Ухвала

від 17.07.2022 по справі 392/394/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

18 липня 2022 року

місто Київ

справа № 392/394/21

провадження № 61-6481ск22

Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області

на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 червня 2022 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області, треті особи: Новоукраїнська районна державна адміністрація Кіровоградської області, Комунальна установа «Маловисківський районний будинок дитячої та юнацької творчості» Маловисківської районної ради Кіровоградської області, про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 10 березня 2021 року звернулася до суду з позовом до Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області, треті особи: Новоукраїнська районна державна адміністрація Кіровоградської області, Комунальна установа «Маловисківський районний будинок дитячої та юнацької творчості» Маловисківської районної ради Кіровоградської області

(далі - КУ «Маловисківський районний будинок дитячої та юнацької творчості» Маловисківської районної ради Кіровоградської області), у якому, з урахуванням уточнення, просила стягнути із Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області на її користь суму, належну їй при звільненні станом на 01 березня 2021 року, у зв`язку з ліквідацією КУ «Маловисківський районний будинок Дитячої та юнацької творчості» Маловисківської районної ради Кіровоградської області у розмірі 18 359, 18 грн та середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку у розмірі 43 554, 72 грн.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 26 листопада 2021 року Маловисківський районний суд Кіровоградської області задовольнив позов ОСОБА_1 .

Суд стягнув з Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 належну їй суму при звільненні станом на 01 березня 2021 року у зв`язку з ліквідацією КУ «Маловисківський районний будинок дитячої та юнацької творчості» Маловисківської районної ради Кіровоградської області, яка складається із заборгованості за заробітною платою за період січень-лютий 2021 року, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги при звільненні у сумі 18 359, 81 грн, а також середній заробіток за час затримки - 43 554, 72 грн.

Здійснив розподіл судових витрат.

Постановою від 07 червня 2022 року Кропивницький апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області, рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2021 року - без змін.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Новоукраїнська районна рада Кіровоградської області 12 липня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 червня 2022 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу, додані до неї документи, зробив висновок про існування підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки цю скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

Щодо оцінки судового рішення, яке оскаржуються учасником справи, до категорії тих, що підлягають касаційному оскарженню

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Касаційному оскарженню не підлягають судові рішення у малозначних справах (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України).

Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня 2022 року - 2 481, 00 грн.

Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення грошових коштів, не виплачених при звільненні.

Ціна позову у справі складає 61 914, 53 грн, яка станом на 01 січня 2022 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481, 00 грн х 100 = 248 100, 00 грн).

Урахувавши, що ціна позову у цій справі складає 61 914, 53 грн, судові рішення, ухвалені у ній, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Щодо наявності винятків для допуску до касаційного оскарження судового рішення у малозначній справі

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Новоукраїнська районна рада Кіровоградської області у касаційній скарзі зазначила, що судові рішення можуть бути оскаржені у касаційному порядку, оскільки питання, порушене у них, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики в частині стягнення коштів з органів місцевого самоврядування, бюджетних установ.

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Верховний Суд констатує, що заявник не визначив, у чому саме полягає потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України; не навів норми права, при застосуванні яких існує виникла нагальна потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики, яка носять характер фундаментального значення для права.

З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані, Судом під час вивчення касаційної скарги такі винятки не встановлені.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Цьому конституційному принципу відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), №40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], § 230, № 36760/06, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції» (Levages Prestations Services v. France), § 45; рішення у справі «Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії» (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), § 37; та «Козліца проти Хорватії» (Kozlica v. Croatia), § 32, від 02 листопада 2006 року, № 29182/03, «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia) § 29, від 07 липня 2015 року, № 18499/08).

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії», § 36; рішення у справі «Козліца проти Хорватії», § 33; рішення у справі ««Булфрахт Лтд» проти Хорватії», § 34, «Добріч проти Сербії» (Dobric v. Serbia), «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), № 2611/07 та § 54, від 21 червня 2011 року, № 15276/07, та «Йовановіч проти Сербії» (Jovanovic v. Serbia), § 48, від 02 жовтня 2012 року, № 32299/08).

Саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Таким чином, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане рішення у справі «Добріч проти Сербії», § 54).

ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня 2018 року № 26293/18 у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

Тож за прецедентною практикою ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалені у малозначній справі, тому не підлягають касаційному оскарженню, отже у відкритті касаційного провадження у справі потрібно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області, треті особи: Новоукраїнська районна державна адміністрація Кіровоградської області, Комунальна установа «Маловисківський районний будинок дитячої та юнацької творчості» Маловисківської районної ради Кіровоградської області, про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, за касаційною скаргою Новоукраїнської районної ради Кіровоградської області на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 07 червня 2022 року, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання судом та оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак