Рішення

від 22.07.2022 по справі 916/3933/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"22" липня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3933/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

за участю секретаря судового засідання Росєєвої А.М.

розглянувши заяву відповідача житлово-будівельного кооперативу "Приморський-8" про розподіл судових витрат /вх. № 13353/22 від 18.07.2022 року/ у справі № 916/3933/21

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" /ЄДРПОУ 26472133, адреса - 65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5, e-mail: law@infoxvod.com.ua/

до відповідача: житлово-будівельного кооперативу "Приморський-8" /ЄДРПОУ 20995516, адреса - 65074, м. Одеса, вул. Гайдара, 6, адреса листування - 65046, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 6, e-mail: 2651201090@mail.gov.ua, berezhny.alex@gmail.com/

про стягнення 92 297,91 грн

за участі представників сторін:

від позивача: Никисла О.І. за довіреністю № 1047 від 23.02.22р.;

від відповідача: адвокат Бережний О.В. на підставі ордеру № ВН1074609.

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Одеської області розглядалася справа № 916/3933/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" до житлово-будівельного кооперативу "Приморський-8" про стягнення боргу за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.04.2021 року по 01.12.2021 року у розмірі 92 297,91 грн та судового збору.

У судовому засіданні 13.07.2022 року судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення про відмову у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" до житлово-будівельного кооперативу "Приморський-8" про стягнення 92 297,91 грн.

18.07.2022 року на адресу суду надійшла заява відповідача житлово-будівельного кооперативу "Приморський-8" про розподіл судових витрат /вх. № 13353/22 від 18.07.2022 року/ у справі № 916/3933/21.

Ухвалою суду від 18.07.2022 року прийнято до розгляду заяву відповідача житлово-будівельного кооперативу "Приморський-8" про розподіл судових витрат /вх. № 13353/22 від 18.07.2022 року/ у справі № 916/3933/21; розгляд заяви призначено на 22.07.2022 р. о 14:15 год.

22.07.2022 року на адресу суду надійшли заперечення позивача /вх. № 22.07.2022 року/ на заяву відповідача про розподіл судових витрат, в яких позивач просить відмовити відповідачу у покладенні та стягненні витрат на правову допомогу на позивача. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що відповідач до закінчення судових дебатів не заявляв, що ним буде подано докази понесених судових витрат. Позивач зауважує, що відповідачем надано відповідні докази уже після дебатів та оголошення вступної та резолютивної частини рішення. Позивач вказує, що надана відповідачем квитанція про сплату витрат на правничу допомогу не є належним банківським документом, який би підтверджував дійсність проведеного розрахунку.

У судовому засіданні представник позивача заперечувала проти покладання на позивача витрат на правову допомогу, понесених відповідачем.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував заяву про розподіл судових витрат та просив заяву задовольнити.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Дослідивши матеріали справи в частині вимог відповідача про розподіл судових витрат, вислухавши представників сторін, господарський суд до наступного.

За приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з засад господарського судочинства.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вказаною статтею передбачено, якими доказами заявник повинен підтверджувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. У разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За правилами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву датованому 26.01.2022 року (вх.№2506/22 від 28.01.2022 року), ЖБК «Приморський-2» було визначено попередній (орієнтований) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 5 000,00 грн.

Крім того, 24.02.2022 року ЖБК «Приморський-2» було надано заяву про подання доказів щодо судових витрат /вх. № 5221/22/, в якій відповідач заявляє, що протягом 5 днів після ухвалення рішення суду ним буде подано докази понесення судових витрат, які складаються з оплати вартості професійної правничої допомоги.

У зв`язку із чим, господарський суд відхиляє доводи позивача щодо того, що відповідачем всупереч ч. 8 ст. 129 ГПК України надано докази понесених судових витрат без відповідної заяви, зробленої до закінчення судових дебатів у справі.

Господарським судом встановлено, що з метою захисту порушених прав, 17.01.2022 року між адвокатом Бережной О.В. та ЖБК «Приморський-2» укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу у справі господарського провадження № 916/3933/21, як учаснику цього провадження, відповідно до його процесуального статусу, під час розгляду справи в суді (першої, апеляційної та касаційної інстанції) /розділ 1 договору/.

Розділом 2 договору визначено, що правова допомога надається клієнту адвокатом за плату, розмір якої визначається в окремому додатку до цього договору.

17.01.2022 року між адвокатом Бережной О.В. та ЖБК «Приморський-2» укладено додаткову угоду до договору про надання правової допомоги № б/н від 17.01.2022 року. У додатковій угоди визначено, що відповідно до п. 3 договору сторони узгодили плату (гонорар) за надання адвокатом правової допомоги у справі господарського провадження № 916/3933/21, розмір якого визначається в твердій сумі, не залежить від результату судового процесу та складає, зокрема, 5 000,00 грн за надання адвокатом клієнту правової допомоги при розгляді справи судом першої інстанції, підлягає сплаті не пізніше дати ухвалення судового рішення у справі в суді 1-ї інстанції.

14.07.2022 року між адвокатом Бережной О.В. та ЖБК «Приморський-2» підписано акт про надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги № б/н від 17.01.2022 року, відповідно до якого вартість (гонорар) за надання правової допомоги в суді 1-ї інстанції становить відповідно до умов договору 5 000,00 грн та підлягає сплаті клієнтом не пізніше дати ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до квитанції про оплату правової допомоги від 14.07.2022 року адвокат Бережной О.В. прийняв від ЖБК «Приморський-2» грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017р., розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Не погодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката. Адвокат має право вимагати від клієнта та/або особи, яка уклала договір в інтересах клієнта, попередньої виплати гонорару та/або компенсації можливих витрат, пов`язаних з виконанням доручення. Адвокат, який надає безоплатну правову допомогу, отримує винагороду виключно за рахунок держави у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Суд вважає за необхідне зазначити, що договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України".

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд зауважує, що у абз. 3 пункту 6.5 постанови ОП КГС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Також суд враховує те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну «фактично понесені» витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Тогджу проти Туреччини», заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; «Начова та інші проти Болгарії», заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; «Імакаєва проти Росії», заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; «Карабуля проти Румунії», заява № 45661/99, п. 180, від 13 липня 2010 року; «Бєлоусов проти України», заява № 4494/07, п. 116, від 07 листопада 2013 року.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд зазначає, що факт виконання адвокатом відповідача умов договору про надання правової допомоги від 14.07.2022 року підтверджується зібраними та поданими до справи доказами.

При цьому суд зауважує, що на виконання положень ч. 6 ст. 126 ГПК України позивачем не надано жодних заперечень стосовно неспівмірності витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката.

Оцінивши відповідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартості та реальності, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з позивача гонорару у розмірі 5 000,0 грн, оскільки позивачем не наведено жодних обставин або доказів, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, нерозумність, нереальність понесених витрат на професійну правничу допомогу та/або неналежне оформлення документів, визначених Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України. У зв`язку із чим, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви відповідача житлово-будівельного кооперативу "Приморський-8" про розподіл судових витрат /вх. № 13353/22 від 18.07.2022 року/ у справі № 916/3933/21.

При цьому господарський суд зауважує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

У зв`язку із чим суд відхиляє доводи позивача щодо того, що квитанція від 14.07.2022 року про оплату витрат на професійну правничу допомогу є неналежним доказом, оскільки не є первинним документом, який підтверджує дійсність проведеного розрахунку.

Керуючись ст.ст. 129, 244, 254-255 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву відповідача житлово-будівельного кооперативу "Приморський-8" про розподіл судових витрат /вх. № 13353/22 від 18.07.2022 року/ у справі № 916/3933/21 - задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" /ЄДРПОУ 26472133, адреса - 65039, м. Одеса, вул. Басейна, 5, e-mail: law@infoxvod.com.ua/ на користь житлово-будівельного кооперативу "Приморський-8" /ЄДРПОУ 20995516, адреса - 65074, м. Одеса, вул. Гайдара, 6, адреса листування - 65046, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 6, e-mail: 2651201090@mail.gov.ua, berezhny.alex@gmail.com/ витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн /п`ять тисяч гривень 00 копійок/.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Накази видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення суду складено 22.07.2022 року.

Суддя Н.Д. Петренко