Постанова

від 06.10.2022 по справі 137/345/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 137/345/22

Провадження № 22-ц/801/1572/2022

Категорія: 80

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гопкін П. В.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2022 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Войтка Ю. Б.,

суддів Міхасішина І. В., Стадника І. М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Комунальний заклад «Центр культури і дозвілля» Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області,

третя особа Комісія з реорганізації сектору культури, молоді та спорту Літинської районної державної адміністрації Вінницької області,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу Комунального закладу «Центр культури і дозвілля» Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 15 липня 2022 року,ухвалене підголовуванням суддіГопкіна П.В.в залі суду в смт. Літин Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження,

у цивільній справі № 137/345/22 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Центр культури і дозвілля» Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області, третя особа Комісія з реорганізації сектору культури, молоді та спорту Літинської районної державної адміністрації Вінницької області про стягнення доплати за вислугу та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Літинського районного суду Вінницької області із вказаним позовом мотивуючи його тим, що з 01.07.1999 по 31.01.2001 працювала в Комунальному закладі «Літинський районний будинок культури» на посаді акомпаніатора, а з 01.02.2001 працювала в комунальному закладі «Літинський районний будинок культури на посаді методиста. 12.03.2021 назву вищевказаного закладу змінено на «Комунальний заклад «Центр культури і дозвілля Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області». 30.06.2021 ОСОБА_1 було звільнено з роботи за угодою сторін.

Зазначає, що відповідач не здійснював виплату заробітної плати (доплати за вислугу років) за період з 01.07.2019 по 31.12.2020 у розмірі 30 відсотків, що є порушенням чинного законодавства про оплату праці. Позивач 10.03.2021 звернулася із заявою до відповідача про проведення перерахунку заробітної плати (доплати за вислугу років) за період зі 01.07.2019 по 31.12.2020 та просила виплатити недораховані кошти. Однак відповідач проігнорував дану заяву позивача та не здійснив відповідних виплат по час звернення до суду із позовом.

Просила стягнути з відповідача доплату за вислугу років в розмірі 5 870,34 грн. та середній заробіток за час затримки у розмірі 90 812,80 грн.

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 15 липня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального закладу «Центр культури і дозвілля» Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області на користь ОСОБА_1 5 870,34 грн. доплати за вислугу років, середній заробіток за час затримки 45 103,21 грн. та 523,20 грн. у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення районного суду мотивовано тим, що оскільки при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, з відповідача підлягає стягненню 5 870,34 грн. доплати за вислугу років.

Проте суд першої інстанції не погодився із наданими позивачкою розрахунками середньої заробітної плати відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України, «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» за N 100 від 08.02.1995, а також періодом часу затримки виплати нарахованої доплати. При цьому суд, враховуючи, що позивач тривалий час не зверталась до суду, з дотриманням принципу пропорційності, справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця, вважав за необхідне орієнтовно визначити період затримки розрахунків при звільненні з 01.07.2021 по 31.12.2021, що становить 129 робочих днів.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить переглянути рішення суду в частині незадоволених позовних вимог та прийняти по справі нове рішення по суті позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки 90 812,80 грн.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що вважає рішення суду таким, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, судом при постановленні рішення допущені грубі порушення вимог чинного законодавства. Судом не враховано, що позивача було звільнено з роботи 30.06.2021 і по даний час роботодавець не виплатив заробітну плату та всі належні суми при звільненні, що передбачає виплату працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Суд безпідставно взяв для розрахунку середнього заробітку виплати за травень та червень 2021 року, оскільки в червні відбулося звільнення.

КЗ «Центр культури і дозвілля» Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області в апеляційній скарзі просить суд скасувати рішення суду в частині виплати середнього заробітку за час затримки виплати з 45103,21 грн. на 2886,61 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Працівник при звільненні може звернутися із заявою до суду у тримісячний строк. У відсотках невиплачена сума складає 6,4%, а тому справедлива та розумна сума середнього заробітку на час затримки становить 2 886,61 грн.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Апеляційний суд перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов наступних висновків.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.

Судом було встановлено, що відповідно до запису № 6 з трудової книжки серії НОМЕР_1 виданої, на ім`я ОСОБА_2 (а. с. 8) позивачку 30.06.2021 звільнено з посади провідного методиста за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП.

Відповідно заяви від 10.03.2021 адресованої Директорові Літинського РБК ОСОБА_3 позивачка просить провести перерахунок її заробітної плати (доплати за вислугу років, яка є обов`язковою) за період з 01.07.2019 по 31.12.2020 та виплатити недораховані кошти.

Рішенням Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області за № 202 від 12.03.2021 (а .с. 14-15) змінено власника (засновника) комунального закладу «ЛІТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ БУДИНОК КУЛЬТУРИ» (код ЄДРПОУ 05463302) Літинського району Вінницької області шляхом виключення зі складу засновників Літинської районної ради ( код ЄДРПОУ 21728987) та включення Літинської селищної ради (код ЄДРПОУ 04325963) до складу засновників. Змінено найменування «Комунальний заклад «ЛІТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ БУДИНОК КУЛЬТУРИ» на «Комунальний заклад «Центр культури і дозвілля» Літинської селищної ради» Вінницького району Вінницької області.

Довідкою Централізованої бухгалтерії сектору культури, молоді та спорту Літинської районної державної адміністрації Вінницької області за № 15 від 16.03.2021 (а. с. 16) зазначається, що за перерахунком надбавки за вислугу років за липень-грудень 2019 року та січень-грудень 2020 року загальна сума коштів, які повинні бути виплачені працівнику становить 5 870,34 грн.

Формою ОК-5 із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування зазначаються відомості про застраховану особу ОСОБА_2 , за періоди що наявні в Реєстрі застрахованих осіб з 1999 року до 2021 року.

Рішенням Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області за № 58 від 23.12.2020 (а. с. 40) прийнято до комунальної власності Літинської селищної територіальної громади цілісні майнові комплекси закладів охорони здоров`я та соціального обслуговування.

Розпорядженням Літинської районної державної адміністрації Вінницької області за № 01 від 16.01.2021 (а. с. 44) припинено шляхом приєднання до Вінницької районної державної адміністрації Сектор культури, молоді та спорту Літинської районної державної адміністрації.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що «належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Аналогічні висновки викладені у постановах ВС від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 15 травня 2019 року у справі № 554/10058/17 (провадження № 14-20цс19).

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Централізованою бухгалтерією сектору культури, молоді та спорту Літинської районної державної адміністрації Вінницької області 16.03.2021 методисту Літинського районного будинку культури Єреховській О. В. видано довідку про загальну суму коштів, яка повинна бути виплачена працівникові установи за 2019-2020 роки. Довідка видана головою комісії з реорганізації сектору Тетяною Лівчук (а. с. 16).

Згідно розпорядження № 01 від 16.01.2021 Літинської районної державної адміністрації (а. с. 44-45), Сектор культури, молоді та спорту Літинської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02226725) припиняється шляхом приєднання до Вінницької районної державної адміністрації.

Згідно даних щодо юридичної особи «СЕКТОР КУЛЬТУРИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ ЛІТИНСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ» станом на 05.10.2022 юридична особа перебуває у статусі припинення.

Відповідно до Положення про сектор культури, молоді та спорту, а саме п. 15 Положення (а. с. 111 117), Сектор є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, власні бланки.

У правових висновках, що містяться у постанові ВС від 02.04.2021 у справі №34/16, зазначено наступне:

При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва право попереднику, незалежно від їх виявлення на той момент.

Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності.

В Постанові Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 296/443/16-ц (провадження № 61-16634сво19) зазначено, що держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом (ч. 2 ст. 167 ЦК України).

На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ст. 82 ЦК України).

Згідно з частинами 1 і 5 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 107 цього Кодексу після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

У статтях 104 і 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню до правовідносин, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.

У частинітретій статті12,частинах першій,п`ятій,шостій статті81ЦПК Українивизначено,що кожнасторона повиннадовести тіобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у відзиві на позовну заяву представник відповідача вказувала на те, що КЗ «Центр культури і дозвілля» не є правонаступником Сектору культури, молоді та спорту Літинської районної державної адміністрації, комісія з реорганізації якої на даний час є діючою.

Дані про ненараховану доплату за вислугу років за період 01.07.2019 по 31.12.2020 було виявлено при реорганізації Сектору культури, молоді та спорту Літинської районної державної адміністрації і така інформація не була направлена до відділу освіти, культури, молоді та спорту Літинської селищної ради.

Суд першої інстанції, у порушення вимог частини четвертої статті 2, статті 51 ЦПК України зазначене вище не врахував та дійшов неправильного висновку стосовно того, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи та не визначився зі складом осіб, які повинні брати участь у справі.

Враховуючи те, що позов у цій справі пред`явлений до неналежного відповідача, судове рішення необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач не позбавлений права на звернення до суду першої інстанції з відповідними позовними вимогами до належного відповідача.

Оскільки пред`явлення позову до неналежного складу відповідачів є самостійною і достатньою підставою для відмови у його задоволені, колегія суддів не надає оцінку іншим доводам апеляційної скарги.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 376 ЦПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Комунального закладу «Центр культури і дозвілля» Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області задовольнити частково.

Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 15 липня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального закладу «Центр культури і дозвілля» Літинської селищної ради Вінницького району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Коміся з реорганізації сектору культури, молоді та спорту Літинської районної державної адміністрації Вінницької області, про стягнення доплати за вислугу та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, не підлягає.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді: І. В. Міхасішин

І. М. Стадник