66 грн (150%*1167,77 грн), який документально підтверджений (а.с.1 т.1, а.с.187 т. 9).

Керуючись ст.137,141,270, 381-384, 389 ЦПК України,

постановив:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у даній справі задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1167 (одна тисяча сто шістдесят сім) гривень 77 копійок, а також за подання апеляційної скарги в розмірі 1751 (одна тисяча сімсот п`ятдесят одна) гривні 66 копійок.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.Ю. Береговий

Т.М. Шемета