Рішення

від 14.07.2022 по справі 916/3933/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3933/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

за участю секретаря судового засідання Пелехатої А.О.

розглянувши справу № 916/3933/21 за правилами спрощеного позовного провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" /ЄДРПОУ 26472133, адреса - 65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5, e-mail: law@infoxvod.com.ua/

до відповідача: житлово-будівельного кооперативу "Приморський-8" /ЄДРПОУ 20995516, адреса - 65074, м. Одеса, вул. Гайдара, 6, адреса листування - 65046, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 6, e-mail: 2651201090@mail.gov.ua, berezhny.alex@gmail.com/

про стягнення 92 297,91 грн

за участі представників сторін:

від позивача: Никисла О.І. за довіреністю № 1047 від 23.02.22р.;

від відповідача: адвокат Бережний О.В. на підставі ордеру № ВН1074609.

ВСТАНОВИВ:

21.12.2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 4061/21/ до житлово-будівельного кооперативу "Приморський-8" про стягнення боргу за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.04.2021 року по 01.12.2021 року у розмірі 92 297,91 грн та судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на послуги водопостачання та водовідведення № 4089/1 від 01.11.2000 року.

Позов пред`явлено на підставі ст. 55 Конституції України, ст.ст. 20, 193 ГК України, ст.ст. 11, 16, 509, 526, 610-611, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", "Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведеня в населених пунктах України", затверженими наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 року № 190 (далі - Правила 190).

Ухвалою суду від 28.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3933/21; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

28.01.2022 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача житлово-будівельного кооперативу "Приморський-8" про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін /вх. № 2509/22/ у справі № 916/3933/21.

Також 28.01.2022 року на адресу суду надійшов відзив /вх. № 2506/22/, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що обрахування позивачем загального обсягу наданих послуг з водопостачання та водовідведення за квітень, травень та червень 2021 року в обсязі 1 727,77 м3 водопостачання та відповідно водовідведення, виходячи з норми споживання помноженої на загальну кількість мешканців будинку - 258 чоловік є прямим порушенням положень п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», що свідчить про незаконність та безпідставність заявленої позивачем вимоги.

Відповідач вказує, що позивачем було утворено безпідставну заборгованість на загальну суму 155 623,71 грн, що за мінусом отриманих та сплачених відповідачем за цей період послуг в сумі 60 168,39 грн, складає суму безпідставного боргу в розмірі 95 455,32 грн, яка фактично обліковується позивачем з зазначеного періоду, тобто з травня 2021 року.

Відповідач вказує, що позивачем не наведено в позовній заяві обґрунтованого розрахунку сум, що підлягають стягненню, зокрема: ні позовна заява, ні додатки до неї не містять розрахунку наведеного позивачем обсягу споживання відповідачем комунальної послуги в розмірі 1 727,77 м3 водопостачання та відповідно водовідведення за квітень, травень та червень 2021 року, тобто з урахування якої саме норми споживання та кількості мешканців позивачем обраховано зазначену величину (наведену в розрахунку суми боргу за 01.04.2021 по 01.12.2021 року - додаток 2 до позовної заяви). Крім того, відповідач вказує, що позивачем не надано жодного доказу надання відповідачу рахунків на сплату комунальної послуги за зазначений в позовній заяві період.

Відповідач наголошує, що заявлена позивачем заборгованість має вочевидь штучний характер та відповідно не починала виникати за квітень 2021 року, а була в незаконний спосіб штучно та безпідставно нарахована позивачем за минулий період (в травні 2021 року за квітень 2021 року), без зазначення відповідних обсягів споживання в рахунку за квітень 2021 року.

Ухвалою суду від 01.02.2022 року задоволено клопотання відповідача житлово-будівельного кооперативу "Приморський-8" про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін /вх. № 2509/22 від 28.01.2022 року/ у справі № 916/3933/21; судове засідання для розгляду справи по суті з повідомленням сторін призначено на 24.02.2022 р. о 10:00 год.

14.02.2022 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив /вх. № 4156/22/, в якій позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Позивач вказує, що ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" укладено безпосередньо з ЖБК "Приморський-8" договір на послуги водопостачання та водовідведення №4089/1 від 01.11.2000 та додаткову угоду від 29.01.2010 №291/1 до договору, а не з кожним мешканцем будинку ЖБК "Приморський-8". Мешканці будинку, які мають квартирні засоби обліку води, не є абонентами (споживачами) позивача та їх квартирні засоби обліку води не знаходяться на абонентському обліку ТОВ «Інфокс" в особі філії Інфоксводоканал". Споживачем послуг з водопостачання та водовідведення за договором та законодавством України є ЖБК "Приморський-8".

Позивач наголошує, що оскільки мешканці будинку відповідача, які мають квартирні засоби обліку води не є абонентами (споживачами) позивача та їх квартирні засоби обліку води не знаходяться на абонентському обліку позивача, то відповідно умов договору, п.5.27 Правил №190, п.2 ч.2 ст.9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" у зв`язку з відсутністю вузла (вузлів) обліку на об`єкті відповідача розрахунок об`ємів за послуги водопостачання та водовідведення за квітень, травень, червень 2021 здійснений позивачем за нормою водоспоживання на підставі наданого ЖБК "Приморський-8" звіту про водоспоживання за квітень 2021 за зазначеною відповідачем кількістю мешканців - 258 осіб. У зв`язку з цим, з урахуванням кількості мешканців - 258 осіб, яка зазначена Відповідачем у даному звіті, Філією "Інфоксводоканал" розрахований об`єм норми водоспоживання об`єкта за адресою вул. Івана та Юрія Лип, 6, який складає 1727,77куб.м: 258осіб х 0,220м3 х 30,44дн., де 258 - кількість мешканців; 0,220 (220л/1000куб.м) - норма витрати води куб.м/добу, 30,44 - середньомісячна кількість календарних днів.

Позивач вказує, що надання відповідачем до відзиву копій рахунків на оплату послуг за 2021 року, що підтверджує вручення цих рахунків позивачем та отримання їх відповідачем. Позивач зазначає, що рахунок про сплату послуг від 30.03.2021 року не стосується предмету розгляду цієї справи, оскільки період стягнення боргу становить з 01.04.2021 по 01.12.2021.

Позивач зауважує, що рахунок від 30.04.2021 року №118081/1410172 на суму 18 195,44грн. був анульований, у зв`язку з коригуванням нарахування об`єму водоспоживання за нормою у розмірі 1727,77м3 за квітень 2021 на підставі звіту ЖБК "Приморський-8" про водоспоживання за квітень 2021, в якому відповідач вказує загальну кількість мешканців - 258 осіб, та сформований за квітень 2021 рахунок №118081/1418730 від 30.04.2021 на суму 51 874,57грн. та наданий відповідачу.

24.02.2022 року на адресу суду надійшла заява відповідача про подання доказів щодо судових витрат /вх. № 5221/22/, в якій відповідач заявляє, що протягом 5 днів після ухвалення рішення суду ним буде подано докази понесення судових витрат, які складаються з оплати вартості професійної правничої допомоги.

24.02.2022 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення судового засідання на іншу дату /вх. № 5225/22/.

24.02.2022 року судове засідання не відбулось у зв`язку з запровадженням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 64/2022 № 2102-IX, строком на 30 діб, який згідно Указу Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено до 25.04.2022 року /затверджено Законом України № 2119-IX від 15.03.2022 року/.

Ухвалою суду від 22.04.2022 року призначено судове засідання по справі на 06.06.2022 р. о 12:30 год.

У судовому засіданні 06.06.2022 року за участі представників сторін оголошено перерву на 16.06.2022 року на 12:45 год.

13.06.2022 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення позивача /вх. № 10251/22/.

У судовому засіданні 16.06.2022 року судом за участі представників сторін оголошено перерву на 06.07.2022 року на 11:45 год.

06.07.2022 року на адресу суду надійшли пояснення відповідача /вх. № 12373/22/, в яких відповідач вказує, що в ході розгляду справи позивач визнав факт анулювання виставленого відповідачу рахунку за квітень 2021 року № 870556 від 30.04.2021 року з зазначеним обсягом наданих послуг - 606,03 м3, та заявлено про виставлення іншого рахунку за цей період, який відповідач не отримував та доказів його надання відповідачу позивачем не надано.

У судовому засіданні 06.07.2022 року судом за участі представників сторін оголошено перерву на 14.07.2022 року на 12:30 год.

12.07.2022 року на адресу суду надійшли пояснення позивача /вх. № 12971/22/, в яких позивач наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Позивач наголошує, що доводи відповідача про те, що з січня по квітень 2021 року позивач не заперечував наявність приладів розподільного обліку у мешканців будинку та здійснював визначення обсягу наданих послуг з урахуванням вимірів таких приладів не стосуються предмету спору та виходять за межі позовних вимог і не можуть бути враховані при розгляді цієї справи.

Позивач пояснює, що відсутнє завищене та безпідставне нарахування відповідачу послуг за період з 01.04.2021 року по 01.12.2021 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Представник пояснив, що заборгованість за три місяці квітень - червень 2021 року утворилась через те, що розрахунок наданих послуг було обраховано позивачем всупереч вимог законодавства без урахування розрахунку наданих позивачем щодо кількості осіб, які мешкають у будинку, і які мають прилади обліку у своїх квартирах, і які не мають такого приладу. Тобто до цього розрахунки виставлялися відповідно до рахунків і також відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач вказує, що відомості про квартири, які не мають прилади обліку у своїх квартирах, надавалися відповідачем позивачу протягом усього часу до липня місяця. Саме в липні було опломбовано комерційний вузол обліку у відповідача.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, 01.11.2000 року між ЖБК «Приморський-8» та КП «Одесводоканал» укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 4089/1, до якого в подальшому вносились відповідні зміни.

Рішенням сесії Одеської міської ради № 2038-XXIV від 17.12.2003 та договору оренди цілісного майнового комплексу, КП «Одесводоканал» реорганізовано шляхом приєднання до товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (далі - Позивач, ТОВ "Інфокс").

ТОВ «Інфокс» є правонаступником всіх прав та зобов`язань КП «Одесводоканал» (п. 1.5 договору оренди), що підтверджується п. 1.1 його Статуту. Для здійснення господарсько-виробничої діяльності по експлуатації цілісного майнового комплексу водопровідно-каналізаційного господарства була створена філія „Інфоксводоканал", що діє на підставі Положення про філію.

Згідно п. 1.1 договору ТОВ "Інфокс" надає послуги з подачі питної води та прийому стічних вод на об`єкти відповідача.

Пункт 1.2 договору передбачає обов`язок відповідача своєчасно сплачувати надані йому послуги водопостачання та водовідведення.

29.01.2010 року між сторонами укладено додаткову угоду №291/1. Так, у відповідності з п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди №291/1 від 29.01.2010 сторони обов`язуються керуватися "Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 №190, Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому порядку.

Згідно п. 2.3.8 договору в редакції додаткової угоди №291/1 від 29.01.2010 року відповідач зобов`язується надавати щомісячно, за встановленою формою, з 19 по передостанній робочий день місяця у письмовому вигляді відомості про водоспоживання своїх об`єктів. При їх ненаданні в зазначений строк (не більше 2-х місяців) позивач проводить розрахунок послуг водопостачання-водовідведення за середньодобовою витратою за попередні 2 розрахункових місяці.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 договору встановлено, що облік спожитої води здійснюється за показниками приладів обліку води, встановлених на об`єктах відповідача. Оплата послуг водопостачання та водовідведення проводиться щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Оплата здійснюється за тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Відповідно до п. 3.4 договору, рахунки на оплату платежів (дебетові повідомлення) направляються «споживачу» через банківські установи згідно банківським реквізитам, вказаним «спозивачем» при підписанні даного договору.

Пунктом 3.5 договору визначено, що при відсутності у «споживача» поточного рахунку в банку, рахунок в його адресу направляється поштою.

Пунктом 3.7 договору в редакції додаткової угоди №291/1 від 29.01.2010 передбачено, що обсяг скинутих відповідачем в каналізацію стічних вод застосовується рівно спожитому обсягу води, або встановлюється приборами обліку стоків.

Відповідно п. 5.3 договору в редакції додаткової угоди №291/1 від 29.01.2010 року встановлено, що він діє з моменту укладання до 31.12.2015 в частині надання послуг водопостачання та водовідведення. Договір вважається продовженим на наступні 5 років, якщо за місяць до його закінчення сторони не дійдуть згоди внести зміни або припинити його дію. З огляду на те, що жодної домовленості між сторонами про припинення дії договору в обумовлені ним терміни не було, тому вказаний договір є діючим та таким, який підлягає виконанню.

Згідно п. 1.2 Правил №190 в редакції, яка діяла на момент виникнення боргу, субспоживач - це суб`єкт господарювання, який одержує воду з комунальної водопровідної мережі або скидає стічні води в комунальну мережу водовідведення через мережі споживача.

Пунктом 3.9 Правил №190 передбачено, що якщо субспоживач має особисті рахунки, то він розраховується за питну воду та скидання стічних вод з виробником.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що за адресою дислокації об`єкту відповідача знаходиться субспоживач на якого відкритий окремий особовий рахунок. Від наданих відповідачем обсягів водокористування вираховуються обсяги водокористування субспоживача відповідно даних його водолічильника.

Судом встановлено, що розрахунок заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за квітень, травень, червень 2021 здійснений позивачем на підставі відомостей звіту про водоспоживання за квітень 2021 за нормою водоспоживання у зв`язку з відсутністю засобу обліку на об`єкті відповідача; за серпень, вересень, жовтень, листопад 2021 на підставі акту на опломбування №18323 від 12.07.2021, який затверджений 26.07.2021, звітів відповідача про водоспоживання за серпень, вересень, жовтень, листопад 2021 (за вирахуванням об`ємів субспоживача), а також за тарифами затвердженими Постановою НКРЕКП від 16.12.2020 №2499.

Згідно Постанови НКРЕКП №2499 від 16.12.2020 встановлені наступні тарифи: на централізоване водопостачання - 16,44грн. за 1 м3 з ПДВ (13,70грн. за 1 м3 без ПДВ); на централізоване водовідведення - 13,584грн. за 1 м3 з ПДВ (11,32грн. за 1 м3 без ПДВ).

12.07.2021 року позивачем складено акт на опломбування № 18323.

Судом досліджено надані відповідачем до матеріалів справи рахунки на оплату за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 4089/1 від 01.11.2000 року:

- за березень 2021 року № 118081/1386182 від 31.03.2021 року на суму 18 316,43 грн, з яких: 10 111,09 грн - водопостачання з ПДВ, 8354,57 грн - водовідведення з ПДВ; -149,23 грн - кредит минулих періодів;

- за квітень 2021 року № 118081/1410172 від 30.04.2021 року на суму 36 390,88 грн, з яких: 9963,13 грн - водопостачання з ПДВ, 8232,31 грн - водовідведення з ПДВ; -0,00 грн - кредит минулих періодів; 18 195,44 грн - рекомендований аванс;

- за травень 2021 року № 118081/1429756 від 31.05.2021 року на суму 85 553,70 грн, з яких: 28 404,54 грн - водопостачання з ПДВ, 23 470,03 грн - водовідведення з ПДВ; - 33 679,13 грн - заборгованість минулих років;

- за червень 2021 року № 118081/1454398 від 30.06.2021 року на суму 118 428,27 грн, з яких: 28 404,54 грн - водопостачання з ПДВ, 23 470,03 грн - водовідведення з ПДВ; - 66 553,70 грн - заборгованість минулих років;

- за серпень 2021 року № 118081/1501166 від 30.08.2021 року на суму 102 116,74 грн, з яких: 14 352,12 грн - водопостачання з ПДВ, 11 858,83 грн - водовідведення з ПДВ; - 75 905,79 грн - заборгованість минулих років;

- за вересень 2021 року № 118081/1527270 від 30.09.2021 року на суму 115 323,10 грн, з яких: 19 191,40 грн - водопостачання з ПДВ, 15 857,42 грн - водовідведення з ПДВ; 80274,28 грн - заборгованість минулих років;

- за жовтень 2021 року № 118081/1549190 від 30.10.2021 року на суму 136963,62 грн, з яких: 10455,84 грн - водопостачання з ПДВ, 8639,42 грн - водовідведення з ПДВ; 98773,10 грн - заборгованість минулих років;

- за листопад 2021 року № 118081/1573368 від 30.11.2021 року на суму 92297,91 грн, з яких: 10143,48 грн - водопостачання з ПДВ, 8 381,33 грн - водовідведення з ПДВ; 73773,10 грн - заборгованість минулих років;

- за грудень 2021 року № 118081/1595329 від 31.12.2021 року на суму 131329,11 грн, з яких: 10686,00 грн - водопостачання з ПДВ, 8 829,60 грн - водовідведення з ПДВ; 92297,91 грн - заборгованість минулих років.

Разом із тим, в ході розгляду справи позивач пояснював, що рахунок за квітень 2021 року № 118081/1410172 від 30.04.2021 року був анальований у зв`язку із коригуванням нарахування об`єму водоспоживання за нормою у розмірі 1727,77 м3 за квітень 2021 року, в якому відповідач вказує загальну кількість мешканців - 258 осіб. Так, позивачем було здійснено коригування рахунку за квітень 2021 року та сформовано рахунок № 118081/1418730 від 30.04.2021 року на суму 103 749,14 грн, з яких: 28 404,54 грн - водопостачання, 23 470,03 грн - водовідведення, 0,00 грн - заборгованість минулих років, 51 874,57 грн - рекомендований аванс. Новий рахунок за квітень 2021 позивачем надано до матеріалів справи з відповіддю на відзив /а.с. 113/.

Також судом досліджено складені відповідачем звіти про водоспоживання та розрахункові дані по будинкам, які необладнані домовими водолічильникам:

- за січень 2021 року: загальна кількість мешканців будинку - 258; в т.ч. з лічильниками - 235, без лічильників - 35. Загальний обсяг виставлянь по нормі - 153,0; обсяг виставлянь по квартирним водолічильникам - 492; сумарний обсяг - 645;

- за лютий 2021 року: загальна кількість мешканців будинку - 258; в т.ч. з лічильниками - 235, без лічильників - 35. Загальний обсяг виставлянь по нормі - 153,0; обсяг виставлянь по квартирним водолічильникам - 498; сумарний обсяг - 651;

- за березень 2021 року: загальна кількість мешканців будинку - 258; в т.ч. з лічильниками - 235, без лічильників - 35. Загальний обсяг виставлянь по нормі - 153,0; обсяг виставлянь по квартирним водолічильникам - 462; сумарний обсяг - 615;

- за квітень 2021 року: загальна кількість мешканців будинку - 258; в т.ч. з лічильниками - 235, без лічильників - 35. Загальний обсяг виставлянь по нормі - 153,0; обсяг виставлянь по квартирним водолічильникам - 452; сумарний обсяг - 605;

- за червень 2021 року: загальна кількість мешканців будинку - 258; в т.ч. з лічильниками - 235, без лічильників - 35. Загальний обсяг виставлянь по нормі - 153,0; обсяг виставлянь по квартирним водолічильникам - 621; сумарний обсяг - 774;

- за липень 2021 року: загальна кількість мешканців будинку - 258; в т.ч. з лічильниками - 235, без лічильників - 35. Загальний обсяг виставлянь по нормі - попер 8733; сумарний обсяг - тепер 9005;

- за серпень 2021 року; попередні показання - 9005, останні показання - 9614, обсяг водоспоживання за вказаний період - 609;

- за вересень 2021 року; попередні показання - 9614, останні показання - 10165, обсяг водоспоживання за вказаний період - 554;

- за жовтень 2021 року; попередні показання - 10165, останні показання - 10809, обсяг водоспоживання за вказаний період - 644;

- за листопад 2021 року; попередні показання - 10809, останні показання - 11436, обсяг водоспоживання за вказаний період - 627;

- за грудень 2021 року; попередні показання - 11436, останні показання - 12094, обсяг водоспоживання за вказаний період - 658.

Матеріали справи містять виписку з банківського рахунку відповідача про здійснені оплати на користь позивача, в тому числі за спірний період квітень 2021 року - серпень 2021 року, а саме: 18 195,44 грн - 30.04.2021 року, 41 972,95 грн - 01.06.2021 року та 30.06.2021 року, 19 549,53 грн - 30.07.2021 року, 21 842,46 грн - 30.08.2021 року. На підтвердження вказаних обставин позивачем також надано відповідні платіжні доручення, в т.ч. про оплату 16550,00 грн у вересні 2021 року (№ 212 від 30.09.2021), 19095,26 грн у жовтні (№ 213 від 27.10.2021 року), 25000,00 грн у листопаді 2021 року (№ 220 від 11.11.2021 року).

Акт звірки взаємних розрахунків за водопостачання та водовідведення від 06.12.2021 року, наданий позивачем до позову, господарський суд не приймає до уваги, оскільки вказаний акт підписаний лише позивачем.

03.12.2021 року позивач направляв відповідачу досудове попередження вих. № 78580 про сплату заборгованості станом на 03.12.2021 року.

Судом встановлено, що 06.10.2021 року у справі № 916/2989/21 Господарським судом Одеської області за заявою ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" видано судовий наказ про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Приморський-8" боргу за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.04.2021р. по 01.09.2021р. у сумі 80 274,28 грн.

20.10.2021 року за заявою ЖБК "Приморський- 8" Господарським судом Одеської області було скасовано судовий наказ від 06.10.2021 року у справі №916/2989/21.

Після скасування судового наказу у справі № 916/2989/21 про стягнення з відповідача боргу за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.04.2021р. по 01.12.2021р., позивач звернувся до суду із позовом у даній справі.

Господарський суд зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 4089/1 від 01.11.2000 року, а саме за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.04.2021 року по 01.12.2021 року у розмірі 92 297,91 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" у будівлях, зазначених у частинах другій та третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.

Згідно з п.5.27 Правил №190 в редакції, яка діяла на момент виникнення боргу, п.2 ч.2 ст.9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" у випадку відсутності засобів обліку у споживача, розрахунок витрат води такому споживачу за узгодженням з виробником виконується згідно з нормами водоспоживання, затвердженими місцевими органами виконавчої влади, - за кількістю календарних днів, протягом яких проводилося водопостачання цих споживачів.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Господарським судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що рахунок за квітень 2021 року № 118081/1410172 від 30.04.2021 року був анальований позивачем у зв`язку із коригуванням нарахування об`єму водоспоживання за нормою у розмірі 1727,77 м3 за квітень 2021 року. Так, позивачем було здійснено коригування рахунку за квітень 2021 року та сформовано рахунок № 118081/1418730 від 30.04.2021 року на суму 103 749,14 грн, з яких: 28 404,54 грн - водопостачання, 23 470,03 грн - водовідведення, 0,00 грн - заборгованість минулих років, 51 874,57 грн - рекомендований аванс. Новий рахунок за квітень 2021 позивачем надано до матеріалів справи /а.с. 113/.

Разом із тим, судом встановлено, що позивачем на виконання вимог ч.1 ст.74 ГПК України не надано доказів направлення відповідачу поштою рахунку за квітень 2021 року № 118081/1418730 від 30.04.2021 року на суму 103 749,14 грн, що є обов`язком позивача в силу п. 3.5 договору.

При цьому суд погоджується із доводами позивача, що надання відповідачем разом із відзивом копій рахунку свідчить про їх належне направлення позивачем та отримання відповідно відповідачем. Щодо спірного рахунку за квітень 2021 року суд зазначає, що відповідачем надано лише копію згодом анульованого рахунку № 118081/1410172 від 30.04.2021 року. У зв`язку із чим у суду відсутні підстави вважати, що відповідач отримував від позивача відкоригований (заново сформований) новий рахунок за квітень 2021 року № 118081/1418730 від 30.04.2021 року.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (п. 81 зазначеної постанови) вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона, якщо інша сторона не надала доказів протилежного. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18 (п. 41). Тобто "концепція негативного доказу", закріплена у ч. 10 ст. 81 ГПК, не може тлумачитися так, що певна обставина вважається доведеною, допоки інша сторона її не спростувала, оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Про це зазначено у п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18. За загальним правилом, тягар доведення обставин, які є підставою позову, покладається на позивача.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

У зв`язку із чим, господарський суд зауважує, що у поданих відповідачем звітах про водоспоживання та розрахункові дані по будинкам, які необладнані домовими водолічильникам, постійно, а саме зокрема, з січня 2021 року зазначалось відповідачем загальна кількість мешканців будинку - 258; в т.ч. з лічильниками - 235, без лічильників - 35. За таких обставин незрозуміло чому саме у спірний період позивачем нараховано заборгованість відповідачу виходячи саме з загальної кількості мешканців будинку - 258, а не з 35 - тобто тієї кількості осіб, які не мають лічильників. Як це було до нарахованої заборгованості. Крім того, аналізуючи докази в їх сукупності за весь період зазначеного в позові часу суд вбачає більш-менш рівний обсяг водоспоживання відповідача (від 605 до 774 м3) і тому нарахування об`єму водоспоживання за нормою у розмірі 1727,77 м3 за квітень 2021 року різко відрізняється від середніх показників водоспоживання відповідача.

За таких обставин, проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" не підлягають задоволенню, так як необґрунтовані та недоведені.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241, 248-252 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" до житлово-будівельного кооперативу "Приморський-8" про стягнення борг за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.04.2021 року по 01.12.2021 року у розмірі 92 297,91 грн - відмовити.

2. Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 липня 2022 р.

Суддя Н.Д. Петренко