Постанова

від 14.07.2022 по справі 711/1330/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/815/22Головуючий по 1 інстанціїСправа № 711/1330/20 Категорія: 301030000 Казидуб О. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Вініченка Б.Б., Новікова О.М.

За участі секретаря Любченко Т.М.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 ;

особа, яка подає апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Черкаси апеляційнускаргу ОСОБА_2 на рішенняПридніпровського районногосуду м.Черкаси від07грудня 2021року,ухваленого підголовуванням суддіКазидуб О.Г.у приміщенніПридніпровського районногосуду м.Черкаси 07.12.2021року,у справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності, -

в с т а н о в и в :

20.02.2020 року адвокат Кучер Ю.В., що діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулась до суд з позовом до ОСОБА_2 про виділ частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності.

В обґрунтування позову вказується позивачем, що ОСОБА_1 є власником 5/8 часток житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , на підставі: свідоцтва про право на спадщину № 1-6104 від 01.09.1993 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Черкаської державної нотаріальної контори (1/4); свідоцтва про право на спадщину № 1-2180 від 23.09.2016 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Черкаської державної нотаріальної контори (3/8) (1/4+ 3/8=5/8).

Позивач посилається в позові, що вона є власником 3/8 частин земельної ділянки, кадастровий номер 7110136400:02:033:0021, загальною площею 0,0585 га, на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1-2182 від 23.09.2016 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Черкаської державної нотаріальної контори.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №192329216 від 10.12.2019 року співвласниками будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 - 1/8 частки на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1-2182 від 23.09.2016 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Черкаської державної нотаріальної контори та 1/8 частин земельної ділянки, кадастровий номер 7110136400:02:033:0021, загальною площею 0, 0585 га, на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1-300 від 16.02.2018 року виданого Другою Черкаською державною нотаріальною конторою.

Будинок за адресою АДРЕСА_1 згідно даних технічного паспорту від 19.12.2019 року, інвентарний номер 6850, складається з: житлового будинку (літ. А-1,а,а2,а3) загальною площею 97,8 кв. м., житлової площі 66,7 кв. м., допоміжна (підсобна) 28,9 , а саме: (1-1 коридор - 4,3 кв. м, 1-2 коридор - 2,3 кв. м, 1-3 кухня 8,9 кв. м, 1-4 житлова кімната 7,4 кв. м, 1-5 житлова кімната 15,6 кв. м., 1-6 житлова кімната 17,4 кв. м., 1-7 житлова кімната 14,6 кв. м., 1-8 житлова кімната 11,7 кв. м., 1-9 коридор 7,7 кв. м., 1-10 комора 2,2 кв. м., 1-11 коридор 3,5 кв. м., І веранда 2,2 кв. м.).

Житлового будинку (літ. Б-1,б,б1) загальною площею 47,3 кв. м, житловою площею 25,3 кв. м., допоміжна (підсобна) 19,0, а саме: 1-1 кухня - 11,0 кв. м., 1-2 коридор 8,0 кв. м., 1-3 житлова кімната - 14,7 кв. м., 1-4 житлова кімната - 10,6 кв. м., І коридор - 3,0 кв. м.).

Фактично та відповідно до даних технічного паспорту, кожен із співвласників користується окремою часткою домоволодіння. Вказаний житловий будинок з прибудовами, що перебуває у спільній власності, повністю ізольований. Виділ частки технічно можливий та не потребує проведення будь-яких змін у технічній конструкції нежитлових приміщень.

Позивач зазначає, що вона зверталася до відповідача з пропозицію щодо укладення угоди про виділ частки в спільному майні відповідно до встановленого фактичного користування відокремленими частинами будинку, однак відповідач ОСОБА_2 не підтвердила свого наміру щодо укладення та нотаріального посвідчення угоди, що унеможливило вирішити дане питання у досудовому порядку.

Враховуючи викладене у позові, позивач ОСОБА_1 просила суд виділити в натурі ОСОБА_1 5/8 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. А-1, а, а2, а3, що включає в себе приміщення 1-1 коридор - 4,3 кв. м, 1-2 коридор - 2,3 кв. м, 1-3 кухня 8,9 кв. м, 1-4 житлова кімната 7,4 кв. м, 1-5 житлова кімната 15,6 кв. м., 1-6 житлова кімната 17,4 кв. м., 1-7 житлова кімната 14,6 кв. м., 1-8 житлова кімната 11,7 кв. м., 1-9 коридор 7,7 кв. м., 1-10 комора 2,2 кв. м., 1-11 коридор 3,5 кв. м., І веранда 2,2 кв. м. та 3/8 частин земельної ділянки, кадастровий номер 7110136400:02:033:0021; припинити право спільної часткової власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2021 року позов задоволено.

Виділено в натурі ОСОБА_1 5/8 частин житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. А-1, а, а2, а3, що включає в себе приміщення 1-1 коридор - 4,3 кв. м, 1-2 коридор - 2,3 кв. м, 1-3 кухня 8,9 кв. м, 1-4 житлова кімната 7,4 кв. м, 1-5 житлова кімната 15,6 кв. м., 1-6 житлова кімната 17,4 кв. м., 1-7 житлова кімната 14,6 кв.м., 1-8 житлова кімната 11,7 кв. м., 1-9 коридор 7,7 кв. м., 1-10 комора 2,2 кв. м., 1-11 коридор 3,5 кв. м., І веранда 2,2 кв. м. та 3/8 частин земельної ділянки, кадастровий номер 7110136400:02:033:0021, земельна ділянка площею 365 кв. м, частка у домоволодінні 5/8, разом з спільним користуванням 368 кв. м (6.0кв.м/2=3.0кв. м).

Припинено право спільної часткової власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 4003грн. 20 коп., витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 17978 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката 7000,00 грн., а всього 28981грн. 60 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 ,яка булабабусею позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/2частки житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , належної померлій на підставі свідоцтва на право особистої приватної власності № НОМЕР_1 , виданого Черкаським міськжилуправлінням 24.06.1947 року.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Другої Черкаської нотаріальної контори 01.09.1993 року, ОСОБА_2 успадкувала 1/4 частку житлового будинку А-1, а, а1, з відповідною частиною надвірних споруд розташованого за адресою: АДРЕСА_1 після смерті бабусі ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Реєстровий номер 1-6104.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Другої Черкаської нотаріальної контори 01.09.1993 року, позивач ОСОБА_4 також успадкувала1/4частку житлового будинку А-1, а, а1, звідповідною частиною надвірних споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 після смерті бабусі ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Реєстровий номер 1-6104.

Відповідно до діючої на той час інструкції про вчинення нотаріальних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на двох було видано одне свідоцтво проправо наспадщину зазаконом, яке підлягало реєстрації в Черкаському Бюро технічної інвентаризації. Оригінал свідоцтва зберігається у позивача ОСОБА_1 .

За данимидовідки, виданої Черкаським обласним бюро технічної інвентаризації, станом на 06.11.2003 року власниками домоволодіння по АДРЕСА_1 були: ОСОБА_2 (частка 1/4) на підставі свідоцтва про право на спадщину,виданого державноюнотаріальною конторою01.09.1993року,№ 1-6104; ОСОБА_5 (частка1/4) на підставісвідоцтва проправо наспадщину зазаконом,виданого державноюнотаріальною конторою01.09.1993року №1-6104; ОСОБА_6 (частка1/2) на підставісвідоцтва проправо наспадщину,виданого державною нотаріальною конторою 17.03.1989 року № 1-1149.

В 2005 році земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння, була приватизована. Співвласникам домоволодіння на підставі рішення сесії Черкаської міської ради від 27.01.2005 року за № 7-156 було видано Державний акт серії ЯА № 219648 на земельну ділянку площею 584,88 кв. м. по АДРЕСА_1 в частках: ОСОБА_6 - частка 1/2; ОСОБА_2 - частка 1/4; ОСОБА_1 - частка 1/4.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 , яка була матір`ю позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/2частки житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , належні померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину виданого державною нотаріальною конторою 17.03.1989 року № 1-1149; та 1/2частки земельної ділянки площею 584,88кв.м. належної померлій на підставі Державного акту серії ЯА № 219648.

За життя ОСОБА_6 залишила заповіт, в якому все належне їй на день смерті майно заповідала позивачу - доньці ОСОБА_1 . Скаржник ОСОБА_2 ,як доньката пенсіонер, на день відкриттяспадщини малаправо на обов`язкову долю у спадковій масі.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Другої Черкаської нотаріальної контори 23.09.2016 року, ОСОБА_1 успадкувала 3/4 частки від 1/2частки житлового будинку А-1, а, а1, з відповідною частиною надвірних споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6 .

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Другої Черкаської нотаріальної контори 23.09.2016 року, ОСОБА_1 успадкувала 3/4від 1/2частки земельноїділянки площею584,88кв.м за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6 .

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Другої Черкаської нотаріальної контори 16.02.2018 року, скаржник ОСОБА_2 , як спадкоємець обов`язкової долі успадкувала 1/4 частку від 1/2частки житлового будинку А-1, а, а1, з відповідною частиною надвірних споруд розташованого за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6 (при реєстрації нотаріусом в Державному реєстрі відображено як 1/8 частка в домоволодінні).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Другої Черкаської нотаріальної контори 16.02.2018 року, скаржник,як спадкоємецьобов`язкової доліуспадкувала 1/4від 1/2частки земельноїділянки за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6 .

Скаржник ОСОБА_2 вказує, що позивач ОСОБА_1 зберігає у себе оригінали документів, зокрема, оригінал свідоцтва про право на спадщину за законом, виданий в єдиному екземплярі Другою державною нотаріальною конторою 01.09.1993 року двом спадкоємцям ОСОБА_1 на 1/4 частку домоволодіння та ОСОБА_2 також на 1/4 частку домоволодіння.

Дане свідоцтво зареєстроване в Черкаському обласному бюро технічної інвентаризації. Після створення державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дане свідоцтво підлягає перереєстрації. Оскільки носієм оригіналу є ОСОБА_1 , своє право вона перереєструвала, та її 1/4 частка відображена в державному реєстрі.

Не маючи оригіналу свідоцтва про право на спадщину, виданого 01.09.1993 року скаржник ОСОБА_2 позбавлена можливості перереєструвати своє право на 1/4 частку в домоволодінні, і відповідно в новому державному реєстрі містяться відомості лише про 1/8 частку в домоволодінні.

На території домоволодіння по АДРЕСА_1 розташовані 2 житлові будинки та надвірні споруди, сарай В, вбиральня Г, сарай Д, водо колонка № 1, огорожа № 2, хвіртка № 3.

Житловий будинок під літерою літ. А-1, а, а2, а3, відповідно до правовстановлюючих документів (свідоцтв про право на спадщину від 01.09.1993 року, 23.09.2016 року, 16.02.2018 року) успадкований позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , та житловий будинок літ. Б збудований скаржником, на який відсутні правовстановлюючі документи, і який не введений в експлуатацію (відповідно є будівельними матеріалами).

Скаржник ОСОБА_2 акцентує увагу на тому, що при проведенні обстеження та складанні висновку від 21.04.2021 року експерт не в повному обсязі дослідила правовстановлюючі документи та технічну документацію на домоволодіння, тому у висновку експерта маються суттєві недоліки, у зв`язку з чим суд не може прийняти його до уваги як належний доказ.

Так, згідно до Державного акту серії ЯЛ№ 219648площа земельної ділянки, переданої у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд складає 584,88 кв. м.

Як вбачається з варіанту 1 та варіанту 2 плану розподілу земельної ділянки між співвласниками домоволодіння, експертом запропоновано провести розподіл земельної ділянки площею 589 кв. м. Таким чином, за висновком судового експерта судовим рішенням між співвласниками домоволодіння проведено розподіл земельної ділянки більшої площі, ніж переданої у власність, на що суд не звернув уваги, пославшись на вказаний висновок експерта.

Скаржник ОСОБА_2 зазначає, що при обстеженні домоволодіння та складанні висновку, судовим експертом не досліджувались правовстановлюючі документи на домоволодіння, зокрема, не досліджувалось питання чи складають частки співвласників, зазначені в позовній заяві одиницю. Відповідно до відомостей, викладених в позовній заяві, частки співвласників в житловому будинку та надвірних спорудах складають - ОСОБА_2 1/8, ОСОБА_1 1/4, ОСОБА_1 3/4. В сукупності 1/4 + 3/4 + 1/8 (5/8 + 1/8) не дорівнює одиниці. Судовий експерт, яка має спеціальні знання в галузі будівництва мала поставити питання про неможливість проведення судової експертизи, що не було зроблено експертом.

Відповідно до ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.06.2020 року про призначення судової експертизи перед експертом поставлено питання про виділення 5/8 часток житлового будинку літ. А-1, а, а2, а3 та надвірних споруд в домоволодінні по АДРЕСА_1 . Натомість 5/8 часток в житловому будинку А-1, а, а2, а3 та надвірних спорудах експерт вважає за можливе виділити в якості цілого житлового будинку А-1, а, а2, а3.

За вказаних обставин, скаржник ОСОБА_2 вважає, що, посилаючись на висновок експерта суд помилково вийшов за межі позовних вимог, і в якості 5/8 часток у житловому будинку А-1, а, а2, а3, виділив у власність позивача ОСОБА_1 цілий житловий будинок А-1, а, а2, а3.

На думку скаржника ОСОБА_2 , враховуючи, що житловий будинок під літ. «Б», через перешкоди зі сторони позивача ОСОБА_1 не введений ОСОБА_2 в експлуатацію, то суд своїм рішенням позбавив відповідача ОСОБА_2 права власності на частку в домоволодінні.

В апеляційній скарзі скаржник ОСОБА_2 просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 грудня 2021 року.

Судові витрати розподілити пропорційно задоволеним позовним вимогам.

16 червня 2022 року на адресу Черкаського апеляційного суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кучер Ю.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві вказується, що, оскільки ОСОБА_2 прийняла спадщину від ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , як власник успадкованого майна, вона має можливість самостійно звернутись із відповідною заявою до нотаріуса та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на відповідну частку майна, належну їй, та здійснити в подальшому реєстрацію свого права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім того, фактично існують зовсім інші обставини, позивач навпаки протягом тривалого часу вмовляла та переконувала скаржника в необхідності приведення у відповідність та оформлення належним чином нерухомого майна, що належить їм на праві спільної часткової власності, оскільки не вчинення таких дій скаржником перешкоджають позивачу реалізувати своє право, як власника, на вільне користування, володіння та розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Представник ОСОБА_1 адвокат Кучер Ю.В. звертає увагу на те, що в суді першої інстанції скаржником не було надано жодного доказу на спростування законності позовних вимог позивача, не було вчинено необхідних процесуальних дій, не подано відзив на позовну заяву, не заявлено клопотання про призначення та проведення повторної експертизи, не надано висновок експерта, складаний на замовлення скаржника щодо спірного питання виділу в натурі належних на праві власності часток домоволодіння позивача і скаржника.

Доводи скаржника про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи є такими, що не відповідають дійсності, судом першої інстанції ухвалено рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, відповідач свідомо не вчинила необхідних процесуальних дій та не надала до суду першої інстанції жодних доказів, що вказує на те, що докази на спростування законності позовних вимог у скаржника відсутні.

У відзиві зазначається, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, та долучаючи до неї письмові докази, скаржник не вказує причини, що об`єктивно не залежали від неї, у зв`язку з наявністю яких вона не могла надати вказані докази під час розгляду справи судом першої інстанції, нею не надано жодного доказу, який підтверджує неможливість подання вказаних доказів до суду першої інстанції.

Представник ОСОБА_1 адвокат Кучер Ю.В. зазначає, що згідно відомостям Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка, кадастровий номер 7110136400:02:033:0021, має загальну площу 0,0585 га.

Відповідно до копії довідки ЧООБТІ від 06.11.2003 року, наданої скаржником до апеляційної скарги, загальна площа земельної ділянки складає 609 кв. м.

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину №1-6104 від 01.09.1993 року загальна площа земельної ділянки 609 кв. м.

Судовий експерт, який проводив судову будівельно-технічну експертизу у даній справі, здійснював на місці вимірювання площі земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користування сторін у справі. Рішенням суду першої інстанції під час виділу в натурі належних позивачу 5/8 частин вказаної вище земельної ділянки не допущено жодних порушень прав скаржника.

Згідно Державного акту серії ЯА № 219648 позивачу та скаржнику належить на праві власності по 1/4 загальної площі земельної ділянки кадастровий номер 7110136400:02:033:0021, тобто по 146,22 кв. м., а їхній покійній матері 1/2 частина - 292,44 кв. м.

1/2 частина вказаної вище земельної ділянки, яка належала спадкодавцю позивача та скаржника, перейшла у спадок відповідно до свідоцтва про право на спадщину позивачу - 3/4 частини, відповідачу - 1/4, тобто позивачу - 219,33 кв., а відповідачу - 73.11 кв. м.

Таким чином, у власності позивача перебуває 5/8 частин земельної ділянки площею 365,55 кв. м., а у відповідача - 3/8 частини земельної ділянки площею 219,33 кв. м.

Позивачу ОСОБА_1 рішенням суду першої інстанції виділено в натурі 365 кв. м., тобто навіть менше, ніж їй належить на праві власності, 3 кв. м. це частина із земельної ділянки загального користування, якою користується і відповідач. Тому, рішенням суду першої інстанції проведено розподіл земельної ділянки відповідно до наявних у справі доказів про право власності на земельну ділянку.

Зазначає, що доводи скаржника, про те, що не здійснення нею перереєстрації частки домоволодіння відповідно до свідоцтва про право на спадщину № 1-6104 від 01.09.1993 року, а відповідно відсутність у матеріалах справи відомостей про вказані частки, у зв`язку з чим частки сторін не складали одиницю, а отже, експерт мав поставити питання про неможливість проведення експертизи, є безпідставними, так як в матеріалах справи, які були передані експерту для проведення експертизи, були наявні всі необхідні правовстановлюючі документи, технічний паспорт, які містили всю необхідну інформацію для проведення експертизи. Експерт проводила експертизу не виключно по документам, а фактично досліджувала поставлені перед нею судом питання шляхом безпосереднього огляду домоволодіння сторін.

Згідно даних технічного паспорту від 19.12.2019 року домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 складається з: житлового будинку (літ. А-1,а,а2,а3) загальною площею 97,8 кв. м., житлової площі 66,7 кв. м., допоміжна (підсобна) 28,9 , а саме: (1-1 коридор - 4,3 кв. м, 1-2 коридор - 2,3 кв. м, 1-3 кухня - 8,9 кв. м, 1-4 житлова кімната - 7,4 кв. м, 1-5 житлова кімната - 15,6 кв. м., 1-6 житлова кімната - 17,4 кв. м., 1-7 житлова кімната - 14,6 кв. м., 1-8 житлова кімната - 11,7 кв. м., 1-9 коридор - 7,7 кв. м., 1-10 комора - 2,2 кв. м., 1-11 коридор - 3,5 кв. м., І веранда - 2,2 кв. м.); житлового будинку (літ. Б-1,6,6 і) загальною площею 47,3 кв. м, житловою площею 25,3 кв. м., допоміжна (підсобна) 19.0, а саме: 1-1 кухня - 11,0 кв. м., 1-2 коридор - 8,0 кв. м., 1-3 житлова кімната - 14,7 кв. м., 1-4 житлова кімната - 10,6 кв. м., І коридор - 3,0 кв. м.).

Разом з тим, на період спадкування позивачем і скаржником по 1/4 частині домоволодіння 01.09.1993 року загальна площа будинку складала 55 кв. м. згідно свідоцтва про право на спадщину за законом. На період спадкування позивачем і скаржником частин домоволодіння 23.09.2016 року загальна площа будинку складала 89,4 кв. м. згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Отже, на час розгляду справи судом першої інстанції площа об`єктів нерухомого майна, які були успадковані сторонами, та ідеальні частки якого належать їм на праві власності, суттєво збільшились, у зв`язку з чим розподіл здійснювався відповідно до розміру часток співвласників та технічної можливості виділу частки або поділу домоволодіння відповідно до часток співвласників.

Представник ОСОБА_1 адвокат Кучер Ю.В. вважає, що згідно висновку експерта у даній справі було встановлено, що наявна технічна можливість виділити окремі ізольовані частини домоволодіння в натурі, що складаються з житлових приміщень та надвірних господарських споруд відповідно до часток співвласників та технічна можливість розподілу земельної ділянки відповідно до часток співвласників. Скаржником не спростовано вказаного висновку, не надано жодного доказу на підтвердження наявності інших обставин.

Суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення оцінив подані сторонами докази та дійшов висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів, на підставі наданих сторонами доказів, здійснив всебічний, повний, об`єктивний розгляд справи та за результатами розгляду справи ухвалив законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог, встановлених нормами чинного законодавства.

Таким чином, представник ОСОБА_1 адвокат Кучер Ю.В. у відзиві просить суд апеляційної інстанції в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 - відмовити повністю, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Судові витрати покласти на скаржника.

Заслухавши суддю - доповідача, представника позивача адвоката Кучер Ю.В., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача, які з?явились в судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимоги апеляційної скарги позивача, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення чи змінити його.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вищевказаним вимогам закону.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про виділ частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності,суд першоїінстанції виходивз доведеностіпозовних вимог,пославшись, що відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи є технічна можливість відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва виділити частки об`єкту нерухомого майна; виділити 5/8 частин земельної ділянки з урахуванням фактичного порядку користування домоволодінням, що склався між співвласниками вбачається можливим.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та вимогам закону, так як судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями12,81 ЦПК Українипередбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції згідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НВА № 320869 від 23 вересня 2016 року, посвідченого державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Демиденко О. А., ОСОБА_1 на праві власності належить 1/2 частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а. с. 8, т. 1).

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом Серії НВА № 320870 від 23 вересня 2016 року, посвідченого державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Демиденко О. А., ОСОБА_1 на праві власності належить 1/2 частина земельної ділянки, загальною площею 0,0585 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, к/н 7110136400:02:033:0021, що розташована: АДРЕСА_1 (а. с. 11, т. 1).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №192329216 від 10.12.2019 року, земельна ділянка з кадастровим номером 7110136400:02:033:0021 за адресою АДРЕСА_1 на праві спільної часткової приватної власності належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме: частка ОСОБА_2 складає 1/8, на підставі свідоцтва про право на спадщину серії та номе 1-300, виданий 16.02.2018 року, видавник ОСОБА_7 , державний нотаріус Другої Черкаської державної нотаріальної контори; частка ОСОБА_1 складає 3/8, на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 102182, виданий 23.09.2016 року, видавник Друга черкаська державна нотаріальна контора (а. с. 15-18, т.1).

Згідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 192329216 від 10.12.2019 року, житловий будинок з прибудовами А-І,а,а-1, загальною площею 89,4 кв. м., житлова площа 55 кв.м., сарай літ. В,Д, вбиральня літ. Г, огорожа 2, водо колонка І належать співвласникам на праві спільної часткової власності: частка ОСОБА_1 складає 1/4 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 1-6104, виданий 01.09.1993, видавник Друга Черкаська державна нотаріальна контора; частка ОСОБА_1 складає 3/8, на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 1-2180, виданий 23.09.2016, видавник Друга Черкаська державна нотарільна контора; частка ОСОБА_2 складає 1/8, на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 1-298, виданий 16.02.2018, видавник ОСОБА_7 , державний нотаріус Другої Черкаської державної нотаріальної контори.

Будинок за адресою АДРЕСА_1 згідно даних технічного паспорту від 19.12.2019 року, інвентарний номер 6850, складається з: житлового будинку (літ. А-1,а,а2,а3) загальною площею 97,8 кв.м., житлової площі 66,7 кв. м., допоміжна (підсобна) 28,9 , а саме: (1-1 коридор - 4,3 кв. м, 1-2 коридор - 2,3 кв. , 1-3 кухня 8,9 кв. м, 1-4 житлова кімната 7,4 кв. м, 1-5 житлова кімната 15,6 кв. м., 1-6 житлова кімната 17,4 кв. м., 1-7 житлова кімната 14,6 кв. м., 1-8 житлова кімната 11,7 кв. м., 1-9 коридор 7,7 кв. м., 1-10 комора 2,2 кв. м., 1-11 коридор 3,5 кв. м., І веранда 2,2 кв. м.); житлового будинку (літ. Б-1,б,б1) загальною площею 47,3 кв. м, житловою площею 25,3 кв. м., допоміжна (підсобна) 19.0, а саме: 1-1 кухня - 11,0 кв. м., 1-2 коридор 8,0 кв. м., 1-3 житлова кімната - 14,7 кв. м., 1-4 житлова кімната - 10,6 кв. м., І коридор - 3,0 кв.м.) (а. с. 21-29, т. 1).

Фактично позивач ОСОБА_1 у домоволодінні по АДРЕСА_1 користується приміщеннями житлового будинку літ. «А-І» з прибудовами літ. «а», «а2», «а3» та сараєм літ. «Д».

Фактично відповідач ОСОБА_2 у домоволодінні по АДРЕСА_1 користується приміщеннями житлового будинку літ. «Б-І» з прибудовами літ. «б», «б-1» та сараєм літ «В».

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 04/21 БТ, від 21 квітня 2021 року (а. с. 147-181, т.1): виділити ОСОБА_1 частку об`єкту нерухомого майна приміщення житлового будинку літ. «А-І» з прибудовами «а», «а-2», «а-3», а саме: приміщення 1-1 коридор 4,3 кв. м., 1-2 коридор 2,3 кв. м., 1-3 кухня 8,9 кв. м., 1-4 житлова кімната 7,4 кв. м., 1-5 житлова кімната 15,6 кв. м., 1-6 житлова кімната 17,4 кв. м., 1-7 житлова кімната 14, 6 кв. м., 1-8 житлова кімната 11,7 кв. м., 1-9 коридор 7.7 кв. м., 1-10 комора 2,2 кв. м., 1-11 коридор 3,5 кв. м., І веранда 2,2 кв. м., по АДРЕСА_1 технічно вбачається можливим.

Житловий будинок літ «А-І» з прибудовами «а», «а-2», «а-3» по АДРЕСА_1 відповідає: архітектурно-планувальним та конструктивним рішенням (п. 5.6; п. 5.17; п.5.22; ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення»); Санітарно-гігієнічним вимогам (п.10.3; п.10.4; п.10.6 ДБН В 2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення»); пожежна безпека житлового будинку літ. «А-І» з прибудовами «а», «а-2», «а-3» по АДРЕСА_1 відповідає: п. 4.5 ДБН В 2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення»; п. 15.2.3; п.15.3.1 ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій»; п. 7.2.1; п. 7.2.3; п.7.2.4; п. 7.2.7; п.7.2.9; п. 7.3.3; п.7.3.4; п. 7.3.6; п.7.3.8; 8.1; п.8.2 ДБН В. 1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва»; інженерне обладнання житлового будинку літ. «А-І» з прибудовами «а», «а-2», «а-3» по АДРЕСА_1 відповідає: п. 7.33; п. 7.34; п. 7.39 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення»; п.7.4, п.7.92, п.9.3, п. 9.27, п.9.43, п.9.47, п.9.5,п.9.7,п. 9.15,п.9.98 ДБН В.2.5-20:2018 «Газопостачання».

Виділити 5/8 частин земельної ділянки, кадастровий номер 7110136400:02:033:0021 по АДРЕСА_1 з урахуванням фактичного порядку користування домоволодінням, що склався між співвласниками вбачається можливим.

На розгляд суду запропоновано два варіанти розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_1 пропорційно ідеальним часткам співвласників у домоволодінні та з урахуванням фактичного порядку користуванням домоволодінням, що склався між співвласниками, варіанти описані у висновку та зображені в додатках 1, 2 до висновку.

Згідно першого варіанту: земельна ділянка площею 365 кв. м, запропонована ОСОБА_1 в роздільне користування, частка у домоволодінні 5/8, разом з спільним користуванням 368 кв. м. (6.0кв.м/2=3.0кв.м.); земельна ділянка площею 218 кв. м, запропонована ОСОБА_2 в роздільне користування, частка у домоволодінні 3/8, разом з спільним користуванням 221 кв.м (6.0кв./2= по3.0кв.м.); земельна ділянка площею 6.0кв.м - спільного користування (6.0кв.м/2=по 3.0кв.м.).

Відповідно до другого варіанту: земельна ділянка площею 353 кв. м, запропонована ОСОБА_1 в роздільне користування, частка у домоволодінні 5/8, разом з спільним користуванням 368 кв. м (30,0кв.м/2= по 15.0кв. м.); земельна ділянка площею 206 кв. м, запропонована ОСОБА_2 в роздільне користування, частка у домоволодінні 3/8, разом з спільним користуванням 221 кв.м (30.0кв. м/2= по 15.0 кв.м.); земельна ділянка площею 30.0 кв.м спільного користування (30.0 кв. м/2= по 15.0 кв. м.).

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено уст. 317 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 319ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 321 ЦК Українизакріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбаченийст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Відповідно дост. 364 ЦК Україниспіввласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо згоди про спосіб виділу не досягнуто, то за позовом кожного з співвласників майно ділиться в натурі.

Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками, згідно з ч. 1ст. 367 ЦК України, за домовленістю між ними.

Відповідно до п. 1.2. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, - поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна.

Згідност. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що з аналізу вказаних правовстановлюючих документів та положеньст. 356 ЦК Українивбачається, що позивач і відповідач є суб`єктами спільної часткової власності.

Статтею 358 ЦК Українипередбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у п. 6 постанови від 04 жовтня 1991 року № 7 з наступними змінами та доповненнями «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв?язку з цим стосовно до ст.119 ЦК ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

Можливість проведення виділу або поділу у натурі майна, яке перебуває у спільній частковій власності, закон пов`язує з домовленістю співвласників, оформленою письмовим і нотаріально посвідченим договором, або у судовому порядку за відсутності цих обставин.

При цьому, виділ частки майна, що є об`єктом спільної часткової власності, у натурі між співвласниками припиняє право спільної часткової власності щодо цих співвласників, а особа набуває право власності на виділене майно з державною реєстрацією такого права у встановлених законом випадках.

Між тим, у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності, за всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.

На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності у разі поділу (ст. 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.

Як випливає з положення ч. 1 та ч. 3 ст. 367 ЦК України та ст. 88 Земельного кодексу України, поділ в натурі майна, яке перебуває у спільній частковій власності, може бути здійснено за домовленістю між співвласниками, шляхом укладання договору про поділ нерухомого майна, який повинен бути вчинений у письмовій формі з обов`язковим його нотаріальним посвідченням учасниками правочину.

Проте, в тому випадку, якщо один із співвласників виявив бажання, не залежно від його мотивів, здійснити поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 367 ЦК України поділ майна між співвласниками є однією з підстав для припинення права спільної часткової власності та виділення його в натурі.

Таким чином, юридичним наслідком поділу майна в натурі завжди є припинення права спільної часткової власності між колишніми співвласниками.

Згідно ст. ст. 358, 361 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування належної йому частини спільного майна в натурі, а також має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної власності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю, або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю, або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни їх цільового призначення.

Отже, з переходом права власності на об`єкт нерухомості, переходить право власності на земельну ділянку, на якій розташовані ці об`єкти оскільки визначальним у цих правовідносинах є факт набуття права власності на певний об`єкт, а не спосіб такого набуття.

Відповідно до п. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами, право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

У справі № 6-12цс13, а саме : в постанові від 03 квітня 2013 року, Верховний Суд України дійшов наступних висновків щодо виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що суд першої інстанції вірно надав оцінку спірним правовідносинам та нормам права, які їх регулюють, однак суд першої інстанції не звернув увагу на наступне.

Частинами 1-3ст.89ЦПК Українивстановлено,що судоцінює доказиза своїмвнутрішнім переконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку часткам співвласників в житловому будинку та надвірних спорудах, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що згідно Інформації зДержавного реєструречових правна нерухомемайно за ОСОБА_2 зареєстровано право спільної часткової власності лише на 1/8 частину земельної ділянки та 1/8 частини житлового будинку А-I, a, а; що право власності на житловий будинок під літ. ОСОБА_8 взагалі не зареєстровано, що дає підстави дійти до висновку про те, що будинок під літ. «Б» не введений в експлуатацію.

Також суд першої інстанції не звернув увагу на те, що житлова площа будинку А-I,a,а згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відповідно до технічного паспорту є різною, 89,4 кв. м. та 97,8 кв. м. відповідно, а у висновку експерта взагалі зазначена житлова площа, як 97,9 кв. м.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, посилаючись на висновок експерта, помилково вийшов за межі позовних вимог, і в якості 5/8 часток в житловому будинку А-1, а, а2, а3, виділив у власність позивача ОСОБА_1 цілий житловий будинок А-1, а, а2, а3, позбавивши відповідача ОСОБА_2 частки у праві власності на будинок, допустивши порушення норм матеріального права.

Згідно висновкусудової будівельно-технічноїекспертизи №04/21 БТвід 21квітня 2021року,експерт здійснюєрозподіл земельноїділянки розміром589кв.м.,хоча розмір земельної ділянки складає 584,88 кв.м. , на що ні експерт, ні суд не звернули належної уваги, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке не може залишатись в силі.

Так, при обстеженні домоволодіння та складанні висновку експертом не досліджувались правовстановлюючі документи на вказане домоволодіння, що призвело до помилок не надання невірних варіантів у висновку експертизи.

Приймаючи до уваги вказане, колегія суддів апеляційного суду критично ставиться до такого висновку експерта та вважає, що на підставі такого висновку суд першої інстанції помилково виділив частку з майна, що перебуває у спільній частковій власності, оскільки відсутні підстави вважати даний висновок експертизи таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Апеляційний суд вважає, що позивачем ОСОБА_9 не доведена можливість виділення частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності, іншими належними та допустимими доказами, позовні вимоги не підлягають до задоволення за встановлених судом обставин справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов?язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, як в підтвердження позовних вимог, так і в їх заперечення, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог неповно з`ясував обставини, що мають суттєве значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору та безпідставного задоволення вимог позивача, тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є обґрунтованими, спростовують висновки районного суду щодо задоволення позовних вимог, тому приймаються до уваги та підлягають задоволенню колегією суддів апеляційного суду.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З врахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, а отже, слід ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за їх недоведеністю.

Відповідно до ч. 13ст. 141 ЦПК України,якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, оскільки апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , то судові витрати підлягають перерозподілу.

Стягненню з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 підлягає судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 6004,80 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

РішенняПридніпровського районногосуду м.Черкаси від07грудня 2021року усправі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності скасувати, прийняти нову постанову.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про виділ частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності.

Стягнути судові витрати за сплату судового збору за подання апеляційної скарги з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 в розмірі 6004,80 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно процесуальним законодавством.

Повний текст постанови складений 18 липня 2022 року .

Головуючий Л.В. Нерушак

Судді Б.Б. Вініченко

О.М. Новіков