Ухвала

від 07.12.2022 по справі 760/3166/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №12020100090001413 від 25.02.2020 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 19 липня 2022 року,

В С Т А Н О В И Л А

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19 липня 2022 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на 60 (шістдесят) днів, тобто до 16 вересня 2022 року включно, з визначенням розміру застави.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 19 липня 2022 року та відмовити в обранні ОСОБА_5 будь-якого запобіжного заходу.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник ОСОБА_6 зазначає, що стороною обвинувачення не було надано жодних доказів на підтвердження ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Позиції учасників судового провадження.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши оскаржувану ухвалу, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів керується наступним.

Мотиви апеляційного суду.

Насамперед слід зазначити, що апеляційним судом неодноразово вживалися заходи щодо витребування ухвали місцевого суду, але вказана ухвала лише вперше надійшла до апеляційного суду 14 листопада 2022 року. У судове засідання сторони не з`явились, від захисника ОСОБА_6 надходило клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутністю, яке міститься в матеріалах справи.

Згідно положень ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження №12020100090001413 від 25.02.2020 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19 липня 2022 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на 60 (шістдесят) днів, тобто до 16 вересня 2022 року включно.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції враховує тяжкість пред`явленого обвинувачення, наявність ризиків, які послужили підставою для взяття обвинуваченого під варту і продовжують існувати, зокрема переховування від суду та впливати на свідків.

З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки місцевим судом об`єктивно були досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження найсуворішого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення, яке цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 177, 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 цього Кодексу, на суд покладено такий самий обов`язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Так, перевіркою доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 .

Беручи до уваги конкретні обставини справи, ту обставину, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу, не перестали існувати. Також судом взято до уваги те, що тримання під вартою є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, постала перед компетентними органами, то підстав для скасування оскаржуваної ухвали колегія суддів не вбачає.

Стосовно доводів захисника ОСОБА_6 про відмову у застосуванні будь якого запобіжного заходу до його підзахисного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає їх неспроможними.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" зазначено, що тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи. Відтак, враховуючи обставини вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_5 , який інкримінується стороною обвинувачення, суспільний інтерес наразі у даному випадку переважає над правилом поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому злочину, наявність обґрунтованих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого.

Підстав для відсутності застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу, як того просить апелянт, або більш м?якого запобіжного заходу, колегія суддів, з огляду на вищевикладені мотиви, також не вбачає.

Зважаючи на викладене, рішення суду є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об`єктивно оціненими судом, у порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, у зв`язку з чим приходить до висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити місцевому суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не виявлено.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 19 липня 2022 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, тобто до 16 вересня 2022 року включно, - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_8