Ухвала

від 19.07.2022 по справі 640/19093/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 липня 2022 року

м. Київ

справа № 640/19093/19

адміністративне провадження № К/990/18016/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 травня 2022 року у справі №640/19093/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Ленд» до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Ленд" звернулося до суду з позовною заявою, в якій просило суд:

- визнати протиправними дій Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві щодо повернення ТОВ "Мега Ленд" наказу Господарського суду міста Києва від 12 липня 2019 року на примусове виконання рішення у справі № 910/506/18 без виконання;

- зобов`язати Державну казначейську службу України та Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві виконати рішення Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2018 року у справі № 910/506/18 та виданий на його підставі наказ Господарського суду міста Києва від 12 липня 2018 року на примусове виконання рішення у справі № 910/506/18.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено:

- визнано дії Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Мега Ленд" наказу Господарського суду міста Києва від 12 липня 2019 року на примусове виконання рішення у справі № 910/506/18 без виконання протиправними;

- зобов`язано Державну казначейську службу України та Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві виконати рішення Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2018 року у справі № 910/506/18 та виданий на його підставі наказ Господарського суду міста Києва від 12 липня 2018 року на примусове виконання рішення у справі № 910/506/18;

- стягнуто з Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань солідарно в рівних частинах на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Ленд" понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі: 3842,00 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі: 28000,00 грн.

Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 травня 2022 року стягнуто з Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646) та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (код ЄДРПОУ 37993783) за рахунок бюджетних асигнувань солідарно в рівних частинах на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Ленд" (код ЄДРПОУ 32770030) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі: 20000 (двадцять тисяч гривень) 00 копійок.

Не погоджуючись з додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 травня 2022, начальник Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв`язку 13 липня 2022 року.

У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 травня 2022 року у справі №640/19093/19.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.

Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що як на підставу касаційного оскарження Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Одночасно з цим, скаржник покликається на те, що судом апеляційної інстанції допущено істотні помилки при застосуванні норм матеріального права та не враховано правову позицію Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, викладену у постановах Верховного Суду у справах №905/1795/18, №992/2685/19, а також висновків Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16. Проте касаційна скарга не містить обґрунтування норми матеріального права, яка неправильно застосована судами, а також не конкретизовано, які висновки судів попередніх інстанцій суперечать відповідній позиції Верховного Суду.

Варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, необхідно указати конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яка застосована судом без урахування висновку Верховного Суду.

Проте скаржник не зазначив норму права, яку суди застосували без урахування висновку Верховного Суду, а також не мотивував подібності правовідносин у цій справі та у наведених справах, що в свою чергу не є належним обґрунтуванням підстав звернення до суду касаційної інстанції, у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

З огляду на це, Суд визнає необґрунтованим посилання скаржника на наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 травня 2022 року у справі №640/19093/19.

На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 травня 2022 року у справі №640/19093/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Ленд» до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

………………………….

Н.М. Мартинюк,

Суддя Верховного Суду