Рішення

від 16.10.2023 по справі 202/8276/18

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 202/8276/18

№ 2/183/63/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2023 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Аніськової А.В.,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Новомосковська районна державна адміністрація, садівниче товариство «Трубник», Головне управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, про:

-визнання об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 56,50 кв.м., які складаються з садового будинку А, гаражу Б, вбиральні В, тимчасового сараю Г, тимчасового навісу Д, колодязю к, огорожі № 1-3, замощення І, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

-встановлення факту належності на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 56,50 кв.м., які складаються з садового будинку А, гаражу Б, вбиральні В, тимчасового сараю Г, тимчасового навісу Д, колодязю к, огорожі № 1-3, замощення І, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

-визнання неправомірними дії Головного правління садівничого товариства «Трубник» ОСОБА_6 щодо видачі довідки від 21 грудня 2009 року, про те, що ОСОБА_3 являється членом садового товариства «Трубник» в с. Піщанка, Новомосковського району;

-визнання незаконним та скасування розпорядження в.о. голови Новомосковської районної державної адміністрації від 09.04.2010 р. № 454-з-10 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів», що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення садівництва гр.. ОСОБА_3 на території Піщанської сільської ради в садовому товаристві «Трубник»;

-визнання незаконним та скасування розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації від 09.12.2010 № 1052-р-10 «Про затвердження технічної документації та передачу у власність громадянці ОСОБА_3 земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 0,0781 га для ведення садівництва на території Піщанської селищної ради за рахунок земель садівничого товариства «Трубник»»;

-визнання незаконним та скасування розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації від 18.10.2010 № 880-р-10;

-визнання недійсним державного акту, серія ЯЛ № 967518 від 10 січня 2010 року на право власності на земельну ділянку, виданого на підставі розпорядження Новомосковської районної державної адміністрації від 09.12.2010 р. № 1052-р-10 на ім`я ОСОБА_3 ;

-визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну ділянку площею 0,0781 га для ведення садівництва, що розташована АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 1223285500:01:309:1001;

-визнання недійсним свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 видане ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.11.2010 на підставі розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації від 18.10.2010 № 880-р-10 на садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами, садовий будинок А, загальна площа 56,50 кв.м., гараж Б, вбиральня В, тимчасовий сарай Г, тимчасовий навіс Д, колодязь к, огорожа № 1-3, замощення І, вулиця Абрикосова, розташований АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 31931601;

-визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 31931601, здійснену на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 01.11.2010 року виданого Новомосковською районною державною адміністрацією;

-визнання за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на 3/8 частки садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які складаються з: садового будинку А, загальною площею 56,50 кв.м., гаражу Б, вбиральні В, тимчасового сараю Г, тимчасового навісу Д, колодязю к, огорожі № 1-3, замощення І, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

за участю:

представника позивача ОСОБА_7 ,

представника відповідачів ОСОБА_8 , -

в с т а н о в и в :

У травні 2015 року ОСОБА_1 , в рамках цивільної справи № 202/2600/15-ц, звернувся до Індустріального районного суду м.Деніпропетровська із зустрічним позовом до ОСОБА_5 , який неодноразово змінювався та уточнювався, та який, в свою чергу обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача ОСОБА_4 . На момент смерті ОСОБА_4 він перебував у шлюбі з ОСОБА_5 . ОСОБА_1 стало відомо, що його батько не залишив після себе заповіту. Факт родинних стосунків між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , згідно якого ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 .

Також, синами ОСОБА_4 є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від прийняття спадщини після смерті їх батька ОСОБА_4 відмовились на користь ОСОБА_1 , що підтверджується відповідними заявами до нотаріальної контори. У визначені законом строки для подачі заяви про прийняття спадщини позивач подав заяву до Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_5 також подала вищевказану заяву до нотаріальної контори. На думку позивача ОСОБА_5 належить 5/8 часток садового будинку АДРЕСА_1 , а йому належить 3/8 часток садового будинку АДРЕСА_1 , що розташовай за вищевказаною адресою.

У позовній заяві зазначено, що спірне майно, яке є предметом зустрічного позову, зареєстровано право власності за ОСОБА_3 , але позивач надає інформацію у позові, що ОСОБА_5 фактично володіє та користується земельною ділянкою та садовим будинком з господарськими, що розташовані за вищевказаною адресою. У зв`язку з чим, ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним Державний акт, серія ЯЛ № 967518 від 10 січня 2010 року на право власності на земельну ділянку, виданий на підставі розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації від 09.12.2010 року №1052 р-10 на ім`я ОСОБА_3 .

У відзиві на позов відповідач звернув увагу на те, що на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету Дніпропетровського заводу ім. К. Лібкнехта, ОСОБА_5 була прийнята в Садове товариство «Трубник» від 27 березня 1987 року. В період часу з 1987 року по 1991 рік ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був побудований садовий будинок, господарські будівлі та споруди. У 1998 році за власною заявою відповідач вибула із членів СТ «Трубник», а ОСОБА_3 вступила до членів Садівничого товариства.

16 лютого 2002 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб.

Відповідач зазначає, що відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.11.2010 року виданого Новомосковською районною державною адміністрацією власником садового будинку АДРЕСА_1 .

Також, згідно Державного акту про право власності на земельну ділянку, серія ЯЛ № 967518 від 10 січня 2010 року, виданого на підставі розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації від 09.12.2010 року №1052 р-10, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0781 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, СТ «Трубник».

У травні 2018 року ОСОБА_1 надіслав на адресу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська відповідь на відзив у якому звернув увагу на те, що не має підтвердження, з якого часу та на яких підставах ОСОБА_3 є членом СТ «Трубник». Також, позивач зазначає, що у заяві від 08.06.2002 року СТ «Трубник» ОСОБА_5 не зазначено про вибуття з членів вищевказаного товариства, та відсутня заява ОСОБА_3 на вступ до членів СТ «Трубник».

На думку позивача, не існує жодних підстав вважати, що ОСОБА_5 вибула, а ОСОБА_3 вступила до членів СТ «Трубник».

Представником ОСОБА_5 адвокатом Усиком Олегом Анатолійовичем надано суду пояснення в якому зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 необґрунтованими та такими, що не можуть бути задоволені судом. Також, за всіма позовними вимогами ОСОБА_1 сплив строк позовної давності, а саме: позивач вважає моментом порушення своїх прав період часу з 21 грудня 2009 по 01 листопада 2010. Однак ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом лише 20 травня 2015 року, тобто з явним пропуском трирічного строку позовної давності по кожній вимозі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надавши пояснення щодо обставин, викладених у позові.

Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнав з підстав, зазначених у відповідних процесуальних заявах по суті.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином,

Суд, дослідивши підстави позову, докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

У 2015 році ОСОБА_5 звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної компенсації, провадження по справі відкрито 24 березня 2015 року.

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з уточненою зустрічною позовною заявою до ОСОБА_5 про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні.

05 листопада 2018 року відповідачем подано заяву про роз`єднання позовних вимог.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2018 року роз`єднанні позовні вимоги за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної компенсації, зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , треті особи Новомосковська районна державна адміністрація, СТ «Трубник» про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , Треті особи Новомосковська районна державна адміністрація, СТ «Трубник» про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні, передано для розгляду за підсудністю до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана до розгляду у провадження судді Сороки О.В.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2019 року прийнято цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , Треті особи Новомосковська районна державна адміністрація, СТ «Трубник» про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні до свого провадження.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2021 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , треті особи Новомосковська районна державна адміністрація, СТ «Трубник», головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про стягнення матеріальної компенсації, до залучення до участі правонаступника відповідача ОСОБА_5 , померлої від 20 березня 2021 року.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2022 року поновлено провадження та залучено в якості правонаступника після смерті ОСОБА_5 у вищевказаній цивільній справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

На підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету Дніпропетровського заводу ім. К. Лібкнехта від 28 березня 1987 року ОСОБА_5 була прийнята в члени Садівничого товариства «Трубник», належним доказом цього є копія членської книжки, надана разом з відзивом. (том 2 а.с.17).

У відповідності до копії технічного паспорту та висновку про технічний стан будинку, будівництво садового будинку по АДРЕСА_1 завершене в 1991 році (т.2, а.с. 29-35).

Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз, на виконання ухвали Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 15.03.2017 року проведено судово-товарознавчу експертизу (т.1, а.с.212-240), у відповідності до якої візуальним обстеженням об`єкту, не можливо визначити дату побудови садового будинку та господарських споруд.

При цьому відповідачем на підтвердження того, що саме ОСОБА_5 в період з 1987 по 1991 рік здійснювала будівництво садового будинку, квитанції на будівельні матеріали (том 2 а.с. 18-35), які, виходячи з висновку зазначеної вище експертизи № 1512/1513-17 були використані при будівництві садового будинку та господарських спору по АДРЕСА_1 .

Перший чоловік ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.2, а.с. 156).

В свою чергу, ОСОБА_4 до 08 лютого 2000 року перебував у шлюбі з ОСОБА_11 (т.2, а.с. 88).

16 лютого 2002 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був зареєстрований шлюб (том 1 а.с. 13).

08.06.2002 року ОСОБА_5 вибула з членів садового товариства «Трубник» за власною заявою (т.1, а.с. 130).

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно №552375 від 01.11.2010 року, виданого Новомосковською районною державною адміністрацією власником садового будинку АДРЕСА_1 , що розташований за вищевказаною адресою є ОСОБА_3 (том 2 а.с. 25)

Також, згідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку, серія ЯЛ № 967518 від 10 січня 2010 року, виданого на підставі розпорядження голови Новомосковської районної державної адміністрації від 09.12.2010 року №1052 р-10 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0781 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, СТ «Трубник».(том 2 а.с. 28).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 70).

ОСОБА_1 , виходячи з заяв (а.с. 14,15,16) являється спадкоємцем за законом ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 (т.4, а.с. 73).

Її спадкоємцем, за заповітом, є онук ОСОБА_2 (т.4, а.с. 81-88).

Правовідносини щодо визнання майна спільною сумісною власність подружжя, врегульовані наступними нормами Закону, а саме.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.1 Постанови «Прозастосування судамиокремих нормСімейного кодексуУкраїни прирозгляді справщодо батьківства,материнства тастягнення аліментів»від 15.05.2006року №3 за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексуУкраїни (далі СК України) застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року.

До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України.

Сімейні відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виникли до 01.01.2004 року, тобто під час дії Кодексу про шлюб та сім`ю України 1969 року (далі КпШС України), а тому порядок набуття спільного майна та його правовий режим визначається за нормами діючого на той час законодавства, яке ці відносини регулює.

Відповідно до ч.1 ст. 22, ч.1 ст. 24, ч.1 ст. 28 КпШС України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку спадкування, є власністю кожного з них. Якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Згідно із ч.1 ст. 29 КпШС України, якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя з покладенням на нього обов`язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми.

Аналогічне правове положення закріплене в ст.ст. 60,70 СК України, ст. 368 ЦК України.

Таким чином, зазначеною правовою нормою права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. У такому разі позивач звільняється від доведення цієї обставини, яка має значення для правильного вирішення справи, а відповідач, якщо заперечує проти цього, відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України, має довести протилежне (спростувати матеріально-правову презумпцію).

Згідно частини 2 статті 28 КпШС України, суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

В Сімейному кодексіУкраїни аналогічне регулюються положеннями статей 119-120 СК України, відповідно до яких у разі встановлення режиму окремого проживання - майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15 майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Згідно з ч. 4 ст.368ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, необхідно встановити факт створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясувати час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

За змістом статей 12, 13, 81ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Аналіз поданих доказів беззаперечно дає суду підстави для висновку про те, що нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 створювалося ОСОБА_5 , як членом садового товариства, за рахунок власних коштів.

Належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_4 , за життя, оспорював будь-яке своє право на садовий будинок та земельну ділянку суду не подано.

Посилання позивача на те, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 червня 2013 року у цивільній справі № 401/12841/12 ОСОБА_5 надала пояснення про те, зустрічалася з ОСОБА_4 з 1991 року, а разом почали проживати приблизно з 1997 року (т.3, а.с. 16-18), не може бути доказом створення спірного нерухомого майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, оскільки ОСОБА_4 до 08.02.2000 року перебував у іншому шлюбі.

Аналізуючи викладене, вимога позивача, як спадкоємця ОСОБА_4 , про визнання об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 56,50 кв.м., які складаються з садового будинку А, гаражу Б, вбиральні В, тимчасового сараю Г, тимчасового навісу Д, колодязю к, огорожі № 1-3, замощення І, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також про встановлення факту належності на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначеного садового будинку, - не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позов в частині інших позовних вимог, суд виходить з наступних норм права.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про садові товариства» членство в садовому товаристві є добровільним. Кожен із членів товариства має право в любий момент вийти зі складу товариства разом із належним йому на правах власності та/або оренди майном.

Також у ч. 2 ст. 14 Закону України «Про садові товариства» зазначено, що садові ділянки, що знаходяться у власності громадян, успадковуються згідно із законом або по заповіту.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів .

У відповідності до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об`єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №1-10/2004, визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення докористування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий аспект захисту права полягає в тому, що згідно зі ст. 15 ЦПК України загальні суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Ст. 4 ЦПК передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК).

ЦК та іншими законами може встановлюватися для захисту певних чи окремих категорій прав спеціальні способи захисту прав. Наприклад, земельне законодавство регулює відносини, у тому числі й цивільні, об`єктом яких є земля; сімейне законодавство містить норми щодо захисту цивільних прав, пов`язаних з сімейними відносинами, тощо. З урахуванням наведеного суд під час розгляду і вирішенні цивільної справи визначає спосіб захисту виходячи із закону, який регулює конкретні правовідносини, і тих юридичних фактів, що обумовлюють виникнення цих правовідносин та цього спору.

У тих випадках, коли спеціальна норма закону встановила інший, ніж визначений ст. 16 ЦК України, спосіб захисту, застосовується спосіб захисту, встановлений спеціальною нормою. Одночасно можуть застосовуватися положення ст. 16 ЦК України і положення спеціальної норми щодо способу захисту у випадках, коли ці способи тотожні й на них поширюється дія ЦК.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 ЦК з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Ураховуючи, що згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Вимоги ОСОБА_1 до відповідачів та третіх осіб в частині визнання неправомірними дії Головного правління садівничого товариства «Трубник», визнання незаконним та скасування розпорядження в.о. голови Новомосковської районної державної адміністрації від 09.04.2010 р. № 454-з-10 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів», що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення садівництва ОСОБА_3 на території Піщанської сільської ради в садовому товаристві «Трубник», визнання незаконним та скасування розпоряджень голови Новомосковської районної державної адміністрації, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності, визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на 3/8 частки садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які складаються з: садового будинку А, загальною площею 56,50 кв.м., гаражу Б, вбиральні В, тимчасового сараю Г, тимчасового навісу Д, колодязю к, огорожі № 1-3, замощення І, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , мають похідний характер від вимог про визнання цього майна спільною сумісною власністю померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , вони не підлягають задоволенню з підстав, зазначених вище.

Питання щодо судових витрат належить вирішити відповідно до вимог ст.. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2-5, 7, 10-13, 76-82, 89, 95, 141, 247, 258, 259, 263-265, 272 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Новомосковська районна державна адміністрація, садівниче товариство «Трубник», Головне управління держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання нерухомого майна об`єктом права спільної сумісної власності, встановлення факту належності на праві спільної сумісної власності нерухомого майна, визнання неправомірними дії Головного правління садівничого товариства «Трубник», визнання незаконним та скасування розпорядження в.о. голови Новомосковської районної державної адміністрації від 09.04.2010 р. № 454-з-10 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів», що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення садівництва гр.. ОСОБА_3 на території Піщанської сільської ради в садовому товаристві «Трубник», визнання незаконним та скасування розпоряджень голови Новомосковської районної державної адміністрації, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсною та скасування державної реєстрації права власності, визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на 3/8 частки садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які складаються з: садового будинку А, загальною площею 56,50 кв.м., гаражу Б, вбиральні В, тимчасового сараю Г, тимчасового навісу Д, колодязю к, огорожі № 1-3, замощення І, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

Третя особа: Новомосковська районна державна адміністрація, ЄДРПОУ 04052324, адреса: вул. Шевченка, 7, м. Новомосковськ Дніпропетровська область, 51200;

Третя особа: Садівчниче товариство «Трубник», код ЄДРПОУ 244221119, місцезнаходження: с. Піщанка, Новомосковський район Дніпропетровської області;

Третя особа - Головне управління держгеокадастру у Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 39835428, адреса: вул..Філософська, 39-А, м.Дніпро, 49000.

Суддя Сорока О.В.