Постанова

від 08.02.2023 по справі 400/6257/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2023 р.м.ОдесаСправа № 400/6257/21Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого:Градовського Ю.М.

суддів:Бітов А.І.,

Танасогло Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області, третя особа: Фермерське господарство «АГРО ТРУДІВНИК» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2021р. ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ГУ ДПС у Миколаївській області, третя особа: ФГ «АГРО ТРУДІВНИК», в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.11.2020р. №10270716-0421-1411, 10270717-0421-1411, 10270718-0421-1411, 10270719-0421-1411, 10270720-0421-1411, 10270721-0421-1411, 10270722-0421-1411, 10270709-0421-1411, 10270710-4021-1411, 10270711-0421-1411, 10270712-0421-1411, 10270713-0421-1411, 10270714-0421-1411, 10270715-0421-1411, 10270703-0421-1411, 10270704-0421-1411, 10270705-0421-1411, 10270706-0421-1411, 10270707-0421-1411, 10270708-0421-1411, якими ОСОБА_1 було визначено суму земельного податку за 2020 рік в розмірі 23 677,28грн;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №28760-13 від 2.04.2021р. про сплату податкового боргу у розмірі 23 152,39грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вона є членом ФГ «Агро Трудівник» та використовує у своїй діяльності земельні ділянки.

ФГ «Агро Трудівник» зареєстровано в податкових органах як платник єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва і ним були сплачені згідно податкових декларацій суми єдиного податку.

Однак, в січні 2021р. на адресу ОСОБА_1 надійшли податкові повідомлення-рішення, згідно яких їй визначено суму земельного податку за належні їй земельні ділянки за 2020 рік у розмірі 23 677,28грн..

На думку позивачки, обов`язок внесення плати за землю має фермерське господарство, а не ОСОБА_1 , у зв`язку із чим спірні податкові повідомлення-рішення є незаконними та протиправними, оскільки по суті є подвійним оподаткуванням земельних ділянок.

Посилаючись на вказане просила позов задовольнити.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 16.11.2020р. №10270716-0421-1411, 10270717-0421-1411, 10270718-0421-1411, 10270719-0421-1411, 10270720-0421-1411, 10270721-0421-1411, 10270722-0421-1411, 10270709-0421-1411, 10270710-4021-1411, 10270711-0421-1411, 10270712-0421-1411, 10270713-0421-1411,10270714-0421-1411, 10270715-0421-1411, 10270703-0421-1411, 10270704- 0421-1411, 10270705-0421-1411, 10270706-0421-1411, 10270707-0421-1411, 10270708-0421- 1411, якими ОСОБА_1 було визначено суму земельного податку за 2020 рік в розмірі 23 677,28грн..

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДПС у Миколаївській області №28760-13 від 2.04.2021р. про сплату податкового боргу у розмірі 23 152,39грн..

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908грн..

В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Миколаївській області, посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту державної реєстрації фермерського господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, у зв`язку із чим податкові зобов`язання визначено не тому суб`єкту, який є землекористувачем.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 є членом ФГ «Агро Трудівник» і використовує у своїй господарській діяльності земельні ділянки, які належать їй як члену цього фермерського господарства на праві власності за кадастровими номерами: 4823383400:02:000:0970, 4823383400:02:000:0533, 4823383400:03:000:0530, 4823383400:02:000:0950, 4823383400:02:000:0949, 4823383400:03:000:0350, 4823383400:03:000:0480, 4823383400:02:000:0825, 4823З83400:03:000:0360, 4823383400:03:000:0401, 4823383400:03:000:0400, 4823383400:03:000:0088, 4823383400:03:000:0089, 482З38З400:03:000:0090, 4823383400:02:000:0268, 4823383400:02:000:0820, 4823383400:03:000:0427, 4823383400:03:000:0421, 482338З400:03:000:0481, 4823383400:03:000:0469, 4823383400:03:000:0628.

ФГ «Агро Трудівник» зареєстровано в податковій як платник єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва, згідно Статуту землі господарства складаються в тому числі із земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що належать засновнику та членам фермерського господарства на праві приватної власності. Вищезазначені земельні ділянки були зазначені фермерським господарством у формі 20-ОПП (а.с.71-72) та в податкових деклараціях платника єдиного податку четвертої групи за 2020 - 2021 роки (а.с.57-67), вказані суми і яких були сплачені фермерським господарством.

16.11.2020р. ГУ ДПС у Миколаївській області було винесено податкові повідомлення-рішення від 16.11.2020р. за №№10270716-0421-1411, 10270717-0421-1411, 10270718-0421-1411, 10270719-0421-1411, 10270720-0421-1411, 10270721-0421-1411, 10270722-0421-1411, 10270709-0421-1411, 10270710-4021-1411, 10270711-0421-1411, 10270712-0421-1411, 10270713-0421-1411,10270714-0421-1411, 10270715-0421-1411, 10270703-0421-1411, 10270704- 0421-1411, 10270705-0421-1411, 10270706-0421-1411, 10270707-0421-1411, 10270708-0421- 1411, якими ОСОБА_1 було визначено суму земельного податку за 2020 рік в розмірі 23 677,28грн., та 2.04.2021р. складено податкову вимогу №28760-13 про сплату податкового боргу у розмірі 23 152,39грн..

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу протиправною, позивачка звернулась в суд із даним позовом.

Перевіряючи правомірність та законність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов`язує їх протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України (далі ПК України), плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Приписами пп.269.1.1, 269.1.2 п.269.1 ст.269 ПК України визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Підпунктом 270.1.1 п.270.1 ст.270 ПК України передбачено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

У відповідності до п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст.42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст.58 цього Кодексу.

За правилами п.287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону (ст.1 ЗУ «Про фермерське господарство»).

Частиною 1 ст.8 ЗУ «Про фермерське господарство» передбачено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у ст.42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні ст.44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду викладені в постановах від 1.04.2020р. у справі №320/5724/17 та від 23.06.2020р. у справі №922/989/18.

Крім того, згідно ст.12 ЗУ «Про фермерське господарство», землі фермерського господарства можуть складатися із:

1) земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування;

2) земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Приписами ч.269.2 ст.269 ПК України визначено, що особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності встановлюється главою 1 розділу ХІV цього кодексу.

Згідно пп.4 п.297.1 ст.297 ПК України, платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Отже, враховуючи те, що ФГ «Агро Трудівник», як користувач земельних ділянок, що перебувають у власності позивачки, будучи платником єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва, звільнений від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки.

Судова колегія звертає увагу на те, що законодавець в основу звільнення власника земельної ділянки від оподаткування земельним податком поклав саме право використання такої земельної ділянки іншим суб`єктом господарювання платником єдиного податку четвертої групи.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ФГ «Агро Трудівник» сплачено суми, зазначені в податковій деклараціях платника єдиного податку четвертої групи за 2020-2021 роки (а.с.57-61, 109-119), що підтверджується платіжними дорученнями за №24 від 18.03.2020р., №81 від 26.06.2020р., №195 від 15.10.2020р. та №242 від 18.12.2020р., у зв`язку із чим визначення податкового зобов`язання ОСОБА_1 вказує на подвійне оподаткування, що є неприпустимим.

З огляду на вказані обставини, судова колегія приходить до висновку про визнання спірних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки податкові зобов`язання визначено не тому суб`єкту, який є землекористувачем.

В апеляційній скарзі апелянт посилається не та, що ОСОБА_1 належним чином не оформила передачу земельних ділянок фермерському господарству як землекористувачу, і відповідне право за фермерським господарством не зареєстроване у відповідному реєстрі.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно ст.125 ЗК України, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, реєстрація будь-якого речового права лише підтверджує (засвідчує) право використання певного майна, а не надає правомочності щодо його використання як такого.

Внесення права користування до реєстру речових прав носить суто формальний характер та не є визначальним за цих правовідносин. Так, по перше, відповідачем у справі не спростовано фактичне (безпосереднє) використання земельних ділянок саме фермерським господарством, а по друге, виходячи зі специфіки створення фермерського ЗУ «Про фермерське господарство», укладення якоїсь додаткового угоди про зміну землекористувача з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, про що наголошено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020р. у справі №927/79/19.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що момент виникнення обов`язку фермерського господарства сплачувати єдиний податок за відповідною земельною ділянкою члена фермерського господарства виникає з моменту реєстрації такої ділянки фермерським господарством у формі 20-ОПП «Повідомлення про об`єкти оподаткування бо об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність».

Так, відповідна форма 20-ОПП від 15.01.2020р., із зазначенням належних ОСОБА_1 земельних ділянок була подано ФГ «Агро Трудівник», що підтверджується квитанцією №2 від 15.01.2020р. (а.с.72 зворотній бік).

Відтак, судова колегія приходить до висновку, що відсутність записів у реєстрі речових прав щодо фактичного користування земельними ділянками фермерським господарством в жодному разі не може спричинювати шкоди інтересам держави, оскільки всі необхідні податкові платежі в цьому випадку мають сплачуватися саме фактичним користувачем земельної ділянки - фермерським господарством, сплата яких підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022р. залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий:Ю.М. Градовський

Судді:А.І. Бітов

Т.М. Танасогло