Постанова

від 09.11.2022 по справі п/320/1293/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № П/320/1293/20 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Сорочка Є.О.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, Ірпінської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання нечинними та скасування містобудівних умов та обмежень, повідомлення про початок виконання будівельних робіт, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Ірпінської міської ради Київської області, Виконавчого комітету Київської області, третя особа - ОСОБА_2 , в якому просила:

- визнати нечинними та скасувати містобудівні умови та обмеження № 0161-09-2019 від 19.09.2019 об`єкта будівництва «Будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 », видані відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради (далі - МОУ № 0161-09-2019);

- визнати нечинним та скасувати повідомлення про початок виконання будівельних робіт № КС 061192701778 об`єкта будівництва «Будівництво житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 » (далі - Повідомлення № КС 061192701778);

- в порядку судового контролю зобов`язати Ірпінську міську раду Київської області та Виконавчий комітет Ірпінської міської ради подати у місячний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання постанови суду.

Обґрунтовуючи свої вимоги (враховуючи заяву про уточнення позовних вимог від 17.06.2021) позивач зазначила, що відповідачі порушили Закони України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про будівельні норми» та державні будівельні норми при видачі містобудівних умов та обмежень та під час реєстрації Повідомлення № КС 061192701778. Видача МОУ № 0161-09-2019 та реєстрація Повідомлення № КС 061192701778 без дотримання державних будівельних норм та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) порушує її права на безпечне середовище для здоров`я та життєдіяльності. Відповідно до вказаних містобудівних умов та обмежень за адресою АДРЕСА_1 , передбачено «Будівництво житлового будинку»; гранично допустима висота будинку 23 метри; максимальний допустимий відсоток забудови земельної ділянки 45%; максимально допустима щільність населення в межах житлової забудови 330 осіб на га. При цьому, необхідною і обов`язковою умовою проектування та будівництва, як зазначено в п. 5 МОУ, є дотримання схеми планувальних обмежень Генерального плану міста Ірпінь та ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій». Позивач наголосила на тому, що ВК ІМР було видано ОСОБА_2 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, які не відповідають плану зонування та Генеральному плану міста Ірпеня. Наголошено на тому, що згідно ч. 7 ст.29 Закону № 3038-VI, відомості про надані містобудівні умови та обмеження підлягають внесенню до Реєстру містобудівних умов та обмежень, який веде відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури. Однак, станом на дату подання позовної заяви, Реєстр містобудівних умов та обмежень, який мав би вести відділ містобудування та архітектури ВК ІМР відсутній. Тобто, МОУ № 0161-09-2019 не відповідають законодавству, а тому, видані із порушенням законодавства, зокрема ст. 29 Закону № 3038-VI, та мають бути скасовані. В оновленому Генеральному плані міста Ірпінь затвердженого Рішенням ІМР № 4574-62-VІ від 19.12.2018 вказано, що оновлення розроблені відповідно до вимог ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування та забудова територій». При цьому, пункт 3.19, пункт 3.57, пункт 3.56, пункт 6.1.31 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», які діють на даний час, а також пункт 3.19, пункт 3.57, пункт 3.56, пункт 6.1.31 ДБН Б.2.2-12:2018, які діяли на момент видачі містобудівних умов є ідентичними. Згідно вказаних ДБН розміщення багатоквартирних (секційних) будинків в кварталах садибної забудови не допускається. Пояснила, що Інспекцією листом № 2401/3 від 24.01.2020 повідомлено, що в ході перевірки встановлено, що ОСОБА_2 подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт, щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), де техніко економічні показники не відповідають проектній документації, а саме житлова площа у повідомленні вказана 1303,5 м2, за проектом - 683,04 м2. Отже, ОСОБА_2 наведено недостовірні дані у повідомленні про початок виконання будівельних робіт чим порушено ст. 34, 36, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності. У зв`язку з цим, позивач вважає, що МОУ № 0161-09-2019 були видані з порушенням Законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про будівельні норми» та державних будівельних норм. Також, на її думку, не відповідає державним будівельним нормам та Закону № 3038-VI і Повідомлення № КС 061192701778.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.10.2022.

Розгляд апеляційної скарги 26.10.2022 відкладено на 09.11.2022, у зв`язку із необхідністю отримання доказів належного повідомлення учасників справи про дату та час розгляду апеляційної скарги.

14.10.2022, під № 44763 до суду від представника третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу.

14.10.2022, під № 44766 до суду від Ірпінської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу.

09.11.2022, під № 49505 від апелянта надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі позивача та її представника.

Сторони у судове засідання 09.11.2022 не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 , у відповідності до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 16.08.2019 укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , є землекористувачем земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 : 3210900000:01:075:0077 (площею 0,1 га); 3210900000:01:075:0134 (площею 0,0614 га).

Власником даних земельних ділянок є ОСОБА_3 , право власності якої на вказані земельні ділянки підтверджується: витягом з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку на земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:075:0077 площею 0,1 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адреса: АДРЕСА_1 ; витягом з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку на земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:075:0134 площею 0,0614 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка),за адреса: АДРЕСА_1 ; договором міни об`єктів нерухомості від 23.05.2019 (нотаріально посвідчений за № 2500 приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нельзіним М.С.).

Відповідно до п. п. 1.2 п. 1 Договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 16.08.2019, метою надання в користування земельних ділянок є здійснення землекористувачем будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи наявність права на користування вищезазначеними земельними ділянками та виступаючи замовником будівництва у відповідності до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 16.08.2019, ОСОБА_2 було подано до відділу містобудування та архітектури ВК ІМР заяву та пакет документів на отримання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, наказом відділу містобудування та архітектури ВК ІМР №211 від 19.09.2019, видано ОСОБА_2 МОУ № 0161-09-2019. Відповідно до вказаних містобудівних умов та обмежень, за адресою АДРЕСА_1 , передбачено «Будівництво житлового будинку»; гранично допустима висота будинку 23 метри; максимальний допустимий відсоток забудови земельної ділянки 45%; максимально допустима щільність населення в межах житлової забудови 330 осіб на га. При цьому, необхідною і обов`язковою умовою проектування та будівництва, як зазначено в п. 5 містобудівних умов та обмежень об`єкта будівництва «Будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 » від 19.09.2019 № 0161-09-2019, є дотримання схеми планувальних обмежень Генерального плану міста Ірпінь та ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій».

На підставі виданих МОУ № 0161-09-2019, розроблено ФОП ОСОБА_4 та затверджено замовником (позивачем) проектну документацію.

У подальшому, 27.09.2019, Інспекцією зареєстровано повідомлення № КС 061192701778 про початок будівельних робіт.

Отже, будівництво ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється на підставі договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 16.08.2019, який зареєстрований у відповідності до норм чинного законодавства, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

14.07.2020 ВК ІМР прийнято рішення № 95/8 «Про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , наданих гр. ОСОБА_2 ».

Вищевказаним рішенням скасовано МОУ № 0161-09-2019 та наказ відділу містобудування та архітектури ІМР №211 від 19.09.2019 про затвердження МОУ № 061-09-2019.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 оскаржив його до Київського окружного адміністративного суду.

За результатами розгляду вказаного позову, 12.07.2021 Київським окружним адміністративним судом винесено рішення у справі № 320/5782/21, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено та визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 95/8 «Про скасування містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , наданих гр. ОСОБА_2 ».

За результатами апеляційного перегляду вказаної справи, 07.12.2021 Шостим апеляційним адміністративним судом у справі № 320/5782/21 апеляційну скаргу Ірпінської міської ради Київської області, залишено без задоволення а рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 без змін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що МОУ № 0161-09-2019, не відповідають містобудівній документації затвердженій на місцевому рівні, а саме плану зонування та Генеральному плану міста Ірпеня, що і зумовило на звернення до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з наступного:

- відповідач мав право відмовити у видачі містобудівних умов та обмежень лише у разі неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні;

- позивачка не надала доказів на обґрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення на її права, свободи чи інтереси. При цьому, вона не є власником земельної ділянки чи об`єкту нерухомості по АДРЕСА_2 ;

- оскільки, оскаржуване рішення безпосередньо не зачіпає прав та інтересів позивачки та відсутні докази того, що воно породжує для неї настання будь-яких юридичних наслідків та впливає на його права та обов`язки, то не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу шляхом визнання протиправним та скасування МОУ № 0161-09-2019 та Повідомлення про КС № 061192701778;

- посилання позивачки на необхідність застосування під час здійснення будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2 на ДБН Б.2.2-12:2019 є хибним, адже, ДБН Б.2.2-12:2019 прийняті 01.10.2019, а містобудівні умови надано ОСОБА_2 19.09.2019;

- на момент винесення рішення по суті в даній адміністративній справі, оскаржувані позивачкою МОУ № 0161-09-2019, є нечинними;

- з дати реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації декларація про початок здійснення будівельних робіт вичерпала свою дію об`єкт, є об`єктом закінченого будівництва введеного в експлуатацію.

Натомість, апелянт (позивач) вважає вказані висновки помилковими та необґрунтованими, позаяк, судом не було враховано, що необхідною та обов`язковою умовою проектування та будівництва, є дотримання вимог законодавства та схеми планувальних обмежень Генерального плану міста Ірпінь та ДБН Б.2.2-12:2018. Суд першої інстанції не врахував, що видачею відповідачем третій особі містобудівних умов та обмежень, порушуються права поозивача на безпечне середовище для здоров`я та життєдіяльності.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає натсупне.

Так, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (надалі по тексту також - Закон № 3038-VI), визначені правові та організаційні основи містобудівної діяльності, забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 17 Закону № 3038-VI, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

У силу змісту частин 1 та 2 статті 18 Закону № 3038-VI, план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 Закону № 3038, детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

При цьому, статтею 26 Закону № 3038-VI, визначений порядок забудови територій, зокрема, забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 29 Закону № 3038-VI, основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

За приписами частини 2 статті 29 Закону № 3038-VІ, фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва. Містобудівні умови, обмеження та технічні умови для проектування об`єктів будівництва в рамках здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, можуть надаватися приватному партнеру, концесіонеру на підставі документа, що засвідчує право користування земельною ділянкою, виданого підприємству, установі, організації, що є балансоутримувачем майна, що передається у концесію, за умови, що така земельна ділянка (або її частина) відповідно до положень договору необхідна для здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії.

Згідно з вимогами частини 3 цієї ж статті, містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру. Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва. Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним. Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Відповідно до норм вимог ч. 4 ст. 29 Закону № 3038-VІ, підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Тож, з наведеного слідує, що відповідач, як уповноважений орган, мав право відмовити заінтересованій особі у видачі містобудівних умов та обмежень лише у разі неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції, було досліджено, що відповідно до витягів з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності земельні ділянки кадастрові номери 3210900000:01:075:0077 та 3210900000:01:075:0134 належать на праві власності ОСОБА_3 та перебувають у користуванні ОСОБА_2 на підставі договору про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) від 16.08.2019.

За виданими МОУ № 0161-09-2019, встановлено гранично допустиму висотність будинку 23,0 метри, максимально допустимий відсоток забудови земельних ділянок - 45%, максимально допустима щільність населення - 330 осіб на 1 га. Згідно з планом зонування території (зонінг) міста Ірпінь, затвердженого рішенням сорок п`ятої сесії шостого скликання Ірпінської міської ради № 3260-45-VІ від 27.06.2013 «Про затвердження плану зонування території (зонінг) міста Ірпінь», земельні ділянки 3210900000:01:075:0077 та 3210900000:01:075:0134 відносяться до земель житлової та громадської забудови, зона житлової забудови Ж-1, яка призначена для розташування житлових будинків до чотирьох поверхів. Під час розроблення проекту будівництва була врахована висотність, зональність території та щільність населення.

Відповідно до норм ч. ч. 2 та 5 ст. 32 Закону № 3038-VІ, клас наслідків визначається відповідно до вимог будівельних норм і правил, затверджених згідно із законодавством. До незначних наслідків (СС1) не можуть бути віднесені зокрема житлові будинки понад чотири поверхи. Одним з видів використання, дозволених для зазначеної категорії земель, є їх використання для будівництва і обслуговування житлового будинку до чотирьох поверхів. Даний вид використання було самостійно визначено користувачем земельної ділянки.

Отже, визначення виду використання земельних ділянок здійснено користувачем самостійно в межах категорії земельної ділянки та відповідає її цільовому призначення, з огляду на що, за даних обставин, наміри забудови земельних ділянок відповідають цільовому та функціональному призначенню земельної ділянки, положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, а саме, Генеральному плану міста Ірпінь та Плану зонування території (зонінгу) міста Ірпінь, а підстави для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень у відповідача були відсутні.

Як правильно зауважив суд першої інсатнції, ОСОБА_1 не обґрунтовує порушення містобудівних умов та обмежень будь-якими іншими доводами, окрім як невідповідностю намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівній документації на місцевому рівні. Позивачка, оскаржуючи містобудівні умови та обмеження, видані Відділом містобудування та архітектури ІМР, фактично не обґрунтувала та не довела яким чином видача зазначених містобудівних умов та обмежень порушує його права та інтереси.

Колегія суддів наголошує на тому, що з огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень. Для визначення інтересу, як об`єкта судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес, як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві. Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб`єктивного права; пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві або скарзі особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним), тобто, належить конкретній особі - позивачу або скаржнику; порушений суб`єктом владних повноважень.

Тож, судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто, впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов`язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

З огляду на вказане, суд першої інсатнції влучно зазначив, що містобудівні умови та обмеження за своєю юридичною суттю є актом індивідуальної дії, який стосується конкретних осіб у сфері публічно-правових відносин та породжує конкретні адміністративно-правові відносини, обумовлені цим актом, за даних обставин між ОСОБА_2 , як суб`єктом містобудування, та відповідачем, як спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури, за умови, що позивач не надала доказів на обґрунтування негативного впливу оскаржуваного рішення на її права, свободи чи інтереси. При цьому, важливим є також і те, що вона не є власником земельної ділянки чи об`єкту нерухомості по АДРЕСА_2 .

Отже, враховуючи те, що оскаржуване рішення безпосередньо не зачіпає прав та інтересів позивачки та відсутні докази того, що воно породжує для неї настання будь-яких юридичних наслідків та впливає на його права та обов`язки, то не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу шляхом визнання протиправним та скасування МОУ №0161-09-2019 та Повідомлення про КС № 061192701778.

Лише загальні посилання на можливі порушення екологічних прав, не призводить до виникнення у особи законного інтересу на звернення до суду.

Судом першої інстанції було встановлено, що у житловому кварталі, згідно з планом зонування території (зонінг) м. Ірпінь, затвердженим рішенням Ірпінскої міської ради від 27.06.2013 «Про затвердження плану зонування території (зонінг) міста Ірпінь», територія житлового кварталу, обмеженого АДРЕСА_1 на момент звернення позивача до суду, зведені та введені в експлуатацію багатоквартирні житлові будинки, зокрема: п`ятиповерховий житловий будинок розташований по АДРЕСА_3 ; п`ятиповерховий житловий будинок розташований по АДРЕСА_4 .

Щодо визначення які саме державні будівельні норми (ДБН) мали застосовуватись при видачі оскаржуваних МОУ №0161-09-2019, слід зазначає наступне.

Закон України «Про будівельні норми» від 05.11.2009 № 1704-VI регулює відносини у сфері нормування у будівництві та визначає правові та організаційні засади розроблення, погодження, затвердження, реєстрації і застосування будівельних норм. Частина 1 статті 1 вказаного закону визначає, що державні будівельні норми - нормативний акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва.

Відповідно до частини 1 статті 10 вказаного Закону, розроблення, затвердження, внесення змін до державних будівельних норм та визнання їх такими, що втратили чинність, здійснюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва № 826/13433/18 від 27.08.2018 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Старонаводницький парк" про забезпечення адміністративного позову задоволено. Вжито заходи забезпечення адміністративного позову. Зупинено дію Наказу № 100 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження ДБН Б.2.2-12:2018 "Планування і забудова територій"» яким затверджено ДБН Б.2.2-12:2018 "Планування і забудова територій", а державні будівельні норми відповідно до вказаного наказу мали б набрати чинності з 01.09.2018.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2018 залишено без змін. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду № 826/13433/18 від 19.08.2021 касаційну скаргу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018 у справі № 826/13433/18 - скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Старонаводницький парк" про забезпечення позову відмовлено.

Також у вказаній справі, під час розгляду позовних вимог по суті, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду № 826/13433/18 від 13.06.2018 апеляційну скаргу Мінрегіону задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2018 скасовано. Адміністративний позов ПАТ "Фірма Хмельницькбуд задоволено. Визнано протиправним та нечинним Наказ №100 Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження ДБН Б.2.2-12:2018 "Планування і забудова територій"».

Отже, на момент видачі (19.09.2019) оспорюваних містобудівних умов існували рішення судів, відповідно до яких прийняті на заміну ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» були визнані протиправними та не чинними.

При цьому, відповідно до п. 2 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 104 від 26.04.26.04.2019 «Про затвердження ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» набирають чинності з першого числа місяця, що настає через 90 днів з дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні Міністерства «Інформаційний бюлетень Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України».

Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №104 від 26.04.2019 опубліковано в Інформаційному бюлетені Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (№ 6 2019) 27.06.2019. Таким чином, ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» введені в дію з 01.10.2019.

За таких обставин, посилання позивача на необхідність застосування під час здійснення будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2 на ДБН Б.2.2-12:2019 є хибним. Адже, ДБН Б.2.2-12:2019 прийняті 01.10.2019, а містобудівні умови надано ОСОБА_2 19.09.2019.

З матеріалів справи вбачається, що при розробці проектної документації ОСОБА_2 керувався ДБН 360-92**, так як ДБН Б.2.2-12:2018 втратив свою чинність на підставі вищевказаних судових рішень.

У відповідності до ДБН 360-92** забудова не повинна перевищувати 4 - х поверхів, відсоток забудови не повинен перевищувати 45%. В свою чергу слід врахувати, що (площа земельних ділянок із кадастровими номерами: 3210900000:01:075:0077 та 3210900000:01:075:0134 становить - 0,1614 м2, площа забудови 650 м2, що становить відповідно 40,27% (обмеження встановлені містобудівними умовами становить 45%)). Забудова складається із чотирьох поверхів та техпідпілля.

20.01.2020 посадовою особою Інспекції державного архітектурного будівельного контролю ІМР здійснено виїзд на об`єкт будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2 . В ході перевірки встановлено, що виконуються будівельні роботи з будівництва нового саме житлового 4-х поверхового будинку.

Також, на момент винесення судом першої інстанції рішення по справі, житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 (розташований на земельних ділянках 3210900000:01:075:0077 та 3210900000:01:075:0134) був збудований 25.05.2022. У подальшому, 08.06.2022 він був введений в експлуатацію, що підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 08.06.2022, тому, колегія суддів висновує, що на момент винесення рішення в даній справі, оскаржувані позивачкою МОУ №0161-09-2019 є нечинними.

Щодо оскаржуваного Повідомлення № КС 061192701778, варто зауважити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону № 3038-VI, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I - III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Згідно приписів ч. 5 ст. 39 Закону № 3038-VI, датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

За змістом ч. 9 ст. 39 Закону № 3038-VI, зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката (ч. 10 ст. 39 Закону №3038-VI).

Тож, реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт, є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, в даному випадку, вчинення ОСОБА_2 дій щодо реалізації наданого йому цією декларацією права на проведення будівельних робіт, а з моменту реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, з якою пов`язується закінчення будівництва об`єкта містобудування, декларація про початок виконання будівельних робіт вичерпала свою дію. Колегія суддів наголошує на тому, що з дати реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації декларація про початок здійснення будівельних робіт вичерпала свою дію, об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , є об`єктом закінченого будівництва введеного в експлуатацію, тому, позовні вимоги в цій частині також є необґрунтованими та правомірно відхилені судом першої інсатнції при вирішенні спору.

Тож, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

У цілому, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Є.О. Сорочко

Я.М. Василенко