Постанова

від 18.07.2022 по справі 5/73-22/325

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2022 р. Справа№ 5/73-22/325

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

секретар Місюк О.П.

за участю представників:

позивача 1 - Трембач О.С.,

позивача 2 - Ігнатенко Т.Б.,

відповідача 1 - не з`явились,

відповідача 2 - не з`явились,

відповідача 3 - не з`явились,

відповідача 4 - не з`явились,

третьої особи - не з`явились,

від прокуратури - Чумаченко А.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2021

у справі №5/73-22/325 (суддя - Удалова О.Г.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі:

1. Кабінету Міністрів України

2. Міністерства інфраструктури України

до: 1. Фонду державного майна України

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія»

3. Закритого акціонерного товариства «Готель Україна»

4. Печерської районної в місті Києві державної адміністрації

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство «Готель Україна»

про визнання недійсними установчих документів.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №5/73-22/325 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного управління справами до Фонду державного майна України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія», Закритого акціонерного товариства «Готель Україна» та Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа Державне підприємство «Готель Україна» про визнання недійсними установчих документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 у справі №5/73-22/325 вжито заходи забезпечення позову та накладено арешт на нерухоме майно, а саме нежитлові будівлі літери «А», «Б» та «В», розташовані за адресою: м. Київ, вул. Інститутська 4.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 у справі №5/73-22/325 позов задоволено частково, а саме:

- визнано недійсним договір про створення Закритого акціонерного товариства «Готель Україна» від 28.10.2004, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» та Фондом державного майна України;

- визнано недійсним рішення установчих зборів Закритого акціонерного товариства «Готель Україна» від 12.11.2004, викладене у протоколі №1;

- визнано недійсним статут Закритого акціонерного товариства «Готель Україна» від 12.11.2004;

- визнано недійсним з моменту підписання наказ Фонду державного майна України №2289 від 28.10.2004 «Про участь Фонду державного майна України у Закритому акціонерному товаристві «Готель Україна»;

- визнано недійсним з моменту підписання наказ Фонду державного майна України №2463 від 12.11.2004 «Щодо участі Фонду державного майна України у Закритому акціонерному товаристві «Готель Україна»;

- визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації Закритого акціонерного товариства «Готель Україна»;

- припинено юридичну особу - Закрите акціонерне товариство «Готель Україна», зареєстроване 18.11.2004 Печерською райдержадміністрацією;

- в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

18.03.2021 до суду першої інстанції надійшла заява Державного управління справами про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 у справі №5/73-22/325.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 (повний текст складено 29.03.2021) у справі №5/73-22/325 заяву Державного управління справами про скасування заходів забезпечення позову задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову.

В обґрунтування доводів викладених в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, а рішення про скасування заходів забезпечення позову є передчасним.

Так, за твердженнями скаржника, вжиті заходи забезпечення позову на підставі норм ГПК України, які діяли в редакції до 15.12.2017 не можуть бути скасовані на підставі ч. ч. 7, 8 ст. 145 ГПК України в чинній редакції, оскільки в силу ст. 3 ГПК України має застосовуватись той нормативно - правовий акт, який діяв на момент вчинення процесуальної дії.

Також відповідач-2 зазначає, що питання скасування заходів забезпечення позову внаслідок виконання судового рішення має вирішуватись не в судовому порядку, а в порядку виконання судових рішень, згідно ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, на переконання скаржника, в матеріалах справи відсутні докази виконання судового рішення по даній справі та не скасовано випуск акцій Закритого акціонерного товариства «Готель Україна», що слідує з інформації яка міститься на сайті SMIDA.

До того ж апелянт стверджує, що про розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення позову не був повідомлений належним чином.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів Північного апеляційного господарського суду від 04.01.2022 апеляційну скаргу у справі №5/73-22/325 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №5/73-22/325 та відкладено вирішення питання про відкриття/відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення апеляційної скарги без руху до надходження матеріалів справи до апеляційного суду.

24.01.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №5/73-22/325.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/352/22 від 25.01.2022, у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №5/73-22/325.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 апеляційну скаргу у справі №5/73-22/325 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 у справі №5/73-22/325, справу призначено до розгляду на 01.03.2022.

01.03.2022 розгляд справи №5/73-22/325 не відбувся, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 на підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, з урахуванням наказу голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 «Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану».

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1591/22 від 19.04.2022, у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №5/73-22/325.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2022 апеляційну скаргу у справі №5/73-22/325 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 справу №5/73-22/325 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду та призначено до розгляду на 07.06.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 відкладено розгляд справи №5/73-22/325 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 на 28.06.2022.

07.06.2022 до суду апеляційної інстанції від Державного управління справами надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач-2 просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія», оскаржувану ухвалу залишити без змін. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивач-2 відмічає, що після набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 у справі №5/73-22/325 заходи забезпечення позову є неактуальними та порушують право власності заявника, у зв`язку з чим Державне управління справами, у порядку визначеному ст. 145 ГПК України та у розумінні п. 9 Перехідних положень цього Кодексу, скористалось правом на подання клопотання про їх скасування. Крім того позивач-2 зауважив, що розпорядженням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 28.08.2018 №221-КФ-С-А було скасовано реєстрацію випуску акцій та анульоване свідоцтво про реєстрацію випуску акцій юридичної особи - Закритого акціонерного товариства «Готель Україна».

Також 07.06.2022 від Державного управління справами надійшло клопотання про заміну учасника справи, згідно якого останній просив суд здійснити заміну позивача-2 - Державне управління справами його правонаступником - Міністерством інфраструктури України.

14.06.2022 до суду апеляційної інстанції від Кабінету Міністрів України надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач-1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін. На переконання позивача-1, рішення суду, з метою забезпечення виконання якого ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 у даній справі були вжиті відповідні заходи забезпечення, на даний час є виконаним, а тому наявні передбачені положеннями ст. 145 ГПК України підстави для скасування таких заходів забезпечення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2022 задоволено клопотання Державного управління справами про заміну учасника у справі №5/73-22/325. Здійснено процесуальне правонаступництво, замінивши позивача-2 у справі №5/73-22/325 - Державне управління справами на його правонаступника - Міністерство інфраструктури України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2022 відкладено розгляд справи №5/73-22/325 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 до 19.07.2022.

У судове засідання 19.07.2022 з`явились представники позивачів та прокурор і надали пояснення по суті апеляційної скарги. Натомість, представник скаржника в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 15.07.2022.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

При цьому, відповідно до ч. 11 вказаної статті суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Разом з цим, як було зазначено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» належним чином повідомлене про розгляд апеляційної скарги та, у свою чергу, не повідомило суд про причини неявки у судове засідання уповноваженого представника. Отже, враховуючи, що явка сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, зважаючи, що скаржник належним чином повідомлений про розгляд справи судом, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника апелянта за наявними матеріалами справи, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частинами 1 та 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2021 до місцевого господарського суду від Державного управління справами надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову, згідно якої заявник вказуючи на виконання у повному обсязі рішення суду від 19.12.2011 у даній справі, просив суд скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2011 у справі №5/73-22/235 на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 145 ГПК України.

Обґрунтовуючи подану заяву позивач-2 посилався на наступні обставини:

- рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 у справі №61/45 визнано чинним наказ Фонду державного майна України від 17.03.2011 №385 «Щодо повернення майнового внеску держави до статутного фонду (капіталу) Закритого акціонерного товариства «Готель «Україна» та акту приймання-передачі від 17.03.2011;

- 24.04.2018 до державного реєстру було внесено запис №10701720021003620 про припинення Закритого акціонерного товариства «Готель «Україна»;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі №910/15872/20 скасовано реєстраційне посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна, яке посвідчує, що нежитлові будівлі (літ. А, Б, В), що розташовані в м. Києві по вул. Інституцькій, 4 і зареєстровані за Закритим акціонерним товариством «Готель «Україна», запис у реєстровій книзі №30з-20, реєстровий номер №1303-з.

Наведені обставини, на переконання заявника, свідчать про повне виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 у даній справі та відповідно, вказують на необхідність скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2011.

Господарський суд міста Києва скасовуючи заходи забезпечення позову виходив з того, що рішення суду, з метою забезпечення виконання якого ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 у даній справі були вжиті відповідні заходи забезпечення, на даний час є виконаним, а тому наявні підстави для скасування таких заходів забезпечення.

З таким висновком місцевого господарського суду погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Схожі за змістом положення містились в ст. 66 ГПК України, в редакції чинній станом на час постановлення ухвали Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 про накладення арешту.

За змістом цієї норми, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Статтею 68 ГПК України (в редакції, що діяла на момент постановлення ухвали про забезпечення позову) передбачено, що питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За наведеного, реалізація права особи має здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження волевиявлення такої особи у формі конкретних дій (звернення до суду тощо). А отже, зважаючи на те, що Державне управління справами звернулось до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову у березні 2021 року, суд першої інстанції правомірно застосовував при розгляді поданої заяви положення чинного станом на березень 2021 року процесуального закону. Відтак твердження скаржника про необхідність застосування під час розгляду поданої заяви положень процесуального закону чинного на час постановлення ухвали про забезпечення позову (19.12.2011) є помилковими та суперечать наведеним вище нормам права.

Відповідно до ст. 145 ГПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (ч. ч. 7, 8 ст. 145 ГПК України).

З огляду на те, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду спору у справі №5/73-22/325, наказом Фонду державного майна України №2289 від 28.10.2004 «Про участь Фонду державного майна України у Закритому акціонерному товаристві «Готель Україна» підтримано пропозицію Державного підприємства «Готель Україна» (погоджену з Державним управлінням справами) про створення Закритого акціонерного товариства «Готель Україна», Фонд державного майна України визначено як засновника Закритого акціонерного товариства «Готель Україна», шляхом підписання Установчого договору про його створення та діяльність.

12.11.2004 Фондом державного майна України прийнято наказ №2463 «Щодо участі Фонду державного майна України у Закритому акціонерному товаристві «Готель Україна», яким взято на облік належний державі пакет акцій Закритого акціонерного товариства «Готель Україна», розмір якого становив 108504861 грн, що становило 50,0% статутного фонду товариства, у якому також зазначено, що статутний фонд Закритого акціонерного товариства «Готель Україна» становить 217009722 грн, поділений на 217009722 прості іменні акції номінальною вартістю 1,0 (одна) гривня, і в цей же день установчими зборами Закритого акціонерного товариства «Готель Україна» було прийнято рішення, викладене в протоколі №1, про створення Закритого акціонерного товариства «Готель Україна», затверджено його статут та визначено розмір статутного фонду, який було зареєстровано Печерською районною державною адміністрацією 18.11.2004, а також, обрано виконавчі органи зазначеного товариства.

18.11.2004 проведено державну реєстрацію статуту Закритого акціонерного товариства «Готель Україна» Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією, номер ЄДР №10701020000003620. Закритому акціонерному товариству «Готель Україна» видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №027400.

На підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2010 по справі №2а-6632/10/2670 (згідно якої визнано нечинним з моменту підписання накази Фонду державного майна України №2289 від 28.10.2004 та №2463 від 12.11.2004, припинено юридичну особу Закрите акціонерне товариство «Готель Україна», визнано нечинним запис про проведення державної реєстрації товариства), наказом Фонду державного майна України від 17.03.2011 №385 «Щодо повернення майнового внеску держави до статутного фонду (капіталу) Закритого акціонерного товариства «Готель Україна» скасовано акт приймання-передачі внеску до статутного фонду (капіталу) Закритого акціонерного товариства «Готель Україна» від 28.10.2004 №463 в частині повноважень Фонду державного майна України, на Закрите акціонерне товариство «Готель Україна» покладено обов`язок повернути на баланс Державного підприємства «Готель «Україна» внесок держави до статутного фонду (капіталу) Закритого акціонерного товариства «Готель «Україна» - цілісний майновий комплекс готелю «Україна», внесений Фондом державного майна України за актом приймання-передачі №463 від 28.10.2004 та переданий Державним підприємством «Готель «Україна» на баланс Закритого акціонерного товариства «Готель «Україна» за актом прийому-передачі від 01.02.2010.

Відповідно до акту приймання-передачі від 17.03.2011 Закрите акціонерне товариство «Готель Україна» передало на баланс Державному підприємству «Готель «Україна» цілісний майновий комплекс готелю «Україна», розташований за адресою: 01001, м. Київ, вул. Інститутська, 4.

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.10.2011 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2010 у справі №2а-6632/10/2670 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 із закриттям провадження в адміністративній справі.

Разом з тим, у 2009 році Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного управління справами звернувся до суду з позовом до Фонду державного майна України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія», Закритого акціонерного товариства «Готель Україна» та Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання недійсними: договору про створення Закритого акціонерного товариства «Готель Україна» від 28.10.2004, укладеного між Фондом державного майна України і Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія», протоколу установчих зборів Закритого акціонерного товариства «Готель Україна» №1 від 14.11.2004 та статуту Закритого акціонерного товариства «Готель Україна» від 12.11.2004, наказів Фонду державного майна України від 28.10.2004 №2289 «Про участь Фонду державного майна України у Закритому акціонерному товаристві «Готель Україна», від 12.11.2004 №2463 «Щодо участі Фонду державного майна України у Закритому акціонерному товаристві «Готель Україна» та запису про проведення державної реєстрації Закритого акціонерного товариства «Готель Україна» (з урахуванням заяви про зміну предмету позову).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 у справі №5/73-22/325 задоволено заяву Державного управління справами про забезпечення позову та накладено арешт на нерухоме майно, а саме, нежитлові будівлі літери «А», «Б», «В», розташовані за адресою м. Київ, вул. Інститутська 4.

Постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві від 22.12.2011 відкрито виконавче провадження ВП №30476756 з виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 про накладення арешту на нерухоме майно.

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві від 22.11.2011 ВП №30476756 накладено арешт на вищевказане майно.

Постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві від 16.01.2012 ВП №30476756 виконавче провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 про накладення арешту на нерухоме майно, закінчено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 у справі №5/73-22/325 позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного управління справами до Фонду державного майна України задоволено частково, а саме:

- визнано недійсним договір про створення Закритого акціонерного товариства «Готель Україна» від 28.10.2004, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» та Фондом державного майна України;

- визнано недійсним рішення установчих зборів Закритого акціонерного товариства «Готель Україна» від 12.11.2004, викладене у протоколі №1;

- визнано недійсним статут Закритого акціонерного товариства «Готель Україна» від 12.11.2004;

- визнано недійсним з моменту підписання наказ Фонду державного майна України №2289 від 28.10.2004 «Про участь Фонду державного майна України у Закритому акціонерному товаристві «Готель Україна»;

- визнано недійсним з моменту підписання наказ Фонду державного майна України №2463 від 12.11.2004 «Щодо участі Фонду державного майна України у Закритому акціонерному товаристві «Готель Україна»;

- визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації Закритого акціонерного товариства «Готель Україна»;

- припинено юридичну особу - Закрите акціонерне товариство «Готель Україна», зареєстроване 18.11.2004 Печерською райдержадміністрацією;

- в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 6 ст. 59 Господарського кодексу України, в редакції чинній на час ухвалення рішення, припинення діяльності суб`єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або його ліквідації - за рішенням інших осіб - засновників суб`єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду. Суб`єкт господарювання ліквідується у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Згідно ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до

Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Згідно положень ст. 38 вказаного Закону підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є: визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Суд призначає в рішенні щодо припинення юридичної особи у зв`язку з її ліквідацією комісію з припинення (ліквідаційну комісію) та встановлює строк і порядок її роботи. Державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру запис про призначення комісії з припинення (ліквідаційної комісії) не пізніше наступного робочого дня з дати надходження відповідного рішення.

У разі, якщо в судовому рішенні щодо припинення юридичної особи у зв`язку з її ліквідацією не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія), державний реєстратор не пізніше трьох робочих днів від дати надходження такого судового рішення вносить до Єдиного державного реєстру запис, в якому вказує як голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи керівника органу управління або особу, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено судовим рішенням.

Документи для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи подаються головою комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи, яку призначив суд, або головою комісії з припинення (ліквідаційної комісії), якого вказав в Єдиному державному реєстрі державний реєстратор, у порядку, який встановлено частинами першою - п`ятою статті 36 або частинами першою - шостою статті 37 цього Закону.

Судом встановлено, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 у справі №5/73-22/325 державним реєстратором Печерської районної у місті Києві державної адміністрації 27.04.2012 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №10701130014003620 щодо призначення Василіва Б.М. головою комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи - Закритого акціонерного товариства «Готель Україна».

13.06.2012 у газеті «Урядовий кур`єр» (№104) розміщено оголошення ліквідаційної комісії про початок процедури припинення діяльності Закритого акціонерного товариства «Готель Україна».

24.04.2018 державним реєстратором внесено запис №10701720021003620 про проведення реєстрації припинення юридичної особи - Закритого акціонерного товариства «Готель Україна».

Оскільки у справі №5/73-22/325 господарський суд визнав недійсними договір про створення Закритого акціонерного товариства «Готель Україна» від 28.10.2004, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» та Фондом державного майна України, рішення установчих зборів Закритого акціонерного товариства «Готель Україна» від 12.11.2004, викладене в протоколі №1, Статут Закритого акціонерного товариства «Готель Україна» від 12.11.2004, накази Фонду державного майна України №2289 від 28.10.2004 та №2463 від 12.11.2004, а також запис про проведення державної реєстрації Закритого акціонерного товариства «Готель Україна» (ідент. код 33103340), рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 у справі №61/425 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2012) встановлено, що наказ Фонду державного майна України від 17.03.2011 №385 прийнятий правомірно та в межах повноважень, а отже і повернення цілісного майнового комплексу готелю «Україна» на баланс Державного підприємства «Готель Україна» за актом приймання-передачі від 17.03.2011здійснена відповідно до закону.

За наведеного слід дійти висновку, що в результаті прийняття рішення Господарським судом міста Києва від 19.12.2011 у даній справі, Закрите акціонерне товариство «Готель Україна» повернуло на баланс Державного підприємства «Готель Україна» цілісний майновий комплекс готелю «Україна», що розташований за адресою м. Київ, вул. Інститутська, 4.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі №910/15872/20 скасовано реєстраційне посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна, яке посвідчувало, що нежитлові будівлі (літ. А, Б, В) розташовані в м. Києві по вул. Інститутській, 4 і є зареєстровані за Закритим акціонерним товариством «Готель Україна», запис у реєстровій книзі №30з-20, реєстровий номер №1303-з.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення суду, з метою забезпечення виконання якого ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 були вжиті відповідні заходи забезпечення позову, виконане у повному обсязі.

Щодо доводів відповідача-2 про невиконання рішення суду, у зв`язку з не скасуванням випуску акцій Закритого акціонерного товариства «Готель Україна» та як наслідок, відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову, суд відмічає наступне.

Відповідно до ст. 3, п.п. 1, 3, 5 ч. 2 ст. 7, п. 13 ст. 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України «Про акціонерні товариства», «Про банки і банківську діяльність», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», «Про цінні папери та фондовий ринок», з метою встановлення порядку скасування реєстрації випусків акцій Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку прийняла рішення №737 від 23.04.2013, яким затвердила Порядок скасування реєстрації акцій (далі - Порядок №737).

Пункт 1 розділу І Порядку №737 встановлює механізм вчинення дій з метою скасування реєстрації випуску акцій та анулювання свідоцтва (тимчасового свідоцтва) про реєстрацію випуску акцій у разі, зокрема, припинення акціонерного товариства шляхом ліквідації або перетворення, або приєднання до акціонерного товариства, яке є власником акцій товариства, що припиняється, або власником яких є інше товариство, що приєднується (зокрема порядок зупинення обігу акцій; порядок відновлення обігу акцій; порядок скасування реєстрації випусків акцій).

Пунктом 9 розділу І вказаного Порядку передбачено, що у разі отримання реєструвальним органом інформації про акціонерне товариство, що було, зокрема, припинено шляхом ліквідації, але реєстрація випуску акцій якого не була скасована в установленому порядку, реєструвальний орган протягом п`ятнадцяти робочих днів з дати надходження відповідної інформації здійснює скасування реєстрації випуску акцій шляхом оформлення відповідного розпорядження. При цьому скасування реєстрації випуску акцій здійснюється у разі, якщо інформація про відповідне припинення акціонерного товариства підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру або у разі отримання від органів державної статистики відповідної інформації про припинення акціонерного товариства.

Як слідує з інформації розміщеній на офіційному сайті Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку за посиланням https://www.nssmc.gov.ua/tsinni-papery-iurosoby/?edrpou=33103340, розпорядженням уповноваженої особи Комісії від 28.08.2018 №221-КФ-С-А було скасовано реєстрацію випуску акцій та анульоване свідоцтво про реєстрацію випуску акцій юридичної особи - Закритого акціонерного товариства «Готель Україна» (відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про внесення запису про припинення юридичної особи Закритого акціонерного товариства «Готель Україна» на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 у справі №5/73-22/325 та інформації ліквідатора Василіва Б.М., отриманої листом від 06.08.2018). Зазначене свідчить про належне здійснення ліквідації юридичної особи - Закритого акціонерного товариства «Готель Україна», зокрема в частині скасування реєстрації випуску акцій.

Посилання скаржника на інформацію, розміщену на сайті SMIDA щодо акцій Закритого акціонерного товариства «Готель Україна» колегія суддів сприймає критично, оскільки в базі даних Агенства з розвитку інфраструктури фондового ринку (SMIDA) наявна інформація щодо емітента Закритого акціонерного товариства «Готель Україна» станом на 2 квартал 2018 року, тоді як у 3 кварталі 2018 року випуск акцій було скасовано.

Крім того колегія суддів визнає помилковими твердження скаржника стосовно того, що питання скасування заходів забезпечення позову внаслідок виконання судового рішення має вирішуватись не в судовому порядку, а в порядку виконання судових рішень, згідно ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням слідуючого.

Так, згідно ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У даному випадку, після закінчення виконавчого провадження державний виконавець знімає арешт, накладений на майно боржника в порядку примусового виконання рішення суду, крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів.

Тобто, заходи забезпечення позову накладені судом, скасовуються на підставі рішення суду з власної ініціативи чи за клопотанням учасника справи. А отже, беручи до уваги, що арешт на нерухоме майно накладено в рамках виконавчого провадження ВП №30476756 (з виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 про накладення арешту на нерухоме майно), питання скасування заходів забезпечення позову повинно вирішуватись судом в силу положень ст. 145 ГПК України.

Що ж до решти доводів і тверджень Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія», які викладені у апеляційній скарзі, суд відмічає наступне.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що заходи забезпечення позову у даній справі були вжиті за заявою Державного управління справами, у зв`язку з існуванням загрози прийняття рішення щодо незаконного розпорядження майном цілісного майнового комплексу готелю «Україна», що передано Фондом державного майна України до статутного фонду Закритого акціонерного товариства «Готель Україна». Тобто, мета і необхідність застосування судом заходів забезпечення позову визначена саме позивачем-2, а не Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» і саме враховуючи необхідність захисту прав держави за захистом яких звернувся прокурор. Відтак, скаржник помилково встановлює наявність у нього порушених прав та інтересів унаслідок скасування таких заходів забезпечення позову, адже в межах спірних правовідносин саме позивач повинен вирішувати чи є доцільним подальше існування заходів забезпечення позову.

За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 у справі №5/73-22/325 в силу положень ст. 145 ГПК України.

Разом з цим, як було зазначено вище, у поданій апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» звертає увагу суду апеляційної інстанції на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме ст. 120 ГПК України. Скаржник вказує на те, що не був належним чином повідомлений про розгляд судом першої інстанції заяви про скасування заходів забезпечення позову, оскільки станом на час розгляду заяви позивача-2 у суду були відсутні докази належним чином повідомлення скаржника про дату, час та місце розгляду відповідної заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 145 ГПК України клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Згідно матеріалів справи, заява Державного управління справами про скасування заходів забезпечення позову надійшла до місцевого господарського суду 18.03.2021. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2021 у даній справі заяву Державного управління справами про скасування заходів забезпечення позову призначено на 25.03.2021, викликано в судове засідання повноважних представників учасників справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Північний апеляційний господарський суд відзначає, що під час перебування справи у провадженні суду останній повинен забезпечувати дотримання балансу між процесуальними правами сторін щодо права бути обізнаним про судову справу та своєчасним розглядом справи і вживати всіх можливих заходів для розгляду справи з дотриманням розумних строків.

Частиною четвертою статті 120 ГПК України встановлено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).

Колегія суддів зауважує, що розгляд справи судом за відсутності сторони або інших учасників справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення сторони, учасника справи про дату, час та місце судового засідання.

З матеріалів справи слідує, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2021 направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37) 24.03.2021 (згідно поштового штемпеля на конверті). Зазначена ухвала повернута до суду 26.03.2021 підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата. Тобто, станом на час розгляду заяви позивача-2 про скасування заходів забезпечення позову (25.03.2021) у суду першої інстанції були відсутні відомості щодо належного повідомлення відповідача-2 про дату, час та місце розгляду справи. Проте суд першої інстанції не врахував зазначені обставини, порушив процесуальні права відповідача-2 на подання відповідних заперечень і міркувань щодо заяви про скасування заходів забезпечення позову та на участь у судовому засіданні, передбачені ст. 42 ГПК України (не зважаючи на те, що ухвалою від 22.03.2021 постановлено викликати в судове засідання представників сторін), у зв`язку з чим припустився порушення процесуального права, а саме положень ст. 277 ГПК України, яка в імперативному порядку визначає відповідні наслідки скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Слід зауважити, що за відсутності відомостей щодо належного та завчасного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» про судове засідання суд мав вжити заходів щодо такого повідомлення, в тому числі й відклавши, за необхідності, розгляд справи (п. 1 ч. 2 ст. 202 ГПК України). При цьому Господарський суд міста Києва, здійснивши розгляд справи без участі відповідача-2 за відсутності інформації про його належне повідомлення про час та місце розгляду справи, не звернув уваги на те, що конституційне право на участь у судовому розгляді, у тому числі бути належним чином повідомленим про дату судового розгляду, не може вважатися формальним, це є порушенням зазначених вимог законодавства та підставою для безумовного скасування судового рішення.

За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» щодо порушення судом першої інстанції вищенаведених норм процесуального права є обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Таким чином, оскільки заяву Державного управління справами про скасування заходів забезпечення позову розглянуто місцевим господарським судом за відсутності відомостей щодо належного повідомлення відповідача-2 про дату, час та місце розгляду справи, вказане є обов`язковою підставою для скасування постановленої ухвали суду.

При цьому, з огляду на відсутність повноважень суду апеляційної інстанції щодо направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв`язку зі скасуванням судового рішення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України апеляційний суд зобов`язаний ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог (по суті поданої заяви про скасування заходів забезпечення позову).

Як було зазначено вище, колегія суддів погодилася з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення заяви Державного управління справами про скасування заходів забезпечення позову у справі №5/73-22/325.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» підлягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 у справі №5/73-22/325 - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви Державного управління справами, правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України, про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України та беручи до уваги підстави скасування судового рішення, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія».

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія» задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 у справі №5/73-22/325 скасувати.

3. Заяву Державного управління справами, правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України, про скасування заходів забезпечення позову задовольнити повністю.

4. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 у справі №5/73-22/325.

5. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційна компанія».

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 20.07.2022.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В.Андрієнко

С.І. Буравльов