Постанова

від 29.03.2023 по справі 916/3933/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/3933/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Принцевської Н.М.

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал

на рішення Господарського суду Одеської області від 14.07.2022

по справі №916/3933/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал

до Житлово-будівельного кооперативу Приморський-8

про стягнення 92 297,91 грн

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до житлово-будівельного кооперативу Приморський-8 про стягнення боргу за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.04.2021 року по 01.12.2021 року у розмірі 92 297,91 грн та судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на послуги водопостачання та водовідведення № 4089/1 від 01.11.2000 року.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.07.2022 у задоволенні позовних вимог відмолено.

В мотивах оскаржуваного рішення місцевий господарський суд пославшись на наявні у матеріалах справи докази зазначив, що позивачем не доведено того, що відповідач отримував від нього відкоригований (заново сформований) новий рахунок за квітень 2021 року № 118081/1418730 від 30.04.2021 року.

Також, місцевим господарським судом зазначено, що у поданих відповідачем звітах про водоспоживання та розрахункових даних по будинкам, які необладнані домовими водолічильникам, постійно, а саме зокрема, з січня 2021 року зазначалось загальна кількість мешканців будинку 258; в т.ч. з лічильниками 235, без лічильників 35. За таких обставин, на переконання суду першої інстанії, незрозуміло чому саме у спірний період позивачем нараховано заборгованість відповідачу виходячи саме з загальної кількості мешканців будинку 258, а не з 35 тобто тієї кількості осіб, які не мають лічильників. Як це було до нарахованої заборгованості.

Крім того, аналізуючи докази в їх сукупності, суд першої інстанції зазначив, що за весь період зазначеного в позові часу суд вбачає більш-менш рівний обсяг водоспоживання відповідача (від 605 до 774 м3) і тому нарахування об`єму водоспоживання за нормою у розмірі 1727,77 м3 за квітень 2021 року різко відрізняється від середніх показників водоспоживання відповідача.

За таких обставин, проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, так як необґрунтовані та недоведені.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 14.07.2022 по справі №916/3933/21 повністю та прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу Приморський-8 заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.04.2021 року по 01.12.2021 року у розмірі 92 297,91 грн та судового збору задовольнити повністю.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступне.

Так, апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в більшій частині базуються на судовій практиці Верховного Суду та Європейського Суду з прав людини щодо принципу змагальності сторін, стандарту доказування, оцінки доказів та на доказах відповідача, які не стосуються предмету спору. Суд першої інстанції не обґрунтовує ці висновки нормами матеріального права, які передбачають таке нарахування послуг з водопостачання та водовідведення та враховує тільки докази надані відповідачем, які в більшій частині не стосуються предмету спору.

За твердженням апелянта, місцевим господарським судом досліджено складені відповідачем звіти про водоспоживання у тому числі за січень, лютий, березень 2021, однак, предметом позову ТОВ Інфокс є вимога про стягнення заборгованості з ЖБК Приморський-8 за період з 01.04.2021 по 01.12.2021, а не з 01.01.2021 чи з 01.03.2021, щоб досліджувати надані відповідачем звіти про водоспоживання за січень, лютий, березень 2021.

Скаржник також вважає, що суд першої інстанції взагалі не врахував ту обставину, що розрахунок послуг за період з 01.04.2021 по 01.12.2021 за нормою водоспоживання у розмірі 1727,77 м3 здійснений лише за квітень, травень, червень 2021 на підставі відомостей звіту про водоспоживання за квітень 2021 за нормою водоспоживання розрахованою за зазначеною відповідачем кількістю мешканців -258 осіб, у зв`язку з відсутністю комерційного засобу обліку води на об`єкті відповідача. У липні 2021 відповідачем був встановлений комерційний засіб обліку води, який був опломбований та прийнятий на облік позивачем на підставі акту на опломбування №18323 від 12.07.2021 у зв`язку з чим, розрахунок послуг за серпень, вересень, жовтень, листопад 2021, зроблений позивачем на підставі показань комерційного засобу обліку води, які надавалися відповідачем у звітах про водоспоживання за серпень, вересень, жовтень, листопад 2021 (за вирахуванням об`ємів субспоживача), а також за тарифами затвердженими Постановімо НКРЕКП від 16.12.2020 №2499.

Відтак, за твердженням апелянта, перша частина спірного періоду (квітень, травень, червень 2021) розраховувалася за нормою водоспоживання, а друга частина періоду - за показаннями встановленого відповідачем комерційного засобу обліку води. У зв`язку з чим у даному випадку апріорі не може бути середніх показників водоспоживання відповідача, про які зазначає суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, без посилання на норми матеріального права, які це передбачають.

Апелянт також стверджує, що ТОВ Інфокс в особі філії Інфоксводоканал укладено безпосередньо з ЖБК Приморський-8 договір на послуги водопостачання та водовідведення, а не з кожним мешканцем будинку ЖБК Приморський- 8, що визнається та не заперечується відповідачем. При цьому, мешканці цього будинку, які мають квартирні засоби обліку води, не є абонентами (споживачами) позивача та їх квартирні засоби обліку води не знаходяться на абонентському обліку ТОВ «Інфокс» в особі філії Інфоксводоканал. Споживачем послуг водопостачання та водовідведення за договором та законодавством України є ЖБК Приморський-8.

Як стверджує апелянт, відповідно до п. 3.1 Договору, п.5.27 Правил № 190, у зв`язку з відсутністю приладу обліку води на об`єкті відповідача розрахунок об`ємів за послуги водопостачання та водовідведення за квітень, травень, червень 2021 здійснений позивачем за нормою водоспоживання на підставі наданого ЖБК Приморський-8 звіту про водоспоживання за квітень 2021 за зазначеною відповідачем кількістю мешканців - 258 осіб. У зв`язку з цим, об`єм водоспоживання за нормою складає - 1727,77 куб.м.

Отже, на думку апелянта, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права - п.5.27 Правил № 190, п. 2 ч. 2 статті 9 Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання.

Скаржник також звертає увагу на те, що відповідач у кожному наступному отриманні відповідачем рахунку про оплату послуг за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2021 та їх оплатах не в повному обсязі, жодного разу не звертався до позивача щодо непогодження з цими рахунками.

При цьому, як стверджує апелянт, під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивачем у зв`язку з коригуванням нарахування об`єму водоспоживання за нормою у розмірі 1727,77 куб.м за квітень 2021 був сформований рахунок за квітень 2021 на суму 51 874,57 грн та наданий відповідачу при наступному поданні ним звіту про водоспоживання до ТОВ Інфокс. Тому позивачем до суду була надана копія цього рахунку.

До того ж, за твердженням апелянта, діючим законодавством України не передбачено надсилання споживачам рахунків на оплату послуг рекомендованім цінним листом з описом про вкладення, а відповідач з вимогою або згодою надання йому рахунків в електронному вигляді, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів, до позивача не звертався.

Також апелянт зазначає, що п.3.5 договору, на який посилається Господарський суд Одеської області у рішенні, передбачає направлення рахунку Абоненту на адресу поштою у разі відсутності у нього рахунку у банку. Але відповідач має рахунки у банку, що підтверджуються наданою ним випискою з банківського рахунку про здійснені оплати на користь позивача, а також копіями платіжних доручень, які надавалися ТОВ Інфокс суду.

Таким чином, апелянт вважає, що за період з 01.04.2021 по 01.12.2021 позивачем надано ЖБК Приморський-8 послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 254 503,55 грн, з них сплачено відповідачем послуг на загальну суму 162 205,64 грн, а тому заборгованість складає 92 297,91 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження у справі №916/3933/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал на рішення Господарського суду Одеської області від 14.07.2022 та визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від відповідача в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що предметом позову є вимога про стягнення заборгованості, а не проміжок часу (як наполягає позивач). Відтак, наявність заборгованості або її відсутність, обставини її утворення та/або обґрунтованість нарахування є тими обставинами, що підлягають з`ясуванню в ході судового розгляду. При цьому, відповідач не обмежений в своїх доводах щодо незаконності та безпідставності нарахування позивачем заборгованості, стягнення якої є предметом позову.

Відповідач стверджує, що надання доказів відповідачем було здійснено з метою обґрунтування неправомірності виставлення позивачем рахунків з завищеним обсягом наданих послуг за квітень - червень 2021 року, розрахування позивачем заборгованості за вказаний період в супереч вимогам п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», в той час, як з січня по квітень 2021 року позивач не заперечував наявність приладів розподільчого обліку у мешканців будинку та здійснював визначення обсягу наданих послуг з урахуванням вимірів таких приладів та виставляв рахунки з дотриманням вимог зазначеної норми закону.

На переконання відповідача, причиною зазначеної позивачем заборгованості є не збільшення обсягу фактично наданих послуг за зазначений період та неповна їх сплата відповідачем, а безпідставне, необґрунтоване та таке, що суперечить нормам закону, обчислення обсягу наданих послуг за зазначений позивачем період.

Також відповідач стверджує, що не отримував скорегованого позивачем рахунку за квітень 2021 та такий рахунок було надано лише під час розгляду справи у суді першої інстанції разом із відповіддю на відзив на позовну заяву.

На думку відповідача, обрахування позивачем загального обсягу наданих послуг з водопостачання та водовідведення за квітень, травень та червень 2021 року в обсязі 1 727, 77 м3 водопостачання та відповідно водовідведення, виходячи з норми споживання помноженої на загальну кількість мешканців будинку - 258 чоловік, є прямим порушенням положень п. 2 ч. 2 ст. 9 Закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», що свідчить про незаконність та безпідставність заявленої позивачем вимоги.

Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

У зв`язку з введенням на території України воєнного стану та екстреними відключеннями світла, зокрема й у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду, справу №916/3933/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал на рішення Господарського суду Одеської області від 14.07.2022 було розглянуто Південно-західним апеляційним господарським судом у розумний строк, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 01.11.2000 року між ЖБК Приморський-8 та КП Одесводоканал укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 4089/1, до якого в подальшому вносились відповідні зміни.

Рішенням сесії Одеської міської ради № 2038-XXIV від 17.12.2003 та договору оренди цілісного майнового комплексу, КП Одесводоканал реорганізовано шляхом приєднання до товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс (далі Позивач, ТОВ Інфокс).

ТОВ Інфокс є правонаступником всіх прав та зобов`язань КП Одесводоканал (п. 1.5 договору оренди), що підтверджується п. 1.1 його Статуту. Для здійснення господарсько-виробничої діяльності по експлуатації цілісного майнового комплексу водопровідно-каналізаційного господарства була створена філія „Інфоксводоканал, що діє на підставі Положення про філію.

Згідно з п. 1.1 договору ТОВ Інфокс надає послуги з подачі питної води та прийому стічних вод на об`єкти відповідача.

Пункт 1.2 договору передбачає обов`язок відповідача своєчасно сплачувати надані йому послуги водопостачання та водовідведення.

29.01.2010 року між сторонами укладено додаткову угоду №291/1. Так, у відповідності з п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди №291/1 від 29.01.2010 сторони обов`язуються керуватися Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу від 27.06.2008 №190, Законом України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення, Законом України Про житлово-комунальні послуги та іншими нормативними актами, прийнятими у встановленому порядку.

Згідно з п. 2.3.8 договору в редакції додаткової угоди №291/1 від 29.01.2010 року відповідач зобов`язується надавати щомісячно, за встановленою формою, з 19 по передостанній робочий день місяця у письмовому вигляді відомості про водоспоживання своїх об`єктів. При їх ненаданні в зазначений строк (не більше 2-х місяців) позивач проводить розрахунок послуг водопостачання-водовідведення за середньодобовою витратою за попередні 2 розрахункових місяці.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3 договору встановлено, що облік спожитої води здійснюється за показниками приладів обліку води, встановлених на об`єктах відповідача. Оплата послуг водопостачання та водовідведення проводиться щомісячно до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Оплата здійснюється за тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Відповідно до п. 3.4 договору, рахунки на оплату платежів (дебетові повідомлення) направляються споживачу через банківські установи згідно банківським реквізитам, вказаним споживачем при підписанні даного договору.

Пунктом 3.5 договору визначено, що при відсутності у споживача поточного рахунку в банку, рахунок в його адресу направляється поштою.

Пунктом 3.7 договору в редакції додаткової угоди №291/1 від 29.01.2010 передбачено, що обсяг скинутих відповідачем в каналізацію стічних вод застосовується рівно спожитому обсягу води, або встановлюється приборами обліку стоків.

Відповідно п. 5.3 договору в редакції додаткової угоди №291/1 від 29.01.2010 року встановлено, що він діє з моменту укладання до 31.12.2015 в частині надання послуг водопостачання та водовідведення. Договір вважається продовженим на наступні 5 років, якщо за місяць до його закінчення сторони не дійдуть згоди внести зміни або припинити його дію. З огляду на те, що жодної домовленості між сторонами про припинення дії договору в обумовлені ним терміни не було, тому вказаний договір є діючим та таким, який підлягає виконанню.

На виконання умов договору, позивачем було виставлено відповідача рахунки за оплату послуг з водокористування та водовідведення за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2021, зокрема на підставі наданих відповідачем звітів про водокористування.

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції позивач зазначав, що відповідач у порушення умов укладеного договору заборгованість за водокористування та водовідведення сплатив лише частково. При цьому, як зазначено позивачем, у зв`язку з відсутність комерційного засобу обліку води на об`єкті відповідача, розрахунок послуг за квітень, травень, червень 2021 здійснений за нормою водоспоживання розрахованою за зазначеною відповідачем кількістю мешканців, а за інший період за показаннями встановленого відповідачем комерційного засобу обліку води.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність заявлених позивачем вимог до відповідача.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1, ч. 7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір є договором надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що регулюється Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" Законом України "Про питну воду та питне водопостачання", Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995 №30 (далі - Правила №30), Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 (Правила №190).

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з: об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення водовідведення на підставі укладених ними договорів; індивідуальними і колективними споживачами житлово-комунальних послуг, визначеними Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Так за умовами п. 3.1. укладеного між сторонами договору облік спожитої води здійснюється за показниками приладів обліку води, встановлених на об`єктах абонента у відповідності до Додатків №1, 2, 3.

У разі відсутності приладу обліку води, тимчасово, до його встановлення, кількість спожитої води визначається на підставі затверджених в установленому законом порядку нормативів водоспоживання.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначений Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (далі -Правила №190).

Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (пункт 1.1. Правил №190).

Пунктом 1.3. Правил №190 встановлено, що виробник обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування із споживачем.

Згідно з п. 3.1. Правил №190 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

У відповідності до п.п. 5.1 Правил №190 облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Пунктом 5.27 Розділу V Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190, (в редакції наказу від 24.10.2012 № 541) встановлено, що в окремих випадках (сезонне водоспоживання, незначні витрати води, недоцільність встановлення засобів обліку, їх відсутність тощо) розрахунок витрат води споживачами, які не мають засобів обліку, за узгодженням з виробником виконується згідно з нормами водоспоживання, затвердженими місцевими органами виконавчої влади, - за кількістю календарних днів, протягом яких проводилося водопостачання цих споживачів.

Згідно з пунктом 4 Розділу V Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 у виключних випадках (сезонне споживання, недоцільність встановлення) за погодженням з виконавцем послуги з централізованого водопостачання / централізованого водовідведення обсяги води за розрахунковий період визначаються за нормативами питного водопостачання, затвердженими органом місцевого самоврядування в установленому порядку, за кількістю календарних днів, протягом яких проводилося водопостачання цих споживачів.

Отже, як умовами укладеного між сторонами договору, так й Правилами №190 визначено, що облік спожитої води здійснюється за показниками приладів обліку води, встановлених на об`єктах споживача, а у разі відсутності приладу обліку води, до його встановлення, кількість спожитої води визначається на підставі затверджених в установленому законом порядку нормативів водоспоживання.

Так, згідно з наданими відповідачем звітами про водоспоживання та розрахункові дані по житловим будинкам не обладнаними домовими водолічильниками по вул. Гайдара, 6 за квітень, травень та червень 2021 загальна кількість мешканців складає 258.

Відповідно до пункту 6 Додатку до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради Про внесення доповнень до рішення виконавчого комітету від 25.02.2010 № 30, для об`єктів з внутрішньоквартирним водопроводом та каналізацією, з ванними чи душовими, з центральним гарячим водопостачанням норми витрати холодної води складають 220 літрів, середньомісячні норми витрати води 6,697 куб.м.

Отже, об`єм щомісячного водоспоживання об`єкта за адресою: м.Одеса, вул. Гайдара, 6 за квітень, травень та червень 2021, тобто до встановлення відповідачеві засобу обліку води, складає 5183,31 куб.м. (258 Х 6,697 Х 3 = 5183,31 куб.м.).

Постановою НКРЕКП № 2499 від 16.12.2020 були встановлені наступні тарифи на централізоване водопостачання 16,44 грн. за 1 м.куб. з ПДВ (13,70 грн. за 1 м.куб. без ПДВ); на централізоване водовідведення - 13,584 грн. за 1 м. куб. з ПДВ (11,32 грн. за 1 м. куб. без ПДВ), а всього 30,024 грн. з ПДВ (16,44 + 13,584 = 30,024).

Відтак, сума отриманих комунальних послуг з водопостачання та водовідведення за вищевказаною адресою за квітень, травень та червень 2021 складає 155 623,69 грн (5183,31 куб.м. Х 30,024).

Щодо заявленої до стягнення суми заборгованості за період з 01.07.2021 по 01.12.2021, колегія суддів зазначає наступне.

Так, як вбачається з наявних матеріалів справи та не заперечується сторонами, 12.07.2021 відповідачеві було встановлено засіб обліку води.

Відтак, починаючи з цієї дати облік спожитої води здійснюється за показниками приладів обліку води, встановлених на об`єктах абонента.

У відповідності до наданих відповідачем звітів про водоспоживання та розрахункові дані по житловим будинкам не обладнаними домовими водолічильниками по вул. Гайдара, 6 у липні 2021 відповідачем було спожито 272 куб.м. води (попередні показники 8733, поточні 9005), у серпні 609 куб.м. (попередні показники 9005, поточні 9614), у вересні 554 куб.м. (попередні показники 9614, поточні 10165), у жовтні 644 куб.м. (попередні показники 10165, поточні 10809), у листопаді 627 куб.м. (попередні показники 10809, поточні 11436).

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги обсяги споживання відповідачем води за липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2021, які наведені у рахунках наданих позивачем, оскільки у таких рахунках вказано обсяги споживання, які не відповідають наведеним у звітах відповідача. Зокрема, у рахунку за вересень 2021 позивач вірно вказує покази лічильника, що вказані у звіті відповідача, а саме попередні показники 9614, поточні 10165. Однак, замість вірного обсягу споживання питної води у розмірі 554 куб.м., у рахунку позивача вказано обсяг споживання 1167 554 куб.м. При цьому, позивачем жодним чином не обґрунтовано такий обсяг споживання, з урахуванням того, що у вересні відповідачеві вже було встановлено засіб обліку води та останній надав відповідний звіт про обсяги водоспоживання.

Отже сума отриманих комунальних послуг з водопостачання та водовідведення у липні 2021 складає 8166,53 грн (272 Х 30,024), у серпні 2021 складає 18 284,61 грн (609 Х 30,024), у вересні 2021 складає 16 633,29 грн (554 Х 30,024), у жовтні 2021 складає 19 335,45 грн (644 Х 30,024), у листопаді 2021 складає 18 825,04 грн (627 Х 30,024).

З урахуванням наведеного, позивачем було надано відповідачеві послуги з водопостачання та водовідведення за період 01.04.2021 по 01.12.2021 на загальну суму 236 868,61 грн.

Згідно з наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями від 30.04.2021 №183 на суму 18195,44 грн, від 01.06.2021 №188 на суму 19000 грн, від 30.06.2021 №193 на суму 22972,95 грн, від 30.07.2021 №200 на суму 19549,53 грн, від 30.08.2021 №206 на суму 21842,46 грн, від 30.09.2021 №212 на суму 16550 грн, від 31.10.2021 №213 на суму 19095,26 грн, від 11.11.2021 №220 на суму 25000 грн, відповідачем загалом за період з 01.04.2021 по 01.12.2021 було сплачено 162 205,64 грн.

Наведене свідчить про те, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивача за надані послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.04.2021 по 01.12.2021 складає 74 662,97 грн (236 868,61 - 162 205,64).

Доказів погашення відповідачем такої заборгованості наявні матеріли справи не містять, а сторонами не надано.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення у загальному розмірі 74 662,97 грн, що зумовлює часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача з приводу не направлення йому скорегованого рахунку №118081/1410172 від 30.04.2021 за водопостачання за квітень 2021, оскільки за умовами укладеного між сторонами договору рахунки на оплату платежів (дебетові сповіщення) направляються абоненту через банківську установу згідно банківських реквізитів, вказаний абонентом при підписанні даного договору. За відсутності у абонента поточного рахунку в банку, рахунок на його адресу направляється по пошті (п.п. 3.4., 3.5. договору).

Так, у додаткові угоді №291/1 від 29.01.2010 до договору на послуги водопостачання та водовідведення № 4089/1 визначено реквізити відповідача, зокрема й номер рахунку у банківський установі.

Отже, у позивача був відсутній обов`язок щодо направлення скорегованого рахунку за квітень 2021 відповідачеві по пошті.

Колегія суддів також звертає увагу на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19 у відповідності до яких, за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити наданих послуги. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що у рахунках за травень та червень, отримання яких не заперечується відповідачем, вказувалась нарахована позивачем заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення за минулий період, тобто за квітень 2021. Також у названих рахунках вказано обсяг споживання води у розмірі 1727,77 куб.м., тобто так само як й в скорегованому рахунку за квітень 2021.

Отже, у разі наявності будь-яких сумнівів, заперечень, тощо з приводу нарахованого позивачем обсягу споживання води, відповідач не був позбавлений можливості звернутися із відповідними листами, запереченнями, запитами, тощо до позивача, однак, як свідчать наявні матеріли справи таких дій не вчиняв.

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання відповідача на приписи ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та те, що розрахунок водоспоживання, до моменту встановлення засобу обліку, має бути здійснений з урахуванням загального об`єму водоспоживання мешканців квартири яких обладнані засобами обліку та за нормою споживання для споживачів, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку, з огляду на таке.

За приписами ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» до встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку відповідно до вимог частини другої статті 3 цього Закону, зокрема, обсяги споживання гарячої чи питної води визначаються за показаннями вузлів розподільного обліку, а у разі їх відсутності - за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування. Загальний обсяг споживання гарячої або питної води у такій будівлі визначається як сума обсягу, визначеного за допомогою вузлів розподільного обліку та розрахункового обсягу, визначеного за нормою споживання для споживачів, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.

Статтею 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначено, що розподільний облік комунальних послуг (далі - розподільний облік) - визначення за допомогою вузла розподільного обліку (приладу - розподілювача теплової енергії) та/або за встановленими правилами (методиками) у передбачених цим Законом випадках кількісних показників отриманої споживачем комунальної послуги, на підставі яких здійснюється розподіл показань вузла комерційного обліку між споживачами в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.

Вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" власники (співвласники) приміщень у будівлі, в якій окремі приміщення є самостійними об`єктами нерухомого майна, у разі приєднання такого будинку (будівлі) до зовнішніх інженерних мереж або обладнання такого будинку (будівлі) системою автономного теплопостачання, автономного гарячого водопостачання, автономного водопостачання зобов`язані забезпечити оснащення належних їм приміщень вузлами розподільного обліку відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води, крім випадків, передбачених частинами п`ятою - сьомою цієї статті.

Таким чином, прилади обліку води, що забезпечують індивідуальний облік споживання води в квартирі багатоквартирного будинку, в розумінні Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" виконують функції вузлів розподільного обліку.

Процедура прийняття на абонентський облік вузлів комерційного обліку та вузлів розподільного обліку теплової енергії та водопостачання відбувається у відповідності до Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік, який затверджено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 270 від 12 жовтня 2018 року (далі-Порядок).

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку вузол розподільного обліку / прилад - розподілювач теплової енергії, встановлений у приміщенні будівлі, приймається на абонентський облік виконавцем відповідної комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, яка здійснює розподіл обсягів комунальних послуг між споживачами протягом 14 календарних днів з дня надходження відповідного звернення від власника (співвласників) будівлі (для приміщення у будівлі, яке не є самостійним об`єктом нерухомого майна) або власника відповідного приміщення (якщо окреме приміщення у будівлі є самостійним об`єктом нерухомого майна).

Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Порядку власник приміщення у будівлі, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна, власник будівлі, в якій окреме приміщення не є самостійним об`єктом нерухомого майна, подає виконавцю відповідної комунальної послуги або визначеній власником (співвласниками) будівлі іншій особі, яка здійснює розподіл між споживачами обсягів комунальних послуг, письмову заяву в довільній формі про прийняття вузла розподільного обліку (приладу - розподілювача теплової енергії) на абонентський облік.

Виконавець відповідної комунальної послуги або визначена власником (співвласниками) інша особа, яка здійснює розподіл обсягів комунальних послуг між споживачами, протягом 5 календарних днів з дня отримання повідомлення призначає дату і час огляду й опломбування вузла обліку та повідомляє про них власнику приміщення, будівлі або його представнику (п. 3 розділу ІІІ Порядку).

Згідно з п. 5 розділу ІІІ Порядку огляд і опломбування вузла розподільного обліку (приладу - розподілювача теплової енергії) проводяться представником виконавця відповідної комунальної послуги, іншої особи, яка здійснює розподіл обсягів комунальної послуги між споживачами, у присутності власника (співвласників) окремого приміщення/будівлі (для приміщень, які не є самостійними об`єктами нерухомого майна) або його представника.

У разі відсутності порушень вимог частини першої статті 4 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» представник виконавця відповідної комунальної послуги, визначеної власником (співвласниками) іншої особи, яка здійснює розподіл обсягів комунальних послуг між споживачами, виконує опломбування вузла розподільного обліку (його засобу вимірювальної техніки, запірної арматури), приладу - розподілювача теплової енергії та запірної арматури на опалювальному приладі, на якому прилад-розподілювач встановлено, та складає акт про прийняття вузла розподільного обліку / приладу - розподілювача теплової енергії на абонентський облік відповідно до додатка 2 до цього Порядку (п. 7 розділу ІІІ Порядку).

Опломбування вузла розподільного обліку (його засобу вимірювальної техніки, запірної арматури) / приладу - розподілювача теплової енергії та запірної арматури опалювального приладу, на якому встановлено прилад - розподілювач теплової енергії, здійснюється пломбами виконавця відповідної комунальної послуги, визначеної власником (співвласниками) іншої особи, яка здійснює розподіл обсягів комунальних послуг між споживачами.

Дата опломбування та початкові показання приладів обліку вузла розподільного обліку (приладу - розподілювача теплової енергії) зазначаються в акті про прийняття вузла розподільного обліку / приладу - розподілювача теплової енергії на абонентський облік.

Акт про прийняття вузла розподільного обліку / приладу - розподілювача теплової енергії на абонентський облік складається у двох примірниках та підписується представником виконавця відповідної комунальної послуги або визначеної власником (співвласниками) будівлі іншої особи, яка здійснює розподіл обсягів комунальної послуги між споживачами, та присутнім власником (співвласниками) будівлі, приміщення чи його (їх) представником. Власник (співвласники) будівлі, приміщення або його (їх) представник мають право додати до акта свої письмові зауваження, про що робиться відмітка в акті.

Один примірник акта з додатками до нього (за їх наявності) залишається у виконавця відповідної комунальної послуги або визначеної власником (співвласниками) будівлі іншої особи, яка здійснює розподіл обсягів комунальної послуги між споживачами, а другий примірник надається присутньому власнику (співвласникам) будівлі, приміщення чи його (їх) представнику, в разі відсутності представника під час огляду й опломбування - надсилається йому засобами поштового зв`язку.

Згідно з п. 10 розділу ІІІ Порядку з дати складання акта про прийняття вузла розподільного обліку (приладу - розподілювача теплової енергії) на абонентський облік такий вузол (прилад - розподілювач теплової енергії) є прийнятим виконавцем відповідної комунальної послуги (визначеною власником (співвласниками) будівлі іншою особою, яка здійснює розподіл обсягів комунальної послуги між споживачами) на абонентський облік, а показання його засобів вимірювальної техніки є обов`язковими для визначення обсягів спожитої комунальної послуги та розрахунків за неї.

Отже, аналіз вищенаведеного свідчить про те, що фізична особа-споживач має право встановити прилад індивідуального обліку споживання води та має надати виконавцю послуг можливість для його пломбування/розпломбування, оскільки така послуга надається виконавцем з метою обліку обсягів спожитої води.

Однак, в наявних матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані, докази на підтвердження встановлення виконавцем відповідної комунальної послуги, у даному випадку ТОВ Інфокс в особі філії Інфоксводоканал, індивідуальних вузлів розподільчого обліку, їх опломбування, тощо споживачам (мешканцям) будинку за адресою вул. Гайдара, 6, зокрема Акти про прийняття вузлів розподільного обліку на абонентський облік позивачем.

З огляду на таке, колегія суддів погоджується із доводами апелянта з приводу того, що мешканці будинку за адресою вул. Гайдара, 6, які мають квартирні засоби обліку води, не знаходяться на абонентському обліку позивача та споживачем послуг з водопостачання та водовідведення за договором є саме відповідач.

Відтак, у суду відсутні підстави для здійснення розрахунку обсягу споживання води за правилами наведеними у ст. 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Колегія суддів також вважає помилковими посилання, як суду першої інстанції, так й відповідача на обсяги споживання води за минулі періоди, зокрема січень, лютий та березень 2021, оскільки у даному випадку позивач звернувся із позовними вимогами про стягнення заборгованості за інший період, а саме з 01.04.2021 по 01.12.2021, про що зокрема вказано у прохальній частині позовної заяви та розрахунку суми боргу, що був наданий разом із позовною заявою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції з приводу відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позову частково.

У відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи прийняття судом апеляційної інстанції рішення про задоволення апеляційної скарги, судові витрати понесені скаржником у суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 14.07.2022 по справі №916/3933/21 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Приморський-8 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 74 662,97 грн.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Приморський-8 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал 1836,20 грн судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу Приморський-8 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інфокс в особі філії Інфоксводоканал 2754,30 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постави складено та підписано 29.03.2023.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Принцевська Н.М.