Постанова

від 18.07.2022 по справі 707/1923/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2022 року

м. Черкаси

Справа № 707/1923/20Провадження № 22-ц/821/136/22Категорія: 302010000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Василенко Л. І.,

суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,

секретаря - Захарченко А. Д.,

учасники справи:

позивач: Черкаська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ;

відповідачі: Черкаська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області;

третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог настороні позивачів- Державна екологічна інспекція Центрального округу;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Прядки Віталія Михайловича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2021 року у справі за позовом Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Державна екологічна інспекція Центрального округу, про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації права приватної власності, усунення перешкод шляхом зобов`язання повернення державі земельної ділянки водного фонду та скасування її державної реєстрації, у складі головуючого судді: Смоляра О. А.,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року перший заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ звернувся в суд із вказаним позовом.

Свої вимоги мотивував тим, що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27.04.2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 10 громадян, у тому числі ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0027, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, а п. 3 спірного розпорядження земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

На підтвердження реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, на підставі рішення державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно Черкаського районного управління юстиції Марікуци О. В. № 21362018 від 18.05.2015, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності за № 9692812 від 14.05.2015 та видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 18.05.2015.

Зазначає, що спірне розпорядження Черкаської районної державної адміністрації у вказаній частині не відповідає вимогам земельного законодавства, а саме в частині неможливості перебування земель водного фонду (штучні водосховища) у приватній власності, в частині порушення порядку встановлення цільового призначення земельних ділянок, відсутності погодження проекту із землеустрою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, не проведення обов`язкової експертизи землевпорядної документації, відведення ділянки за рахунок захисної смуги гідроспоруди Будище-Свидівоцької захисної дамби, перебування в межах прибережної захисної смуги.

Вказує, що земельна ділянка загальною площею 0,8000 га, за рахунок якої у подальшому сформовано спірну земельну ділянку, відведену у приватну власність ОСОБА_1 , належить до виду угідь піски на підставі затвердженої розпорядженням Черкаської РДА № 362 від 12.12.2014 технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації вказаного масиву. До проведення інвентаризації земельна ділянка обліковувалась, як землі загального користування, в розрізі угідь штучні водосховища.

Крім того, позивач зазначає, що спірним розпорядженням Черкаської РДА № 109 від 27.04.2015 у власність громадян, в тому числі ОСОБА_1 , фактично передано у приватну власність частину гідротехнічної споруди Будище-Свидівської захисної дамби, що суперечить ст. ст. 58, 59 ЗК України. Тобто, порушено право власності держави на захисну гідроспоруду частину Будище-Свидівоцької захисної дамби.

Незаконність вказаного розпорядження підтверджується також листами Державної екологічної інспекції Центрального округу № 03.1-18/2671 від 21.07.2020 та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №10-23-0.1-1060/90-20 від 10.08.2020.

Оскільки, при прийнятті розпорядження Черкаської РДА № 109, Черкаським управлінням захисних масивів Дніпровського водосховища (на момент відведення - Черкаське регіональне управління водних ресурсів), як титульним володільцем спірної земельної ділянки, не надавалось погодження на відведення її у власність наявні порушення вимог ч. 2 ст. 123 ЗК України.

Крім того, вказував, що пред`явлення даного позову спрямоване на відновлення порушеного інтересу держави на належне розпорядження землями державної форми власності, інститут якого закріплений на конституційному та законодавчому рівні, в частині гарантування можливості розпоряджатись землями водного фонду за межами населеного пункту Черкаською ОДА.

Тому вважає, що розпорядження Черкаської РДА № 109 від 27.04.2015, в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки прийняте всупереч ст. ст.20,58,59,84, ч. 9 ст.118, ст.186-1 ЗК України,ст. 4 ВК України, у зв`язку з чим, на підставі ст. ст.21,152,155 ЗК України, ст. ст.16,21,391 ЦК України, підлягає визнанню судом незаконним та скасуванню.

Просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27.04.2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0027, площею 0,0800 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення.

Визнати незаконним та скасувати Свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 18.05.2015 видане ОСОБА_1 .

Скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 .

Усунути перешкоди держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0027, площею 0,0800 га, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення ОСОБА_1 .

Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки.

Стягнути із відповідачів судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27.04.2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0027, площею 0,0800 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення.

Вирішено усунути перешкоди державі в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0027, площею 0,0800 га, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення ОСОБА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0027, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, з одночасним припиненням речового права на неї.

Визнано незаконною та скасовано Державну реєстрацію земельної ділянки від 22.04.2015 за кадастровим номером 7124986000:01:001:0027, площею 0,0800 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Черкаської обласної прокуратури судові витрати у справі, що складаються із судового збору у розмірі 9459 грн, по 3153 грн з кожного.

Рішення мотивовано тим, що спірна земельна ділянка, яка передана ОСОБА_1 за оскаржуваним розпорядженням Черкаської РДА, належить до земель водного фонду, щодо яких установлено спеціальний правовий режим.

Крім того, вище встановлені обставини справи свідчать про те, що оскаржуваним розпорядженням Черкаської РДА змінено категорію земель та їх цільове призначення із земель водного фонду на землі рекреаційного призначення без передбаченої законом процедури, оскільки не була проведена обов`язкова державна експертиза землевпорядної документації.

Тобто розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27.04.2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» в частині передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0027, площею 0,0800 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва є таким, що прийнято з порушенням діючого законодавства, порушує інтереси держави, а тому його необхідно визнати незаконним та скасувати.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога усунути перешкоди держави в користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення ОСОБА_1 є законною та підлягає до задоволення і не потребує окремого скасування правочину, за яким ОСОБА_1 набув права власності на спірну земельну ділянку.

Крім того, суд зазначив, що вимоги заступника прокурора, щодо скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку та визнання незаконним та скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки, також підлягають до задоволення, оскільки вказані рішення прийняті на підставі оспорюваного розпорядження Черкаської РДА, яке в судовому порядку визнається незаконним та скасовується.

Але з огляду на те, що зміна власника земельної ділянки, яка відноситься до земель водного фонду, можлива лише у випадку, визначеномуст. 59 ЗК України, яку не застосовано у цій справі, дійшов висновку, що для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для повернення цієї ділянки власнику, визнання недійсним свідоцтва про право власності не є необхідним.

Разом зтим,суд відмовиву задоволенівимоги щодоусунення перешкод державі в користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою в особі саме Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ, оскільки жодних доказів того, що Будище-Свидівська дамба взагалі є гідротехнічною спорудою суду не надано.

Щодо повноважень прокурора на звернення з даним позовом, суд дійшов висновку, що відчуження земельної ділянки відбулося Черкаською РДА, в порушення вимог законодавства і вказані дії призвели до порушення прав держави, а орган, який мав би контролювати вказані порушення фактично самоусунувся, має право звертатися з позовом, який спрямований на захист права власності держави і свідчить про наявність у прокурора повноважень для представництва інтересів держави у цій справі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 19 жовтня 2021 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Прядка В. М., вважаючи рішення суду таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та норм процесуального законодавства, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2021 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, адже з огляду на предмет позову, така справа не відноситься до категорії справ , що зазначені в п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України.

Вказане порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Крім того, відповідача ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду даної справи, чим суд позбавив його права на подачу заяви про застосування позовної давності.

Вважає, що до даних відносин застосовується загальна позовна давність тривалістю три роки. Черкаській місцевій прокуратурі достеменно було відомо про факт відкриття кримінального провадження за фактом перебування земельних ділянок, відведених у власність та користування за рахунок земель, попередньо віднесених для будівництва Будище-Свидівоцького захисного масиву, з 12 серпня 2016 року, однак з цього часу жодних дій щодо поновлення порушених прав держави не вчинялось.

Судом також порушені норми матеріального права, а саме, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що спірна земельна ділянка, яка передана ОСОБА_1 за оскаржуваним розпорядженням Черкаської РДА, належить до земель водного фонду, щодо яких установлено спеціальний правовий режим.

Однак, звертає увагу, що незрозумілим є те, з чого саме виходив суд першої інстанції, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду.

Вважає, що для встановлення вищевказаної обставини необхідні спеціальні знання, тобто необхідний висновок експерта.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, зокрема землевпорядна документація чи будь-яке рішення органу місцевого самоврядування чи іншого уповноваженого органу, яким би було встановлено спірній земельній ділянці цільове призначення землі водного фонду.

Фактичні обставини справи

Розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27.04.2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 10 громадян, у тому числі ОСОБА_1 земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0027, площею 0,0800 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, а п. 3 спірного розпорядження земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення (т. 1 а.с. 29-30).

Рішенням державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно Черкаського районного управління юстиції Марікуци О. В. № 21362018 від 18.05.2015, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності за № 9692812 від 14.05.2015 та видано Свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 18.05.2015 (т.1 а.с. 31-33).

В пояснювальній записці до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , зазначено, що даний проект землеустрою земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради за межами населеного пункту, розроблений ТОВ «Геоземпроект» згідно ЗК України, ЗУ «Про Землеустрій», ЗУ «Про державний земельний кадастр». Згідно класифікації видів цільового призначення земель затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення (для індивідуального дачного будівництва) (т.1 а.с. 37-38).

Згідно з висновком по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0800 га у власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва від 02.04.2015 № 92, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений ТОВ «Геоземпроект», відділ регіонального розвитку, містобудування та архітектури райержадміністрації погодив відведення земельної ділянки у власність площею 0,0800 га гр. ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради за межами населеного пункту з накладанням відповідних обмежень (т.1 а.с. 50).

Розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації від 12 грудня 2014 року № 362, затверджено технічну документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 0,0800 га в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради за межами населеного пункту Черкаського району Черкаської області. Земельну ділянку площею 0,0800 га віднесено до земель загального користування, вид угідь піски (т.1 а.с. 51).

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №10-23-0.4-4752/2-20 від 23.06.2020 вбачається, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0027, згідно фори 6-зем, станом на 01.01.2015 обліковувалася як землі загального користування (в розрізі угідь - штучні водосховища) (т.1 а.с. 53-54).

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №10-23-0.9-4671/2-20 від 19.06.2020, документація із землеустрою, щодо спірної ділянки, на проведення експертизи не надходила (т.1 а.с. 56).

10.06.2020, Черкаська місцева прокурату зверталася з листом до Держводагенства України, в якому повідомляла про відведення в тому числі спірної земельної ділянки у власність громадянам (т.1 а.с. 57-57).

Відповідно до відповіді Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ від 13.07.2020 № 405/13 на звернення Черкаської місцевої прокуратури, з огляду на публічну кадастрову карту, зокрема земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0027 розташована на місці засипки акваторії Кременчуцького водосховища (т.1 а.с. 65-66).

06.07.2020 Черкаська місцева прокурату зверталася з листом до Черкаської обласної державної адміністрації в якому просила повідомити чи вживалися Черкаською ОДА заходи реагування, в зв`язку з відведення в тому числі спірної земельної ділянки у власність громадянам з порушенням вимог чинного законодавства, та чи плануються вживатися такі заходи в майбутньому (т.1 а.с. 69-74).

16.07.2020, Черкаська ОДА надіслала лист Черкаській місцевій прокуратурі, в якому повідомили, що заходи відповідного реагування, в тому числі представницького не вживалися і не планувалися (т.1 а.с. 75).

21.07.2020, Державна екологічна інспекція центрального округу звернулася з листом до Черкаської місцевої прокуратури, в якому зазначає, що земельний масив площею 4,3148 га, куди входить спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0027, після проведення інвентаризації належить до виду угідь «піски», а до такої інвентаризації до штучних водосховищ, що на їх думку є порушенням ст. ст. 20, 58, 59, 186-1 ЗК України та просить вжити заходи представницького характеру (т.1 а.с. 83-85).

З інформації Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ № 348/13 від 12 червня 2020 року вбачається, що земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0027 частково знаходиться на верхньому укосі Будище-Свидівоцької захисної дамби (т.1 а.с. 61).

27.07.2020, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області листом повідомило Черкаську місцеву прокурату, що за результатами перевірки виділення земельних ділянок громадянам, в тому числі і спірної, були допущені порушення чинного земельного законодавства.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 707/1923/20 від 16.06.2022 № 5/1209-1210-23: земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0027 не знаходиться в межах водного фонду, знаходиться в межах 124,5-126,8 м. та не знаходиться в нормативних розмірах передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро згідно ст. 60 Земельного кодексу та ст. 88 Водного Кодексу України, вказана земельна ділянка не знаходиться в межах Будище-Свидівоцької захисної дамби (т. 3 а.с. 20-28).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення місцевого суду не відповідає вказаним вимогам, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зі змісту позовної заяви слідує, що предметом спору є визнання незаконним та скасувати розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27.04.2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0027, площею 0,0800 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення.

Визнання незаконним та скасування Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 18.05.2015 виданого ОСОБА_1 , державної реєстрації та усунення перешкоди держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0027.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 23 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін суддею одноособово. Тобто, суд першої інстанції виходив саме із малозначності даного спору (т.1 а.с. 111-112).

Разом з тим, виходячи із змісту позовних вимог (вимог немайнового характеру), що предметом спору є саме земля, яка передається за оспорюваним розпорядження в приватну власність, спір не є малозначним, що не врахував суд першої інстанції при розгляді даної справи.

Згідно положень ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є в тому числі порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

З огляду на приписи п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом обов`язкових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, оскільки суд допустив порушення норм процесуального права, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Цей спір мав бути розглянутий судом у порядку загального позовного провадження, натомість, всупереч положень ч. 6 ст. 19, ч. 4 ст. 274 ЦПК України суд першої інстанції розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Щодо розгляду справи по суті, апеляційний суд виходить з наступних підстав.

Статтями 13 та 14 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності українського народу, від його імені права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. ст. 19, 20 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із ч. 2 ст. 20 ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Так, ст. 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

За змістом зазначених норм права, землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями ч. 2 ст. 59 ЗК України.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (ч. 2 ст. 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом (ч. 4 ст. 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права, землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

За положеннями ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається ст. ст. 60, 62 ЗК України та ст. ст. 1, 88, 90 ВК України.

Відповідно до ст. 61 ЗК України, ст. 89 ВК України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Існування прибережних захисних смуг та їх розмірів передбачене нормами закону (ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України).

Відповідно до ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 га - 25 м; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 га - 50 м; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 м.

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання на надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

Крім того, за положеннями ст. 88 ВК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Містобудівна документація це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій (ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про основи містобудування»).

Різновидом містобудівної документації є генеральний план населеного пункту містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (п. 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Згідно з п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.

Отже, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

Таким чином, прибережна захисна смуга являє собою частину водоохоронної зони, визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року, справа № 14-317цс19 (469/1044/17), зауважувала, що відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не означає відсутність самої прибережної захисної смуги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року, справа № 372/1684/14-ц дійшла висновку, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення.

Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у ст. 59 ЗК України, суперечить нормам ст. 83, 84 цього Кодексу.

Наведений висновок узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц(провадження № 14-452цс18) (пункт 44), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) (пункт 53), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19) (пункт 63.2).

Вищевказані положення Закону підлягають застосуванню, якщо буде безспірно доведено, що спірна земельна ділянка дійсно належить до земель водного фонду.

З матеріалів справи вбачається та підтверджувалось в процесі розгляду справи Будищенською сільською радою Черкаського району Черкаської області не приймалось жодних рішень відповідно до ст. 88 ВК України зі встановлення прибережної захисної смуги, відповідно виготовлення документації із землеустрою та відображення прибережної захисної смуги у містобудівній документації.

На ряду з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0027, площею 0,0800 га належить до земель водного фонду. Отже, така земельна ділянка не могла бути передана у приватну власність ОСОБА_1 .

До таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23 червня 2020 року № 10-23-0.4-4752/2-20, наданого позивачем у підтвердження своїх вимог, у якому зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0027, згідно форми 6-зем, станом на 01 січня 2015 року обліковувалась як землі загального користування (в розрізі угідь штучні водосховища).

Суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду про належність спірної земельної ділянки до земель водного фонду з посиланням на лист Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23 червня 2020 року 10-23-0.4-4752/2-20 за умови відсутності у матеріалах справи відповідної земельно-технічної експертизи є передчасним.

Така ж позиція була висловлена й Верховним Судом у постанові від 19 січня 2022 року під час розгляду справи № 707/1933/20 під час розгляду спору за аналогічними правовідносинами.

Тому, для з`ясування всіх обставин справи та встановлення дійсного правового режиму спірної земельної ділянки під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції за клопотанням сторони відповідача, заявленим у строк визначений цивільним процесуальним законодавством, була призначена судова земельно-технічна експертиза.

Під час призначення експертизи, апеляційний суд врахував, що Закон передбачає можливість призначення експертизи на стадії апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності достатніх доказів, у тому числі, в даному випадку висновку експертизи, коли відсутні підстави безспірно стверджувати, що на момент прийняття оспорюваного розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 27 квітня 2015 року № 109 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» у частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0027, спірна земельна ділянка належала до земель водного фонду. Крім того, в матеріалах справи були відсутні безспірні докази, що спірна земельна ділянка є частиною захисної споруди Будище-Свидівоцької захисної дамби.

Наявність у матеріалах справи інформації Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ № 348/13 від 12 червня 2020 року, відповідно до якої земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0027 частково знаходиться на верхньому укосі Будище-Свидівоцької захисної дамби, без зазначення у ній розмірів та характеристик земельної ділянки та відповідних доказів, не може бути беззаперечним фактом належності частини спірної земельної ділянки до Будище-Свидівської захисної дамби.

За наслідками проведення судової земельно-технічної експертизи Черкаським відділенням КНДІСЕ Міністерства юстиції України 16 червня 2022 року був складений висновок експерта № 5/1209-1210/22-23.

Апеляційний суд зауважує, у відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 107 ЦПК України, матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом.

Експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи, розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв`язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, про її результати.

В процесі проведення експертизи, експерт звертався до Черкаського апеляційного суду з клопотанням про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи.

23 лютого 2022 року Черкаським апеляційний судом в судовому засіданні, за участі прокурора, було задоволено клопотання експерта та зобов`язано ОСОБА_1 , як особу яка подавала клопотання про проведення експертизи, надати оригінал або належним чином завірену копію (прошиту, пронумеровану та скріплену печаткою організації яка її розробляла, або структурним підрозділом Держгеокадастру) документацію із землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро. Каталоги координат зовнішніх меж Будище-Свидівоцької захисної дамби (документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки Будище-Свидівоцької дамби в складі якої міститься каталог координат). Позначки рівнів води в Кременчуцькому водосховищі на р. Дніпро на період з 01 грудня 2017 року по 01 квітня 2018 року, 01 грудня 2018 року по 01 квітня 2019 року, 01 грудня 2019 року по 01 квітня 2020 року, 01 грудня 2020 року по 22 березня 2021 року.

Вказане свідчить, що позивачем станом на час проведення експертизи вищевказані докази не були надані.

Представником скаржника адвокатом Прядкою В. М. надано, зокрема, лист Державного агентства водних ресурсів України (Держводагенство) від 22.09.2021 зі змісту якого вбачається, що Держводагенство та сектор у Черкаській області Держводагенства проект землеустрою щодо організації та встановлення меж територій водного фонду та водоохоронних зон Кременчуцького водосховища на території Черкаської області не погоджували. Також листом Регіонального офісу водних ресурсів у Черкаській області від 09.11.2021 № 1966/01/11-14-21 повідомлено, що на балансі Регіонального офісу водних ресурсів у Черкаській області Будище-Свидівоцька захисна дамба не обліковується і інформація щодо координат зовнішніх меж вказаної дамби відсутня. Крім того, адвокатом надана Довідка Кіровоградського обласного центру з гідрометерології «Про середні рівні води на Кременчуцькому водосховищі за даними постів ОГП-1 Сокирне, ОГП-ІІ Черкаси».

З вищезазначеного висновку експерта № № 5/1209-1210/22-23 від 16 червня 2022 року вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером: 7124986000:01:001:0027 не знаходиться в межах водного фонду не знаходиться в межах Будище-Свидівоцької захисної дамби.

Крім того, згідно вказаного висновку експерта земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0027 не знаходиться в нормативних розмірах передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро згідно ст. 60 Земельного кодексу та ст. 88 Водного кодексу України.

Роблячи висновок, експерт мотивував його тим, що поняття «прибережна захисна смуга» згідно ст. 1 ВК України та «прибережна смуга» згідно ВБН 33-4759129-03-05-92 не є тотожними. Крім цього, п. 2.4 ВБН 33-4759129-03-05-92 не містить даних про те, що розміри прибережної захисної смуги для водосховищ обчислюються саме від лінії нормального підпірного рівня. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Згідно листа Державного агентства водних ресурсів України № 5814/3/6/11-21 від 22 вересня 2021 року проект землеустрою «Щодо організації і встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронних зон за запитуваній території» до Агентства на погодження не надходив. Таким чином, експерт підтвердив, що на час проведення експертизи проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища відсутній.

Крім того, під час проведення експертизи експертом було встановлено, що частина земельної ділянки на якій знаходиться Будище-Свидівоцька захисна дамба не має меж та певного місця розташування, а відповідно до законодавства України межі даної дамби не встановлені Законом. Разом з тим, зовнішні межі спірної земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0027 встановлені та мають відповідно до чинного законодавства установлені межі, певне місце розташування з визначеним щодо них права. Аналізуючи встановлені обставини експерт дійшов висновку, що спірна земельна ділянка не знаходиться в межах ні Будище-Свидівоцької дамби, ні в нормативних розмірах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на р. Дніпро.

Отже, згідно з висновком експерта спростовуються доводи прокурора про те, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7124986000:01:001:0027 належить до земель водного фонду, а також, що вона є частиною захисної споруди Будище-Свидівоцької захисної дамби.

А тому, з огляду на вище встановлені апеляційним судом обставини вбачається, що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 30 від 11 лютого 2015 року було правомірно надано дозвіл громадянам, в тому числі і ОСОБА_1 , на розробку проектів землеустрою щодо оформлення права власності на земельні ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташовані в адмінмежах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Отже, станом на момент передачі спірної земельної ділянки ОСОБА_1 вона не була віднесена до земель водного фонду, а відносилася до категорії земель рекреаційного призначення (згідно розробленого проекту землеустрою), а розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації змінено лише вид угідь (який характеризував ділянку за природними та набутими властивостями) на піски, що не свідчить про зміну цільового призначення земельної ділянки.

За таких обставин, враховуючи вище встановлені обставини справи, висновок експерта, який оцінений в сукупності з іншими доказами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що прокурором не доведено належними доказами неправомірність розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 30 від 11 лютого 2015 року про надання дозволів громадянам, в тому числі і ОСОБА_1 , на розробку проектів землеустрою щодо оформлення права власності на земельні ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва, як і не доведено факт незаконного розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 109 від 27 квітня 2015 року щодо надання у приватну власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки в адмінмежах Свидівоцької сільської ради Черкаської району за межами населеного пункту належними та допустимими доказами.

Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що інші вимоги також не підлягають до задоволення.

Щодо представництва прокурора в даній справі.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За загальним правилом, кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Відтак, дана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (ч. 2 ст. 4 ЦПК України).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (п. 76)).

Згідно з ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (ч. 4 та ч. 5 ст. 56 ЦПК України).

За висновками Європейського суду з прав людини підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

В справі, що є предметом розгляду апеляційного суду під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції встановлено, що позивач Будищенська сільська рада є розпорядником оспорюваної земельної ділянки, оскільки цільове призначення землі це землі рекреаційного призначення, а не землі водного фонду (як зазначено в позовних вимогах прокурора), тому прокурор мав право на звернення до суду з позовною заявою в інтересах позивача Будищенської сільської ради, однак встановивши цільове призначення земельної ділянки на момент виділення її відповідачу, а саме те, що вона відноситься до земель загального користування (угіддя піски), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора через недоведеність ним того факту, що вказана земельна ділянка відноситься до земель водного фонду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Оскільки судом першої інстанції рішення постановлено з недостатнім і неповним з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також те, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосування норм матеріального права, таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з п. 40 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», ухвалюючи рішення у справі, провадження в якій відкрито за заявою прокурора, суд у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно до задоволених вимог).

Колегія суддів наголошує, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, що регламентовано ч. 1 ст. 48 ЦПК України.

У цій справі, прокурор мав право на звернення до суду з позовною заявою в інтересах позивача Будищенської сільської ради, тому саме зазначений орган набув статусу позивача у справі, тобто позивачем є не прокурор, а тому і відповідний розподіл судових витрат повинен здійснюватися з урахуванням належного позивача.

З огляду на зазначене, колегія суддів враховує правовий висновок, викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах № 908/799/17, № 918/163/18, № 908/730/19, № 922/1658/20 щодо розподілу судових витрат, відповідного до якого у разі звернення з позовом прокурора в інтересах уповноваженого органу сам орган набуває статусу позивача.

Як наслідок, у разі відмови в задоволенні позову, відшкодування витрат із судового збору на користь відповідача покладається саме на вказаний орган.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про відмову в задоволенні позову, слід стягнути із Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 12612 судового збору, сплаченого ним за подачу апеляційної скарги та 11326,20 грн витрат за проведення судової земельно-технічної експертизи.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Прядки Віталія Михайловича - задовольнити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2021 року у справі за позовом Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Державна екологічна інспекція Центрального округу, про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації права приватної власності, усунення перешкод шляхом зобов`язання повернення державі земельної ділянки водного фонду та скасування її державної реєстрації - скасувати.

В задоволенні позовних вимог Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Державна екологічна інспекція Центрального округу, про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації права приватної власності, усунення перешкод шляхом зобов`язання повернення державі земельної ділянки водного фонду та скасування її державної реєстрації - відмовити.

Стягнути із Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору 12612 грн.

Стягнути з Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судової земельно-технічної експертизи у розмірі 11326,20 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 19 липня 2022 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: В. Г. Бородійчук

О. В. Карпенко