Ухвала

від 19.07.2022 по справі 202/8276/18

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 202/8276/18

№ 2-з/183/80/22

У Х В А Л А

19 липня 2022 року Суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Сорока О.В., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

встановила:

ОСОБА_2 в 2015 році звернулася до Індустріального суду м. Дніпропетровська з позовом ОСОБА_1 про стягнення матеріальної компенсації, провадження по справі було відкрито 24 березня 2015 року.

20 травня 2015 року Індустріальним судом м. Дніпропетровська було прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Новомосковська районна державна адміністрація, СТ «Трубник» про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні.

19 жовтня 2018 року відповідачем подано уточнену зустрічну позовну заяву та 05 листопада 2018 року подано заяву про роз`єднання позовних вимог.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2018 року роз`єднані позовні вимоги за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної компенсації, зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Новомосковська районна державна адміністрація, СТ «Трубник» про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні та виділено в окреме провадження позовні вимоги за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Новомосковська районна державна адміністрація, СТ «Трубник» про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні.

В поданій позовній заяві позивачем заявлені позовні вимоги щодо об`єкту нерухомості садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що по територіальності не відноситься до Індустріального району м. Дніпра, а відноситься до Новомосковського району Дніпропетровської області.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська справу за позовною ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Новомосковська районна державна адміністрація, Садівниче товариство «Трубник» про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні, передано для розгляду за підсудністю до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової, справа передана до розгляду у провадження судді Сороки О.В.

Ухвалою суду від 03 липня 2019 року, залучено в якості третьої особи у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Новомосковська районна державна адміністрація, садівниче товариство «Трубник», про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

21травня 2021року відпредставника відповідача ОСОБА_2 адвокатаУсик О.А.,надійшло клопотанняпро зупиненняпровадження усправі домоменту залученнядо участіу справіправонаступника ОСОБА_2 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ,надавши прицьому копіюсвідоцтва просмерть останньої.

Ухвалою суду від 21 травня 2021 року, зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Новомосковська районна державна адміністрація, садівниче товариство «Трубник», головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про стягнення матеріальної компенсації, до залучення до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1

20 січня 2022 року від ОСОБА_4 , надійшло клопотання про залучення його, як правонаступника померлого відповідача та поновлення провадження по справі. Своє клопотання останній обґрунтовує тим, що спадкоємцем усього майна, належного ОСОБА_2 на момент її смерті став він ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 24 січня 2022 року, поновлено провадження у справі.

12 липня 2022 року позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд:

-накласти арешт на садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 56,50 кв.м., які складаються з садового будинку А, гаражу Б, вбиральні В, тимчасового сараю Г, тимчасового навісу Д, колодязю к, огорожі № 1-3, замощення І, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1883563412232 та на земельну ділянку кадастровий номер 1223285500:01:309:1001 площа (га): 0,0781, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1883569912232;

-заборонити Міністерству юстиції України та його територіальним органам, всім без виключення суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в тому числі державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, внесення змін до записів державного реєстру речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації прав, а також інших дій, що здійснюється в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в інших реєстрах, щодо садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 56,50 кв.м, які складаються з садового будинку А, гаражу Б, вбиральні В, тимчасового сараю Г, тимчасового навісу Д, колодязю к, огорожі № 1-3, замощення І, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1883563412232 та на земельну ділянку кадастровий номер 1223285500:01:309:1001 площа (га): 0,0781, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1883569912232.

Суд всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи та всі фактичні данні, які мають значення для вирішення питання про забезпечення позову, виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У Постанові Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 N 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника у сукупності щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Статтею 151 Цивільного процесуального кодексу України чітко визначені вимоги, що пред`являються до форми та змісту заяви про забезпечення позову.

Ознайомившись зі змістом заяви про забезпечення позову, суддею встановлено, що вона не відповідає вимогам, встановленим положеннями вищевказаної норми права.

Так, відповідно до частин 1 статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичних осіб) заявника, його місце знаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Частиною 6 статті 151 ЦПК України встановлено, що до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Перевіривши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову в якій заявлено дві вимоги, однак до заяви про забезпечення позову надано квитанцію про сплату судового збору за одну вимогу.

Відповідно частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір", за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Отже ОСОБА_1 за подання заяви про забезпечення позову необхідно було сплатити судовий збір за дві вимоги у розмірі 454 гривні 00 копійок. Однак ним сплачено лише за одну.

Приписами частини 10 статті 153 ЦПК України передбачено, що суд встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

При цьому, заявник не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки, повторно звернутись до суду з заявою про забезпечення позову.

Враховуючи, що заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову подана без додержання вимог, передбачених статтею 151 ЦПК України, суддя прийшов до висновку про необхідність повернення вказаної заяви з вище зазначених підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.149151,153,260,261,352355 ЦПК України, суд

постановила:

ЗаявуОСОБА_1 про забезпечення позову, - повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області апеляційної скарги протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем вручення її копії.

Суддя О.В.Сорока