Рішення
від 18.07.2022 по справі 314/1418/21
ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/1418/21

Провадження № 2/314/121/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2022 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №314/1418/21, за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Вільнянської міської ради Запорізької області, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, скасування реєстрації земельних ділянок та відновлення попередньої реєстрації ділянок,

за участю представника позивача ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

05 квітня 2021 року до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Вільнянської міської ради Запорізької області, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, скасування реєстрації земельних ділянок та відновлення попередньої реєстрації ділянок.

Ухвалою Вільнянського районногосуду Запорізькоїобласті від12квітня 2021року усправі №314/1418/21,зазначена позовназаява прийнятадо розгляду,відкрито провадженнята призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

13 квітня 2021 року до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Вільнянської міської ради Запорізької області, третя особа: Головне управління Держеокадастру у Запорізькій області про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, скасування реєстрації земельних ділянок та відновлення попередньої реєстрації ділянок.

Ухвалою Вільнянського районногосуду Запорізькоїобласті від21квітня 2021року усправі №314/1574/21,зазначена позовназаява прийнятадо розгляду,відкрито провадженнята призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 червня 2021 року справа №314/1574/21 та справа №314/1418/21 об`єднані в одне провадження, об`єднаній справі присвоєно єдиний унікальний №314/1418/21 та розпочато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Вільнянської міської ради Запорізької області, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, скасування реєстрації земельних ділянок та відновлення попередньої реєстрації ділянок.

21 вересня 2021 року до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла заява, якою позивачі збільшили позовні вимоги (т.1 арк.с.189-213). Розгляд справи продовжено за збільшеними позовними вимоги в редакції позовної заяви від 21 вересня 2021 року, прийнятої до розгляду судом. Згідно збільшених позовних вимог позивачі просять суд:

- визнати незаконним та скасувати Рішення Вільнянської міської ради Запорізької області від 28 січня 2021 року №47 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок комунальної власності за межами населеного пункту с. Аграфенівка Вільнянської міської ради».

- визнати незаконним та скасувати Рішення Вільнянської міської ради Запорізької області від 18 березня 2021 року №76 «Про затвердження технічної документації зі землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної власності за межами населеного пункту с. Аграфенівка».

- визнати незаконним та скасувати Рішення Вільнянської міської ради Запорізької області від 29 квітня 2021 року №72 «Про розгляд заяв громадян щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею по 2,0га та передачу їх у власність для ведення особистого селянського господарства».

- скасувати у Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2321585600:01:002:0367 площею 62,0га, безпосереднім виконавцем якої був інженер-землевпорядник ОСОБА_6 , номер сертифіката та дата видачі №012799 від 31.03.2015 року, місце роботи інженера-землевпорядника ТОВ «Козацькі землі», та поновити реєстрацію земельних ділянок яка існувала до вище вказаної скасованої реєстрації.

- скасувати у Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2321585600:01:002:0368 площею 22,0га, безпосереднім виконавцем якої був інженер-землевпорядник ОСОБА_6 , номер сертифіката та дата видачі №012799 від 31.03.2015 року, місце роботи інженера-землевпорядника ТОВ «Козацькі землі», та поновити реєстрацію земельних ділянок яка існувала до вище вказаної скасованої реєстрації.

- стягнути з Вільнянської міської ради Запорізької області (код ЄДРПОУ 25486771, вул. Бочарова, буд.4, м. Вільнянськ, Запорізька обл., 70002, кон.тел.(061-43)4-11-07) на користь позивачів, в рівних частках, судові витрати.

В обґрунтуванняпозовних вимогпозивачі зазначили,що Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області 14 грудня 2020 року прийнятий наказ, згідно з яким 3-м позивачам та ще 39-и громадянам, разом 42-м громадянам, надано дозвіл на розроблення проекту щодо відведення земельних ділянок площею по 2,0га кожному за рахунок земельної ділянки державної власності загальною площею площею 105,4га, для чого їм необхідно розробити проект землеустрою та подати його на затвердження. Вказаний проект землеустрою був розроблений за їх замовленням ФОП ОСОБА_7 , який вже 11 січня 2021 року отримав витяги ДЗК на кожну з 42-х земельних ділянок, в яких були вказані окремі кадастрові номера для кожної з 42-х відведених земельних ділянок. 17 березня 2021 року проект був поданий на затвердження до Вільнянської міської ради. Проте, рішенням Вільнянської міської ради від 29квітня 2021року №72громадянам,які подализаяви прозатвердження проектуземлеустрою щодовідведення земельнихділянок,розробленого ФОП ОСОБА_7 ,відмовлено узатвердженні зазначеногопроекту тапередачі увласність земельнихділянок дляведення особистогоселянського господарстваз посиланнямна відсутністьу Державномуземельному кадастрівідомостей щододержавної реєстраціїземельних ділянок.З`ясовуючи підставита причинивідмови узатвердженні проектуземлевідведення громадяниз`ясували,що ще28січня 2021року Вільнянськаміська радасвоїм рішенням№47сама собінадала дозвілна об`єднання42-хземельних ділянокплощею 2,0гакожна,тобто саметих ділянок,стосовно якихФОП ОСОБА_7 11 січня 2021 року отримав витяги ДЗК з вказаними окремими кадастровими номерами, а вже рішенням №76 від 18 березня 2021 року, тобто на наступний день після того, як громадяни подали на затвердження свої проекти, Вільнянська міська рада замість того, щоб розглянути та затвердити подані проекти, які містили відомості про земельні ділянки з присвоєними кадастровими номерами та які були виготовлені на виконання чинного до цього часу наказу Держгеокадастру у Запорізькій області від 14 грудня 2020 року №8-9651/15-20-СГ, затвердила свій проект, виготовлений на виконання пізніше прийнятого рішення Вільнянської міської ради від 28січня 2021року №47,на підставіякого земельніділянки громадян,були об`єднаніу двіінші земельніділянки площею22,0гата 62,0газ новимикадастровими номерами. Відповідно, Вільнянська міська рада, відмовляючи 29 квітня 2021 року громадянам у затвердженні їх проектів землеустрою, які надійшли до неї 17 березня 2021 року, послалася на відсутність у Державному земельному кадастрі відомостей щодо державної реєстрації земельних ділянок, що сталося, коли Вільнянська міська рада достовірно, знаючи про права громадян на спірні земельні ділянки, замість затвердження проектів, які надійшли 17 березня 2018 року, на наступний день розглянула і затвердила свій проект, що в подальшому і стало підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою громадянам. Зворотне об`єднання 42-х земельних ділянок з кадастровими номерами, присвоєними у проекті землевідведення громадян, вказує на те, що Вільнянська міська рада знала про права громадян, надані їм наказом держгеокадастру від 14 грудня 2020 року №8-9651/15-20-СГ. Затвердження Вільнянської міською радою свого проекту на наступний день після того, як їм на затвердження надійшов проект громадян, вказує на свідоме нехтування правами громадян та свідоме надання переваги своїм інтересам, всупереч інтересів громадян. Відмова у затвердженні проекту громадян з посиланням на відсутність відомостей щодо державної реєстрації земельних ділянок, є наслідком дій, які були штучно та протиправно створені самою Вільнянською міською радою. За вказаних підстав та зважаючи на те, що до сьогоднішнього дня наказ держгеокадастру про надання дозволу не скасований і залишається чинним, громадяни вважають, що оскаржуваними рішеннями Вільнянської міської ради порушені їх права на набуття у власність земельних ділянок. У зв`язку з чим, позивачі простять з метою захисту та відновлення своїх прав, визнати незаконними та скасувати рішення Вільнянської міської ради від 28 січня 2021 року №47, від 18 березня 2021 року №76, від 29квітня 2021року №72 та скасувати у земельному кадастрі реєстрацію земельних ділянок, виготовлених і зареєстрованих на їх підставі.

У судовому засіданні, представник позивачів адвокат Сердюк Р.В. позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні зазначеним в позовній заяві, позов просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач Вільнянська міськарада Запорізькоїобласті проти задоволення позову заперечила, надала відзив №02-02-12/1341 від 14 грудня 2021 року на позовну заяву (т.1 а.с.240-246), доводи якого зводяться до наступного.

Представнику позивачів про існування рішення Вільнянської міської ради від 18 березня 2021 року №76 стало відомо ще в квітні 2021 року. Доказами цього є лист виконавчого комітету Вільнянської міської ради від 06.04.2021, яким представнику позивачів на його адвокатський запит було повідомлено про затвердження технічної документації із землеустрою та направлено ряд документів, що стосуються спірних земельних ділянок, в тому числі, і рішення від 18 березня 2021 року №76, які отримані ним 23.04.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням. Представником позивачів в уточненій позовній заяві зазначається про його ознайомлення з рішенням Вільнянської міської ради від 28 січня 2021 року №47 на офіційному Інтернет сайті Вільнянської міської рази Запорізької області. Так само, позивачі та їх представник могли ознайомитись з рішенням Вільнянської міської ради від 29 квітня 2021 року, яке було оприлюднене на офіційному сайті Вільнянської міської територіальної громади 14 травня 2021 року. Представником позивачів у уточненій позовній заяві зазначається про перенесення меж 42-х земельних ділянок в натурі (на місцевості), закріплення їх межовими знаками, які передані на зберігання замовникам. Але, відповідно до пункту 2.1 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, встановлення меж 42-х земельних ділянок в натурі (на місцевості) проведене всупереч вказаній інструкції. Вільнянській міській раді та її виконавчому комітетові про існування наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 14 грудня 2020 року, яким 42-м громадянам, у тому числі і позивачам, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, стало відомо тільки 17 березня 2021 року після подання ОСОБА_1 та довіреною особою ще 22-х громадян, в тому числі і позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , заяв про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які надійшли до Вільнянської міської ради. Виконавчий комітет Вільнянської міської ради, з метою виконання Вільнянською міською радою повноважень щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності, листом від 24 грудня 2020 року звертався до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з проханням надати інформацію щодо земельних ділянок, переданих у комунальну власність Вільнянській міській територіальній громаді, на які управлінням були надані дозволи на розроблення документації із землеустрою, на що відповідь була надана тільки 20 липня 2021 року. Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру державним кадастровим реєстратором 15 березня 2021 року було зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку комунальної власності площею 22,0га, кадастровий номер 2321585600:01:002:0368, яка сформована в результаті об`єднання 11-ти земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами 2321585600:01:002:0274, 2321585600:01:002:0275, 2321585600:01:002:0276, 2321585600:01:002:0278, 2321585600:01:002:0279, 2321585600:01:002:0280, 2321585600:01:002:0281, 2321585600:01:002:0282, 2321585600:01:002:0283, 2321585600:01:002:0284, 2321585600:01:002:0285 та земельну ділянку комунальної власності площею 62,0га, кадастровий номер 2321585600:01:002:0367, яка сформована в результаті об`єднання 31-ї земельної ділянки комунальної власності з кадастровими номерами 2321585600:01:002:0307, 2321585600:01:002:0308, 2321585600:01:002:0309, 2321585600:01:002:0310, 2321585600:01:002:0311, 2321585600:01:002:0312, 2321585600:01:002:0313, 2321585600:01:002:0314, 2321585600:01:002:0315, 2321585600:01:002:0316, 2321585600:01:002:0317, 2321585600:01:002:0318, 2321585600:01:002:0319, 2321585600:01:002:0320, 2321585600:01:002:0321, 2321585600:01:002:0322, 2321585600:01:002:0323, 2321585600:01:002:0324, 2321585600:01:002:0325, 2321585600:01:002:0326, 2321585600:01:002:0333, 2321585600:01:002:0340, 2321585600:01:002:0344, 2321585600:01:002:0349, 2321585600:01:002:0356, 2321585600:01:002:0359, 2321585600:01:002:0360, 2321585600:01:002:0361, 2321585600:01:002:0362, 2321585600:01:002:0363, 2321585600:01:002:0364.

З огляду на викладене, оскаржувані позивачами рішення приймались Вільнянської міською радою в період часу, коли відповідачу не було відомо про існування наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №8-9651/15-20-СГ від 14 грудня 2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» та на момент, коли відомості щодо 42-х земельних ділянок комунальної власності були відсутні в Державному земельному кадастрі. Оскаржувані рішення прийняті відповідачем до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року, яким розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, положення якого стосується земельних ділянок, що перейшли з державної власності у комунальну на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28 квітня 2021 року, а земельна ділянка площею 105,4 га, кадастровий номер 2321585600:01:002:0181, за рахунок якої 42-а громадянина, отримали дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, була передана Головним управління Держгеокадастру у Запорізькій області у комунальну власність Вільнянській міській територіальній громаді на підставі наказу від 14.12.2020 року №52-ОТГ, виданого у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 «Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин».

Крім того, положення зазначеного пункту (в частині мораторію до 01 січня 2023 року), стосується земельних ділянок, стосовно яких органами виконавчої влади надані дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті. Рішення Вільнянської міської ради восьмого скликання від 18 березня 2021 року №76 стосується 3-х земельних ділянок комунальної власності, одна з яких площею 16,0133 га, кадастровий номер 2321585600:01:002:0265, не є предметом спору у даній справі. Рішення Вільнянської міської ради восьмого скликання від 29 квітня 2021 року №72 «Про розгляд заяв громадян щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею по 2,0 га та передачу їх у власність для ведення особистого селянського господарства» є законним та не підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що наданим до Вільнянської міської ради проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розробленим ФОП ОСОБА_7 , передбачено відведення 42-м громадянам 42-х земельних ділянок площею по 2,0га кожна для ведення особистого селянського господарства. У той же час, з заявами про затвердження проекту та передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства звернулися 23-и громадянина. Крім того, зазначений проект містить матеріали, що мають ознаки підробки. Так, підписи на клопотаннях про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, на підставі яких останнім було видано наказ №8-9651/15-20-СГ від 14 грудня 2020 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», завданні на розроблення проекту землеустрою, актах прийомки-передачі межових знаків на зберігання, не відповідають підписам на нотаріально посвідчених довіреностях, виданих громадянину ОСОБА_8 , які надані громадянами ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_2 .

У судовому засідання представник відповідача ОСОБА_5 доводи відзиву підтримав, надав пояснення, аналогічні зазначеним у відзиві на позовну заяву, в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Третя особа Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надала письмові пояснення з тотожним змістом по кожній із об`єднаних справ (т.1 арк.с. 158-168, т.1 арк.с.189-213) та просила суд розглянути справу за відсутності їх представника, з урахуванням наданих письмових пояснень, в яких зазначено наступне.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру, починаючи з 1 лютого 2018 року, доручено забезпечити формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно з ст.117 Земельного кодексу України, яким уряд прийняв рішення щодо питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад. Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у використанні. На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї. На виконання вказаного розпорядження, керуючись статтею 117 Земельного кодексу України, наказом Головного управління від 14 грудня 2020 №52-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність›› здійснено заходи по передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Вільнянській міській об`єднаній територіальній громаді. Пунктом 2 наказу визначено, що право власності на земельні ділянки зазначені в додатку до наказу, виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Згідно з Актом від 15.12.2020, серед іншого, у комунальну власність також була передана земельна ділянка з кадастровим номером 232158600:01:002:0181, площею 105,4га, цільове призначення 01.04. (для ведення підсобного господарства). Зазначена земельна ділянка сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, розробленої Запорізькою регіональною філією державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», та зареєстрована 31 жовтня 2019 року. Вільнянська міська рада 24 грудня 2020 року зареєструвала за собою право комунальної власності на вказану земельну ділянку. У ході підготовки відзиву на позовну заяву по даній справі для з`ясування всіх обставин Юридичним управлінням Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області було направлено службову записку до Відділу у Вільнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області. За інформацією Відділу у Вільнянському районі вбачається, що за рахунок земельної ділянки площею 105,4га з кадастровим номером 2321585600:01:002:0181 державним кадастровим реєстратором Відділу у Вільнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Асеєвою Н.В. 11.01.2021 , на підставі розробленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення 42-х земельних ділянок було надано наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 14 грудня 2020 №8-9651/15-20-СГ) земельна ділянка з кадастровим номером 2321585600:01:002:0181 пл.105,4га була поділена на 42-і земельні ділянки з наступними кадастровими номерами:

2321585600:01:002:0274, 2321585600:01:002:0275, 2321585600:01:002:0276, 2321585600:01:002:0278, 2321585600:01:002:0279, 2321585600:01:002:0280, 2321585600:01:002:0281, 2321585600:01:002:0282, 2321585600:01:002:0283, 2321585600:01:002:0284, 2321585600:01:002:0285, 2321585600:01:002:0307, 2321585600:01:002:0308, 2321585600:01:002:0309, 2321585600:01:002:0310, 2321585600:01:002:0311, 2321585600:01:002:0312, 2321585600:01:002:0313, 2321585600:01:002:0314, 2321585600:01:002:0315, 2321585600:01:002:0316, 2321585600:01:002:0317, 2321585600:01:002:0318, 2321585600:01:002:0319, 2321585600:01:002:0320, 2321585600:01:002:0321, 2321585600:01:002:0322, 2321585600:01:002:0323, 2321585600:01:002:0324, 2321585600:01:002:0325, 2321585600:01:002:0326, 2321585600:01:002:0333, 2321585600:01:002:0340, 2321585600:01:002:0344, 2321585600:01:002:0349, 2321585600:01:002:0356, 2321585600:01:002:0359, 2321585600:01:002:0360, 2321585600:01:002:0361, 2321585600:01:002:0362, 2321585600:01:002:0363, 2321585600:01:002:0364.

У подальшому, на підставі рішення Вільнянської міської ради «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок комунальної власності за межами населеного пункту с. Агрофенівка Вільнянської міської ради» від 28 січня 2021 року №47 була розроблена технічна документація із землеустрою ТОВ «Козацькі землі», згідно з якою 15 березня 2021 року державним кадастровим реєстратором було проведено об`єднання вказаних вище земельних ділянок, за результатом якого були сформовані дві земельні ділянки: 2321585600:01:002:0368 площею 22,0га та 2321585600:01:002:0367 площею 62,0га.

У судовому засіданні 26 травня 2022 року за заявою відповідача був допитаний свідок ОСОБА_30 , який надав свідчення та відповіді на уточнюючі запитання представників сторін.

Зокрема, свідок зазначив, що він перебуває у трудових відносинах з виконавчим комітетом Вільнянської міської ради, де займає посаду начальника відділу земельних відносин. На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 14 грудня 2020 року №52-ОТГ та Акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 15 грудня 2020 року, із державної у комунальну власність, серед інших земельних ділянок, Вільнянській міській раді також була передана спірна земельна ділянка площею 105,4га, право власності на яку міська рада у тому ж місяці зареєструвала у державному реєстрі прав власності. Тоді ж, у 20-х числах грудня 2020 року, Вільнянська міська рада звернулася з листом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, у якому просила надати інформацію, чи має місце у відношенні даної земельної ділянки видача наказів про надання дозволу на виготовлення проектів землевідведення та просила не допускати перерозподілу вказаної земельної ділянки. На початку січня 2021 року Вільнянська міська рада виявила у публічній кадастровій карті Державного земельного кадастру 42-і ділянки площею 2,0га кожна, які вони вважали своєю власністю як комунальне майно територіальної громади. Свідок стверджує, що документів про право власності на вказані 42-і ділянки площею 2,0га кожна у Вільнянській міській раді не було, відомості про їх право власності на вказані ділянки в державний реєстр речових прав власності міська рада також не вносила, і за собою їх не реєструвала. Шляхом безпосереднього доступу та огляду публічної кадастрової карти міська рада встановила, що вказані 42-і ділянки площею 2,0га кожна, були сформовані та зареєстровані кадастровим реєстратором також у першій половині січня місяця 2021 року. Не погоджуючись з законністю формування та реєстрації вказаних 42-х ділянок площею 2,0га кожна, міська рада тоді ж, у першій половині січня місяця 2021 року, направила заяву до прокуратури та скаргу на кадастрового реєстратора до обласного управління земельних ресурсів з приводу незаконності формування вказаних земельних ділянок та порушення їх прав законного власника ділянки площею 105,4га. Але в подальшому, приблизно в другій половині січня 2021 року, депутати міської ради вирішили не чекати відповідь на лист, направлений до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, не чекати на відповідь з прокуратури, не чекати відповіді на скаргу, подану на кадастрового реєстратора, а самостійно виправити незаконні, на їх думку, дії щодо формування вказаних 42-х ділянок площею 2,0га кожна, шляхом їх об`єднання. Дане питання було розглянуте на погоджувальній комісії з земельних відносин, яка вирішила підготувати та винести на голосування сесії міської ради проект рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання 42-х ділянок площею 2,0га кожна, у дві окремі земельні ділянки площею 62,0га та 22,0га. Наслідком вище зазначеного стало прийняття на сесії міської ради рішення №47 від 28 січня 2021 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок, на підставі якого в подальшому були виготовлені відповідні проекти землеустрою про об`єднання 42-х ділянок площею 2,0га кожна, у дві окремі земельні ділянки площею 62,0га та 22,0га, які були затверджені депутатами на сесії міської 18 березня 2021 року шляхом прийняття рішення №76 про затвердження технічної документації зі землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної власності.

Свідок стверджував, що до 17 березня 2021 року міській раді не було відомо про наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №8-9651/15-20-СГ від 14 грудня 2020 року, яким було надано право 42-а фізичним особам на виготовлення проектів землевідведення, кожному по 2,0га, з спірної земельної ділянки площею 105,4га. Саме 17 березня 2021 року до міської ради надійшли перші заяви від 23-х фізичних осіб з числа 42-х про затвердження їх проектів землевідведення, у яких був наявний відповідний наказ на 42-і фізичні особи, та з яких їм стало відомо і зрозуміло, звідки та яким чином у публічній кадастровій карті з`явилися 42-і ділянки площею 2,0га кожна. Але, незважаючи на те, що 17 березня 2021 року до міської ради почали надходити заяви від фізичних осіб про затвердження їх проектів землевідведення, депутати міської ради вирішили не виносити це питання на голосування 18 березня 2021 року, проте затвердили свої проекти землевідведення про об`єднання у дві окремі земельні ділянки площею 62,0га та 22,0га, всі ділянки, які були відведені 42-м громадянам по 2,0га кожному.

У подальшому, 29 квітня 2021 року, рішенням №72 міська рада відмовила громадянам у затвердженні їх проектів, оскільки відведені їм ділянки площею по 2,0га були фізично відсутні у публічній кадастровій карті, в наслідок їх об`єднання у дві окремі ділянки площею 62,0га та 22,0га., на наступний день після того, як вони подали свої проекти. Через деякий час суд наклав арешт на вище зазначені ділянки, і з того часу будь-які дії щодо вказаних ділянок, згідно відомостей, якими володіє свідок, не здійснювалися. Свідку також відомо, що проекти, які надійшли від фізичних осіб 17 березня 2021 року, не були винесені на сесію 18 березня 2021 року, оскільки вони мали пройти погодження на земельній комісії, на якій готуються проекти рішень, які потім пропонуються депутатам для голосування на сесії. Засідання комісії, як правило, готується та проводиться завчасно, за п`ять днів до сесії. Окрім того, тільки в липні 2021 року на адресу міської ради надійшла відповідь з обласного управління земельних ресурсів, до якої був доданий наказ про надання фізичним особам права на виготовлення проектів землевідведення. До цього часу міська рада також отримала відповідь від прокуратури та відповідь на скаргу на кадастрового реєстратора, в яких було зазначено про відсутність виявлених порушень при землевідведенні 42-м фізичним особам по 2,0га кожному.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 14 грудня 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області, прийнятий Наказ №8-9651/15-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» (т.1 арк.с.41), яким 42-м громадянам, серед яких під №39 значиться ОСОБА_1 , під №9 значиться ОСОБА_2 та під №18 значиться ОСОБА_3 , та 39-и іншим громадянам, разом 42-а громадянина, надано дозвіл на розроблення проекту щодо відведення у власність земельних ділянок, розташованих на території Вільнянської міської територіальної громади, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства. Орієнтований розмір земельної ділянки, яка відводиться, складає 84,0га, тобто по 2,0га кожному з 42-х громадян. Згідно з п.5 вказаного Наказу громадянам необхідно подати розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок на затвердження відповідно до вимог чинного законодавства.

24 грудня 2020 року Вільнянська міська рада зареєструвала в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 232158600:01:002:0181 площею 105,4га. Підставами Державної реєстрації вказані: наказ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність 52-ОТГ, виданий 14 грудня 2020 року, та Акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського визначення із державної у комунальну власність від 15 грудня 2020 року. Вказані відомості підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.04.2021 16:28:08, сформованою за запитом ОСОБА_4 (т.1 арк.с.113-114). Самі наказ та акт приймання-передачі відповідач Вільнянська міська рада та третя особа Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області до матеріалів справи не надали, хоча посилалися на ці обставини у відзивах та поясненнях, поданих у підготовчому судовому засіданні.

У ході розгляду справи сторони визнали тотожність земельної ділянки, стосовно якої 14 грудня 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області прийнятий Наказ №8-9651/15-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» 42-м громадянам та земельної ділянки з кадастровим номером 232158600:01:002:0181, площею 105,4га, яку 24 грудня 2020 року Вільнянська міська рада зареєструвала на своє ім`я в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 14 грудня 2020 року №8-9651/15-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» та за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 232158600:01:002:0181, площею 105,4га, ФОП ОСОБА_7 виготовив Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для 42-х громадян, вказаних у наказі, кожному по 2,0га. (т.1 арк.с.49-108).

У ході виготовлення вказаного проекту землеустрою ФОП ОСОБА_7 були сформовані та зареєстровані у земельному кадастрі 42-і земельні ділянки, площа кожної з яких становила 2,0га, та кожній з яких був присвоєний окремий кадастровий номер:

2321585600:01:002:0274,2321585600:01:002:0275,2321585600:01:002:0276,2321585600:01:002:0278,2321585600:01:002:0279,2321585600:01:002:0280,2321585600:01:002:0281,2321585600:01:002:0282,2321585600:01:002:0283,2321585600:01:002:0284,2321585600:01:002:0285,2321585600:01:002:0307,2321585600:01:002:0308,2321585600:01:002:0309,2321585600:01:002:0310,2321585600:01:002:0311,2321585600:01:002:0312,2321585600:01:002:0313,2321585600:01:002:0314,2321585600:01:002:0315,2321585600:01:002:0316,2321585600:01:002:0317,2321585600:01:002:0318,2321585600:01:002:0319,2321585600:01:002:0320,2321585600:01:002:0321,2321585600:01:002:0322,2321585600:01:002:0323,2321585600:01:002:0324,2321585600:01:002:0325,2321585600:01:002:0326,2321585600:01:002:0333,2321585600:01:002:0340,2321585600:01:002:0344,2321585600:01:002:0349,2321585600:01:002:0356,2321585600:01:002:0359,2321585600:01:002:0360,2321585600:01:002:0361,2321585600:01:002:0362,2321585600:01:002:0363,2321585600:01:002:0364.

11 січня 2021 року ФОП ОСОБА_7 , отримав Витяги з Державного земельного кадастру на земельну ділянку ОСОБА_1 , кадастровий номер 2321585600:01:002:0359, на земельну ділянку ОСОБА_2 кадастровий номер 2321585600:01:002:0283 та на земельну ділянку ОСОБА_3 кадастровий номер 2321585600:01:002:0316 (т.1 арк.с. 94-104).

Відповідно до положень закріплених в ч.ч.3,4,9 ст.79-1 Земельного кодексу України, визначено, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

На підставі вище зазначеного суд доходить висновку, що станом на 11 січня 2021 року всі 42-і земельні ділянки, які відводилися у власність громадянам проектом землевідведення, виготовленим ФОП ОСОБА_7 згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 14 грудня 2020 року №8-9651/15-20-СГ, були сформовані та належним чином зареєстровані у встановленому законом порядку, але вони не стали об`єктом цивільних прав, оскільки державна реєстрації права власності на них проведена не була, на відміну від земельної ділянки з кадастровим номером 232158600:01:002:0181, площею 105,4га, яка була зареєстрована за відповідачем Вільнянською міською радою 24 грудня 2020 року у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

28 січня 2021 року Вільнянська міська рада Запорізької області прийняла рішення №47 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок комунальної власності за межами населеного пункту с. Аграфенівка Вільнянської міської ради» (т.1 арк.с.109-112), в додатках до якого зазначені всі 42-і вище загадані земельні ділянки відведені 42-м громадянам, які підлягають об`єднанню у дві земельні ділянки площею 22,0га та площею 62,0га.

Таким чином, суд доходить висновку, що Вільнянська міська рада згідно наказу та акту приймання-передачі, отримала у власність і зареєструвала у державному реєстрі речових прав власності на своє ім`я земельну ділянку з кадастровим номером 232158600:01:002:0181, площею 105,4га, в той час, як у рішенні №47 від 28 січня 2021 року, вказані зовсім інші, сформовані та зареєстровані в земельному кадастрі 42-і земельні ділянки відведені для 42-х громадян, які не є об`єктами цивільних прав, оскільки вони на відміну від земельної ділянки площею 105,4га не пройшли державну реєстрацію речового права власності.

Вільнянська міська рада в ході розгляду справи не надала жодних доказів на підтвердження їх права на розпорядження 42-а земельними ділянками, які були сформовані та належним чином зареєстровані у земельному кадастрі, в процесі їх відведення у власність громадянам згідно проекту землевідведення виготовленого ФОП ОСОБА_7 , відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 14 грудня 2020 року №8-9651/15-20-СГ.

Фактично Вільнянська міська рада позбавила 42-х громадян можливості завершити розпочату ними відповідно до вимог чинного законодавства процедуру отримання у власність земельних ділянок в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

У постанові ВСУ від 09 грудня 2020 року по справі №617/763/16-ц (р.№93564570) зроблено висновок, що надання дозволу територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин на розробку проекту землеустрою двом окремим громадянам щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, є таким, що суперечить вимогам землеустрою, та сприяє позбавлення одного з них можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру отримання у власність земельної ділянки.

На підставі вище зазначеного суд доходить висновку, що позбавлення громадян можливості завершити розпочату відповідно до вимог чинного законодавства процедуру безоплатного отримання у власність земельної ділянки, є незаконним, що серед іншого також узгоджується з закріпленим правом громадян на «правомірне очікування».

Згідно зч.2та ч.4ст.10ЦПК Українивизначено,що судирозглядають справивідповідно доКонституції України,законів України,міжнародних договорів,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», цей закон визначає здійснення правосуддя відповідно до європейських стандартів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах "Мелахер та інші проти Австрії", "Бурдов проти Росії", "Прессос Компанія Нав`єра С.А." та інші проти Бельгії", "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірладнії", "Беєлер проти Італії", "Тре Тракторер Актіболаг" проти Швеції" визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно законодавства країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, «правомірні очікування»/«законні сподівання» особи, приватні власні інтереси, інше "майно", що "становить економічну цінність".

Зокрема, у справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, з системного аналізу статті 1 Першого протоколу та зазначених рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що дотримання особою положень законодавства для набуття певного майнового права у майбутньому, зумовлює виникнення у такої особи «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому).

На підставі вище зазначеного, суд доходить висновку що рішення №47 від 28 січня 2021 року, призвело до позбавлення громадян можливості завершити розпочату згідно чинного законодавства процедуру безоплатного отримання у власність земельних ділянок та призвело до порушення їх права на «правомірні очікування» / «законні сподівання». При цьому суд наголошує, що встановлене судом у даному випадку порушення права на «правомірне очікування», є наслідком дій та рішень відповідача, в той час як з боку громадян, яких позбавлено «правомірного очікування» неправомірні дії, судом не встановлені.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що вони станом на дату прийняття рішення №47 від 28 січня 2021 року не знали про права 42-х громадян на їх земельну ділянку площею 105,4га.

Так, допитаний свідок ОСОБА_30 підтвердив, що відразу після передачі їм земельної ділянки, з приводу з`ясування даного питання щодо наявності наказу про надання дозволу на виготовлення проекту землевідведення іншим особам, вони робили відповідний запит до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, але депутати на погоджувальній комісії вирішили винести це рішення на голосування до отримання відповіді. Фактично відповідь надійшла тільки в липні 2021 року. Окрім того, реєстрація права власності на одну ділянку та виявлення відповідачем на її місці через один календарний місяць 42-і інші ділянки з однаковою площею, очевидно, мало викликати занепокоєння та призвести до розсудливого з`ясування відповідачем, як власника земельної ділянки, обставин того, що відбулося і на якій підставі, тим більше, зважаючи на відкритість та загальнодоступність відомостей, які містяться в Публічній кадастровій карті України. Судом не встановлено факт обізнаності відповідача про наявність наказу на право виготовлення проекту землевідведення 42-м громадянам, до 17 березня 2021 року. Але таку поведінку та дії відповідача, як направлення запиту колишньому розпоряднику землі, винесення на голосування до отримання відповіді на запит, включення у рішення 42-х ділянок без з`ясування правової природи їх формування, суд вважає нерозсудливими та передчасними, що ставить під сумнів обґрунтованість та законність рішення №47 від 28 січня 2021 року, прийняття якого за таких обставин призвело до позбавлення громадян можливості завершити розпочату згідно чинного законодавства процедуру отримання у власність земельної ділянки та порушення права на «правомірні очікування» / «законні сподівання».

При цьому суд звертає увагу, що хоч відповідач і стверджує, що не знав про права громадян на виготовлення проекту землевідведення до 17 березня 2021 року, проте в п.1, п.2 та п.3 рішення №47 від 28 січня 2021 року, мова йде про надання дозволу на розроблення технічної документації, а не розроблення проекту землеустрою. Отже відповідач усвідомлював та розумів, що проект землеустрою, як документ первинного землевідведення згідно положень ст.79-1 ЗК України вже кимось виготовлений, а його результати відображені у кадастровій карті, оскільки земельні ділянки формуються та реєструються у земельному кадастрі на підставі проекту, а не технічної документації. Проте, відповідач не став з`ясовувати дане питання та чекати на відповідь від колишнього розпорядника земельної ділянки, що було б доречним та необхідним, коли замість зареєстрованої за відповідачем земельної ділянки площею 105,4га, він через невеликий проміжок часу виявив на її місці інші однотипні 42-і земельні ділянки, з однаковою площею по 2,0га кожна, що відповідає гранично допустимому розміру безоплатної приватизації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, закріпленому в п.б) ч.1 ст.121 Земельного кодексу.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регулюється зокрема ч.6 та ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Громадянин, зацікавлений в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Отже, в даному випадку, 42-а громадянина в порядку, встановленому законом, скористалися своїм правом на безоплатну приватизацію земельних ділянок. Вони подали відповідне клопотання, отримали дозвіл, замовили і оплатили проект, дочекалися його розробки, формування окремих земельних ділянок, присвоєння їм індивідуальних кадастрових номерів та їх реєстрації у кадастровому реєстрі.

Натомість, відповідач своїм рішення №47 від 28 січня 2021 року позбавив громадян права на безоплатну приватизацію земельних ділянок, стосовно якої вони вже перебували на завершальному етапі затвердження проекту.

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

У ході розгляду справи, судом не встановлені підстави, способи та повноваження, надані відповідачу, як органу місцевого самоврядування, Конституцією та законами України, на позбавлення права на безоплатну приватизацію земельних ділянок або переривання її процесу шляхом прийняття рішення органу місцевого самоврядування, яким абсолютно повністю невілюються та знищуються результати топографо-геодезичної і картографічної діяльності закріпленої у проекті землевідведення, виготовленого на підставі виданого та чинного до цього часу дозволу, яким в даному випадку є наказ від 14 грудня 2020 року №8-9651/15-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» 42-м громадянам.

На підставі вище зазначеного суд доходить висновку, що оскаржуваним рішення №47 від 28 січня 2021 року порушено право на безоплатну приватизацію та правомірні майнові очікування громадян. Вказаним рішенням відповідач перервав процес безоплатної приватизації земельних ділянок, який здійснювався громадянами в порядку встановленому законом. Прийняття рішення органу місцевого самоврядування з метою переривання процесу безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, не належить до підстав, способів та повноважень наданих органу місцевого самоврядування, Конституцією та законами України.

Отже, позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення №47 від 28 січня 2021 року знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню.

Крім того, судом також встановлено наступне.

17 березня 2021 року до Вільнянської міської ради почали надходити перші заяви громадян про затвердження проекту землевідведення, виготовленого ФОП ОСОБА_7 на виконання Наказу Держгеокадастру у Запорізькій області від 14 грудня 2020 року №8-9651/15-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою».

18 березня 2021 року відповідачем прийняте рішення Вільнянської міської ради від 18 березня 2021 року №76 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної власності за межами населеного пункту с. Аграфенівка» (т.1 арк.с.228), яким затверджено технічну документацію щодо двох нових земельних ділянок: кадастровий номер 2321585600:01:002:0367 площею 62,0га та кадастровий номер: 2321585600:01:002:0368 площею 22,0га виготовленої згідно рішення №47 від 28 січня 2021 року та надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою із зміною цільового призначення для продажу права оренди на земельних торгах щодо двох вище вказаних земельних ділянок та земельної ділянки з кадастровим номером 2321585600:01:002:0265 площею 16,0133га.

29 квітня 2021 року відповідачем прийняте рішення Вільнянської міської ради від 18 березня 2021 року №72 «Про розгляд заяв громадян щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по 2,0га та передачу їх у власність для ведення особистого селянського господарства (т.1 арк.с.226). Вказаним рішенням №72 від 29 квітня 2021 року відповідач відмовив громадянам, які 17 березня 2021 року подали на затвердження свої проекти землеустрою, виготовлені ФОП ОСОБА_7 , у зв`язку з відсутністю у Державному земельному кадастрі відомостей щодо державної реєстрації відведених громадянам земельних ділянок.

Судом встановлено, що під «відсутністю у Державному земельному кадастрі відомостей щодо державної реєстрації відведених громадянам земельних ділянок» відповідачем розумілося їх об`єднання та реєстрація двох новихземельних діляноккадастровий номер2321585600:01:002:0367площею 62,0гата кадастровийномер:2321585600:01:002:0368площею 22,0га,на підставірішення №47від 28січня 2021року тана підставірішення №76від 18березня 2021року,що автоматичнопризвело доскасування реєстраціїу земельномукадастрі 42-хземельних ділянок,кожна площею2,0га,які булисформовані тазареєстровані напідставі проектуземлевідведення виготовленомуФОП ОСОБА_7 на замовлення громадян.

Оцінюючи законність рішення №76 від 18 березня 2021 року, суд виходить з наступного.

Фактично рішенням №76 від 18 березня 2021 року затверджено технічну документацію та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою у відношенні земельних ділянок, дозвіл на розробку технічної документації щодо яких наданий рішенням №47 від 28 січня 2021 року, стосовно якого судом зроблений висновок про його незаконність. Не можна вважати законним наступне рішення, яким затверджені результати та документи, які є наслідком іншого, пов`язаного та раніше прийнятого рішення, стосовно якого суд дійшов висновку про його незаконність та скасування.

До складу нових земельних ділянок кадастровий номер 2321585600:01:002:0367 площею 62,0га та кадастровий номер 2321585600:01:002:0368 площею 22,0га, увійшли земельні ділянки всіх 42-х громадян, стосовно яких на той час тривала процедура безоплатної приватизації земельних ділянок, яка здійснювалася в порядку встановленому законом.

На час його прийняття відповідач достовірно вже був обізнаний з правами громадян, які за день до прийняття вказаного рішення вже подали на затвердження свої проекти землеустрою виготовлені ФОП ОСОБА_7 .

Фактично на дату винесення рішення №76 від 18 березня 2021 року у розпорядженні відповідача вже було два взаємовиключних документи із землеустрою, з яких, в хронологічному порядку дозвіл та сам проект землеустрою громадян, був виготовлений раніше. Натомість, відповідач, достовірно знаючи про права громадян, 18 березня 2021 року не розглянув їхні проекти землеустрою, а затвердив свою технічну документацію, дозвіл та виготовлення якої наданий значно пізніше та всупереч вже достовірно відомих відповідачу обставин.

При цьому суд, надаючи правову оцінку законності рішення №76 від 18 березня 2021 року, враховує принципи цивільного процесуального судочинства щодо змагальності сторін, заборони суду збирати докази з власної ініціативи, диспозитивності судового процесу та покладення обов`язку доказування та подання доказів на сторони, і констатує факт, що стверджуючи про законність вказаного рішення №76 від 18 березня 2021 року, відповідач не надав до матеріалів справи технічну документацію із землеустрою щодо затверджених земельних ділянок площею 62,0га та площею 22,0га.

Так, до суду від відповідача надійшло три відзиви від 20.05.2021, вих. №02-02-12/553 (т.1 арк.с.136-139), відзив від 24.05.2021, вих. №02-02-12/570 (т.1 арк.с.41-44) та відзив від 14.12.2021, вих. №02-02-12/1341 (т.1 арк.с.240-246), разом з якими відповідач мав у порядку, встановленому ЦПК України, подати відповідні докази, що відповідачем зроблено не було, так само, як відповідач не надав Наказ від 14 грудня 2020 року №52-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та Акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 15 грудня 2020 року, на які відповідач посилався, стверджуючи про законність та обґрунтованість рішення №47 від 28 січня 2021 року. Заяви про витребування доказів, в ході розгляду, відповідач на подавав.

Отже, відповідач не скористався своїм правом та не надав жодних доказів на обґрунтування законності рішення №76 від 18 березня 2021 року, в тому числі і щодо права відповідача на розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 2321585600:01:002:0265 площею 16,0133га, вказаною в пункті №5 рішення. В той же час, судом встановлено, що вказана земельна ділянка площею 16,0133га, не є предметом спору.

На підставі вище зазначеного суд доходить висновку, що рішення №76 від 18 березня 2021 року, є незаконним та підлягає скасуванню частково, за винятком п.5, яким вирішено питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безспірної земельної ділянки з кадастровим номером 2321585600:01:002:0265 площею 16,0133га та за винятком п.6 і п.7 в частині відносно порядку та контролю виконання п.5.

Оцінюючи законність рішення №72 від 29 квітня 2021 року, суд виходить з наступного.

Не можна вважати законним рішення, підставою прийняття якого стала відсутність у Державному земельному кадастрі відомостей щодо державної реєстрації відведених громадянам земельних ділянок, яка утворилася в наслідок прийняття відповідачем рішення №47 від 28 січня 2021 року та рішення №76 від 18 березня 2021 року, стосовно яких суд дійшов висновку про їх незаконність та скасування.

Приймаючи рішення №47 від 28 січня 2021 року та рішення №76 від 18 березня 2021 року, відповідач мав передбачати їх негативні наслідки для безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, яка здійснювалася в порядку, встановленому законом, про що відповідач достовірно був обізнаний перед прийняття рішення №76 від 18 березня 2021 року та мав бути обізнаним перед прийняттям рішення №47 від 28 січня 2021 року, коли замість зареєстрованої ним земельної ділянки площею 105,4га, через невеликий проміжок часу виявив на її місці інші однотипні 42-і земельні ділянки, з однаковою площею по 2,0га кожна, що відповідає гранично допустимому розміру земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, закріпленому в п.б) ч.1 ст.121 Земельного кодексу.

На підставі вище зазначеного, суд доходить висновку, що в даному випадку відповідач свідомо та штучно створив перешкоди та підстави для неможливості затвердження в майбутньому проекту землевідведення, виготовленого ФОП ОСОБА_7 , що не належить до підстав, способів та повноважень, наданих органу місцевого самоврядування, Конституцією та законами України.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексуУкраїни вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118Земельного кодексуУкраїни не містять.

При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Слід зауважити, що приписи ст.117 Земельного Кодексу України, як і інші нормативно-правові акти, якими регулюються земельні відносини відповідної категорії, не містять застережень щодо нечинності усіх попередньо виданих дозвільних документів, необхідних для одержання безоплатно у власність земельних ділянок, переданих з державної у комунальну власність, на час вчинення такої передачі.

Тобто, громадяни обґрунтовано розраховували на позитивне рішення у питанні безоплатної передачі їм земель у власність з огляду на дотримання ними визначених законодавством процедур, відповідно, відмовляючи у затвердженні проектів землеустрою, відповідачем порушено справедливий баланс інтересів сторін.

На підставі вище зазначеного суд доходить висновку, що оскільки у відповідача не має заперечень до погодження проекту, виготовленого ФОП ОСОБА_7 , він мав прийняти рішення про його затвердження.

Відповідно, штучне та свідоме створення відповідачем перешкод для затвердження проекту землеустрою та знищення результатів його розробки шляхом прийняття відповідних рішень органу місцевого самоврядування, вказує на незаконність таких рішень, як таких, що стали перешкодою для громадян у праві на безоплатну приватизацію земельних ділянок у спосіб, встановлений законом.

При цьомусуд враховує,що відповіднодо п.п.4)п.1постанови КМУвід 16листопада 2020року №1113«Про деякізаходи щодоприскорення реформу сферіземельних відносин»визначено,державній службіз питаньгеодезії,картографії такадастру забезпечитипередачу укомунальну власністьземельних діляноксільськогосподарського призначеннядержавної власності,щодо якихнадано дозволина розробленнядокументації ізземлеустрою,у разі, коли до 15 грудня 2020 року документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статті 117 ЗК України.

Отже, є визначений механізм передачі у комунальну власність земельних ділянок, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, але документація на затвердження не подана органам державної служби до 15 грудня 2020 року, тобто так, як відбулося у даній справі.

Відповідно до положень Земельного кодексу України, затвердження проекту землеустрою здійснюється органом, який на час затвердження наділений правом на розпорядження земельними ділянками, тобто відповідаче у даному конкретному випадку.

У той же час, суд не може відмовити у вирішення спору, якщо відсутній закон. У такому випадку застосовується аналогія закону, а за його відсутності, аналогія права, що врегульовано ч.9 та ч.10 ст.10 ЦПК України.

Згідно зч.1та ч.5ст.148-1Земельного кодексуУкраїни,визначено,що доособи,яка набулаправо власностіна земельнуділянку,що перебуваєу користуваннііншої особи,з моментупереходу прававласності наземельну ділянкупереходять правата обов`язкипопереднього власниказемельної ділянкиза чиннимидоговорами оренди,суперфіцію,емфітевзису,земельного сервітутущодо такоїземельної ділянки. Вимоги цієї статті поширюються на випадки переходу повноважень від одного органу державної влади до іншого при розпорядженні земельними ділянками державної власності, які перебувають у їх постійному користуванні.

Відповідно до ч.1 ст.178 ЦК України закріплена оборотоздатність об`єктів цивільних прав.

Згідно з ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ч.1 ст.770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Згідно ч.1 ст.814 ЦК України, у разі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Отже, в усіх можливих випадках законодавчого врегулювання аналогічних правовідносин, закріплене збереження загального правила, згідно якого новий власник є відповідальним за зобов`язаннями, які були надані чи які виникли при попередньому власнику.

Відповідно, у даному спорі відповідач, отримавши у власність земельну ділянку від третьої особи, має або змінити раніше прийняте рішення попереднього власника про певне розпорядження земельною ділянкою, або в подальшому, здійснювати повноваження власника в межах закону, виходячи з презумпції обов?язковості дій попереднього власника. Третя особа у даній справі, діючи у межах повноважень, наданих законом, вчинила у відношенні спірної земельної ділянки дві юридично значимі дії: надала дозвіл громадянам на розробку проекту землеустрою та передала земельну ділянку у власність відповідача, який прийняв її без будь-яких застережень та зареєстрував у реєстрі речових прав.

Вбачається, що третя особа діяла в межах повноважень наданих законом, які мають презумпцію правомірності, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються ч.4 ст.122 та ч.1 ст.84 Земельного кодексу України, згідно з якими центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність для всіх потреб.

Центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру згідно з Положенням, затвердженим постановою КМУ від 14 січня 2015р. №15.

Територіальним органом, у спірних правовідносинах є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області згідно з Положенням «Про головне управління держгеокадастру у Запорізькій області».

Відповідно до п.п.4) п.1 постанови КМУ від 16 листопада 2020 року №1113 «Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин» визначено, державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, у разі, коли до 15 грудня 2020 року документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статті 117 Земельного кодексу України.

Отже, надання дозволу на розробку проекту та подальша передача ділянки відповідачу, були вчинені третьою особою в межах повноважень та в порядку визначеному законом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний суд України у п.4 рішення від 16.04.09р № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вказав, що проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією Українита іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Пунктом 5 цього рішення Конституційного Суду України чітко встановлено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Згідно з частиною 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, визначено , що надані до дня набрання чинності цим пунктом рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так,розглядаючи аналогічнусправу ВерховнийСуд впостанові посправі №160/5982/19від 26.10.2021(р.№100748602) дійшов наступних висновків.

«З приводу доводів касаційної скарги стосовно відсутності висновку Верховного Суду у правовідносинах, які виникли у цій справі та необхідності сформування висновку, з урахуванням положень розпорядження КабінетуМіністрів України"Пропитання передачіземельних діляноксільськогосподарського призначеннядержавної власностіу комунальнувласність об`єднанихтериторіальних громад"від 31січня 2018року №60-р та Указу Президента України "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" від 15 жовтня 2020 року №449/2020, щодо того, чи є орган місцевого самоврядування правонаступником органу виконавчої влади, який здійснював розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, а також чи мають органи місцевого самоврядування приймати акти цих суб`єктів, як обов`язкові до виконання, враховуючи зміну форми власності земельної ділянки та мету, з якою відбувалася передача відповідних земельних ділянок з державної у комунальну власність, то колегія суддів зазначає наступне.

З позовної заяви вбачається, що спірними у справі №160/5982/19 є рішення відповідача щодо відмови позивачам у затвердженні проектів землеустрою, в той же час, дослідження питання чи є Миколаївська сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області правонаступником Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області буде необґрунтованим виходом за межі позовних вимог та може вплинути на права суб`єктів, які не є учасниками цієї справи. Крім того, позивачі не ставлять під сумнів повноваження відповідача щодо розпорядження землями сільського призначення, які передані з державної власності в комунальну, водночас наполягають, що відповідач протиправно відмовив у затвердженні погоджених проектів землеустрою.

Відповідно до розпорядження КабінетуМіністрів України"Пропитання передачіземельних діляноксільськогосподарського призначеннядержавної власностіу комунальнувласність об`єднанихтериторіальних громад"від 31січня 2018року №60-р (далі - Розпорядження № 60-р) державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 01.02.2018р. забезпечити:

- формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно із статтею 117 Земельного кодексу України;

- передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, включених до переліку земельних ділянок державної власності, права на які виставлені на земельні торги, в комунальну власність об`єднаних територіальних громад після оприлюднення результатів земельних торгів та укладення договорів оренди таких земельних ділянок;

- здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Водночас, колегія суддів зазначає, що Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області не приймалося рішення про передачу спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність позивачам, як до передачі земельних ділянок відповідно до Розпорядження №60-р у комунальну власність, так і після такої передачі згідно з актом, а тому посилання відповідача щодо необхідності погодження проекту землеустрою з Миколаївською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області є безпідставними.

Суд також враховує, що відповідно до статті 117Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Згідно з частинами першою-третьою статті 49Закону України«Про КабінетМіністрів України»від 27лютого 2014року №794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Таким чином, Розпорядження №60-р є актом ненормативного характеру і не регулює правовідносини між суб`єктами приватного права та суб`єктами владних повноважень.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 7 частини першої статті 92Конституції України виключно законами України визначається правовий режим власності.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 116Конституції України Кабінет Міністрів України лише забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону.

Суд зазначає, що на позивачів у цій справі поширюється конституційний принцип «для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом» (принцип «свободи дій»), який закріплений в частині першій статті 19 Конституції України: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Така позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 804/6992/15 та уточнена у постанові від 12 червня 2020 року у справі № 484/813/17.

Суд також враховує положення частини третьої статті 8 та частини першої статті 41 Основного Закону України, які гарантують, що норми Конституції України є нормами прямої дії; кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Тобто, для вчинення стосовно своєї власності будь-яких дій, незаборонених законом, власнику жодним чином не потрібно доводити наявність правової підстави таких дій; у свою чергу, суб`єкт владних повноважень діятиме протиправно, якщо перешкоджатиме у реалізації таких правомочностей власника.

Відповідно до Указу Президента України "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" від 15 жовтня 2020 року №449/2020 (далі - Указ №449/2020) з метою забезпечення подальшого здійснення реформ у сфері земельних відносин та створення умов для реалізації прав громадян України і територіальних громад у цій сфері Кабінету Міністрів України постановлено:

1) активізувати діяльність із передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність;

2) опрацювати питання щодо стимулювання оформлення територіальними громадами права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, передані з державної власності;

3) вжити в установленому порядку заходів щодо врегулювання питання забезпечення набуття гарантованого права громадян на землю під час передачі у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких громадянам надано дозволи на розроблення документації із землеустрою;

4) забезпечити супроводження законопроектів щодо фінансової підтримки фермерських господарств, удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин, встановлення прозорого процесу проведення електронних земельних аукціонів;

5) вжити в установленому порядку заходів щодо прискорення створення, функціонування та розвитку національної інфраструктури геопросторових даних України.

З метою забезпечення виконання Указу Президента України від 15 жовтня 2020 року №449 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Продеякі заходищодо прискоренняреформ усфері земельнихвідносин» від16листопада 2020року №1113 (далі - Постанова № 1113), якою постановлено:

1. Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити:

1) прискорення проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності;

2) передачу з 17 листопада 2020 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 Земельного кодексу України;

3) передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, включених до переліків земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги, після оприлюднення результатів земельних торгів та укладення договорів оренди (емфітевзису) таких земельних ділянок відповідно до статті 117 Земельного кодексу України;

4) передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, у разі, коли до 15 грудня 2020 документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статті 117 Земельного кодексу України;

5) у разі відмови органів місцевого самоврядування від підписання акта приймання-передачі земельних ділянок, зазначених у підпункті 1 цього пункту, вжиття заходів до включення відповідних земельних ділянок до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги з урахуванням вимог Земельного кодексу України.

Зі змісту Указу №449/2020 та Постанови №1113 вбачається, що вони стосуються порядку передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність, водночас вказаними актами не врегульовано питання стосовно процедури відведення земельних ділянок у власність, щодо яких зацікавленим особам органами Держгеокадастру надано дозволи на розроблення документації із землеустрою та щодо яких розроблено і погоджено проекти землеустрою відповідно до Закону України«Про землеустрій» та статті 186-1 ЗК України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що Законом України«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо розмежуванняземель державноїта комунальноївласності» від6вересня 2012року №5245-VI (далі - Закон № 5245-VI), який набрав чинності з 1 січня 2013 року, було внесено зміни до ЗК України, зокрема до статті 122, де розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності визначено відповідні управління Держземагентства (в подальшому Управління Держгеокадастру).

З урахуванням змін до ЗК України, внесених Законом № 5245-VI, з 1 січня 2013 року Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області було розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дніпропетровської області до моменту передачі цих земель об`єднанням територіальних громад (у справі 160/5982/19 було встановлено, що речові права на спірні земельні ділянки було зареєстровано за Миколаївською сільською радою Петропавлівського району Дніпропетровської області на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 листопада 2018 року та від 6 лютого 2019 року).

Водночас, як було зазначено вище, відповідно до Розпорядження №60-р розпочалась передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність.

З набранням чинності вказаними змінами законодавства та делегуванням повноважень з управління землями сільськогосподарського призначення органам місцевого самоврядування, законодавством не зобов`язано зацікавлених осіб повторно отримувати дозволи на розроблення проектів землеустрою та не визначено, що раніше видані дозволи є нечинними. Також не передбачено, що проекти землеустрою, розроблені на підставі отриманих раніше дозволів та погоджені відповідно до законодавства, чинного на момент, коли розпорядником земель сільськогосподарського призначення були управлінні Держгеокадастру, не можуть бути затвердженні органом місцевого самоврядування, який став розпорядником земель сільськогосподарського призначення.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що з передачею земель сільськогосподарського призначення з державної власності в комунальну не відбулася зміна цільового призначення вказаних земель, а також на момент передачі спірних земельних ділянок у розпорядження органів місцевого самоврядування не змінився порядок розробки та погодження проектів землеустрою.

Отже, звертаючись до відповідача із заявами про затвердження проектів землеустрою, позивачами було подано проекти землеустрою, розроблені на підставі дозволів Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та погоджені у порядку, визначеному Законом України«Про землеустрій» та ЗК України.

Дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населеного пункту на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, були видані Головним управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в межах повноважень та є чинними.

Окремо колегія суддів зауважує, що приписи статті 117 ЗК України, як і інші нормативно-правові акти, якими регулюються земельні відносини відповідної категорії, не містять застережень щодо нечинності усіх попередньо виданих дозвільних документів, необхідних для одержання безоплатно у власність земельних ділянок, переданих з державної у комунальну власність, на час вчинення такої передачі.

Тобто, позивачі обґрунтовано розраховували на позитивне рішення у питанні передачі земельних ділянок у власність з огляду на дотримання ними визначених законодавством процедур. Отже, відмовляючи у затвердженні проектів землеустрою, відповідачем порушено справедливий баланс інтересів сторін. …

Окремі аспекти принципу належного врядування також були зазначені ЄСПЛ у справах «Армазова проти Республіки Молдова» (Arzamazova v. The Republic of Moldova, заява №38639, п.52), «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia, заява №32457/05, п. 40), «Графов проти України» (заява №4809/10), «Чакаревич проти Хорватії» (Сakareviс v. Croatia, заява №48921/13), з аналізу яких можна дійти висновку, що у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика щодо розуміння принципу належного урядування, до змісту якого можна включити п`ять головних складових елементів: 1) покладення на суб`єктів владних повноважень зобов`язання запроваджувати внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок; 2) якщо діяльність суб`єкта владних повноважень впливає на основоположні права людини, такі суб`єкти повинні діяти вчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб; 3) ризик будь-якої помилки суб`єкта владних повноважень повинен покладатися на такого суб`єкта, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються; 4) застосування принципу належного урядування, як правило, не повинно перешкоджати суб`єкту владних повноважень виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість; 5) потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій суб`єкта владних повноважень.

У постанові Верховного Суду від 28 лютого 2020 року у справі №П/811/1015/16 наголошено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Колегія суддів у цій справі також враховує, що відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 року, верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. При цьому справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Отже, ця юридична позиція Конституційного Суду України поширюється і на необхідність врегулювання органами публічної влади «правової процедури», яка визначає критерії справедливого ставлення органів публічної влади до особи.

Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року №5-р/2019, Конституція України містить низку фундаментальних положень щодо здійснення державної влади, передбачених статтями 3, 5, 6, 8, 19 Основного Закону. Названі конституційні приписи перебувають у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення.

Тому, коли йдеться про реалізацію компетенції у межах дискреції суб`єктом владних повноважень, такі суб`єкти зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України). …

Колегія суддів зазначає, що у сталій практиці ЄСПЛ принцип легітимних очікувань пов`язаний з розширеним тлумаченням поняття «майно». Зокрема, ЄСПЛ у своїх рішеннях зазначає, що поняття «майно» має автономне значення, яке є незалежним від офіційної класифікації у національному законодавстві і не обмежується правом власності на фізичні товари; деякі інші права та інтереси, які складають активи, також можуть розглядатися як «права на майно», і таким чином, як «майно»; питання, яке необхідно розглянути в кожному випадку, полягає в тому, чи обставини справи, якщо їх розглядати в цілому, надавали заявникові право власності на матеріально-правові інтереси, захищені статтею 1 Першого протоколу.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб`єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №545/808/17, від 10 липня 2018 року у справі №806/3095/17, від 26 лютого 2019 року у справі №826/5737/16, від 26 лютого 2019 року у справі №802/721/18-а, від 5 березня 2019 року у справі №204/6320/18, від 5 березня 2019 року у справі №360/2334/17, від 22 квітня 2019 року у справі №263/16221/17, від 7 червня 2019 року у справі №826/17196/17, від 11 червня 2019 року у справі №826/841/17, від 30 вересня 2019 року у справі №818/1760/17, від 28 січня 2020 року у справі №2240/2962/18 та від 28 лютого 2020 року у справі №806/3304/18».

Судом встановлено, що відповідач, отримавши 17 березня 2021 року проекти громадян, не мав права діяти на власний розсуд тобто в межах «дискреційних повноважень» суб`єкта владних повноважень, а був зобов`язаний в силу закону, діяти виключно в межах повноважень, визначених законом, тобто або затвердити проекти подані громадянами, або відмовити з підстав, які чітко визначені законом.

Доводи відповідача про те, він має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення, суперечить нормам чинного законодавства.

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку (постанова Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17).

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, регламентовано статтею 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Згідно ч.1та ч.10ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органівта посадовихосіб місцевогосамоврядування змотивів їхньоїневідповідності Конституціїабо законамУкраїни визнаютьсянезаконними всудовому порядку.

У рішенні№7-рп/2009від 16.04.2009року (справапро скасуванняактів органівмісцевого самоврядування)Конституційний СудУкраїни зазначив,що зізмісту частинидругої статті144Конституції Українита частинидесятої статті59Закону вбачається,що рішенняорганів місцевогосамоврядування таїх посадовихосіб змотивів невідповідностіКонституції абозаконам Українивизнаються незаконнимиз ініціативизаінтересованих осібсудом загальноїюрисдикції,тобто всудовому порядку.

На підставі вище зазначеного суд доходить висновку про незаконність та скасування рішення №47 від 28 січня 2021 року в цілому, рішення №76 від 18 березня 2021 року визнається незаконним та скасовується частково, за винятком п.5 та п.6 і п.7, рішення №72 від 29 квітня 2021 року визнається незаконним та скасовується в цілому.

Вирішуючи позовні вимоги в частині скасування реєстрації земельних ділянок та поновлення їх попередньої реєстрації, суд виходить з наступного.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть, якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), п. 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі «Джорджевич проти Хорватії», п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі «Ван Остервійк проти Бельгії», п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до частини першої статті 124Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16 СМ, від 11.02.2019 у справі №2а-204/12 ).

Отже, на підставі вище зазначеного, суд доходить висновку, що визнання незаконним та скасування рішень відповідача не призведе до ефективного правового захисту, оскільки на їх виконання вже відбулося, встановлене судом скасування реєстрації 42-х земельних ділянок відведених громадянам згідно проекту виготовленого фо-п ОСОБА_7 , що і покладено в основу рішення №72 від 29 квітня 2021 року, як відсутність у Державному земельному кадастрі відомостей щодо державної реєстрації земельних ділянок.

Відповідно, до відновлення попередньої реєстрації 42-х земельних ділянок в земельному кадастрі, повторне подання громадянами проектів на погодження відповідачеві, все одно буде підставою для відмови у затвердженні, оскільки у земельному кадастрі відсутні відомості про реєстрацію їх 42-х земельних ділянок, замість яких зареєстровані дві інші площею 22,0га та площею 62,0га.

Відповідно, ефективним способом захисту, за таких фактичних обставин буде скасування в кадастрі реєстрації ділянок площею 22,0га та площею 62,0га., проведеної на підставі незаконних рішень відповідача та відновлення в кадастрі реєстрації, яка існувала раніше, на 42-і ділянки площею по 2,0га кожна.

На підставі ст.141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат, які на момент розгляду справи складалися із судового збору.

На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст.2, 10, 76, 77-81, 89, 247, 265, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Вільнянської міської ради Запорізької області (місцезнаходження: Запорізька область, м.Вільнянськ, вул.Бочарова, буд.4, код ЄДРПОУ 25486771), третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (місцезнаходження: м.Запоріжжя, вул..Українська, буд.50, код ЄДРПОУ 39820689) про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, скасування реєстрації земельних ділянок та відновлення попередньої реєстрації ділянок, задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати Рішення Вільнянської міської ради Запорізької області від 28 січня 2021 року №47 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок комунальної власності за межами населеного пункту с. Аграфенівка Вільнянської міської ради».

Частково визнати незаконним та скасувати Рішення Вільнянської міської ради Запорізької області від 18 березня 2021 року №76 «Про затвердження технічної документації зі землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної власності за межами населеного пункту с. Аграфенівка», за винятком пункту №5, яким вирішено питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2321585600:01:002:0265 площею 16,0133га та пунктів №6 та №7, в частині визначення порядку виконання та контролю виконання пункту №5, які залишити без змін.

Визнати незаконним та скасувати Рішення Вільнянської міської ради Запорізької області від 29 квітня 2021 року №72 «Про розгляд заяв громадян щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею по 2,0га та передачу їх у власність для ведення особистого селянського господарства».

Скасувати у Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2321585600:01:002:0367 площею 62,0га, безпосереднім виконавцем якої був інженер-землевпорядник ОСОБА_6 , номер сертифіката та дата видачі №012799 від 31.03.2015 року, місце роботи інженера-землевпорядника ТОВ «Козацькі землі», та поновити реєстрацію земельних ділянок площею по 2,0га кожна, яка існувала до вище вказаної скасованої реєстрації.

Скасувати у Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2321585600:01:002:0368 площею 22,0га, безпосереднім виконавцем якої був інженер-землевпорядник ОСОБА_6 , номер сертифіката та дата видачі №012799 від 31.03.2015 року, місце роботи інженера-землевпорядника ТОВ «Козацькі землі», та поновити реєстрацію земельних ділянок площею по 2,0га кожна, яка існувала до вище вказаної скасованої реєстрації.

Стягнути з Вільнянської міської ради Запорізької області (місцезнаходження: Запорізька область, м.Вільнянськ, вул.Бочарова, буд.4, код ЄДРПОУ 25486771) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 2724,00 грн.

Стягнути з Вільнянської міської ради Запорізької області (місцезнаходження: Запорізька область, м.Вільнянськ, вул.Бочарова, буд.4, код ЄДРПОУ 25486771) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 1362,00 грн.

Стягнути з Вільнянської міської ради Запорізької області (місцезнаходження: Запорізька область, м.Вільнянськ, вул.Бочарова, буд.4, код ЄДРПОУ 25486771) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1362,00 грн.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 18.07.2022.

Суддя Наталія Юріївна Мануйлова

18.07.2022

СудВільнянський районний суд Запорізької області
Дата ухвалення рішення18.07.2022
Оприлюднено21.07.2022
Номер документу105319886
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:

Судовий реєстр по справі —314/1418/21

Ухвала від 19.06.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Коломієць Ганна Василівна

Ухвала від 10.01.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Гулейков Ігор Юрійович

Ухвала від 10.01.2024

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Коломієць Ганна Василівна

Ухвала від 07.12.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Коломієць Ганна Василівна

Постанова від 11.10.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Гулейков Ігор Юрійович

Ухвала від 26.09.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Гулейков Ігор Юрійович

Ухвала від 16.05.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Гулейков Ігор Юрійович

Ухвала від 31.03.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Гулейков Ігор Юрійович

Ухвала від 09.03.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Гулейков Ігор Юрійович

Ухвала від 13.03.2023

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Гулейков Ігор Юрійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні