Постанова

від 22.09.2017 по справі 813/6045/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2017 року справа № 813/6045/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Шавель М.М.

за участю :

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 ПІЦА ЧЕЛЕНТАНО» до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

01 вересня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 Піца Челентано» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Франківському районі м. Львова), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.06.2014 року та № НОМЕР_2 від 23.06.2014 року.

Суд в судовому засіданні допустив заміну первинного відповідача, а саме Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на належного Залізничну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки викладені в акті перевірки позивача від 30.05.2014 року є формальними, упередженими необгрунтованими та такими що не відповідають фактичним обставинам справи, а тому прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення на підставі вказаного акту є протиправними та слід скасувати. Що стосується механізму підтвердження господарських операцій, за наслідками яких визначено податок на прибуток та сформовано податковий кредит по податку на додану вартість, то позивачем дотримано відповідно до вимог ПК України порядок щодо документального підтвердження задекларованих сум, що було підтверджено відповідачу при проведені перевірки та суду у судових засіданнях. Зазначив, що підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у первинній документації, про що стверджує орган доходів і зборів, відсутні, якщо невстановлені обставини, що первинні документи від імені контрагентів підписані невстановленими особами, та не є достатньою піідставою для позбавлення покупця прав на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання таких товарів/послуг у визначених постачальників. Вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та податок на прибуток за наслідками господарських операцій з його контрагентами та підтверджується усією необхідною первинною документацією долученою до матеріалів справи, а позивачем доведено факт одержання товару, робіт/послуг, що підтверджує реальність вчинення господарських операцій.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, наведених у позові та письмових поясненнях, просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив повністю, з підстав викладених у письмовому запереченні /Т.2, а.с.191-193/. Зазначив, що позивачем неправомірно визначено витрати для визначення об'єкта оподаткуванням податком на прибуток та податковий кредит з податку на додану вартість. Пояснив, що рішення контролюючого органу правомірні, та слід залишити в силі. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо та об'єктивно дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, давши їм оцінку, суд встановив наступне.

ТОВ «ТМ ПІЦА ЧЕЛЕНТАНО» зареєстроване як юридична особа 18.05.2000 року з присвоєнням коду ЄДРПОУ 30993750 та взяте на податковий облік ДПІ у Франківському районі м. Львова /Т.1, а.с.22/.

ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Фрейтедж» (ЄДРПОУ38237973), ТОВ «Армабуд-тех» (ЄДРПОУ 38406268), ТОВ «Укрбуд-капітал» (ЄДРПОУ 38705704), ТОВ «Велес 368» (ЄДРПОУ 38705715), ТОВ «Ладготтрейд» (ЄДРПОУ 38824295), ТОВ «ТГН ТОРГ» (ЄДРПОУ 38889729), ТОВ «Торглайнсенд» (ЄДРПОУ 38872406), за період з 01.01.2011 року по 01.12.2013 року, про що складено акт № 35/13-01-22-11/30993750 від 30.05.2014 року /Т.1, а.с.22-52/.

Вказаним актом зафіксовано наступні порушення:

-п. 44.1 ст.44, п. 138.2, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за період 2012 рік на суму 52291,00 грн., в т.ч. за ІІІ квартал на суму 39218,00 грн., за IV квартал на суму 13073,00 грн.;

-п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 120070,00 грн. в т.ч. за: вересень 2012 в сумі 62250,00 грн., листопад 2012 року в сумі 32960,00 грн., лютий 2013 року в сумі 7533,00 грн., вересень 2013 року 12470,00 грн., листопад 2013 року в сумі 4857,00 грн. /а.с.52/

Позивач, не погоджуючись з висновками зафіксованими в акті перевірки, подав на нього заперечення від 05.06.2014 року /Т.1, а.с.53-57/.

Згідно з листом про розгляд заперечення від 16.06.2014 року визначено, що висновки викладені в акті перевірки ТОВ «ТМ ПІЦА ЧЕЛЕНТАНО» від 30.05.2014 року відповідають чинним нормам Податкового кодексу України /Т.1, а.с.58-61/.

Контролюючим органом на підставі вказаного акту прийнято:

-податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_2 від 23.06.2014 року за платежем податок на прибуток на суму 65364,00 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 13073,00 грн.) /Т.І, а.с.20/;

-податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1 від 23.06.2014 року за платежем подток на додану вартість на суму 15087,50 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 30017,80 грн.) /Т.І, а.с.21/.

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач в адміністративному порядку оскаржив такі до Головного управління Міндоходів у Львівській області та до Державної фіскальної служби України. Згідно з рішеннями про розгляд скарг від 16.07.2014 року та 19.08.2014 року відповідно, оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення /Т.І, а.с.62-65, 73-76/.

Позивач не погоджуючись із вищевказаними рішеннями, звернувся з адміністративним позовом до суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2014 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № НОМЕР_2 від 23.06.2014 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № НОМЕР_1 від 23.06.2014 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2014 року задоволено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2014 року скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 ПІЦА ЧЕЛЕНТАНО» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.06.2017 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 ПІЦА ЧЕЛЕНТАНО» задоволено частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 року скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вказане рішення мотивоване тим, що судами попередніх інстанцій належним чином не перевірено, які конкретно здійснювались роботи ТОВ Фрейтедж , ТОВ Армабуд-тех , ТОВ Укрбуд-капітал та чи підтверджується надання таких робіт доказами. В силу того, що за звичаєм ділового обороту виконання робіт супроводжується документами (кошторисом, допуском працівників до об'єкта ремонту) позивач як особа, що зобов'язана підтверджувати дані власного податкового обліку, мав надати докази фактичного виконання вказаних робіт та пов'язаності таких послуг з його господарською діяльністю. Крім того, залишилися недослідженими обставини про те чи контрагенти позивача були спроможними здійснити операції на виконання умов договорів; чи могли поставити обсяг робіт в обумовлені сторонами строки; чи мали контрагенти позивача виробничий, технологічний й кадровий потенціал для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності. Вищий адміністративний суд України звернув увагу на те, що відповідно до акта перевірки, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні від 25 грудня 2013 року №32013110030000156 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 364, частиною 3 статті 212, частинами 1 та 2 статті 205, частиною 5 статті 27 Кримінального кодексу України, в ході якого щодо контрагентів позивача встановлено, що ОСОБА_5, за попередньою змовою з ОСОБА_6, ОСОБА_7, та іншими особами діючи умисно, групою осіб, на території м. Києва створили ряд суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, а саме надання послуг з метою мінімізації податкових зобов'язань реально діючим суб'єктам господарської діяльності шляхом відображення у податковій звітності безтоварних господарських операцій, а також послуг з конвертації безготівкових коштів в не обліковану готівку, а також вищевказаними особами, з метою прикриття незаконної діяльності, були зареєстровані юридичні особи, в тому числі контрагенти позивача. Однак в матеріалах справи відсутній протокол або ухвала про порушення кримінальної справи, а також будь які витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Крім того, суди попередніх інстанцій не перевірили чи приймалось судове рішення за результатами здійсненого досудового розслідування, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 32013110030000156.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовано рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Враховуючи наведене, Львівським окружним адміністративним судом враховані вищевказані висновки Вищого адміністративного суду України.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходив з наступного.

Згідно з п. 1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) № 2755-VI від 02.12.2010 року, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підп. 138.1.1 п. 138.1 ст. ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Дані правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати за наслідками реальних господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Щодо податку на додану вартість, то відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування таким податком є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Зокрема, місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені (п. 186.1 ст. 186 ПК України).

Як передбачено п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів -в дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з Договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Варто зазначити, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Відтак, необхідною умовою для віднесення платником податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника.

Варто зазначити, що закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх економічному призначенню.

На виконання вимог п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Слід зазначити, що при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 85.4. ст. 85 ПК України).

Виходячи з вимог Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 966-ХІV) обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У ст. 2 Закону № 966-ХІV визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 Закону № 966-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Також, наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання» передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підп. 1.2 п. 1, підп. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704.

Згідно з підп. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (підп. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону № 966-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 Закону № 966-ХІV).

Частиною 5 ст. 8 Закону № 966-ХІV передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Щодо господарських відносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрейтедж» (далі - ТОВ «Фрейтедж» ), судом встановлено наступне.

ТОВ «Фрейтедж» зареєстроване як юридична особа 21.05.2014 року з присвоєнням коду ЄДРПОУ 38237979, відомості про перебування юридичної особи у процесі припинення відсутні /Т.2, а.с.222-224/.

Між позивачем та його контрагентом укладено наступні господарські договори:

- договір поставки від 27.09.2012 року /Т.І, а.с.185/, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором продавець (ТОВ «Фрейтедж» ) зобов'язується передати у власність покупцю (ТОВ «ТМ ПІЦА ЧЕЛЕНТАНО» ), а покупець в порядку та на умовах визначених цим договором,зобов'язується прийняти та оплатити крісла для бару «Старк» . Вартість однієї одиниці товару складає 2490,00 грн. Кількість товару 150 шт. загальна сума товару 373500,00 грн., в т.ч. ПДВ 62250,00 грн. Передача товару здійснюється за адресою м. Львів, вул. Любінська, 168, ДП «МА «Аеропорт» . Продавець зобов'язується передати товар покупцю до 30.09.2012 року. ОСОБА_8 власності на товар перехощить до продавця в момент отримання такого по накладній (п. 1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 4.1 Договору);

- договір про виконання робіт від 30.11.2012 року /Т.І, а.с.188-189/ відповідно до якого замовник (ТОВ «ТМ ПІЦА ЧЕЛЕНТАНО» ) доручає, а виконавець (ТОВ Фрейтедж» ) зобов'язується власними силами з власних матеріалів на власний ризик та у передбачений договором строк виконати роботи з монтажу, запуску та тестуванню конвеєра для суші-бару (надалі - роботи), а замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх. Місце виконання робіт: м. Львів, вул. Любінська, 169, Аеропорт. Загальна вартість робіт складає 59250,00 грн. в т.ч. ПДВ 9875,00 грн. Розрахунки за роботи здійснюються замовником шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок виконавця. Строк виконання робіт за договором становить 5 календарних днів з моменту підписання договору сторонами. Передача виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами акту виконаних робіт (п. 1.1, 1.2, 2.1,4.1, 4.2 Договору);

- договір купівлі-продажу від 30.11.2012 року /Т.І, а.с.190/, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором продавець (ТОВ «Фрейтедж» ) зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «ТМ ПІЦА ЧЕЛЕНТАНО» ), а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов'язується прийняти та оплатити товар, а саме: конвеєр для суші-бару; стійка барна «Чао» , стійка барна «Япі» , машина для миття склянок Fagor LVC-218B; машина для миття склянок STELL. Загальна сума договору становить 138510,00 грн., в т.ч. ПДВ 23085,00 грн. передача товару здійснюється за адресою: м. Львів, вул. Любінська,168, Аеропорт. Продавець зобов'язується передати покупцю товар до 03.12.2012 року. ОСОБА_8 власності на товар, купівля-продаж якого здійснюється відповідно до даного договору переходить до продавця в момент отримання покупцем товару по накладній (п. 1.1, 2.1, 3.1, 3.2, 4.1 Договору);

- договір купівлі-продажу від 25.02.2013 року /Т.І, а.с.201-202/, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором продавець (ТОВ «Фрейтедж» ) зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ «ТМ ПІЦА ЧЕЛЕНТАНО» ), а покупець в порядку та на умовах, визначених договором зобов'язується прийняти й оплатити офісні меблі, а саме: тумби для офісного стола 600*600*600 мм 3 шт.; стіл офісний 1200*2000 мм; робоче місце оператора 90081200*1500 мм 4 шт.; шафа 2-х секційна для одягу 400*1400*350 мм 18 шт.; стелаж офісний 350*2000*3000 мм 2 шт. Загальна сума договору складає 45200,00 грн., в т.ч. ПДВ 7533,33 грн. передача вказаного товару здійснюється за адресою м. Львів, вул. Ясна, 1. Продавець зобов'язується передати покупцю товар до 29.02.2013 року. ОСОБА_8 власності на товар, купівля-продаж якого здійснюється відповідно до договору переходить від продавця до покупця в момент отримання покупцем товару по накладній (п. 1.1., 2.1, 3.1, 3.2, 4.1 Договору).

На підтвердження реальності вказаних господарських операцій, представником позивача до матеріалів справи долучені: копія податкової накладної № 248 від 27.09.2012 року на суму 373500,00 грн., в т.ч. ПДВ 62250,00 грн. /Т.І, а.с.186/; копія видаткової накладної № РН-000248 від 27.09.2012 року на суму 373500,00 грн., в т.ч. ПДВ 62250,00 грн. /Т.І, а.с.187/; копію акту здачі прийняття робіт № ОУ-0000327 /Т.І, а.с.191/; копію податкової накладної № 327 від 30.01.2012 року на суму 59250,00 грн., в т.ч. ПДВ 9875,00 грн. /Т.І, а.с.192/; копію видаткової накладної № РН-0000326 від 30.11.2012 року на суму 58900,00 грн. в т.ч. ПДВ 9816,67 грн. /Т.І, а.с.193/; копію податкової накладної № 326 від 30.11.2012 року на суму 58900,00 грн., в т.ч. ПДВ 9816,67 грн. /Т.І, а.с.194/; копію видаткової накладної № РН-0000328 від 30.11.2012 року на суму 42110,00 грн., в т.ч. ПДВ 7018,33 грн. /Т.І, а.с.195/; копію податкової накладної № 328 від 30.11.2012 року на суму 42110,00 грн., в т.ч. ПДВ 7018,33 грн. /Т.І, а.с.196/; копію видаткової накладної № РН-0000329 від 30.11.2012 року на суму 37500,00 грн., в т.ч. ПДВ 6250,00 грн. /Т.1, а.с.197/; копію податкової накладної № 325 від 30.11.2012 року на суму 37500,00 грн., в т.ч. ПДВ 6250,00 грн. /Т.І, а.с.198/; копію видаткової накладної № РН-0000001 від 28.02.2013 року на суму 45200,00 грн., в т.ч. ПДВ 7533,33 грн. /Т.1, а.с.199/; копію податкової накладної № 254 від 25.02.2013 року на суму 45200,00 грн., в т.ч. ПДВ 7533,33 грн. /Т.І, а.с.200/; копію наказу № 19/13 від 01.06.2013 року про введення в експлуатацію інших необоротних активів /Т.І, а.с.203/; копію наказу № 10-12 від 01.06.2013 року про введення в експлуатацію інших необоротних активів /Т.І, а.с.204/; копії актів про приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів /Т.1, а.с.205-250, Т.ІІ, а.с.1-138/; копії актів списання товарів № 13 від 29.03.2013 року, № 12 від 29.03.2013 року; № 11 від 29.03.2013 року /Т.ІІ, а.с.139, 140, 141/; копію наказу № 07/13 від 29.03.2013 року про створення про введення в експлуатацію основних засобів та визначення їх експлуатації /Т.ІІ, а.с.142/; копію наказу № 11/13 від 31.03.2013 року про введення в експлуатацію інших необоротних активів /Т.ІІ, а.с.143/; копію наказу № 31-10-12 від 31.03.2012 року про введення в експлуатацію інших необоротних активів /Т.ІІ, а.с.144/; копію наказу № 30-09-12 від 30.00.2012 року про введення в експлуатацію інших необоротних активів /Т.ІІ, а.с.145/; копії інвентарних карток обліку основних засобів /Т.ІІ, а.с.154/; копію інвентаризаційного опису основних засобів /Т.ІІ, а.с.183-190/; копію схеми розміщення суші-конвеєра /Т.ІІІ, а.с.41-43/; копії гарантійних талонів № ФД-03/11/12, № ФД-01/11/12 та № ФД-02/11/12 /Т.ІІІ, а.с.47, 48, 49/.

Як пояснив представник позивача, усі документи представлено відповідачу до перевірки, жодних застережень до них не висловлено, як і не висловлено в ході розгляду адміністративної справи.

Щодо покликання представника відповідача на відсутність товарно-транспортних документів на ТМЦ, одержані від ТОВ «Фрейтедж» , суд проаналізувавши договори позивача з контрагентом зазначає, що правова природа, зокрема, правочину поставки є зобов'язанням передання товару без ознак зобов'язання перевезення вантажів.

Підтвердженням безтоварності господарської операції не може бути відсутність окремого правочину на перевезення вантажу, як і не може бути відсутність такого правочину підставою для не включення до складу податкового кредиту вартості самого вантажу.

Суд не бере до уваги твердження відповідача щодо порушення позивачем ОСОБА_8 перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 року за № 363, оскільки ОСОБА_8 перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

У ст. 1 ОСОБА_8 перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні міститься тлумачення термінів та понять.

ОСОБА_8 дають наступні визначення: Вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; Вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; Замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Отже, обов'язковою ознакою існування господарських відносин, до яких застосовуються дані ОСОБА_8 перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні крім статусу сторін які передбачають наявність певних прав та існування певного обсягу обов'язків, передбачають існування договору про перевезення вантажів, яким є двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Загальні положення про перевезення містяться у ЦК України, зокрема ч. 1 ст. 908 ЦК зазначає, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. У ч. 2. ст. 908 ЦК України зазначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Перевезенням вантажів у ч. 1 ст. 306 ГК України визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. У ч. 2 ст. 306 ГК зазначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до ст. 307 ГК за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. . Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Аналогічні положення містяться у ст. 909 ЦК України.

Зважаючи на той факт, що ТОВ «Фрейтедж» передало позивачеві товар в межах правових відносин, які ґрунтувалися на господарському зобов'язанні поставки, жодних відносин по перевезенню вантажу у позивача не виникло, що підтверджується відповідним Договором, то немає правових підстав застосовувати до правовідносин купівлі-продажу нормативні акти, які регулюють перевезення вантажів. Як наслідок у Позивача не виникло обов'язку оформляти товарно-транспортну накладну, оскільки жодного переміщення товару в рамках договору перевезення під час виконання договору купівлі-продажу Позивачем не здійснювалося.

Твердження відповідача на відсутність товарно-супровідних документів, які б підтверджували реальне придбання товару не може бути враховане судом у своїх висновках, оскільки відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовним доказом факту поставки товару і відсутність таких накладних не може впливати на податковий кредит з податку на додану вартість за умови доведення реальності господарської операції належним чином оформленими документами. Товарно-транспортні накладні є обов'язковими у межах договору перевезення, учасниками якого є перевізник та замовник транспортних послуг.

Також суд не бере до уваги покликання представника відповідача на відсутність транспортних засобів у контрагента позивача, оскільки дослідження таких обставин не є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Щодо господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Армабуд-тех» (далі - ТОВ «Армабуд-тех), судом встановлено наступне.

ТОВ «Армабуд-тех» зареєстроване як юридична особа 10.10.2012 року з присвоєнням коду ЄДРПОУ 38406268 /Т.ІІ а.с.219-221/, відомості про перебування юридичної особи в стані припинення відсутні.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Армабуд-тех» (підрядник) укладено договір підряду № ЯРТ/25/09/13 від 25.09.2013 року /Т.ІІ, а.с.157-159/, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати роботи з будівництва по виготовленню гаражу на вул. Ясна, 1 м. Львів. Замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти завершений будівництвом об'єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку, розмірах, передбачених цим договором та додатками до нього. Загальна сума цього договору складається з витрат підрядника та вартості робіт, що виконуються підрядником до договору. Вартість окремих етапів робіт за договором визначається у виставлених рахунках. Оплата за договором здійснюється згідно з виставлених рахунків платіжними дорученнями на поточний рахунок підрядника у національній валюті України. Приймання-передача виконаних робіт оформляється актами приймання-передачі та накладними, підписаними обома сторонами. Здавання в експлуатацію об'єкта загалом оформляється актом, дата підписання якого сторонами визначає момент передачі об'єкта у власність замовника (п. 1.1, 1.2, 4,5.1, 5.2 Договору).

На підтвердження реальності такого договору, представником позивача до матеріалів справи долучені: копія видаткової накладної № ЯТ-30-08-14 від 30.09.2013 року на суму 78820,00 грн., в т.ч. ПДВ 12470,00 грн. /Т.ІІ, а.с.155/; копія податкової накладної № 396 від 30.09.2013 року на суму 78820,00 грн., в т.ч. ПДВ 12470,00 грн. /Т.ІІ, а.с.156/; копія акта списання матеріалів № 26 від 28.11.2013 року /Т.ІІ, а.с.160/; копії виписки по рах. 631 за 01.01.2011 - 01.12.2013 року /Т.ІІ, а.с.161/; копія банківської виписки /Т.ІІ, а.с.162-164/; копію акту виконаних робіт № ЯТ-30-08-14 від 30.09.2014 року /Т.ІІІ, а.с.44/; копію листа від 25.09.2013 року /Т.ІІІ, а.с.45/; копію акту здачі-приймання будівельного майданчика від 25.09.2013 року /Т.ІІІ, а.с.46/.

На противагу аргументам відповідача, викладених у акті перевірки від 30.05.2014 року та пояснення представника відповідача щодо відсутності довідки про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання будівельних робіт, представник позивача пояснив, що сторони дійшли згоди відповідно до договору підряду щодо документа, який визначає дату, види, обсяги та вартість виконаних робіт, обчислення прибутку, з обґрунтуванням вартості та підтвердженням витрат матеріальних ресурсів, тобто у даному випадку, рахунки, акти списання матеріалів, видаткові та податкові накладні.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд погоджується з такими покликаннями представника позивача, то зазначає, що наказом Мінрегіонбуду № 544 від 04.12.2009 року (з наступними змінами та доповненнями) затверджено дві примірні форми первинних документів з обліку - акт приймання виконаних будівельних робіт (№ КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (3 КБ-3). По будовах (об'єктах), що здійснюються за рахунок бюджетних коштів і коштів підприємств, установ і організацій державної форми власності взаєморозрахунки за виконані обсяги будівельних робіт здійснюються обов'язково на підставі вказаних форм. Тому, справедливим є покликання представника позивача на той факт, що оскільки будівництво здійснювалося за рахунок позивача, яке не є об'єктом державної форми власності, ведення таких форм звітності є рекомендованим.

Щодо господарських операцій позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд-капітал» (далі - ТОВ «Укрбуд-капітал» ), судом встановлено наступні фактичні обставини.

ТОВ «Укрбуд-капітал» зареєстроване як юридична особа 26.04.2013 року з присвоєнням коду ЄДРПОУ 38705704, відомості щодо перебування юридичної особи в стані припинення відсутні /Т.ІІ, а.с.216-218/.

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Укрбуд-капітал» (виконавець) укладено договір на виконання робіт № УК/15/10/13 від 15.10.2013 року з додатками /Т.ІІ, а.с.167-169, 170-171/, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати власними силами і засобами комплекс наступних робіт, а саме: облаштувати систему водопостачання, водовідведення, водовідведення, гідроізоляції та освітлення гаражу. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконавцю виконані робіт, які є зазначені в специфікації. По закінченню робіт виконавець здає, а замовник приймає по акту виконану роботу. Вартість робіт за договором складає 29140,00 грн., в т.ч. ПДВ 4856,67 грн. Передача-приймання робіт здійснюється у присутності уповноважених представників замовника та виконавця, з обов'язковим підписанням акту здачі-приймання виконаних робіт.

На підтвердження реальності вказаних зобов'язань за договором до матеріалів справи долучено: копію акту надання послуг № УК/15/10 від 28.11.2013 року на суму 29140,00 грн., в т.ч. ПДВ 4856,67 грн. /Т.ІІ, а.с.165/; копія податкової накладної № 439 від 28.12.2013 року на суму 29140,00 грн., в т.ч. ПДВ 4856,67 грн. /Т.ІІ, а.с.166/;копія наказу № 34/13 від 28.11.2013 року про створення та введення в експлуатацію основних засобів та визначення їх експлуатації /Т.ІІ, а.с.172/; копія акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів /Т.2, а.с.173/; копія картки рахунку 6851 за 01.01.2011 року - 01.12.2013 року /Т.2, а.с.174/; копія інвентарної картки обліку основних засобів /Т.2, а.с.175/.

Зокрема, як пояснив представник відповідача, роботи по освітленню не мали місця, оскільки відповідачем направлено запит ПАТ «Львівобленерго» . Згідно з відповіддю № 112-6510 від 28.10.2014 року, ПАТ «Львівобленерго» надало пояснення, що електроустановки гаражу до мереж не підключено, а також, жодних договірних відносин щодо постачання електричної енергії для потреб гаражу не існує /Т.ІІІ, а.с.2, 3/.

На противагу вказаному, представником позивача до матеріалів справи долучено: копію договору про спільне використання технологічних мереж № 169 від 14.12.2012 року, що укладений із «Електрон-Лізинг» , відповідно до якого енергопередавальна організація забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії користувачу власними технологічними мережами в точки приєднання електроустановок користувача в межах величин, дозволених користувачу до використання, а користувач своєчасно сплачувати вартість послуг з утримання технологічних мереж спільного використання, а також за спожиту кількість переданої електроенергії і перетікання реактивної електроенергії /Т.ІІІ, а.с.12-14/; копію акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін /Т.ІІІ, а.с.15/; копію порядку розрахунків за перетікання реактивної електроенергії /Т.ІІІ, а.с.16/; копію порядку розрахунків та графік зняття показів засобів обліку електроенергії /Т.ІІІ, а.с.17/; копію розрахунку втрат електроенергії в електромережах /Т.ІІІ, а.с.18/; копію кошторису витрат на утримання технологічних мереж /Т.ІІІ, а.с.19/; копії листів на продовження терміну дії договору про спільне використання технологічних мереж № 169 /Т.ІІІ, а.с.20, 21/; копії договорів оренди № 45/2013-0 від 01.04.2013 року та № 143/2012-о від 27.11.2012 року з додатками /Т.ІІІ, а.с.22-23, 24, 29-30,31/ про оренду нежитлових приміщень; копії рахунків № 99018Е/09.13 від 30.09.2013 року, № 99018У/10.13 від 30.10.2013 року, № 99018У/11.3 /Т.ІІІ, а.с.26, 27, 28/.

Крім того, згідно відповіддю від 04.09.2013 року ФЛК «Електрон-Лізинг» не заперечує проведення поточного ремонту орендованого приміщення, відповідно до договору № 45-2013-о від 01.04.2013 року, з метою пристосування його для здійснення господарської діяльності та проведення тимчасової мережі водопроводу /Т.ІІІ, а.с.36, 37/.

Представник відповідача щодо вищевказаного не надав жодних пояснень чи заперечень.

Крім того, як пояснив представник позивача, усі вказані показники відображено у податкових деклараціях з податку на прибуток та податкових деклараціях з податку на додану вартість за оспорюваний період, усі накладні включені до відповідних реєстрів, заперечень до таких органом доходів і зборів не висловлено, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії таких декларацій, реєстрів, карток рахунків 631, копії банківської виписки /Т.І, а.с.79-167. 168, 169, 170-184/.

Судом з матеріалів адміністративної справ встановлено, що одним із аргументів, на які покликається представник відповідача є наступні документи:

- акт ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1106/22-4/38237973 від 22.03.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Фрейтедж» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з з 21.05.2012 року по 29.02.2013 року» ;

- акт ДПІ у шевченківському районі м. Києва № 1796/26-59-22-07/38406268 від 08.11.2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Армабуд-тех» з контрагентами, з якими платник податків має задекларовані відносини за період з 01.06.2013 року по 30.09.2013 року";

- акт ДПІ у печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва № 611/26-55-22-7/38705704 від 27.02.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрбуд-капітал» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 29.04.2013 року по 31.01.2014 року» .

Однак, суд не бере до уваги такі покликання відповідача, оскільки зустрічна звірка є лише заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, з огляду на що в нього відсутні повноваження на здійснення в рамках проведеної зустрічної звірки контролю за додержанням податкового законодавства.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання засвідчує лише факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків, зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Слід звернути увагу, що представником позивача долучено до матеріалів справи копію постанови Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/4606/14 від 15.05.2013 року, відповідно до якою адміністративний позов ТОВ «Укрбуд-капітал» задоволено повністю, визнано протиправними дії контролюючого органу щодо здійснення заходів з метою проведення зустрічної звірки, за результатами якої складено акт від 27.02.2014 року /Т.ІІ, а.с.205-209/ та Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/10875/13-а від 05.12.2013 року, відповідно до якою апеляційну скаргу ТОВ «Фрейтедж» задоволено повністю, визнано протиправними дії контролюючого органу по вжиттю заходів, направлених на проведення зустрічної звірки, що оформлені актом від 22.03.2013 року /Т.ІІ, а.с.210-213/.

Як додатково пояснив представник відповідача, щодо контрагентів позивача другим слідчим відділом прокуратури м. Києва проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні порушеного за ознаками злочинів передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 205 КК України. Вході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та іншими особами діючи умисно, групою осіб, на території м. Києва створили ряд суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності , а саме надання послуг з метою мінімізації податкових зобов'язань реально діючим суб'єктам господарської діяльності шляхом відображення у податковій звітності безтоварних господарських операцій, а також послуг з конвертації безготівкових коштів в не обліковану готівку. Вищевказаними посадовими особами, з метою прикриття незаконної господарської діяльності, були зареєстровані юридичні особи, в т.ч. контрагенти позивача.

Щодо вищевказаного, суд вважає за доцільне зазначити, що матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Вирішення головного питання кримінального судочинства про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Судом встановлено, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.07.2015 р. у справі № 757/22569/15-к ОСОБА_9, звільнено від кримінальної відповідальності передбаченої ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України на підставі ч.1 ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрити.

З врахуванням вищевикладеного, та того, що відповідачем не надано жодних доказів щодо наявності обвинувального вироку суду як щодо вищевказаних осіб, так і щодо керівників контрагентів позивача.

Так, відповідно до ч. ст. 2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Отже, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено, що таке діяння є злочином, дають право податковому органу посилатися на факт що така діяльність була фіктивним підприємництвом з метою надання вигоди третім особам, а суду - встановити причинно-наслідковий зв'язок між його діяннями та наслідками для позивача.

Суд також звертає увагу, що системний аналіз норм чинного податкового законодавства, наявних в матеріалах справи договорів, видаткових та податкових накладних свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував витрати для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість за спірний період, відповідають критеріям первинного документу, через що зазначені дії позивача щодо формування таких податків є правомірними.

Представлені позивачем первинні документи містять інформацію щодо змісту виконаних робіт у рамках названих договорів, є достовірними доказами виконання контрагентами позивача вимог, обумовлених названими договорами.

За таких обставин, документи, що долучені до матеріалів є достатніми та належними доказами отримання позивачем товару, робіт/послуг від його контрагентів.

Також, контролюючим органом не надано суду доказів наявності жодного судового рішення, яке набрало законної сили, про визнання недійсними вчинених правочинів, а також інших доказів, що свідчили б про наявність законних підстав для визнання таких правочинів недійсними.

Судом взято до уваги і те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Слід зазначити, що така обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в Інформаційному листі № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року, підприємство не несе відповідальності за своїх контрагентів, які не виконали свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме такий контрагент. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має усі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, на переконання суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і як наслідок вдруге сплачувати податок на додану вартість. Суд констатує, що такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевказана позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011 року та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року ( заява № 3991/03).

Позивач стверджує, що на момент укладення усіх вищезазначених договорів, та реалізації господарських операцій, його контрагенти були зареєстровані як суб'єкт господарювання та були платником податків.

Дослідивши письмові докази та враховуючи висновки Вищого адміністративного суду України викладені в ухвалі від 21.06.2017 року, суд приходить до висновку, що операції позивача з контрагентами ТОВ Фрейтедж , ТОВ Армабуд- тех. , ТОВ Укрбуд - капітал мали реальний характер, а відповідні первинні документи містять всі обов'язкові реквізити та відображають в повній мірі зміст господарських операцій між позивачем та контрагентами та є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно з ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

За правилами ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 49, 70 КАС України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними, обґрунтованими, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до ст. 94 КАС України, на користь позивача належить стягнути судові витрати в сумі 430 грн.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 23.06.2014 року № НОМЕР_2, № НОМЕР_1.

3. Стягнути з Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_4 ПІЦА ЧЕЛЕНТАНО» (м. Львів, вул. Антоновича; ЄДРПОУ 30993750) судові витрати у розмірі 430 (чотириста тридцять) грн. 90 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 27 вересня 2017 року.

Суддя Кухар Н.А.