Постанова

від 14.07.2022 по справі 357/3753/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 357/3753/22

провадження № 22-ц/824/8043/2022

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.

суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Лайф» про захист прав споживача страхових послуг зі страхування життя, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2022 року в складі судді Ярмоли О. Я.,

встановив:

17.05.2022 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Лайф» (далі - ПАТ «УСК «Гарант-Лайф») про захист прав споживача страхових послуг зі страхування життя.

Позов обґрунтований тим, що 07.06.2019 вона скористалась своїм правом на дострокове припинення дії договору страхування життя, укладеного між нею та ПАТ «УСК «Гарант-Лайф» 07.06.2007, яке передбачене ст. 28 Закону України «Про страхування». При цьому ПАТ «УСК «Гарант-Лайф» не виконало свого зобов`язання по виплаті викупної суми, чим порушило умови договору страхування життя та права позивача як споживача послуг.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2022 року справу на підставі ч.2 ст. 27 ЦПК України передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2022 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Свої доводи мотивує тим, що судом першої інстанції факт визнання її споживачем страхових послуг за договором страхування життя не заперечується.

Отримання викупної суми від відповідача як страховика є її майновим правом, що також підтверджено судом першої інстанції.

Згідно абз. 5 п. 7 ст. 28 Закону України «Про страхування» у разі дострокового припинення дії договору страхування життя страховик виплачує страхувальнику викупну суму, яка є майновим правом страхувальника за договором страхування життя.

Внаслідок невиконання страховиком своїх обов`язків розглянути її заяву, прийняти рішення про виплату викупної суми, скласти страховий акт та виплатити викупну суму призвело до порушення її прав як споживача страхових послуг, визначені п.2, п. 8 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів».

Твердження суду першої інстанції про те, що між сторонам виникли виключно правовідносини договірного характеру, а тому у позивача не виникає права на вибір до якого суду звертатися про захист своїх прав, як споживача, вважає необґрунтованим.

Правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Відповідно до положень частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту поданого позову вбачається, що виникли спірні правовідносини з підстав не виплати відповідачем на користь позивача викупної суми, яка є майновим правом страхувальника за договором страхування життя, отже між вказаними сторонами виникли виключно правовідносини договірного характеру, а тому у позивача не виникає права на альтернативну підсудність даного спору, і позов має бути поданий за загальним правилом, передбаченим ч. 2 ст. 27 ЦПК України.

Відповідно до матеріалів позовної заяви, ПАТ «УСК «Гарант-Лайф» знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Назарівська, 17, оф. 1, що за територіальною підсудністю відноситься до Шевченківського районного суду м. Києва.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд відкриває провадження у справі за правилами, встановленими у статті 187 ЦПК України.

У позовній заяві позивач посилалася на частини п`яту статті 28 ЦПК України, вказуючи правила підсудності, згідно з якими вона подає позов.

Відповідно до статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються до суду за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною п`ятою статті 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Передаючи справу для розгляду за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги обґрунтовані Законом України «Про страхування» і відносини сторін у цьому випадку врегульовано Законом України «Про страхування», який є спеціальним, і безпосередніми умовами укладеного договору страхування життя. Підстави, визначені Законом України «Про захист прав споживачів», які дають право особи захистити порушене право споживача, не пов`язані з предметом пред`явленого позову.

З такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися, з огляду на таке.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 статті 1 цього Закону).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону, і пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування) ( стаття 4 Закону).

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про страхування», статтею 979 ЦК України договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов`язковою передумовою при реалізації інших правовідносин. Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування.

Отже, за своєю правовою природою договір страхування є договором про надання послуг.

Укладений між сторонами договір страхування життя від 07 червня 2007 року спрямований на задоволення майнових інтересів застрахованої особи-позивача, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та додатковою пенсією.

Отже, до відносин, які регулюються нормами Закону України «Про захист прав споживачів» , належать і відносини, які виникають при укладенні договору страхування.

Для визначення підсудності у цій справі підлягає застосуванню Закону України «Про захист прав споживачів», отже, підсудність визначається за правилами частини п`ятої статті 28 ЦПК України.

Неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, допущене порушення норм процесуального права у відповідності до положень ст. 379 ЦПК України є підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 353, 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2022 рокускасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Лайф» про захист прав споживача страхових послуг направити для продовження розгляду до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. А. Семенюк