Ухвала

від 19.07.2022 по справі 760/3166/20

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/3166/20

1-кп/760/1583/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Про продовження строку тримання під вартою

19 липня 2022 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо доцільності продовження тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України,

у кримінальних провадженнях №12019100090010997 від 06.11.2019, №12020100090000598 від 28.01.2020, №12020100090001413 від 25.02.2020, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 3 червня 2022 року обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 1 серпня 2022 р. включно.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Прокурор просила продовжити термін перебування під вартою обвинуваченому, мотивуючи це наявністю ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме, того що, знаходячись на волі обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення можливого покарання за вчинене кримінальне правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Зокрема, прокурор зазначила, що обвинувачений може впливати на свідків та потерпілих, також може зникнути, оскільки є громадянином іншої держави.

Обвинувачений та його захисник проти думки прокурора заперечували.

Захисник зазначив, що вина обвинуваченого не доведена, обвинувальний вирок щодо нього скасований, а тому він вважає, що кваліфікація, яка дана діям обвинуваченого є хибною. Це свідчить про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Так, захисник вказав, що ризики того, що обвинувачений буде переховуватися від суду прокурором не доведені.

Крім того, захисник зазначив, що у обвинуваченого є цивільна дружина та житло, тобто наявні соціальні зв`язки, які можуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Захисник вкотре вказав, що обвинувачений є заявником до ЄСПЛ та по його заяві є відповідне рішення в справі «Арістархов та інші проти України», згідно якого визнані такими, що не відповідають Конвенції умови його утримання в СІЗО. Виходячи із зазначеного, захисник просив суд змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений повністю підтримав захисника.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, дослідивши матеріали обвинувального акту, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 та міру покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, його вік.

Суд також враховує, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 29.01.2020, справа № 760/2448/20, провадження № 1-кс/760/1057/20, щодо ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною йому в період з 21.00 год. до 07.00 год. наступної доби залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , проте вже ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 27.02.2020, справа № 760/5574/20, провадження № 1-кс/760/2318/20, щодо ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі строком на 60 днів. Отже, слідчим суддею було враховано п.10 ч.1 ст.178 КПК України, згідно з яким при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Крім того, суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини потрібно враховувати характер обвинуваченого, його моральні якості, статки, зв`язки з державою, у якій його переслідували в межах закону, та його міжнародні контакти (зокрема, рішення в справі «В. проти Швейцарії», «Пунцельт проти Чехії»). У зв`язку з цим суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше судимий за ч.2 ст.186 КК України, є громадянином Грузії, в Україні міцних соціальних зв`язків не має, зокрема, його неповнолітні діти проживають з їх матір`ю в Грузії, в Україні проживає лише його цивільна дружина, в обвинуваченого взагалі відсутнє місце реєстрації, житло належить його цивільній дружині, підстави для законного перебування на території України в обвинуваченого відсутні, до органів державної влади України з питань працевлаштування не звертався, на території України працював неофіційно, проте, в цей же час, згідно з позицією обвинувачення, вчинено інкриміновані йому злочини.

На даний час ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу не зменшилися, ОСОБА_4 може переховуватись від суду. Крім того, обвинувачений може впливати на свідків, зникнути та перебувати тривалий час у розшуку.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р.).

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки це свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатню високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Обвинувачений обвинувачується у вчиненні низки злочинів, серед яких є тяжкий злочин, за вчинення якого законодавством передбачена міра покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, а тому судом враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого.

Враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , вид та міру покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим, суд вважає наявним ризик того, що він може переховуватися від суду задля уникнення даного покарання.

Крім того, в судовому засіданні не допитані всі свідки, тому суд вважає, що перебуваючи на волі, обвинувачений може впливати на них та такими діями вплинути на хід судового розгляду та встановлення об`єктивної істини в даному кримінальному провадженні.

Так, як зазначив Європейський суд з прав людини (пункт 44 рішення від 18 грудня 2012 р. по справі Сопин проти Російської Федерації), «Суд повторює, що виправданий страх помсти, часто може бути достатнім для того, щоб залякані свідки відмовилися від участі в кримінальному процесі в цілому».

Відповідно до правової позиції викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Суду не надано достатніх доказів того, що ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України та зазначені в ухвалі Солом`янського районного суду м. Києва, якою ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, з минулого судового засідання, суттєво зменшилися чи зникли. Будь-які дані у суду щодо цього також відсутні.

Суд також неодноразово зазначав, що покращення умов утримання обвинуваченого в СІЗО виходить за межі його компетенції, а тому конкретна ситуація, що зазначена в рішенні ЄСПЛ не може бути підставою для не застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, в подальшому. Можливість застосування даного запобіжного заходу передбачена кримінальним процесуальним законом, а тому не викликає сумнівів у суду.

Враховуючи вищевикладене, на думку суду до обвинуваченого ОСОБА_4 не може бути застосований більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із ізоляцією від суспільства.

Виходячи із зазначеного, суд,-

УХВАЛИВ:

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із можливістю внесення застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в сумі становить 47 580 (сорок сім тисяч п`ятсот вісімдесят) грн.

Строк дії ухвали до 16 вересня 2022 р. включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення.

Суддя ОСОБА_1