Постанова

від 29.03.2023 по справі 916/3933/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/3933/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Принцевської Н.М.

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2022

по справі №916/3933/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал

до Житлово-будівельного кооперативу Приморський-8

про стягнення 92 297,91 грн

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до житлово-будівельного кооперативу Приморський-8 про стягнення боргу за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.04.2021 року по 01.12.2021 року у розмірі 92 297,91 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.07.2022 у задоволенні позовних вимог відмолено.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 22.07.2022 заяву відповідача про розподіл судових витрат задоволено та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал на користь житлово-будівельного кооперативу Приморський-8 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

В мотивах оскаржуваного додаткового рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем під час розгляду справи було понесено витрати на надання професійної правничої допомоги, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.

Не погодившись з означеним додатковим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2022 по справі №916/3933/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат у розмірі 5000 грн відмовити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що представником відповідача копії договору про надання правової допомоги, додатку до нього, акту про надання правової допомоги та квитанції про оплату правової допомоги надані до суду вже після закінчення судових дебатів. На надано таких доказів, як стверджує апелянт, відповідачем й разом із відзивом на позовну заяву.

До того ж, як стверджує апелянт, надана відповідачем квитанція про оплату правової допомоги не є квитанцією ані до прибуткового/видаткового касового ордеру, ані платіжним дорученням з відміткою банку, ані іншим банківським документом, касовим чеком, тощо, що не відповідає приписами Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження у справі №916/3933/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2022 та визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від відповідача в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що на виконання приписів ч.1 ст. 124 та п.8 ч.3 ст. 165 ГПК України в поданому до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву навів попередній розрахунок судових витрат і зазначив розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

До того ж, як зазначає відповідач, до закінчення судових дебатів, ним було надано заяву про подання доказів щодо судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду та такі докази було надано в межах законодавчо визначеного п`ятиденного строку після проголошення рішення суду.

Відповідач також вважає, що наданим його представником квитанція містить всі необхідні відомості про виконання відповідачем обов`язку із сплати вартості правничої допомоги, яка обумовлена договором, а відтак є належним письмовим доказом понесення відповідачем витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

У зв`язку з введенням на території України воєнного стану та екстреними відключеннями світла, зокрема й у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду, справу №916/3933/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 202.10.2022 було розглянуто Південно-західним апеляційним господарським судом у розумний строк, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами статті 244 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Статтею 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У відповідності до ст. 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; 9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Статтею 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (ст. 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).

Згідно з статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність.

Частина 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести в зв`язку із розглядом справи становить 5000 грн та складається з оплати вартості професійної правничої допомоги адвоката.

Також, ЖБК Приморський-2 було надано заяву про подання доказів щодо судових витрат в якій відповідач заявив, що протягом 5 днів після ухвалення рішення суду ним буде подано докази понесення судових витрат, які складаються з оплати вартості професійної правничої допомоги.

Так, рішення Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позовних вимог прийнято судом від 14.07.2022, а заява відповідача про розподіл судових витрат, разом із відповідними доказами, надійшла до суду першої інстанції 18.07.2022, тобто в межах законодавчо визначеного п`ятиденного строку.

Наведене спростовує твердження апелянта з приводу ненадання відповідачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу разом із відзивом на позовну заяву або до судових дебатів, оскільки за приписами 8 ст. 129 ГПК України такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається із наданих відповідачем доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, 17.01.2022 року між адвокатом Бережним О.В. та ЖБК Приморський-2 укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу у справі господарського провадження № 916/3933/21, як учаснику цього провадження, відповідно до його процесуального статусу, під час розгляду справи в суді (першої, апеляційної та касаційної інстанції).

Розділом 2 договору визначено, що правова допомога надається клієнту адвокатом за плату, розмір якої визначається в окремому додатку до цього договору.

Також, 17.01.2022 року між адвокатом Бережной О.В. та ЖБК Приморський-2 укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № б/н від 17.01.2022 року. У додатковій угоди визначено, що відповідно до п. 3 договору сторони узгодили плату (гонорар) за надання адвокатом правової допомоги у справі господарського провадження № 916/3933/21, розмір якого визначається в твердій сумі, не залежить від результату судового процесу та складає, зокрема, 5 000,00 грн за надання адвокатом клієнту правової допомоги при розгляді справи судом першої інстанції, підлягає сплаті не пізніше дати ухвалення судового рішення у справі в суді 1-ї інстанції.

14.07.2022 між адвокатом Бережним О.В. та ЖБК Приморський-2 підписано акт про надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги №б/н від 17.01.2022 року, відповідно до якого вартість (гонорар) за надання правової допомоги в суді 1-ї інстанції становить відповідно до умов договору 5000,00 грн та підлягає сплаті клієнтом не пізніше дати ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до квитанції про оплату правової допомоги від 14.07.2022 року адвокат Бережной О.В. прийняв від ЖБК Приморський-2 грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн.

Відтак, під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта з приводу невідповідності наданої відповідачем квитанції Положенню про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, з огляду на таке.

Чинним законодавством України встановлено, що витрати на оплату правничої допомоги підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх сторона уже сплатила чи їх вона ще має сплатити (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Ця позиція відображена також у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, де зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, але за умовою підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості (п.1 ч.2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу Кодексу).

Отже, наявність або відсутність у матеріалах справи платіжного доручення (квитанції) щодо сплати адвокатського гонорару не має значення, якщо понесені витрати підтверджені належними та допустимими доказами.

Як вже було вказано вище, відповідачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з цим, колегія суддів враховує приписи ч. 4 ст. 129 ГПК України, у відповідності до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 було скасовано рішення Господарського суду Одеської області у даній справі, позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 74 662,97 грн, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відтак, з урахуванням приписів ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати понесені відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції мають бути розподілені пропорційно розміру задоволених вимог.

У даному випадку, позовні вимоги було задоволено частково, а саме на 80,89 % (74 662,97/92 297,91 х100% = 80,89%). Відповідно відмовлено у задоволенні позовних вимог на 19,11 %.

Відтак, стягненню з позивача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі 955,50 грн. (5000 х 19,11 / 100 = 955,50 грн).

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що заява відповідача про розподіл судових витрат підлягає задоволенню частково, а стягненню з позивач на користь відповідача підлягають судові витрати у розмірі 955,50 грн.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу підлягає задоволенню частково, оскаржуване додаткове рішення скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення заяви відповідача про розподіл судових витрат частково.

У відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи прийняття судом апеляційної інстанції рішення про задоволення апеляційної скарги, судові витрати понесені скаржником у суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.07.2022 по справі №916/3933/21 в частині задоволення заяви Житлово-будівельного кооперативу Приморський-8 та стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4044,50 грн скасувати, в решті додаткове рішення залишити без змін, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

«Заяву Житлово-будівельного кооперативу Приморський-8 про розподіл судових витрат у справі № 916/3933/21 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал на користь Житлово-будівельного кооперативу Приморський-8 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 955,50 грн.

В задоволенні решти заяви відмовити».

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постави складено та підписано 29.03.2023.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Принцевська Н.М.