Рішення

від 13.07.2022 по справі 400/6257/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2022 р. № 400/6257/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марич Є. В. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Головне управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001,

треті особи:Фермерське господарство "АГРО ТРУДІВНИК", вул. Жовтнева, 23,Новомиколаївка,Вітовський район, Миколаївська область,57250,

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.11.2020 р. №10270716-0421-1411, 10270717-0421-1411, 10270718-0421-1411, 10270719-0421-1411, 10270720-0421-1411, 10270721-0421-1411, 10270722-0421-1411, 10270709-0421-1411, 10270710-4021-1411, 10270711-0421-1411, 10270712-0421-1411, 10270713-0421-1411,10270714-0421-1411, 10270715-0421-1411, 10270703-0421-1411, 10270704- 0421-1411, 10270705-0421-1411, 10270706-0421-1411, 10270707-0421-1411, 10270708-0421- 1411, якими ОСОБА_1 було визначено суму земельного податку за 2020 рік в розмірі 23677,28 грн; визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №28760-13 від 02.04.2021 р. про сплату податкового боргу у розмірі 23152,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона є членом фермерського господарства «Агро Трудівник» та використовує у своїй діяльності земельні ділянки. Фермерське господарство «Агро Трудівник» зареєстровано в податкових органах як платник єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва і ним були сплачені згідно податкових декларацій суми єдиного податку. Тобто, обов`язок внесення плати за землю має фермерське господарство, а не позивачка. Проте, відповідач протиправно виніс спірні податкові повідомлення-рішення, що по суті є подвійним оподаткуванням земельних ділянок.

Позовна заява залишалась без руху від 10.08.2021 р.

Ухвалою від 15.09.2021 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок та землекористувачі, а право землекористування у фермерського господарства "Агро Трудівник" на спірні земельні ділянки не зареєстровано, то сплачувати земельний податок повинна саме позивачка і у зв`язку з несплатою податковою правомірно винесені спірні податкові повідомлення-рішення та складено податкову вимогу.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд дослідив матеріали справи, встановив наступне.

Позивачка є членом Фермерського господарства «Агро Трудівник» і використовує у своїй господарській діяльності земельні ділянки, які належать їй як члену цього фермерського господарства на праві власності за кадастровими номерами: 4823383400:02:000:0970,4823383400:03:000:053З,4823383400:03:000:0530,823383400:02:000:0950,4823383400:02:000:0949,4823383400:03:000:0350,823383400:03:000:0480,4823383400:02:000:0825,4823З83400:03:000:0360,823383400:03:000:0401,4823383400:03:000:И00,4823383400:03:000:0088,823383400:03:000:0089,482З38З400:03:000:0090,482338З400:02:000:0268,4823383400:02:000:0820,4823383400:0З:000:0427,4823з8з400:03:000:0421,482338З400:03:000:0481, 48233 83400:0З:000:0469,4823383400:03:000:0628.

Фермерське господарство «Агро Трудівник» зареєстровано в податковій як платник єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва, згідно Статуту землі господарства складаються в тому числі із земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що належать засновнику та членам фермерського господарства на праві приватної власності. Вищезазначені земельні ділянки були зазначені фермерським господарством у формі 20-ОПП та в податкових деклараціях платника єдиного податку четвертої групи за 2020 -2021 роки, вказані суми і яких були сплачені фермерським господарством.

Відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 16.11.2020 р. №10270716-0421-1411, 10270717-0421-1411, 10270718-0421-1411, 10270719-0421-1411, 10270720-0421-1411, 10270721-0421-1411, 10270722-0421-1411, 10270709-0421-1411, 10270710-4021-1411, 10270711-0421-1411, 10270712-0421-1411, 10270713-0421-1411,10270714-0421-1411, 10270715-0421-1411, 10270703-0421-1411, 10270704- 0421-1411, 10270705-0421-1411, 10270706-0421-1411, 10270707-0421-1411, 10270708-0421- 1411, якими ОСОБА_1 було визначено суму земельного податку за 2020 рік в розмірі 23677,28 грн. А також складено податкову вимогу №28760-13 від 02.04.2021 р. про сплату податкового боргу у розмірі 23152,39 грн.

Позивачка не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та вимогою, звернулась до суду з даним позовом.

Суд вирішуючи спір між сторонами, виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі- ПК України), плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За приписами статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з статтею 270 ПК України об`єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1 статті 287 ПК України).

Відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Положеннями пункту 286.1 статті 286 ПК України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт 287.1 статті 287 ПК України).

У статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постановах від 01.04.2020 у справі №320/5724/17 та від 23.06.2020 у справі №922/989/18.

Зі змісту приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Отже, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі №317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі №606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі №677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі №272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі №704/29/17-ц, від 16.01.2019 у справі №695/1275/17, від 27.03.2019 у справі №574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі №628/776/18).

Суд дійшов висновку, що з моменту державної реєстрації фермерського господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц.

Тобто, з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника. Відповідна правова позиція викладена в постанові ВП ВС №922/989/18 від 23.06.2020.

За таких обставин, з моменту реєстрації фермерського господарства "Агро Трудівник" статус землекористувача з моменту реєстрації перейшов до вказаного господарства.

Наведене є підставою для визнання спірних податкових повідомлень-рішень протиправними, оскільки податкове зобов`язання визначено не тому суб`єкту, який є землекористувачем. Більш того, Фермерським господарством «Агро Трудівник» сплачено суми, зазначених в податкових деклараціях платника єдиного податку четвертої групи за 2020 -2021 роки, відтак визначення податкового зобов`язання позивачці вказує на подвійне оподаткування, що є неприпустимим.

Що ж до посилання відповідача на те, що позивач належним чином не оформив передачу земельних ділянок фермерському господарству як землекористувачу, і відповідне право за фермерським господарством не зареєстроване у відповідному реєстрі, то ці посилання, на думку суду, є безпідставними з огляду на наступне.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, реєстрація будь-якого речового права лише підтверджує (засвідчує) право використання певного майна, а не надає правомочності щодо його використання як такого.

Внесення права користування до реєстру речових прав носить суто формальний характер та не є визначальним за цих правовідносин. Так, по перше, відповідачем у справі не спростовано фактичне (безпосереднє) використання земельних ділянок саме фермерським господарством, а по друге, виходячи зі специфіки створення фермерського господарства та переходу до нього прав і обов`язків землекористувача згідно з нормами Закону України "Про фермерське господарство", укладення якоїсь додаткового угоди про зміну землекористувача з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, про що наголошено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №927/79/19.

При цьому суд враховує, що відсутність записів у реєстрі речових прав щодо фактичного користування земельними ділянками фермерським господарством в жодному разі не може спричинювати шкоди інтересам держави, оскільки всі необхідні податкові платежі в цьому випадку мають сплачуватися саме фактичним користувачем земельної ділянки - фермерським господарством.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачка сплатила судовий збір в розмірі 908 грн. Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 908,00 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головне управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 44104027) задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 44104027) від 16.11.2020 р. №10270716-0421-1411, 10270717-0421-1411, 10270718-0421-1411, 10270719-0421-1411, 10270720-0421-1411, 10270721-0421-1411, 10270722-0421-1411, 10270709-0421-1411, 10270710-4021-1411, 10270711-0421-1411, 10270712-0421-1411, 10270713-0421-1411,10270714-0421-1411, 10270715-0421-1411, 10270703-0421-1411, 10270704- 0421-1411, 10270705-0421-1411, 10270706-0421-1411, 10270707-0421-1411, 10270708-0421- 1411, якими ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) було визначено суму земельного податку за 2020 рік в розмірі 23677,28 грн.

3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 44104027) №28760-13 від 02.04.2021 р. про сплату податкового боргу у розмірі 23152,39 грн.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 44104027) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908 грн.

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич