Рішення

від 15.07.2022 по справі 137/345/22

ЛІТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 137/345/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2022 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гопкіна П.В.,

за участю секретаря Іванової І.О.,

сторін у справі:

позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Лівчук Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Літин в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального закладу «Центр культури і дозвілля» Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області, третя особа Комісія з реорганізації сектору культури, молоді та спорту Літинської районної державної адміністрації Вінницької області про стягнення доплати за вислугу та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

29.04.2022 позивачка звернулась до Літинського районного суду Вінницької області із вказаним позовом мотивуючи його тим, що з 01.07.1999 по 31.01.2001 вона працювала в комунальному закладі «Літинський районний будинок культури» на посаді акомпаніатора, з 01.02.2001 працювала в комунальному закладі «Літинський районний будинок культури на посаді методиста.

12.03.2021 назву вищевказаного закладу змінено на «Комунальний заклад «Центр культури і дозвілля Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області».

30.06.2021 позивачку було звільнено з роботи за угодою сторін.

Позивачка зазначає, що відповідач не здійснював виплату заробітної плати (доплати за вислугу років) за період з 01.07.2019 по 31.12.2020 у розмірі 30 відсотків, що є порушенням чинного законодавства про оплату праці.

Позивач 10.03.2021 звернулася із заявою до відповідача про проведення перерахунку заробітної плати (доплати за вислугу років) за період зі 01.07.2019 по 31.12.2020 та просила виплатити недораховані кошти. Однак відповідач проігнорував дану заяву позивача та не здійснив відповідних виплат по час звернення до суду із позовом.

За наведених обставин просила стягнути з відповідача доплату за вислугу років в розмірі 5870,34 грн. та середній заробіток за час затримки у розмірі 90812,80 грн.

13.06.2022 залучено у якості третьої особи «Комісію з реорганізації сектору культури, молоді та спорту Літинської районної державної адміністрації Вінницької області» (23000, вул. Соборна, 3, смт. Літин Вінницького району Вінницької області) (а.с. 85).

03.06.2022 представником відповідача, за підписом в.о. директора КЗ «Центр Культури та дозвілля» Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області Чернявською Ю. подано відзив (а.с. 36-39) котрим відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та повністю не визнає їх оскільки вони є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають до задоволення. Зауважують, що внаслідок припинення трудового договору із відповідачкою проведено відповідні розрахунки. При реорганізації сектору культури, молоді та спорту Літинської районної державної адміністрації було виявлено, що ОСОБА_1 не нараховано доплату за вислугу років, у розмірі 5870,34 грн. за період з 01.07.2019 по 31.12.2020. Позивачка дізнавшись про дану заборгованість, після звільнення, мала б звернутись із відповідним зверненням до комісії з реорганізації Сектору культури, молоді та спорту Літинської районної державної адміністрації про вирішення даного питання. Дана юридична особа на даний час не реорганізована, реорганізаційна комісія діюча. За час роботи позивачки у Комунальному закладі «Центр культури і дозвілля» Літинської селищної ради усі встановлені законодавством виплати були здійснені в повному обсязі. Просили відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала та просила його задовольнити з огляду на те, що вона працювала і при звільненні їй не було виплачено доплату за вислугу років та середній заробіток за весь час затримки розрахунків при звільненні.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову.

Представник третьої особи ОСОБА_4 у судових дебатах не висловила своєї позиції що розгляду справи по суті. Вважає, що комісія з реорганізації сектору культури, молоді та спорту Літинської районної державної адміністрації Вінницької області не має відношення до справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши докази в їх сукупності та надавши їм оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до запису № 6 з трудової книжки серії НОМЕР_1 виданої, на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 8) позивачку 30.06.2021 звільнено з посади провідного методиста за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП.

Відповідно заяви від 10.03.2021 адресованої Директорові Літинського РБК ОСОБА_5 позивачка просить провести перерахунок її заробітної плати (доплати за вислугу років, яка є обов`язковою) за період з 01.07.2019 по 31.12.2020 та виплатити недораховані кошти.

Рішенням Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області за № 202 від 12.03.2021 (а.с. 14-15) змінено власника (засновника) комунального закладу «ЛІТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ БУДИНОК КУЛЬТУРИ» ( код ЄДРПОУ 05463302) Літинського району Вінницької області шляхом виключення зі складу засновників Літинської районної ради ( код ЄДРПОУ 21728987) та включення Літинської селищної ради ( код ЄДРПОУ 04325963) до складу засновників. Змінено найменування «Комунальний заклад «ЛІТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ БУДИНОК КУЛЬТУРИ» на «Комунальний заклад «Центр культури і дозвілля» Літинської селищної ради» Вінницького району Вінницької області.

Довідкою Централізованої бухгалтерії сектору культури, молоді та спорту Літинської районної державної адміністрації Вінницької області за № 15 від 16.03.2021 (а.с. 16) зазначається, що за перерахунком надбавки за вислугу років за липень-грудень 2019 року та січень-грудень 2020 року загальна сума коштів, які повинні бути виплачені працівнику становить 5870,34 грн.

Формою ОК-5 із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування зазначаються відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , за періоди що наявні в Реєстрі застрахованих осіб з 1999 року до 2021 року.

Рішенням Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області за № 58 від 23.12.2020 (а.с. 40) прийнято до комунальної власності Літинської селищної територіальної громади цілісні майнові комплекси закладів охорони здоров`я та соціального обслуговування.

Розпорядженням Літинської районної державної адміністрації Вінницької області за № 01 від 16.01.2021 (а.с. 44) припинено шляхом приєднання до Вінницької районної державної адміністрації Сектор культури, молоді та спорту Літинської районної державної адміністрації.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.1ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з ч.1ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Позивач у позовній заяві зазначає, що середній заробіток за один день становить 436,60 грн.. Також позивач вважає, що кількість робочих днів затримки розрахунків при звільнені з 01.07.2021 по 27.04.2022 становить 208 днів. Відтак обгрунтовує суму 90 812, 80 грн., як середній заробіток за весь час затримки розрахунків при звільненні.

Із вказаними обрахунками суд не погоджується, адже 26 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), в якій відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням №6-113цс16. ВП Верховного Суду прийшла до висновку, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Тому ВП Верховного Суду зазначила, що ці критерії можуть визначатися судом під час розгляду конкретної справи з урахуванням установлених у ній обставин.

На думку ВП Верховного Суду, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Вказують також про те, що непоодинокими є випадки, коли працівник за наявності спору з роботодавцем щодо розміру належних при звільненні незначних сум тривалий час не звертається до суду, а у позовній заяві зазначає мінімальну суму простроченої роботодавцем заборгованості, яку, на думку позивача, суд точно стягне у повному обсязі. Проте метою таких дій працівника є не стягнення заборгованості з роботодавця, а стягнення з нього у повному обсязі відшкодування в розмірі середнього заробітку, тобто без будь-якого зменшення розміру останнього.

Саме виходячи із природи такого відшкодування передбаченої ст. 117 КЗпП, суд орієнтовно (враховуючи вищевказану позицію ВП Верховного Суду), оцінює розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Враховуючи те, що позивач тривалий час не зверталась до суду, з дотриманням принципу пропорційності, справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця, суд вважає за необхідне орієнтовно визначити період затримки розрахунків при звільненні з 01.07.2021 по 31.12.2021, що становить 129 робочих днів.

До вказаного висновку суд прийшов з огляду на те, що позивачка вже зверталася із аналогічним позовом до Літинського районного суду Вінницької області 17.01.2022 (справа № 137/71/22) та 03.03.2022 позов залишено без розгляду на підставі ч. 5 ст.223 ЦПК України.

Суд не погоджується із наданими позивачкою розрахунками середньої заробітної плати.

Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України, «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», за N 100 від 08.02.1995, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно відомостей Пенсійного фонду (а.с. 19) ОСОБА_1 нараховано заробітну плату за травень та червень місяць у розмірі 14 016,95 (10106,61 грн. + 3710,34 грн.).

Таким чином середня заробітна плата за вказаний період становить 14 016,95 грн. ? 39 робочих днів = 359,40 грн. за робочий день.

Оскільки період розрахунків з дати звільнення до кінця 2021 року становить 129 робочих днів, а заробітна плата за один робочий день складає 359,40 грн, відтак з відповідача на користь позивачки слід стягнути 45 103,21 грн. (359,40 х 129= 45 103,21) у якості середнього заробітку за час затримки.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 5 870,34 грн. доплати за вислугу років та середній заробіток за час затримки 45 103,21 грн.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з платіжного доручення про сплату судового збору, розмір судових витрат, понесених позивачем, складає 992,40 грн. (а.с. 23), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути суму судових витрат по сплаті судового збору, пропорційну до розміру задоволених позовних вимог (позовні вимоги підлягають задоволенню на: 50973,55 грн. * 100% : 96687,14 грн. ціни позову = 52,72 %), тобто 52,72 % від суми сплаченого судового збору 52,72 % * 992,40 грн:/100% = грн), що складає 523,20грн.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 2, 76-80, 141, 209, 259, 263-268, 274 ЦПК України, враховуючи правову позицію викладену у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із Комунального закладу «Центр культури і дозвілля» Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області (вул. Соборна, 3, смт. Літин Вінницького району Вінницької області, код ЄДРПОУ 05463302) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (жительки АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 20.12.1999 Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області): 5 870,34 грн. доплати за вислугу років, середній заробіток за час затримки 45 103,21 грн. та 523,20 грн. у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя : Гопкін П. В.