Постанова

від 14.06.2023 по справі 707/1923/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова Іменем України

14 червня 2023 року

м. Київ

справа № 707/1923/20

провадження № 61-8173св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Черкаська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ,

відповідачі: Черкаська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 , головне управління Держгеокадастру у Черкаській області,

третя особа - Державна екологічна інспекція Центрального округу,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Черкаської обласної прокуратури на постанову Черкаського апеляційного суду від 18 липня 2022 року в складі колегії суддів: Василенко Л. І.,

Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року Черкаська окружна прокуратура в інтересах держави

в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ звернулася до суду з позовом до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , головного управління Держгеокадастру

у Черкаській області, третя особа - Державна екологічна інспекція Центрального округу, про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації права приватної власності, усунення перешкод шляхом зобов`язання повернення державі земельної ділянки водного фонду та скасування її державної реєстрації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації від 27 квітня 2015 року № 109 затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність десяти громадян,

у тому числі ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер якої 7124986000:01:001:0027, площею 0,08 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва,

а пунктом 3 спірного розпорядження земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

На підставі рішення державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно Черкаського районного управління юстиції Марікуци О. В. від 18 травня 2015 року № 21362018 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку та видано свідоцтво про право власності від 18 травня 2015 року серії НОМЕР_1 .

Водночас спірне розпорядження Черкаської районної державної адміністрації у зазначеній частині не відповідає вимогам земельного законодавства, а саме в частині неможливості перебування земель водного фонду (штучні водосховища) у приватній власності, в частині порушення порядку встановлення цільового призначення земельних ділянок, відсутності погодження проекту із землеустрою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, не проведення обов`язкової експертизи землевпорядної документації, відведення ділянки за рахунок захисної смуги гідроспоруди - Будище-Свидівської захисної дамби, перебування в межах прибережної захисної смуги.

Вказує, що земельна ділянка загальною площею 0,8 га, за рахунок якої

у подальшому сформовано спірну земельну ділянку, відведену у приватну власність ОСОБА_1 , належить до виду угідь - піски на підставі затвердженої розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації від 12 грудня 2014 року № 362 технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації вказаного масиву. До проведення інвентаризації земельна ділянка обліковувалась, як землі загального користування,

в розрізі угідь - штучні водосховища.Крім того, спірним розпорядженням

від 27 квітня 2015 року № 109 у власність громадян, в тому числі

ОСОБА_1 фактично передано у приватну власність частину гідротехнічної споруди Будище-Свидівської захисної дамби, що суперечить статтям 58, 59 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Тобто порушено право власності держави на захисну гідроспоруду - частину Будище-Свидівської захисної дамби.

Незаконність вказаного розпорядження підтверджується також листами Державної екологічної інспекції Центрального округу від 21 липня 2020 року та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 10 серпня 2020 року. При прийнятті спірного розпорядження Черкаським управлінням захисних масивів Дніпровського водосховища (на момент відведення - Черкаське регіональне управління водних ресурсів) як титульним володільцем спірної земельної ділянки не надавалось погодження на відведення її у власність.

Прокурор вказував, що пред`явлення цього позову спрямоване на відновлення порушеного інтересу держави на належне розпорядження землями державної форми власності, інститут якого закріплений на конституційному та законодавчому рівні, в частині гарантування можливості розпоряджатись землями водного фонду за межами населеного пункту.

На підставі викладеного Черкаська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району

Черкаської області, Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ звернулася просила: визнати незаконним та скасувати розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 27 квітня 2015 року № 109 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:01:001:0027, площею 0,08 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності серії від 18 травня 2015 року НОМЕР_1 , видане ОСОБА_1 ; скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 ; усунути перешкоди держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 7124986000:01:001:0027, площею 0,08 га, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення ОСОБА_1 ; визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 27 квітня 2015 № 109 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність»

в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну

власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0027, площею 0,08 га, розташованої в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту, для індивідуального дачного будівництва та віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення.

Усунуто перешкоди держави в особі Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7124986000:01:001:0027, площею 0,08 га, розташованою в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту, для індивідуального дачного будівництва шляхом її повернення ОСОБА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0027, площею 0,08 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту, для індивідуального дачного будівництва, з одночасним припиненням речового права на неї.

Визнано незаконною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки від 22 квітня 2015 року за кадастровим номером 7124986000:01:001:0027, площею 0,08 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту, для індивідуального дачного будівництва.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Черкаської обласної прокуратури судові витрати у справі, що складаються із судового збору у розмірі 9 459 грн, по 3 153 грн з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Черкаською районною державною адміністрацією при прийнятті розпорядження від 27 квітня

2015 року № 109 був порушений порядок надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, оскільки недотримано вимоги законодавства. Спірна земельна ділянка, яка передана ОСОБА_1 за оскаржуваним розпорядженням, належить до земель водного фонду, щодо яких установлено спеціальний правовий режим. Оскаржуваним розпорядженням змінено категорію земель та їх цільове призначення із земель водного фонду на землі рекреаційного призначення без передбаченої законом процедури, оскільки не була проведена обов`язкова державна експертиза землевпорядної документації.

Розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 27 квітня 2015 року № 109 в частині передачу у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки є таким, що прийняте з порушенням законодавства, порушує інтереси держави, тому його необхідно визнати незаконним та скасувати. Вимога усунути перешкоди держави у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення ОСОБА_1 є законною та підлягає до задоволення і не потребує окремого скасування правочину, за яким останній набув права власності на спірну земельну ділянку. Вимоги заступника прокурора щодо скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку та визнання незаконним та скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки, також підлягають до задоволення, оскільки вказані рішення прийняті на підставі оспорюваного розпорядження, яке у судовому порядку визнається незаконним та скасовується. У даному випадку позбавлення відповідача права власності на земельну ділянку відповідає інтересам суспільства. Вжиття заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод відповідачів, крім як скасування незаконного рішення органу державної влади, не передбачено законом. Втручання держави в особі органів прокуратури направлене на скасування неправомірного розпорядження щодо передачі земельних ділянок, які відносяться до земель водного фонду у приватну власність громадянам та державної реєстрації права власності є законним, оскільки переслідує суспільний інтерес.

Вимога про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку не є ефективним способом захисту для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, яка належить до земель водного фонду, тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Що стосується посилання позивача як на підставу позову, що спірна земельна ділянка є частиною захисної гідроспоруди Будище-Свидівської захисної дамби, то на думку суду першої інстанції вказані обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Жодних доказів, що Будище-Свидівська дамба взагалі є гідротехнічною спорудою суду не надано. Посилання на те, що у 1955 році була виділена земельна ділянка під будівництво не свідчить про те, що дана споруда була побудована, перебуває у власності чи користуванні експлуатуючої організації, перебуває на балансі експлуатуючої організації і внесена до реєстру гідротехнічних споруд. За таких обставин, суд першої інстанції вважав, що вимога щодо усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою в особі саме Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ задоволенню не підлягає.

Встановивши, що відчуження земельної ділянки відбулося Черкаською районною державною адміністрацією з порушенням законодавства і вказані дії призвели до порушення прав держави, а орган, який мав би контролювати вказані порушення, фактично самоусунувся, прокурор дійшов правильного висновку, що він має право звертатися з позовом, який спрямований на захист права власності держави і свідчить про наявність у нього (прокурора) повноважень для представництва інтересів держави у цій справі.

Суд першої інстанції розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 18 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 612 грн. Стягнуто з Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судової земельно-технічної експертизи у розмірі 11 326,20 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, виходячи зі змісту позовних вимог (вимог немайнового характеру), а предметом спору є саме земля, яка передається за оспорюваним розпорядженням у приватну власність, то спір не є малозначним, що не врахував суд першої інстанції

при розгляді даної справи. З огляду на пункт 7 частини третьої

статті 376 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), апеляційний суд дійшов висновку про наявність передбачених законом обов`язкових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, оскільки суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Цей спір мав бути розглянутий у порядку загального позовного провадження, проте суд першої інстанції розглянув справу

у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Будищенською сільською радою Черкаського району Черкаської області не приймалось жодних рішень відповідно до статті 88 Водного кодексу України (далі - ВК України) зі встановлення прибережної захисної смуги, відповідно виготовлення документації із землеустрою та відображення прибережної захисної смуги у містобудівній документації. Висновок суду першої інстанції про належність спірної земельної ділянки до земель водного фонду

з посиланням на лист Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23 червня 2020 року 10-23-0.4-4752/2-20 за умови відсутності

у матеріалах справи відповідної земельно-технічної експертизи

є передчасним.

Наявність у матеріалах справи інформації Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ від 12 червня 2020 року № 348/13, відповідно до якої спірна земельна ділянка частково знаходиться на верхньому укосі Будище-Свидівської захисної дамби, без зазначення у ній розмірів та характеристик земельної ділянки та відповідних доказів, не може бути беззаперечним фактом належності частини вказаної земельної ділянки до Будище-Свидівської захисної дамби.

За наслідками проведення судової земельно-технічної експертизи був складений висновок експерта, відповідно до якого земельна ділянка

з кадастровим номером 7124986000:01:001:0027 не знаходиться в межах водного фонду, не знаходиться в межах Будище-Свидівської захисної дамби та не знаходиться в нормативних розмірах передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро. Експерт підтвердив, що на час проведення експертизи проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища відсутній. Висновком експерта спростовуються доводи прокурора про те, що земельна ділянка належить до земель водного фонду, а також, що вона

є частиною захисної споруди Будище-Свидівської захисної дамби.

Розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації від 11 лютого 2015 року № 30 правомірно надано дозвіл громадянам, в тому числі

і ОСОБА_1 , на розробку проектів землеустрою щодо оформлення права власності на земельні ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташовані в адмінмежах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту. Станом на час передачі спірної земельної ділянки ОСОБА_1 вона не була віднесена до земель водного фонду, відносилася до категорії земель рекреаційного призначення (згідно розробленого проекту землеустрою),

а розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації змінено лише вид угідь (який характеризував ділянку за природними та набутими властивостями) на піски, що не свідчить про зміну цільового призначення земельної ділянки.

У цій справі прокурор мав право на звернення до суду з позовною заявою

в інтересах Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області, саме зазначений орган набув статусу позивача у справі, тобто позивачем є не прокурор, тому і відповідний розподіл судових витрат повинен здійснюватися з урахуванням належного позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі Черкаська обласна прокуратура, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції, норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 18 липня 2022 року і залишити в силі рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2021 року.

У касаційній скарзі як на підставу оскарження постанови апеляційного суду Черкаська обласна прокуратура посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Вважає, що суди не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі

№ 469/1203/15-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц,

від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня

2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі

№ 487/10132/14-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 15 вересня 2020 року

у справі № 469/1044/17, від 01 грудня 2020 року у справі № 916/1935/19,

від 19 січня 2022 року у справі № 707/1933/20, від 02 лютого 2022 року

у справі № 707/1924/20. Зазначає, що апеляційний суд безпідставно відхилив клопотання про призначення експертизи.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, взявши за основу висновки судової експертизи з питань, що не стосуються предмету доказування у справі, дійшов помилкових висновків про неналежність спірної земельної ділянки до земель водного фонду через неперебування її

у межах прибережної захисної смуги та не у межах Будище-Свидівської захисної дамби (як складової штучного водосховища) через відсутність її меж та місця розташування. За суперечливих висновків експертизи апеляційний суд безпідставно відхилив клопотання прокурора про призначення експертизи.

Апеляційний суд залишив поза увагою, що спірна земельна ділянка містила в своєму складі землі водного фонду - штучні водосховища, а порядку зміни цільового призначення під час її передачі у приватну власність Черкаською районної державною адміністрацією дотримано не було, цільове призначення вказаної земельної ділянки залишилось як землі водного

фонду - штучні водосховища. Вказані обставини підтверджені обліковими даними Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, що викладені у листі від 23 червня 2020 року. Факт віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду до передачі її у приватну власність доводиться іншим письмовим доказом - листом Черкаської обласної державної адміністрації від 16 липня 2020 року. Незаконність розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 27 квітня 2015 року № 109 підтверджується також листом Державної екологічної інспекції центрального округу від 21 липня 2020 року.

Відповідно до облікових даних Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, що викладені у листі від 12 червня 2020 року

№ 348/13, земельну ділянку Будище-Свидівської захисної дамби, яка

є об`єктом державної власності, на верхньому укосі якої знаходиться спірна земельна ділянка, що надана ОСОБА_1 , розпорядженням Ради Міністрів Української РСР від 02 квітня 1973 року № 209-р передано Управлінню служби експлуатації та технагляду за будівництвом захисних споруд на Кременчуцькому водосховищі (у подальшому - Черкаське регіональне управління водних ресурсів, Черкаське управління захисних масивів дніпровських водосховищ) під будівництво захисної дамби, вилучивши її у попередніх землекористувачів. Факт перебування

спірної земельної ділянки в межах технічно-експлуатаційної зони

Будище-Свидівської захисної дамби підтверджується план-схемою розміщення спірної земельної ділянки та визначення по відношенню до неї 116 метрової технічно-експлуатаційної зони дамби, розробленою державним підприємством «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (лист від 22 липня 2020 року). Апеляційний суд вказані докази залишив поза увагою.

Зібраними у справі доказами підтверджено, що Черкаською районною державною адміністрацією під час відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 порушено порядок встановлення її цільового призначення, оскільки відповідно до статті 58 ВК України землі, зайняті штучними водосховищами, є землями водного фонду. Водночас визначення

в розпорядженні від 27 квітня 2015 року № 109 цільового призначення спірної земельної ділянки як землі рекреаційного призначення створює реальну загрозу раціонального - цільового використання вказаної земельної ділянки та її охорони саме як земель водного фонду (штучні водосховища).

Апеляційний суд помилково взяв до уваги висновок експертизи від 16 червня 2022 року, оскільки вона проведена з порушенням норм матеріального права, а експертом здійснено вибірковий підхід до дослідження наданих доказів (експерт залишив поза увагою докази, які підтверджують доводи прокурора), що викликає обґрунтовані сумніви у правильності такої експертизи. Експертом не досліджувався факт віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду - штучні водосховища. Експерт вийшов за межі наданих йому повноважень, вирішив питання, що не належать до його компетенції. Висновок експертизи не є беззаперечним доказом у справі та не свідчить про віднесення спірної ділянки до рекреації, отже, і не спростовує доводи прокурора про її віднесення до земель водного фонду.

Апеляційний суд залишив поза увагою наданий прокурором висновок експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 07 квітня 2021 року, який ставить під обґрунтований сумнів та фактично спростовує висновок експерта від 16 червня 2022 року. Однак, незважаючи на суперечність наявних

в матеріалах справи експертиз, апеляційний суд безпідставно відхилив клопотання прокурора від 13 липня 2022 року про призначення нової судової земельно-технічної експертизи.

Апеляційний суд проігнорував доводи прокурора про те, що під час подання позову до суду не здійснювалось посилання на факт перебування спірної земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_1 , у межах нормативно визначеного розміру прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища річки Дніпро.

Доводи інших учасників справи

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказувало, що ним проведено реєстрацію спірної земельної ділянки відповідно до вимог законодавства, на підставі розпорядження Черкаської районної державної адміністрації, яке було чинним та не визнане недійсним. Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області не вчинялися будь-які умисні дії щодо порушення прав позивачів, воно діяло в межах законодавства. З огляду на викладене, вимога про стягнення з головного управління Держгеокадастру у Черкаській області судового збору

є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Просило, у разі задоволення позову, не стягувати з нього судові витрати.

ОСОБА_1 через адвоката Прядку В. М. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки вона

є законною та обґрунтованою. Вказував, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії малозначних, розглянув її у порядку спрощеного провадження без виклику сторін, тому суд апеляційної інстанції правильно скасував рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд правильно взяв до уваги висновки проведеної у справі судової експертизи, яка проведена

з дотриманням норм матеріального права на підставі відповідно до поданих сторонами доказів, а доводи прокурора в цій частині не заслуговують на увагу. Апеляційний суд правильно відхилив клопотання прокурора про призначення судової земельно-технічної експертизи, оскільки підстави змінювати чи доповнювати питання, які поставлені експерту, відсутні.

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Провадження у суді касаційної інстанції

17 серпня 2022 року Черкаська обласна прокуратура надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 18 липня 2022 року.

Верховний Суд ухвалою від 05 вересня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Черкаської обласної прокуратури на постанову Черкаського апеляційного суду від 18 липня 2022 року, витребував справу із суду першої інстанції.

21 вересня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 08 червня 2023 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації від 27 квітня 2015 року № 109 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 10 громадян, у тому числі ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:01:001:0027, площею 0,08 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, пунктом 3 вказаного розпорядження земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

Державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку

з кадастровим номером 7124986000:01:001:0027, площею 0,08 га, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, проведено 14 травня 2015 року. Відомості про державну реєстрацію вказаного права власності внесено державним реєстратором реєстру речових прав на нерухоме майно Черкаського районного управління юстиції Марікуцою О. В. 18 травня

2015 року за № 21362018. Крім того, ОСОБА_1 18 травня 2015 року видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на зазначену земельну ділянку.

У пояснювальній записці до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , зазначено, що проект землеустрою земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва

в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту, розроблений товариством з обмеженою відповідальністю «Геоземпроект» (далі - ТОВ «Геоземпроект») згідно із ЗК України, Законом України «Про землеустрій»,

Законом України «Про державний земельний кадастр». Відповідно до класифікації видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 № 548, земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення

(для індивідуального дачного будівництва).

Згідно з висновком по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,08 га у власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва від 02 квітня 2015 року № 92, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розроблений

ТОВ «Геоземпроект», відділ регіонального розвитку, містобудування та архітектури районної державної адміністрації погодив відведення земельної ділянки у власність площею 0,08 га ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту

з накладанням відповідних обмежень.

Розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації від 12 грудня 2014 року № 362 затверджено технічну документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 0,08 га

в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту Черкаського району Черкаської області. Земельну ділянку площею 0,08 га віднесено до земель загального користування, вид угідь - піски.

Відповідно до листа головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23 червня 2020 року № 10-23-0.4-4752/2-20 спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0027 згідно з формою

6-зем станом на 01 січня 2015 року обліковувалася як землі загального користування (в розрізі угідь - штучні водосховища).

Згідно з листом головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 19 червня 2020 року № 10-23-0.9-4671/2-20 документація із землеустрою щодо спірної ділянки на проведення експертизи не надходила.

Черкаська місцева прокуратура 10 червня 2020 року зверталася з листом до Державного агентства водних ресурсів України, в якому повідомляла про відведення в тому числі спірної земельної ділянки у власність громадянам.

Листом від 13 липня 2020 року № 405/13 Черкаське управління захисних масивів Дніпровських водосховищ Міжрегіонального офісу захисних масивів Дніпровських водосховищ Державного агентства водних

ресурсів України повідомило, що земельна ділянка з кадастровим

номером 7124986000:01:001:0027 розташована на місці засипки акваторії Кременчуцького водосховища.

Черкаська місцева прокурату 06 липня 2020 року зверталася з листом до Черкаської обласної державної адміністрації, в якому просила повідомити, чи вживалися вказаною адміністрацією заходи реагування, в зв`язку

з відведенням, в тому числі спірної земельної ділянки у власність громадянам з порушенням вимог законодавства, та чи плануються вживатися такі заходи в майбутньому.

Черкаська обласна державна адміністрація 16 липня 2020 року надіслала лист Черкаській місцевій прокуратурі, в якому повідомила, що заходи відповідного реагування, в тому числі представницького не вживалися і не планувалися.

Державна екологічна інспекція центрального округу 21 липня 2020 року звернулася з листом до Черкаської місцевої прокуратури, в якому зазначає, що земельний масив площею 4,3148 га, куди входить спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0027, після проведення інвентаризації належить до виду угідь - «піски», а до такої інвентаризації - «до штучних водосховищ». Зазначала про незаконність спірного розпорядження та зміну цільового призначення, зокрема спірної земельної ділянки, просила вжити заходи представницького характеру.

З повідомлення Черкаського управління захисних масивів Дніпровських водосховищ від 12 червня 2020 року № 348/13 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0027 частково знаходиться на верхньому укосі Будище-Свидівської захисної дамби.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області 27 липня

2020 року повідомило Черкаську місцеву прокурату, що за результатами перевірки виділення земельних ділянок громадянам, в тому числі і спірної земельної ділянки, були допущені порушення земельного законодавства.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення

земельно-технічної експертизи від 16 червня 2022 року № 5/1209-1210-23 земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0027 не знаходиться в межах водного фонду, знаходиться в межах 124,5 м - 126,8 м та не знаходиться в нормативних розмірах, передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро відповідно до статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України, вказана земельна ділянка не знаходиться в межах Будище-Свидівської захисної дамби.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково

з таких підстав.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статтями 19, 20 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема на землі водного фонду. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель

є підставою для визнання відповідно до статті 21 ЗК України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови

в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України (тут

і надалі - в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанцій) передбачено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами,

а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об`єктів водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Згідно з пунктом «ґ» частини третьої статті 83 ЗК України землі водного фонду, що належать до земель комунальної власності, взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені частиною другою статті 59 ЗК України.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись

у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом (частина четверта

статті 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки)

і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок

(у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у цій справі та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову прокурора, апеляційний суд, зокрема виходив із того, що відповідно до висновку експерта

від 16 червня 2022 року № 5/1209-1210-23, виготовленого Черкаським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0027 не знаходиться в межах водного фонду, знаходиться в межах 124,5 м - 126,8 м та не знаходиться в нормативних розмірах, передбачених для прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро відповідно до статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України, вказана земельна ділянка не знаходиться в межах Будище-Свидівської захисної дамби. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що станом на час передачі ОСОБА_1 спірної земельної ділянки вона не була віднесена до земель водного фонду, а відносилася до категорії земель рекреаційного призначення (згідно з розробленим проєктом землеустрою).

Однак Верховний Суд не може цілком погодитись із вказаними висновками апеляційного суду та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України,

статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позов - це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову), є предмет і підстава позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом

і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частинами першою та шостою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами

є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,

а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз наявної у матеріалах справи позовної заяви першого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури свідчить про те, що фактичними підставами позову у цій справі були: передача у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки за рахунок земель водного фонду - штучні водосховища; перебування спірної земельної ділянки в межах 116-ти метрової технічно-експлуатаційної зони Будище-Свидівської захисної дамби.

Водночас у вказаній позовній заяві прокурор не зазначав як фактичну підставу позову обставини перебування спірної земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_1 , у межах нормативно визначеного розміру прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро.

Предметом дослідження земельно-технічної експертизи, яка призначена

у справі ухвалою Черкаського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року та висновок якої покладений в основу оскаржуваного судового рішення, були наступні питання: 1) Чи в межах земель водного фонду знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0027? Якщо так, то яка її частина потрапляє до меж земель водного фонду? 2) Чи в межах

прибережно-захисної смуги знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0027? Якщо так, то яка її частина потрапляє

до меж прибережно-захисної смуги Кременчуцького водосховища на

річці Дніпро? 3) Чи потрапляє земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:01:001:0027 до меж Будище-Свидівської захисної дамби? Якщо так, то яка її частина потрапляє?

Тобто експертом під час проведення земельно-технічної експертизи у цій справі не досліджувалось питання віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду - штучні водосховища, що було однією з фактичних підстав позову прокурора, та не спростовано цього факту, однак досліджувалось питання перебування спірної земельної ділянки в межах нормативно визначеного розміру прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища на річці Дніпро, яке не стосувалось фактичних підстав позову.

Отже, висновок експерта від 16 червня 2022 року № 5/1209-1210-23, виготовлений за результатами проведення вказаної земельно-технічної експертизи, не може бути основним (беззаперечним) доказом у справі, який спростовує доводи прокурора про віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду.

Апеляційний суд, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, на вказане уваги не звернув та пославшись лише на висновок експерта від 16 червня

2022 року № 5/1209-1210-23, всупереч вимогам частин другої та третьої

статті 89 ЦПК України не надав належної оцінки всім зібраним у справі доказам у цілому; не оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову прокурора.

Так, зокрема, апеляційний суд не надав належної оцінки листу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 23 червня 2020 року

№ 10-23-0.4-4752/2-20, в якому зазначено, що спірна земельна ділянка

з кадастровим номером 7124986000:01:001:0027 згідно з формою 6-зем, станом на 01 січня 2015 року обліковувалася як землі загального користування (в розрізі угідь - штучні водосховища).

Апеляційний суд не врахував, що форма 6-зем є формою державної статистичної звітності, яка формується щорічно станом на 01 січня муніципальними та державними органами, які також надають її органам Держгеокадастру відповідного рівня. Предметом цієї форми звітності

є надання статистичної інформації про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності.

В основу інформації форми 6-зем покладено класифікацію земель за видами земельних угідь та видами економічної діяльності, які здійснюються на цих землях.

У постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 707/1924/20 у подібних правовідносинах Верховний Суд погодився з доводами прокурора, що дані форми 6-зем Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

є належним доказом у справі про віднесення земельної ділянки до земель водного фонду.

Крім того, апеляційний суд не врахував, що землі рекреаційного призначення можуть одночасно належати до інших категорій земель, для яких встановлені обмеження на передачу у комунальну або приватну власність, зокрема земель водного фонду.

Тобто віднесення спірної земельної ділянки згідно з пунктом 3 оскаржуваного розпорядження Черкаської районної державної адміністрації від 27 квітня 2015 року № 109 до категорії земель рекреаційного призначення не спростовує факт того, що ці землі можуть бути одночасно землями водного фонду, передача яких у приватну власність заборонена.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 травня

2023 року у справі № 707/1919/20.

Верховний Суд наголошує, що без встановлення всіх фактичних обставин справи на підставі оцінки всіх наявних у справі доказів ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення у справі, яке б відповідало завданню цивільного судочинства та судовій практиці у цій категорії справ, неможливо.

Разом із тим, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Таким чином, оскаржуване судове рішення апеляційного суду не можна вважати законним та обґрунтованим у розмінні статті 263 ЦПК України.

Наведені заявником підстави касаційного оскарження судових рішень знайшли своє часткове підтвердження.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами, збирати нові докази та давати їм оцінку, а суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати зазначене, всебічно, повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду, перевірити викладені сторонами доводи та за результатами вирішення спору ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення відповідно до вимог законодавства.

Доводи, наведені у позовній заяві, апеляційній та касаційних скаргах, підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд

є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених

у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Оскільки судом апеляційної інстанції допущені порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не враховано висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, то оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Черкаської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 18 липня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук