Постанова

від 01.11.2007 по справі 8/382пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/382пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.11.2007  року                                                            Справа № 8/382пд

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Парамонової Т.Ф.

суддів          :                                        Баннової Т.М.

Семендяєвої І.В.

секретар судового засідання           Антонова І.В.

за участю представників сторін:

від позивача:                              Синяпкін О.В., дов. № 2358,  від 28.08.06,  

від 1-го відповідача:                    Очкалов В.П., наказ № 10-к, від 11.03.03,  директор;

від 2-го відповідача:                    Сімко В.М., директор;

від 3-го відповідача:                    Войлов В.Ф., дов.  б/н,  від 19.09.07;

від 3-ої особи:                              Ільїнов Ф.П., до. № б/н,  від 05.03.07 (в судовому засіданні від 25.10.07)  

розглянувши

апеляційну скаргу                              ВАТ „Луганський завод „Схід”, м. Луганськ

на рішення

господарського суду                    Луганської області

від                                                  19.09.2007

у справі                                        № 8/382пд (суддя Середа А.П.)

за позовом                                        ВАТ „Луганський завод „Схід”, м. Луганськ

до 1-го відповідача                              Приватного підприємства „Каскад”, м. Луганськ

до 2-го відповідача                              Приватного виробничо-комерційного підприємства „Кріца”, м. Луганськ

до 3-го відповідача                              ТОВ „Луганськхімізоліт”, м. Луганськ

за участю третьої особи, що

не заявляє самостійних вимог

на предмет спору, на стороні

відповідачів                                        ТОВ „Фабрика „Труд”, м. Луганськ

про                                                  визнання договорів купівлі-продажу недійсними

В С Т А Н О В И В :

ВАТ „Луганський завод „Схід” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до 1-го відповідача ПП „Каскад”, 2-го відповідача ПВКП „Кріца”, 3-го відповідача ТОВ „Луганськхімізоліт” з вимогами про: визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 26.04.04, укладеного між ТОВ „Фабрика „Труд” та ПП „Каскад”, предметом якого є 40/100 частини цеху іграшок, літ. 5-1, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Руднєва,123ж; від 09.09.04, укладеного між ТОВ „Фабрика „Труд” та ПВКП „Кріца”, предметом якого є 26/100 частини цеху іграшок, літ. 5-1, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Руднєва, 123ж; від 01.06.02, укладеного у простій письмовій формі між ТОВ „Фабрика „Труд” та ТОВ „Луганськхімізоліт”, предметом якого є склад металу, літ. 10-1-1,  площею 840, 2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Руднєва,123 (можливо надано адресу: вул. Руднєва, 123з) та з урахуванням рішення господарського суду Луганської області від 25.04.06 у справі № 18/89пд повернути отримане за договорами нерухоме майно ВАТ „Луганський завод „Схід”.

До участі у справі з ініціативи суду залучено у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ТОВ „Фабрика „Труд” за ухвалою суду від 14.08.07.

19.09.07 позивач уточнив вимоги позову та просив: „другий абзац пункту 1 позовної вимоги „договір купівлі-продажу між ТОВ „Фабрика „Труд” та ПВКП „Кріца” від 09.09.07, посвідченого Гомблієвською О.Ю. –приватним нотаріусом Луганського міськнотокругу № 1471, про продаж 26/100 цеху іграшок, літ. 5-1, розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Руднєва, 123ж” вважати дійсним у такому вигляді: „договір купівлі-продажу між ПП „Каскад” та ПВКП „Кріца” від 09.09.04, посвідченого Гомблієвською О.Ю. –приватним нотаріусом Луганського міськнотокругу № 1471, - про продаж 26/100 цеху іграшок, літ. 5-1, розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Руднєва, 123ж”.

Рішенням господарського суду Луганської області від 19.09.07 у справі № 8/382пд у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ВАТ „Луганський завод „Схід” звернулося до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, постановити нове рішення, в якому повністю задовольнити уточнені позовні вимоги.

ПП „Каскад” у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, скаргу –без задоволення.

ПП „Кріца” також просить залишити скаргу без задоволення, рішення суду –без змін, про що зазначено у відзиві на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Луганськхімізоліт” просить відмовити позивачу у задоволенні його скарги у повному обсязі.

Третя особа у справі просить рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково наданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ч.2 ст.99 Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 25.10.07 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 01.11.07 о 10 годині 30 хвилин.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.04.2002 між ВАТ «Луганський завод «Схід»(Продавець) та ТОВ «Фабрика «Труд»(Покупець) у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу 14/100 частки виробничих будівель загальною площею 2380,3 кв.м, які розташовані у місті Луганську по вул. Руднєва, 123, до складу яких входять будівля цеху іграшок, літ. 5-1, загальною площею 1540,1 кв. м, будівля складу металу, літ. 10-1-1, загальною площею 840,0 кв. м.

01.06.02 між ТОВ «Фабрика «Труд»(Продавець), з одного боку, та ТОВ «Луганськхімізоліт»(Покупець), з іншого боку, у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу 5/100 частки виробничих будівель, літ. 10-1-1, загальною площею 840,2 кв. м, який знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Руднєва, 123 (пункт 1.1 договору); продана частка належить продавцю на підставі вищезгаданого договору купівлі-продажу від 15.04.02 (п. 1.2); до складу проданого майна входять: склад металу, літ. 10-1-1, площею 840,2  кв.м. та споруд загального користування: огорожі 20, асфальтового покриття заводської території 23.  

Куплений об'єкт нерухомості продавець передав покупцеві на підставі акту приймання-передачі від 01.06.02.

03.04.03 покупець зареєстрував право власності на придбане майно у Луганському міському комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації», реєстраційний № 241784, витяг № 282861 від 03.04.03.

Згідно довідці ЛМКП «БТІ»№ 354 від 28.04.07 рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 20.02.04 №1/14 цеху іграшок, літ. 5-1, присвоєно адресу: вул. Руднєва, 123-ж (замість колишньої Руднєва, 123); на підставі листа УАГ від 25.11.05 № 01-10 цеху металу, літ. 10-1, присвоєно адресу: вул. Руднєва. 123-з.

26.04.04 між ТОВ «Фабрика «Труд»(Продавець) та ПП „Каскад” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу 66/100 частини будівлі цеху іграшок, літ. 5.1, приміщення з 1 по 21, 25 загальною площею 1010,5 кв. м, розташованого у місті Луганську, вул. Руднєва, 123-ж (пункти 1 та 2 договору). Договором передбачено, що продаж вчинено за 34520 грн.; зазначені частини будівлі цеху іграшок, літ. 5-1, на момент укладення цього договору нікому іншому не продані, не подаровані, іншим способом не відчужені, не заставлені, під забороною (арештом) не перебувають.

Договір нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Малойваном В. І. за реєстром № 3680.

Право власності зареєстровано в ЛМКП «БТІ» 17.05.04 за № 5555939, що підтверджується витягом № 3598763 від 17.05.04.

10.06.04 між ПП «Каскад»(Продавець) та ПВКП «Кріца»

(Покупець) у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу 6/100 частини цеху іграшок, літ. 5-1, площею 404, 4 кв. м, який знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Руднєва, 123-ж.

09.09.04 сторони з приводу купівлі-продажу вищезгаданої частки об'єкту нерухомості уклали новий договір, який нотаріально посвідчила приватний нотаріус Луганського міського нотаріального округу Голембиєвська О.Ю., за реєстром №1471. Договір зареєстровано у Державному реєстрі правочинів за № 91146, що підтверджується витягом № 98061 від 09.09.04.

Судом першої інстанції встановлено, що ВАТ «Луганський завод «Схід»звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до ТОВ «Фабрика «Труд»про визнання договору  недійсним (справа №18/89пд), оскільки все майно та майнові права відповідача на дату укладення договору від 15.04.02 перебували у податковій заставі.

Рішенням суду від 25.04.06 у справі № 18/89пд, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 07.09.06, позов задоволено у повному обсязі. Суд визнав недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 15.04.02, укладений між ВАТ «Луганський завод «Восход»та ТОВ «Фабрика «Труд». ТОВ «Фабрика «Труд»протягом 10 днів з дня набрання даним рішенням законної сили зобов'язана повернути ВАТ «Луганський завод «Восход»будівлю цеху іграшок площею 1540,1 кв. м та будівлю складу металу площею 840 кв. м, які розташовані за адресою: вул. Руднєва, 123.

Суд першої інстанції також встановив, що жоден з відповідачів у справі № 8/382пд не був залучений до участі у справі № 18/89пд.

Суд першої інстанції, посилаючись на ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, зробив висновок, що договір від 15.04.02 є недійсним.

Як вбачається з тексту двох спірних договорів купівлі-продажу (від 01.06.02 та від 24.04.04), вони містять посилання на підставу права власності ТОВ  „Фабрика „Труд” на відчужуване майно: у договорі від 01.06.02 - на договір від 15.04.02; у договорі від 26.04.04 на свідоцтво про право власності на 36/100 нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Руднєва, 123ж, видане Управлінням комунального майна Луганської міської ради 14.04.04.

Таким чином, суд зробив висновок, що власник ТОВ «Фабрика «Труд»до 25.04.06 не знало та не могло знати про те, що воно не є власником свого майна, придбаного на підставі договору від 15.04.02.

Судом встановлено, що ВАТ «Луганський завод «Схід»при укладенні договору від 15.04.02 діяв відповідно до вимог, викладених у статті 225 ЦК УРСР, згідно якій право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власнику, тому  ТОВ „Фабрика „Труд” відповідно до ст. 225 ЦК УРСР набула права власності на куплене у ВАТ „Луганський завод „Схід” нерухоме майно, що підтверджено матеріалами справи (договір купівлі-продажу від 15.04.02, довідка ЛМКП „БТІ” № 354 від 28.04.06).

Дії ТОВ «Луганськхімізоліт»при укладенні договору купівлі-продажу від 26.04.04 між ним та ПП «Каскад», за реєстром №3680, а також дії ПП «Каскад»при укладенні договору купівлі-продажу від 10.06.04 та від 09.09.04 з ПП «Кріца», за реєстром №1471, також відповідають статті 658 ЦК України.

          Суд першої інстанції зазначив, що позивачем та наявними у справі доказами не доведено, що покупці за спірними договорами - відповідачі  у цій справі - знали або могли знати про те, що продавець об'єктів нерухомості - ТОВ «Фабрика «Труд»не мало права продавати майно, яке було предметом договору у кожному з випадків укладення договорів.

          Отже, кожен з відповідачів у цій справі є добросовісним набувачем.

                    Досліджуючи спірні договори, суд дійшов висновку, що кожен з них відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, укладені договори відповідали намірам та внутрішньому волевиявленню сторін і були спрямовані на реальне настання наслідків, передбачених цими договорами.

Кожен з договорів сторонами виконано у повному обсязі.

          У справі також відсутні будь-які докази того, що спірне майно вибуло із власності ТОВ «Фабрика «Труд»поза його волею.

          За таких обставин, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову про визнання вищезазначених договорів недійсними та поверненні майна позивачу.           

          Щодо застосування терміну давності, то суд при вирішенні цього спору виходив з того, що наявними у справі доказами, а також відповідачами та третьою особою, не спростовано твердження представника позивача про те, що позивач про порушення свого права дізнався лише після винесення господарським судом Луганської області рішення від 25.04.06 та постанови Луганського апеляційного господарського суду від 07.09.06 у справі № 18/89пд. З цього часу до дня звернення позивача з позовом до суду у справі 8/382пд не минув термін у три роки, тому у суду відсутні правові підстави для застосування терміну позовної давності.

Позивач вважає, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права та винесено без всебічного вивчення обставин справи.

В обґрунтування своїх доводів за апеляційною скаргою заявник посилається на те, що суд припустився помилки та вийшов за процесуальні межі, аналізуючи законність рішення господарського суду у справі № 18/89пд.

Суд в супереч закону та судової практики зробив висновок, що ТОВ „Фабрика „Труд” набуло право власності по недійсному договору. На думку заявника, ВАТ „Луганський завод „Схід” є власником спірного нерухомого майна, тому має право на витребування цього майна.

В рішенні помилково вказано, що позивач не довів те, що відповідачі у справі знали або могли знати про відсутність у ТОВ „Фабрика „Труд” права розпоряджатись майном. Позивач не стверджував цього ні письмово, ні усно, тому не повинен цього доказувати.

Суд не дослідив того, що ТОВ „Фабрика „Труд” не мало права продавати майно тому, що не набуло права власності по недійсному договору.

Скаржник вважає, що укладені договори між ТОВ „Фабрика „Труд”, ПП „Каскад” та ТОВ „Луганськхімізоліт” не відповідають та суперечать нормам закону.

Крім того, оскільки рішенням господарського суду Луганської області від 25.04.06 у справі № 18/89пд вирішено повернути ВАТ „Луганський завод „Схід” будівлю цеху іграшок, площею 1540, 1 кв.м. та будівлю складу металу площею 840 кв.м., які розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. Руднєва, 123, та на теперішній час це майно зареєстровано за відповідачами у справі № 8/382пд, суд повинен був застосувати реституцію, як правовий наслідок при визнанні договорів недійсними.

До того ж посилання судді, що захист права власності можливий виключно шляхом задоволення віндикаційного позову, не правильні та суперечать чинному законодавству України.  

Доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції відхиляються з наступного.

Суд першої інстанції не проаналізував законність рішення суду у справі № 18/89пд, а тільки зробив висновок, який підтверджено матеріалами справи, щодо того, що відповідачі у даній справі не були залучені до участі у справі № 18/89пд, а тому і не знали про визнання угоди, укладеної між позивачем та третьою особою, недійсною.

Щодо порушення процесуальних прав позивача, то посилання на ст. 59 Господарського процесуального кодексу України є необґрунтованим, оскільки за приписами цієї статті відповідач має право надіслати копію відзиву сторонам у справі.

Разом з тим, згідно ст. 65 Господарського процесуального кодексу України суд може зобов'язати відповідачів, третіх осіб надати відзив суду та іншим сторонам у справі, що і було зроблено судом при розгляді даної справи.

Дійсно, відзиви на позов були надані у судовому засіданні 19.09.07 (а.с. 60, 110, 114, 128). Разом з тим, слід зауважити, що „уточнення до позовної заяви” також здано позивачем у судовому засіданні 19.09.07 (а.с. 111).

За таких обставин сторони у справі мали можливість ознайомитися з наданими відзивами та уточненнями безпосередньо у засіданні суду 19.09.07.

Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що він є власником спірного майна і має право його витребування згідно ст. 145 Цивільного кодексу УРСР та ст. 388 Цивільного кодексу України. Дане твердження не відповідає матеріалам справи та приписам законодавства.

Так, у позовній заяві позивач просив визнати недійсним договір купівлі –продажу від 26.04.07, договір купівлі –продажу від 09.09.04, договір купівлі-продажу від 01.06.02 та застосувати реституцію, але з огляду на наявність рішення у справі № 18/89пд майно повернути не продавцю, а йому.

При цьому позивач посилався на рішення Верховного Суду України з аналогічної справи. Дане твердження не може бути прийнято апеляційним судом до уваги, оскільки обставини даної справи та справи за позовом ВАТ „Дрогобицький долотний завод” до Центру про усунення перешкод у користуванні майном не є тотожними.  

Судом першої інстанції встановлено і це не спростовано ані матеріалами справи, ані доводами позивача, що відповідачі у справі є добросовісними набувачами майна.

За таких обставин, наслідками визнання угоди від 15.04.02, укладеної між позивачем та третьою особою, недійсною, та зважаючи на час винесення рішення суду у справі № 18/89пд, може бути витребування майна, як безпідставно набутого у відповідачів у справі (ст. 1212 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, судом першої інстанції зроблено вірний висновок щодо необхідності обирання способу захисту порушеного права позивача шляхом пред'явлення позову про витребування майна.

Оскільки вимоги позивача за даним позовом про повернення майна заявлені з інших підстав, то у даному судовому засіданні не досліджуються обставини вибуття майна з володіння позивача.     

З огляду на викладене, апеляційна скарга ВАТ „Луганський завод „Схід”  задоволенню не підлягає. Рішення господарського суду Луганської області слід залишити без змін.

          Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито по апеляційній скарзі покладається на заявника скарги (позивача у справі).        

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 77, 99, 101, ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд

п о с т а н о в и в :   

1. Апеляційну скаргу ВАТ „Луганський завод „Схід” на рішення господарського суду Луганської області від 19.09.2007 у справі № 8/382пд залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 19.09.2007 у справі                № 8/382пд залишити без змін.

Головуючий суддя                                        Т.Ф Парамонова

Суддя                                                                      Т.М. Баннова

Суддя                                                                      І.В. Семендяєва