Ухвала

від 08.07.2022 по справі п/320/1293/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову у закритті провадження в адміністративній справі

08 липня 2022 року м. Київ П/320/1293/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р. розглянувши у у порядку письмового провадження клопотання про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, Ірпінської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання нечинними та скасування містобудівних умов та обмежень, повідомлення про початок виконання будівельних робіт,

в с т а н о в и в:

У провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради Київської області (далі Відповідач-1, ІМР), Виконавчого комітету Київської області (далі- Відповідач-2), Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області (далі Відповідач-3) третя особа ОСОБА_2 в якому вона просить:

- визнати нечинним та скасувати містобудівні умови та обмеження №061-09-2019 від 19.09.2019 об`єкта будівництва «Будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 », видані відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради;

- визнати нечинним та скасувати повідомлення про початок виконання будівельних робіт №КС 061192701778 об`єкта будівництва «Будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 »;

- в порядку судового контролю зобов`язати Ірпінську міську раду Київської області та Виконавчий комітет Ірпінської міської ради подати у місячний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання постанови суду.

Під час розгляду даної справи третьою особою ОСОБА_2 27.04.2021 заявлено клопотання щодо закриття провадження у справі (аналогічне за змістом клопотання третьою особою було подано також 13.05.2021) на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України (далі - Клопотання).

Клопотання обґрунтоване тим, що, на думку третьої особи, видача акту індивідуальної дії ОСОБА_2 не породжує прав чи обов`язків для позивачки, адже остання не є, ані власником земельних ділянок, так і об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачкою не наведено у чому саме полягає порушення її прав чи інтересів, тому задоволення позову лише з формальних підстав суперечитиме принципам пропорційності та розсудливості.

У зв`язку з цим третя особа просить закрити провадження у справі №320/1293/20 на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що у задоволенні Клопотання слід відмовити виходячи з наступного.

Ключовим питанням при вирішенні даного Клопотання є те, чи має право на звернення до суду із позовом про оскарження містобудівних умови та обмеження №061-09-2019 від 19.09.2019 об`єкта будівництва «Будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 », виданих відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради, а також повідомлення про початок виконання будівельних робіт №КС 061192701778 об`єкта будівництва «Будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 » як актів індивідуальної дії, особа (якій його не адресовано і прав та обов`язків якої він не стосується) у порядку адміністративного судочинства.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зокрема у Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.97 зазначено, що ч.1 ст. 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.

Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

Таким чином, положення ч.1 ст. 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.

У пункті 3.1 Рішення Конституційного Суду України від 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010 зазначено, що з набранням чинності КАС України 1 вересня 2005 року всі публічно-правові спори, у яких хоча б однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, віднесені до підсудності адміністративних судів (частини перша, друга статті 2, пункти 1, 2, 7 частини першої статті 3 КАС України)

Згідно із ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі п. 7 ч.1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 ч.1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди мають виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на розгляд до адміністративного суду спір, який виник між конкретними суб`єктами відносно їх прав та обов`язків в конкретних публічно-правових відносинах, в яких один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб`єктів.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За приписами ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Частиною третьою статті 9 КАС України передбачено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, саме позивач у позовній заяві визначає порушене право та спосіб його захисту.

Зі змісту позовної заяви, а також Заяви про уточнення позовних вимог вбачається, що на думку позивачки Відповідачі по справі допустили порушення Законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про будівельні норми» та державних будівельних норм при видачі містобудівних умов та обмежень під час реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт №КС061192701778 об`єкта будівництва «Будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 » чим порушуються її права на безпечне середовище для здоров`я та життєдіяльності.

Суд погоджується із доводами позивачки щодо наявності у неї екологічного інтересу у цій справі при оскаржені спірних містобудівних умов і обмежень та декларації про початок будівельних робіт, з огляду на те, що саме в кварталі садибної забудови, де і мешкає ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт зареєстрованого Відповідачем-1 в особі інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради здійснюється будівництво багатоквартирного житлового будинку.

Статтею 50 Конституції України встановлено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Екологічні інтереси населення також можуть захищатися у судовому порядку на підставі ч.7 ст. 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів ст. 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Орхуська конвенція ратифікована Законом України № 832-XIV від 06.07.1999, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.

Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

Водночас відповідно до Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері довкілля незалежно від того, належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості у процесі ухвалення рішень, гарантованих Орхуською конвенцією, чи ні [(згідно із Настановами щодо впровадження Орхуської конвенції (ООН, 2000 рік)]. Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.

Приписи нормативно-правових актів усіх рівнів щодо принципів, правил, вимог, обов`язків різноманітних суб`єктів, що стосуються утримання диких тварин, на усіх правових титулах (в усіх формах власності чи користування), в неволі чи в напіввільних умовах, є "національним законодавством, що стосується навколишнього середовища" у значенні п.3 ст.9 Орхуської конвенції. Порушення приписів цих нормативно-правових актів може бути предметом судового оскарження відповідно до статті 9 Орхуської конвенції.

З огляду на важливість реального захисту довкілля, неприпустимим є обмежене тлумачення чинного законодавства України, частиною якого є Орхуська конвенція, стосовно права на звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу у сфері гарантування екологічної безпеки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, що знайшло своє відображення у постанові №420/2719/20 від 02.11.2021.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачка у цій справі має право на звернення до адміністративного суду з даним позовом у порядку передбаченому КАС України, оскільки звернулася за захистом своїх екологічних прав та інтересів і такий захист перебуває у сфері контролю саме адміністративних судів.

За таких обставин суд вважає покликання третьої особи ОСОБА_2 на п.8 ч.1 ст.238 КАС України, як на підставу закриття провадження у справі №320/1293/20, необґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 2-4, 9, 19, 122, 123, 205, 238, 243, 248 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання третьої особи ОСОБА_2 щодо закриття провадження у справі №320/1293/20 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя Щавінський В.Р.