Постанова

від 18.06.2008 по справі 8/382пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/382пд

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 червня 2008 р.                                                                                    № 8/382пд  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Гончарука П.А. ( головуючого ) ,

Вовка І.В., Остапенка М.І.,

розглянувши  у     відкритому  судовому засіданні  в м. Києві  касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства "Луганський завод "Схід"

на постановуЛуганського апеляційного господарського суду від 01.11.2007року

у справі за позовомВідкритого акціонерного товариства "Луганський  завод "Схід",

до

третя  особаПриватного підприємства "Каскад", Приватного виробничо-комерційного підприємства "Кріца", Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськхімізоліт"

Товариство  з обмеженою відповідальністю "Фабрика "Труд"

провизнання договорів купівлі-продажу недійсними

УСТАНОВИВ:

У липні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до відповідачів  Приватного підприємства "Каскад", Приватного виробничо-комерційного підприємства "Кріца", ТзОВ "Луганськхімізоліт" про визнання недійсними договору  купівлі-продажу нерухомого майна від 26.04.2004 року  укладеного між ТзОВ "Фабрика "Труд" і ПП "Каскад", договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.09.2004 року  укладеного між ТзОВ "Фабрика "Труд" і  ПВКП "Кріца", договору купівлі-продажу нерухомого майна від 01.06.2002  року та акту приймання-передачі від 01.06.2002 року  укладених між ТзОВ "Фабрика "Труд" і ТзОВ "Луганськхімізоліт", та  повернення майна проданого за спірними угодами у зв'язку з їх суперечністю вимогам закону.

Під час розгляду справи позивач уточнив заявлені вимоги щодо договору від 09.09.2004 року, який було укладено між ПП "Каскад" і ПВКП "Кріца".

Рішенням господарського суду Луганської області від 19.09.2007 року в  позові   відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду   від 01.11.2007 року  зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом порушено і неправильно застосовано  норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним рішення  скасувати та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзиви на касаційну скаргу від відповідачів  і  третьої  особи  до суду не надходили.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається  із матеріалів справи, що предметом даного судового розгляду є вимоги особи, яка вважає себе  власником майна, проданого за угодами стороною,  в яких така особа не є, про визнання цих угод недійсними та застосування правових  наслідків недійсності угод у зв'язку з відсутністю права власності у продавців майна за спірними угодами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач вимагає визнати недійсними договори купівлі-продажу майна, стороною в яких він не є,  на підставі ст.ст. 215, 216, 388, 658 ЦК України у зв'язку з наявністю в нього права власності на це майно, яке   продавалося   не його   власниками.

Таким чином, висновок судів  обох інстанцій  про те, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсними  угод, стороною в яких така особа не є, тобто з застосуванням правового  механізму, встановленого ч.1 ст.216 ЦК України, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону. Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені ст.388 ЦК України.

Доводи касаційної скарги не спростовують цих висновків суду.

Разом з тим, посилання судів попередніх інстанцій в мотивувальних частинах  рішень на вибуття майна з володіння позивача з його волі, набуття права власності на майно відповідачами, визнання відповідачів добросовісними набувачами, відповідність  спірних угод вимогам закону підлягають виключенню, оскільки підставою відмови в заявленому позові є    обрання позивачем не того способу захисту, який може  бути застосовано відповідно до закону для відновлення його порушеного права.

За таких обставин, оскаржені судові рішення слід  змінити щодо посилань в їх мотивувальних частинах на вибуття майна з волі позивача, набуття права власності на майно відповідачами та визнання їх добросовісними набувачами, і відповідність спірних угод вимогам закону,   виключивши з них зазначені посилання, а в решті постанова апеляційного господарського суду та рішення  суду першої інстанції підлягають залишенню без змін, як такі, що грунтуються на законі.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Луганський завод "Схід" задовольнити частково.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 01.11.2007 року  та рішення господарського суду Луганської області від 19.09.2007  року  змінити, виключивши з їх мотивувальних  частин посилання на  вибуття майна з володіння позивача з його волі, набуття права власності  на майно відповідачами та визнання їх добросовісними набувачами, на відповідність спірних угод вимогам закону.

В решті постанову Луганського апеляційного господарського суду   від 01.11.2007 року  та рішення   господарського суду    Луганської області від 19.09.2007  року   залишити без змін.

Головуючий  суддя                                                                 П.Гончарук                                                                                                       

Судді                                                                                                  І.Вовк

                                                                                                  М.Остапенко