Постанова

від 13.07.2022 по справі 813/6045/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2022 року

м. Київ

справа №813/6045/14

адміністративне провадження № К/9901/36145/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., судді: Хохуляк В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року (Судді: Коваль Р.Й., Гуляк В.В., Судова-Хомюк Н.М.),

у справі № 813/6045/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова марка піца Челентано»

до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

01 вересня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова Марка Піца Челентано» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (правонаступник Залізнична об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області, далі - відповідач), в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.06.2014 року № 0000452201, № 0000462201.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2014 року адміністративний позов задоволено. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 року у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.06.2017 року скасовано рішення судів попередніх інстанцій та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 3 а.с. 173-178).Після нового розгляду справи, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено (т. 3 а.с. 252-259).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 09 жовтня 2017 року відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою (яка надійшла на адресу суду апеляційної інстанції 23 жовтня 2017 року). Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику у зв`язку з несплатою судового збору в розмірі 4 739,93 грн на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року, якою апеляційна скарга була залишена без руху з наведених підстав (т. 3 а.с. 3-4, 11).

Відповідач повторно звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції від 22 вересня 2017 року, яка зареєстрована судом першої інстанції 04 грудня 2017 року та надійшла на адресу суду апеляційної інстанції 08 грудня 2017 року (т.4 а.с. 15, 18) та просив суд поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції посилаючись на поважність причин його пропуску, оскільки раніше вже подавалась апеляційна скарга, а також зазначив, що вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 26 жовтня 2017 року не могли бути виконані через те, що уповноважений представник, на якого було покладено супроводження справи з 18.10.2017 року по теперішній час перебуває на лікарняному у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності (т.4 а.с. 18-23, 25-26).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року визнано неповажними наведені скаржником підстави пропуску строку звернення до суду, оскільки особа, яка подала апеляційну скаргу, не обмежена у виборі представника його інтересів у суді та у їх кількості. Враховуючи викладене суд встановив скаржнику тридцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надіслання на адресу суду апеляційної інстанції вмотивованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням інших поважних підстав його пропуску, а також для сплати судового збору у розмірі 4 739,93 грн (який не було сплачено на виконання вимог ухвали від 26 жовтня 2017 року) (т. 4 а.с. 16-17).

19 січня 2018 року на виконання вимог вищенаведеної ухвали суду, скаржником подано до суду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтоване тим, що раніше вже подавалась апеляційна скарга, а також зазначив, що вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 26 жовтня 2017 року не могли бути виконані через те, що уповноважений представник, на якого було покладено супроводження справи з 18.10.2017 року по 08.12.2017 року перебувала на лікарняному у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і не повідомила керівництво про невжиття заходів щодо виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 26 жовтня 2017 року, що унеможливило належне виконання вимог цієї ухвали. Також скаржником надано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 4 739,93 грн (т.4 а.с. 30, 32-33, 34).

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року визнано неповажними повідомлені скаржником причини пропуску строку звернення до суду із апеляційною скаргою та відмовлено у відкритті апеляційного провадження з огляду на положення пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України (т. 4 а.с. 35-36).

Мотивуючи висновок про неповажність причин пропуску строку звернення до суду із апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції посилався на те, що на підтвердження поважності пропуску строку скаржником подано копію листка непрацездатності, із якого видно, що представник податкового органу Холявка Лілія Петрівна перебувала на лікарняному. Проте, при проголошенні рішення суду першої інстанції був присутній представник податкового органу Холявка Ігор Ярославович, який і подавав апеляційну скаргу вперше, а тому зазначений листок непрацездатності та зазначені підстави для поновлення пропущеного строку апеляційний суд до уваги не приймав. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що скаржником є суб`єкт владних повноважень - податковий орган, до структури якого входить цілий відділ супроводження судових спорів, керівництво якого могло і повинно було передоручити супроводження цієї справи в суді іншому працівнику. Як видно з матеріалів справи, таке передоручення було зроблене, оскільки вдруге із апеляційною скаргою вже звернувся представник Попадюк Н.О., проте вже із пропуском строку на апеляційне оскарження без наведення поважних причин пропуску строку звернення із апеляційною скаргою (т.4 а.с. 35-36).

Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 129 Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України шляхом обмеження права відповідача на доступ до правосуддя, просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Скаржником в обґрунтування касаційної скарги зазначено на неврахуванні судом апеляційної інстанції поважність причин пропуску стоку звернення з апеляційною скаргою, що обумовлено тим, що уповноважений представник, на якого було покладено супроводження справи з 18.10.2017 року по 08.12.2017 року перебувала на лікарняному у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і не повідомила керівництво про невжиття заходів щодо виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 26 жовтня 2017 року, що унеможливило належне виконання вимог цієї ухвали.

Ухвалою Верховного Суду від 24.04.2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в ред. Закону № 2136-VIII від 13.07.2017), передбачено, що особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в ред. Закону № 2136-VIII від 13.07.2017) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Відповідно до частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в ред. Закону № 2136-VIII від 13.07.2017) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до пп. 12 п. 1 перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в ред. Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 3 статті 295 КАС України (в ред. Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України (в ред. Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених Кодексом адміністративного судочинства України, якщо у встановлений судом строк скаржником не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або вказані у ній підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані судом неповажними.

Як встановлено судом касаційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неповажність зазначених скаржником причин пропуску строку посилаючись на те, що на підтвердження поважності пропуску строку скаржником подано копію листка непрацездатності, із якого видно, що представник податкового органу Холявка Лілія Петрівна перебувала на лікарняному. Проте, при проголошенні рішення суду першої інстанції був присутній представник податкового органу Холявка Ігор Ярославович, який і подавав апеляційну скаргу вперше, а тому зазначений листок непрацездатності та зазначені підстави для поновлення пропущеного строку апеляційний суд до уваги не приймав. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що скаржником є суб`єкт владних повноважень - податковий орган, до структури якого входить цілий відділ супроводження судових спорів, керівництво якого могло і повинно було передоручити супроводження цієї справи в суді іншому працівнику. Як видно з матеріалів справи, таке передоручення було зроблене, оскільки вдруге із апеляційною скаргою вже звернувся представник Попадюк Н.О., проте вже із пропуском строку на апеляційне оскарження без наведення поважних причин пропуску строку звернення із апеляційною скаргою.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати недоліки у внутрішній процедурі організації роботи установи, оскільки, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, скаржником є суб`єкт владних повноважень - податковий орган, до структури якого входить цілий відділ супроводження судових спорів, керівництво якого могло і повинно було передоручити супроводження цієї справи в суді іншому працівнику.

До того ж, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, передоручивши супроводження справи іншому працівникові, який вдруге звернувся з апеляційною скаргою, причини пропуску строку з апеляційною скаргою ним в клопотанні, доданому до апеляційної скарги, були обумовлені недоліками роботи у внутрішній процедурі організації роботи установи, зокрема, лікарняним працівника, який звертався з апеляційною скаргою вперше. Такі ж самі причини і були повідомлені ним на виконання вимог ухвали від 14 грудня 2017 року, та правомірно визнані судом апеляційної інстанції неповажними, оскільки пов`язані із внутрішньою організацією роботи цієї установи.

Статтею 44 КАС передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (частина 1, пункти 6,7 частини 5 цієї статті).

Отже відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.

Податковим органом не заначено в чому полягало порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження з посиланням на неповажність причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою вдруге. Наведені скаржником доводи не підтверджують поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. До того ж, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов`язати діяти вчасно, не порушуючи принцип остаточності судового рішення, прийнятого на користь платника податку.

Отже доводи касаційної скарги про обмеження скаржника права доступу до правосуддя є необґрунтованими з огляду на те, що скаржник скористався в процесуальний спосіб правом доступу до правосуддя, проте не навів поважних причин пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, що не спростовано доводами касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення. Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: В.В. Хохуляк В.П. Юрченко