Рішення

від 19.09.2007 по справі 8/382пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/382пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.07                                                                                 Справа № 8/382пд.

Суддя  господарського суду Луганської області Середа А.П.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Відкритого акціонерного товариства «Схід», місто Луганськ,

до І-го відповідача –Приватного підприємства «Каскад», місто Луганськ,

    ІІ-го відповідача –Приватного виробничо-комерційного підприємства «Кріца»,  місто Луганськ,

    ІІІ-го відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськхімізоліт», місто Луганськ,

за участю Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів -  Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика «Труд»», місто Луганськ, -

про визнання договорів купівлі-продажу  недійсними, -

при секретарі судового засідання  Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача – Синяпкін О.В., - довіреність №2358 від 28.08.06 року;

від І-го відповідача –Очкалов В.П. –директор, - паспорт ЕН №120329, вид. Артемівським РВ ЛМУ УМВСУ у Луганській області  15.02.02 року;

від ІІ-го відповідача –Сімко В.М. –директор, - паспорт ЕМ №216397, вид. Артемівським РВ ЛМУ УМВСУ у Луганській області  25.05.99 року; рішення №1 від 10.10.2000 року;

від ІІІ-го відповідача –Головков О.І. –директор, - тимчасове посвідчення №103/42-4 б/д; Войлов В.Ф. –юрист, - довіреність №б/н від 05.03.07 року;

від третьої особи -  Ільїнов Ф.П. - директор, - довіреність №б/н від 05.03.07 року, -

встановив:

           суть спору: позивачем заявлено вимогу про:

           1)визнання недійсними договорів купівлі-продажу:

від 26.04.04 року, - укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика «Труд»»(далі –ТОВ «Фабрика «Труд»», - Третя особа), - з одного боку, - та Приватним підприємством «Каскад»(далі –ПП «Каскад», - Перший відповідач), - з іншого боку, - нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Малойваном В.І., за реєстром №3680, - предметом якого є 40/100 частини цеху іграшок, літ. 5-1, що знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Руднєва, 123-ж;

від 09.09.04 року, - укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика «Труд»», - з одного боку, - та Приватним виробничо-комерційним підприємством (на даний час –Приватним підприємством) «Кріца»(далі –ПВКП «Кріца», - Другий відповідач), - з іншого боку, - нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу «Гомблієвською О.Ю.»(правильним є прізвище «Голембиєвською»), за реєстром №1471, - предметом якого є 26/100 частини цеху іграшок, літ. 5-1, що знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Руднєва, 123-ж;

від 01.06.02 року, - укладеного у простій письмовій формі між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика «Труд»», - з одного боку, - та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськхімізоліт»(далі –ТОВ «ЛХІ», - Третій відповідач), - з іншого боку, - предметом якого є склад металу, літ. 10-1-1, площею 840,2 кв. м, що знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Руднєва, 123 («можливо, як сказано у позовній заяві, - надано адресу вул. Руднєва, 123-з»);

          2)з урахуванням рішення  господарського суду Луганської області від 25.04.06 року по справі №18/89пд –повернути отримане за договорами нерухоме майно Відкритому акціонерному товариству «Луганський завод «Схід»»(м. Луганськ).

          Згідно розпорядження заступника голови - в.о. голови господарського суду  Луганської області Воронька В.Д. від 14.08.07 року розгляд справи доручено судді цього суду Середі А.П.

          На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено з 14 серпня до 31 серпня 2007 року –внаслідок неявки представників відповідачів та необхідності витребування додаткових доказів.

Ухвалою суду від 14.08.07 року до участі у розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика «Труд»».

Згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено: з 31 серпня до 14 вересня 2007 року –у зв'язку з неявкою відповідачів та необхідністю витребування додаткових доказів; з 14 вересня до 19 вересня 2007 року –у зв'язку з неявкою 2-го відповідача та необхідністю надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

У судовому засіданні, яке відбулося 19.09.07 року, представниками сторін та третьої особи подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.4-4 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

Представник позивача у цьому судовому засіданні звернувся до суду з «Уточненням до позовної заяви»(вих. №б/н від 19.09.07 року), в якому просить:

«другий абзац пункту 1 позовної вимоги «договір купівлі-продажу між ТОВ «Фабрика «Труд»»та ПВКП «Кріца»від 09.09.04 року, посвідченого Гомблієвською О.Ю. –приватним нотаріусом  Луганського міськнотокругу №1471, про продаж 26/100 цеху іграшок, літ. 5-1, розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Руднєва, 123-ж», - вважати дійсним у такому викладі: «договір купівлі-продажу між ПП «Каскад»та ПВКП «Кріца»від 09.09.04 року, посвідченого Гомблієвською О.Ю. - приватним нотаріусом Луганського міськнотокругу №1471, - про продаж 26/100 цеху іграшок, літ. 5-1, розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Руднєва, 123-ж»».

Решту позовних вимог він залишив незмінною та підтримав.

Заяву долучено до матеріалів справи та враховано при вирішенні спору.

Суд вважає за потрібне  уточнити назву позивача.

Так, згідно тексту позовної заяви, викладеної російською мовою, назва позивача –«Открытое акционерное общество «Луганский завод «Восход»», ідентифікаційний код 02969047.

Згідно договору купівлі-продажу від 15.04.02 року, назву продавця у розділі «Адреси сторін»також викладено російською мовою – у редакції, наведеній у попередньому абзаці; ідентифікаційний код 02969047. Однак на цьому договорі поставлено печатку підприємства, згідно якій назва його українською мовою –Відкрите акціонерне товариство «Луганський завод «Схід»», ідентифікаційний код 02969047.

З урахуванням вимог ст.3 ГПК України, судочинство в Україні здійснюється відповідно до Закону України «Про мови в Українській РСР», - тобто українською мовою. Відповідно до цієї статті провадження по справі №8/382пд відкрито ухвалою від 19.07.07 року, яка викладена українською мовою, з назвою позивача –Відкрите акціонерне товариство «Луганський завод «Схід»». У такому варіанті назву позивача викладено у всіх наступних процесуальних документах по справі.

Позивач не заперечив проти такого викладу його назви; відповідачі та третя особа –аналогічно.   

Таким чином, Открытое акционерное общество «Луганский завод «Восход»»та Відкрите акціонерне товариство «Луганський завод «Схід»»мають один і той же ідентифікаційний код –02969047, а значить вони є однією і тією ж юридичною особою.

При викладенні цього рішення суд застосовує назву «Відкрите акціонерне товариство «Луганський завод «Схід»».

Представник І-го відповідача (ПП «Каскад») позов не визнав, про що також зазначив у своєму відзиві на нього (вих. №б/н від 19.09.07 року), посилаючись на те, що вимоги позивача суперечать чинному законодавству України, у тому числі –статтям 203,215, 216 та 388 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ).

Представник ІІ-го відповідача (ПВКП «Кріца») позов не визнав, про що також зазначив у своїй Відповіді на позовну заяву про визнання недійсними договорів (вих. №б/н від 19.09.07 року), посилаючись на те, що при укладенні спірного договору за участю ПП «Каскад»та  ПВКП «Кріца»не припущено будь-яких порушень чинного законодавства України.

Представник ІІІ-го відповідача (ТОВ «ЛХІ») позов не визнав, про що також зазначив у своєму відзиві на нього (вих. №б/н від 19.09.07 року), посилаючись на те, що вимоги позивача суперечать чинному законодавству України, у тому числі –статтям 203,215, 216 та 388 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ).

Крім того, кожен з представників відповідачів заявив у судовому засіданні про те, що:

1)господарський суд Луганської області, виносячи рішення від 25.04.06 року по справі №18/89пд –за позовом ВАТ «Луганський завод «Схід»»до ТОВ «Фабрика «Труд»»- про визнання договору недійсним, - припустився грубого порушення охоронюваних законом прав та інтересів кожного з відповідачів по цій справі, - не залучивши їх до участі у справі №18/89пд в якості третіх осіб, - хоча як позивач, так і  суд просто не могли бути необізнаними з приводу того, що рішення від 25.04.06 року торкається їх (покупців) інтересів, - а тому про факт відсутності у ВАТ «Фабрика «Труд»»права відчужувати нерухоме майно, покупцями якого вони (відповідачі) стали, - дізналися лише після отримання 13.09.07 року позовної заяви та ухвали суду по цій справі (№8/382пд).

В той же час по справі, яка є предметом цього розгляду, саме це рішення стало підставою для звернення ВАТ «Луганський завод «Схід»»з позовом до суду.

2)з моменту укладення договорів між ТОВ «Фабрика «Труд»»та ПП «Каскад»і ТОВ «ЛХІ»  - до дня звернення ВАТ «Луганский завод «Схід»»з позовом до суду (позовна заява  за вих. №б/н від 18.07.07 року; до суду надійшла 19.07.07 року) пройшло понад три роки, - а тому представники цих відповідачів наполягають на застосуванні терміну позовної давності.

3)кожен з відповідачів є добросовісним набувачем, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що спірне нерухоме майно вибуло з  власності позивача з підстав, передбачених ст. 388 ЦКУ.

4)кожен з відповідачів  в нерухоме майно, яке є предметом цього спору (після його придбання на підставі відповідних договорів, укладених без будь-якого порушення чинного законодавства), вклав надто значні (у порівнянні з ціною купівлі-продажу) суми коштів, зробивши «придбані руїни діючими виробництвами, кожне з яких  регулярно сплачує встановлені державою податки».

Представник позивача не погодився з доводами представників відповідачів щодо застосування терміну позовної давності, оскільки він вважає, що про порушення своїх прав позивач дізнався після винесення господарським судом рішення від 25.04.06 року по справі №18/89пд.

Представник третьої особи позов не визнав, про що також зазначив у своєму відзиві на нього (вих. №б/н від 14.09.07 року) вважаючи його таким, що суперечить чинному законодавству та фактичним обставинам справи, оскільки  станом на 02.02.2002 року, тобто перед укладенням ТОВ «Фабрика «Труд»»(покупець) з ВАТ  «Завод «Схід»(продавець) договору від 12.04.02 року, - підприємство НЕ МАЛО  будь-яких податкових боргів, а мало переплату податків, що підтверджується листом Державної податкової інспекції у Артемівському районі міста Луганська (вих. №12088/10/19 від 31.08.07 року, - додано до відзиву та долучено до справи).

Рішення суду по справі №18/89пд було прийнято за відсутності у судовому засіданні представника ТОВ «Фабрика «Труд»», а про наявність такого рішення він дізнався лише під час апеляційного перегляду цього  рішення  у Луганському апеляційному господарському суді

І.Заслухавши представників сторін та третьої особи, розглянувши і дослідивши обставини справи та додатково надані  матеріали,  суд дійшов  наступного.

           1. Кожна із сторін по цьому спору, а також третя особа у встановленому законом порядку зареєстровані в якості юридичних осіб, що підтверджується матеріалами справи.

          2.  15.04.2002 року між ВАТ «Луганський завод «Схід»»(Продавець), - з одного боку, - та ТОВ «Фабрика «Труд»»(Покупець), - з іншого боку, - у простій письмовій формі (що відповідало вимогам ч. 1 ст. 44 чинного на той час Цивільного кодексу Української РСР  (далі –ЦК УРСР)) укладено  договір купівлі-продажу  14/100 частки виробничих будівель загальною площею 2380,3 кв.м, які розташовані у місті Луганську, вул. Руднєва, 123, до складу яких входять будівля цеху іграшок, літ. 5-1, загальною площею 1540,1 кв. м, та будівля складу металу, літ. 10-1-1, загальною площею 840,0 кв. м (пункт 1 договору), експертною  вартістю 51779 грн. (п. 3); продаж вчинено за 84113 грн., при цьому у тексті договору прямо сказано, що розрахунок між сторонами здійснено до підписання цього договору шляхом перерахування вказаної  суми на розрахунковий рахунок продавця (п.4).

          Продавець власноручно підтвердив, що сума коштів за продане майно ним отримана у повному обсязі (п.5).

          Представник продавця свідчить, що вказані приміщення на момент підписання цього договору нікому іншому не продані, не подаровані, не передані як внесок до статутного фонду юридичних осіб, не відчужено в інший спосіб, у спорі та під забороною не перебувають (п.6).

          2.1.Представником Третьої особи для долучення до матеріалів справи, разом з відзивом на позов від 14.09.07 року, вих. №б/н, -  надано ксерокопію договору купівлі-продажу вищезгаданого нерухомого майна, між тими ж сторонами, датованого 12 (дванадцятим) квітня 2002 року, а не 15 (п'ятнадцятим) квітня 2002 року, однак оригінал договору він до суду не надав, а тому останній вважає, що предметом спору по справі №18/89пд був договір, укладений між вищеназваними сторонами 15.04.02 року, а не 12.04.02 року, - що підтверджується:

          рішенням господарського суду Луганської області від 25.04.06 року по справі №18/89пд та постановою Луганського апеляційного господарського суду по тій же справі від 07.09.06 року;

         договором купівлі-продажу  нежитлового приміщення, укладеного 01.06.02 року між ТОВ «Фабрика «Труд»» та ТОВ «Луганськхімізоліт», у пункті 1.2 якого є посилання на договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості від 15.04.02 року та акт його приймання-передачі також від 15.04.02 року, –як на докази права власності продавця на відчужуване майно.

          3.  01.06.02 року ТОВ «Фабрика «Труд»»(Продавець), - з одного боку, - та  ТОВ «Луганськхімізоліт»(Покупець), - з іншого боку, -  у простій письмовій формі (що не суперечило вимогам ч. 1 ст. 44 чинного на той час ЦК УРСР), укладено договір купівлі-продажу 5/100 частини складу металу, літ. 10-1-1, загальною площею 840,2 кв. м, який знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Руднєва, 123 (пункт 1.1 договору); продана частка належить продавцю на підставі вищезгаданого договору купівлі-продажу від 15.04.02 року (п. 1.2); до складу проданого майна входять: склад металу, літ. 10-1-1, площею 840,2 кв. м та споруд загального користування: огорожі 20, асфальтового покриття заводської території 23 (п. 1.3); продаж вчинено за 32334 грн. (п.2.1); предмет договору на момент його продажу  у спорі та під забороною не перебуває, його не передано як внесок  до статутного фонду юридичних осіб,  не відчужено в інший спосіб, не заставлено (п. 2.3).

          Куплений об'єкт нерухомості продавець передав покупцеві на підставі акту приймання-передачі від 01.06.02 року (додано до справи).

          03.04.03 року покупець зареєстрував право власності на придбане майно у Луганському міському комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації»(далі –ЛМКП «БТІ»), реєстраційний №241784, витяг № 282861 від 03.04.03 року.

          3.1.  Згідно довідці ЛМКП «БТІ»№354 від 28.04.07 року:

           рішенням  виконавчого комітету Луганської міської ради від 20.02.04 року №1/14 цеху іграшок, літ. 5-1, присвоєно  адресу: вул. Руднєва, 123-ж (замість колишньої - Руднєва, 123);

           на підставі листа УАГ від 25.11.05 року №01-10 цеху металу , літ. 10-1-1, присвоєно адресу: вул. Руднєва. 123-з.

           3.2.  26.04.04 року  між ТОВ «Фабрика «Труд»»(Продавець), - з одного боку, - та  ПП «Каскад»(Покупець), - з іншого боку, - укладено договір купівлі-продажу  66/100 частини будівлі цеху іграшок, літ.5.1, приміщення з 1 по 21, 25 загальною площею 1010,5 кв. м,  - розташованого у місті Луганську, вул. Руднєва, 123-ж (пункти 1 та 2 договору); продаж вчинено за 34520 грн. (п. 3); зазначені частини будівлі цеху іграшок, літ. 5-1, на момент укладення цього договору нікому іншому не продані, не подаровані, іншим способом не відчужені, не заставлені, під забороною (арештом) не перебувають (п.5).

          Договір нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Малойваном В.І., за реєстром №3680.

          Право власності зареєстровано  в ЛМКП «БТІ»17.05.04 року за №5555939, що підтверджується витягом №3598763 від 17.05.04 року.  

          3.3. 10.06.04 року  між ПП «Каскад»(Продавець), - з одного боку, - та ПВКП «Кріца»(Покупець), - з іншого боку, -  у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу  26/100 частини цеху іграшок, літ. 5-1, площею 404, 4 кв. м, який знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Руднєва, 123-ж (пункт 1 договору), за 14520,0 грн. (п. 3), безготівковим шляхом (п. 4).

          09.09.04 року сторони з приводу купівлі-продажу вищезгаданої частки об'єкту нерухомості уклали новий договір, який нотаріально посвідчила приватний нотаріус Луганського міського нотаріального округу Голембиєвська О.Ю., за реєстром №1471.

          Того ж дня договір зареєстровано у Державному реєстрі правочинів  за №91146, що підтверджується витягом  №98061 від 09.09.04 року.

          Жоден з договорів, про які йдеться у пунктах 3, 3.2 та 3.3 розділу І цього рішення, на час розгляд цього спору не розірвано, не визнано у встановленому порядку нечинним та не скасовано.

          4.Господарським судом Луганської області  04.03.04 року порушено справу №11/18-б –за заявою Управління Пенсійного фонду України у Артемівському районі міста Луганська –до ВАТ «Луганський завод «Схід»» - про банкрутство.

          На підставі ухвали того ж суду від 16.11.04 року  підприємство визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (п. 2).

          5.Згідно наявних у справі доказів, Відкрите акціонерне товариство «Луганський завод «Схід»»звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика «Труд»»- про визнання договору недійсним (справа №18/89пд), оскільки все майно та майнові права відповідача на дату укладення договору від 15.04.02 року перебували у податковій заставі.

          Рішенням суду від 25.04.06 року по цій справі позов задоволено у повному обсязі.

          Суд, посилаючись на частини 1 та 2 ст. 48 ЦК УРСР, а також ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України,  визнав недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 15.04.02 року, укладений між ВАТ «Луганський завод «Восход»»(м. Луганськ) та  ТОВ «Фабрика «Труд»»(м. Луганськ) (пункт 2).

          ТОВ «Фабрика «Труд»» протягом 10 днів з дня набрання даним рішенням законної сили, зобов'язана повернути ВАТ «Луганський завод «Восход»»будівлю цеху іграшок площею 1540,1 кв. м та будівлю складу металу площею 840 кв. м, які розташовані за адресою: вул. Руднєва, 123 (пункт 3).

Досліджуючи доводи відповідачів по справі №8/382пд, суд шляхом вивчення тексту цього рішення, встановив, що жоден з відповідачів  по справі №8/382пд, яка є предметом цього розгляду, дійсно не був залучений до участі у  справі №18/89пд, - що підтверджує їх доводи, викладені під час розгляду справи №8/382пд, - як щодо порушення охоронюваних законом їх прав та інтересів під час розгляду справи №18/89пд, так і, частково,  щодо моменту, коли вони дізналися  про факт відсутності у ВАТ «Фабрика «Труд»»права відчужувати нерухоме майно, покупцями якого вони (відповідачі) стали.

          Суд вважає, що довод відповідачів про дату, коли вони дізналися про наявність рішення по справі №18/89пд, у іншій частині підтверджується розписками представників ПП «Каскад»та ПП «Кріца»- про отримання ними 13.09.07 року від представника ТОВ «Фабрика «Труд»»копій ухвал суду про призначення справи до слухання на 14.09.07 року (причина неотримання цими відповідачами раніше спрямованих на їх адресу ухвал суду підтверджується матеріалами справи).

           В ході перевірки доводів представника третьої особи щодо його необізнаності про факт розгляду судом справи №18/89пд, встановлено, що у  рішенні від 25.04.06 року по справі №18/89пд звертають на себе увагу ще дві обставини:

          1)до участі у цій справі не було залучено також Державну податкову інспекцію у Артемівському районі міста Луганська, хоча підставами для звернення позивача по справі  №18/89пд до суду став факт  «знаходження усього майна та майнових прав позивача у податковій заставі на дату укладення оспорюваного договору»;

          2)як вбачається з тексту рішення, справу розглянуто без присутності ВАТ «Фабрика «Труд»», в одному судовому засіданні, яке відбулося  25.04.06 року, - тобто без відкладення розгляду справи для з'ясування причин неявки ВАТ «Фабрика «Труд»»до судового засідання.  

          Суд вважає, що ця обставина підтверджує доводи представника Третьої особи щодо розгляду спору по справі №18/89пд за відсутності у судовому засіданні представника ВАТ «Фабрика «Труд»».

          Незважаючи на вищевикладене, суд при оцінці рішення від 25.04.06 року по справі №18/89пд виходить з того, що постановою Луганського апеляційного господарського суду  від 07.09.06 року його залишено без змін (тобто воно набрало чинності), - а тому при вирішенні цього спору в частині  того, що вищезгаданий договір купівлі-продажу  від 12.04.02 року визнано недійсним, - суд керується правилом частини 2 ст. 34 ГПК України, згідно якій факти, встановлені рішенням господарського суду  (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, факт визнання договору від 12.04.02 року недійсним судом вважається доведеним.

          ІІ.Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов  НЕ підлягає задоволенню з таких підстав.

          1.Факт визнання рішенням господарського суду Луганської області від 25.04.06 року (справа №18/89пд) недійсним договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості від 15.04.02 року, укладеного між ВАТ «Луганський завод «Схід»»та ТОВ «Фабрика «Труд»», - не тягнуть за собою безумовну недійсність договорів купівлі-продажу, укладених за участю нового власника в особі ТОВ «Фабрика «Труд»»  та покупців, які є відповідачами по справі №8/382пд,  з таких причин.

           Позивач – ВАТ «Луганський завод «Схід»»- не надав жодного належного та припустимого доказу того, що  об'єкти нерухомості, які є предметом вищезгаданого договору купівлі-продажу від 15.04.02 року, вибули з його, як власника, володіння не по його волі, іншим шляхом (ч. 1 ст. 145 ЦК УРСР; ч.1 ст. 388 ЦК України).

           Навпаки, - представник позивача у судовому засіданні визнав, що за цим договором майно вибуло з  його володіння з його волі, а саме:  на підставі договору купівлі-продажу, укладеного відповідно до чинного на той час цивільного законодавства у простій письмовій формі (частина 1 ст. 44 ЦК УРСР).

          Звідси, - ТОВ «Луганський завод «Схід»»при укладенні договору від 15.04.02 року діяв відповідно до вимог, викладених у статті 225 ЦК УРСР, згідно якій право продажу майна, крім випадків примусового продажу,  належить власнику.

          2. У свою чергу, ТОВ «Фабрика «Труд»»відповідно до статті 225 ЦК УРСР набула права власності на куплене у ТОВ «Луганський завод «Схід»»нерухоме майно.

            Цей висновок суду не спростовано ані рішенням суду від 25.04.06 року (справа №18/89пд), ані матеріалами даної справи (№8/382пд).

          Факт набуття ТОВ «Фабрика «Труд»»права власності на куплене за договором майно підтверджується:

          договором купівлі-продажу від 15.04.02 року;

          довідкою ЛМКП «БТІ»№354 від 28.04.06 року, згідно якій Управлінням  комунального майна Луганської міської ради 14.04.04 року ВАТ «Фабрика «Труд»» видано свідоцтво про право власності на 36/100 нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Руднєва, 123-ж, - а, як відомо з матеріалів цієї справи,  це майно ним було придбане на підставі договору купівлі-продажу від 15.04.02 року; представник Третьої особи у судовому засіданні підтвердив цю обставину;

          як вбачається з тексту двох спірних договорів купівлі-продажу (від 01.06.02 року та від 24.04.04 року), вони містять посилання на підставу права власності ТОВ «Фабрика «Труд»»на відчужуване майно: у договорі від 01.06.02 року –на договір від 15.04.02 року; у договорі від 26.04.04 року –на вищезгадане свідоцтво про право власності.

          Таким чином, суд вважає доведеним, що власник - ТОВ «Фабрика «Труд»»аж до винесення господарським судом Луганської області рішення від 25.04.06 року (справа №18/89пд) та постанови Луганського апеляційного господарського суду від 07.09.06 року по ній НЕ знало та НЕ могло знати про те, що воно НЕ є власником свого майна, придбаного на підставі  договору від 15.04.02 року.

               З огляду на викладене дії  ВАТ «Фабрика «Труд»»при укладенні договору купівлі-продажу з ТОВ «ЛХІ»від 01.06.06 року повністю відповідають вимогам ст. 225 ЦК УРСР про те, що право продажу майна належить власнику.

          Дії цього Товариства при укладенні договору купівлі-продажу від 26.04.04 року  між ним та ПП «Каскад», за реєстром №3680, а також дії ПП «Каскад»при укладенні договору купівлі-продажу від 10.06.04 року (у простій письмовій формі) та від 09.09.04 року з ПП «Кріца», за реєстром №1471,  - також відповідають аналогічній за змістом нормі статті 658 ЦК України.

          3.Позивачем  та наявними у справі  доказами не доведено, що покупці за спірними договорами –відповідачі по цій справі –знали або могли знати про те, що продавець об'єктів нерухомості –ТОВ «Фабрика «Труд»»не мала права продавати майно, яке було предметом договору у кожному з випадків  укладення договорів.

          Отже, кожен з відповідачів по цій справі є добросовісним набувачем.

          4.Досліджучи самі спірні договори, суд дійшов висновку, що кожен з них відповідає вимогам чинного законодавства.

          Так, договір купівлі-продажу  від 01.06.02 року, який було укладено під час дії ЦК УРСР, відповідає вимогам:

          статті 41ё - згідно якій угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані  на

встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

            Угоди можуть бути односторонніми і дво- або  багатосторонніми (договори);

          статті 42, - якою встановлено, що угоди можуть укладатись усно або в письмовій  формі  (простій чи нотаріальній).

          Угода,  для  якої  законом  не  встановлена   певна    форма, вважається також укладеною, якщо з поведінки особи видно  її  волю укласти угоду;

          пункту 1 частини 1 ст. 44, - яка передбачає, що  повинні укладатись у письмовій формі:

          1)  угоди  державних,  кооперативних  та  інших   громадських організацій  між  собою  і  з  громадянами,  за  винятком    угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів  угод,  для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР.

          Договори купівлі-продажу від 26.04.04 року, за реєстром №3680, та від 09.09.04 року, за реєстром №1471, укладені після набрання чинності Цивільним кодексом України, і  кожен з них відповідає вимогам наступних його статтей:

          частинам 1 та 2 статті 202, -  якою встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

           Правочини  можуть   бути   односторонніми   та   дво-   чи багатосторонніми (договори);

          частинам 1-5 статтті 203, - згідно якій зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства.

           Особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

           Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі.

            Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

            Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          З матеріалів справи вбачається,  і це підтверджено представниками  відповідачів та третьої особи, - що укладені договори відповідали намірам та внутрішньому волевиявленню сторін і були спрямовані на реальне настання наслідків, передбачених цими договорами.

          Кожен з договорів сторонами виконано у повному обсязі.

          5.У суду відсутні правові підстави  для застосування щодо договору:

           від 01.06.02 року –правових наслідків, передбачених ст. 48 ЦК УРСР, згідно якій недійсною є та угода, що  не  відповідає  вимогам   закону.

          По недійсній  угоді  кожна  з  сторін  зобов'язана  повернути другій  стороні  все  одержане  за  угодою,  а  при   неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені  законом;

          від 26.04.04 року, за реєстром №3680, та від 09.09.04 року, за реєстром  №1471, - правових наслідків, передбачених:

           статтею 215 ЦКУ, якою визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

           Недійсним є правочин,  якщо його  недійсність  встановлена законом   (нікчемний  правочин).  У  цьому  разі  визнання  такого правочину недійсним судом не вимагається.

          У випадках,  встановлених  цим  Кодексом,  нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

           Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин);

статтею 216, згідно якій недійсний  правочин  не створює юридичних наслідків,  крім

тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі  недійсності  правочину  кожна  із  сторін зобов'язана повернути другій  стороні  у  натурі  все,  що  вона  одержала  на виконання   цього   правочину, а   в  разі  неможливості   такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні

майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо  у  зв'язку  із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди,  вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

           Правові наслідки,  передбачені частинами першою та  другою цієї статті,  застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих  видів недійсних правочинів.

Правові наслідки  недійсності  нікчемного  правочину,  які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків  недійсності  нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може   застосувати   наслідки   недійсності    нікчемного правочину з власної ініціативи.

          6.З огляду на викладене вище у цьому рішенні у суду також відсутні правові підстави для застосування щодо:

           договору купівлі-продажу від 01.06.02 року –наслідків, передбачених ч. 1 ст. 145 ЦК УРСР, відповідно до якої, якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права  його відчужувати, про що  набувач  не  знав  і  не  повинен  був  знати (добросовісний набувач), то власник вправі  витребувати  це  майно від набувача лише в  разі,  коли  майно  загублене власником  або особою, якій  майно  було  передане  власником  у  володіння,  або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею, - оскільки жодна з цих підстав не доведена позивачем та наявними у справі доказами;

             договорів від 26.04.04 року, за реєстром №3680, та від 09.09.04 року, за реєстром  №1471, - наслідків, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦКУ, згідно якій якщо  майно за відплатним договором придбане в особи,  яка не мала права його відчужувати,  про що набувач не знав і  не  міг знати  (добросовісний  набувач),  власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

           1) було загублене власником  або  особою,  якій  він  передав майно у володіння;

          2) було  викрадене  у  власника  або особи,  якій він передав майно у володіння;

           3) вибуло з володіння власника або особи,  якій  він  передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, - оскільки жодна з цих підстав не доведена позивачем та наявними у справі доказами.

          7.У справі також відсутні будь-які докази того, що спірне майно вибуло із власності ТОВ «Фабрика «Труд»»поза його волею.

          8.Що стосується вимог представників відповідачів про застосування терміну давності, то суд при вирішенні цього спору виходить з того, що наявними у справі доказами, а також відповідачами та третьою особою, не спростовано твердження представника позивача  про те, що позивач про порушення свого права дізнався лише після винесення господарським судом Луганської області вищезгадуваних рішення від 25.04.06 року та ухвали Луганського апеляційного господарського суду від 07.09.06 року.

          З цього часу до дня звернення позивача з позовом до суду (справа 8/382пд) не минув термін у три роки (ст. 71 ЦК УРСР; ст. 257 ЦКУ).

          З огляду на викладене у суду при вирішенні цього спору відсутні правові підстави для застосування терміну позовної давності.

          Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що стаття 225 ЦК УРСР та ст.658 ЦКУ передбачають інші правові наслідки недійсності угоди, ніж встановлені ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР та ст. 216 ЦКУ (на які посилається позивач), а тому право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягає захисту  шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановлено ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР та ст. 216 ЦКУ.

          Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені частиною 1 статті 388 ЦКУ (частиною 1 ст. 225 ЦК УРСР), цитованими вище у цьому рішенні.

          По даному спору такі підстави відсутні, а тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.ст.44, 47, 47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

          На підставі викладеного, ст.ст. 41, 42, 44, 145, 225 Цивільного кодексу УРСР; ст.ст. 202, 203, 215, 216, 388, 658 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 44, 47, 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України,  суд

в и р і ш  и в :

у задоволенні позову відмовити.

          Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 19.09.2007 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржене до апеляційного господарського суду Луганської області у 10-денний термін з дня його підписання.

          Дата підписання рішення – 24 вересня 2007 року.

Суддя                                                                                           А.П.Середа