Постанова

від 06.04.2021 по справі 640/19093/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19093/19 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М.,

за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Ленд" до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України та апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2020, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Ленд" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про:

- визнання протиправними дій Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві щодо повернення ТОВ "Мега Ленд" наказу Господарського суду міста Києва від 12.07.2019 на примусове виконання рішення у справі № 910/506/18 без виконання;

- зобов`язання Державну казначейську службу України та Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві виконати рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі № 910/506/18 та виданий на його підставі наказ Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 на примусове виконання рішення у справі № 910/506/18.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено.

Визнано дії Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Мега Ленд" наказу Господарського суду міста Києва від 12.07.2019 на примусове виконання рішення у справі № 910/506/18 без виконання, - протиправними.

Зобов`язано Державну казначейську службу України та Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві виконати рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі № 910/506/18 та виданий на його підставі наказ Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 на примусове виконання рішення у справі № 910/506/18.

Стягнуто з Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань солідарно в рівних частинах на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Ленд" понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 842,00 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 000,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Державною казначейською службою України та Головним управлінням Державної казначейської служби України в м. Києві подано апеляційні скарги, в яких просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, вказавши про його обґрунтованість та відповідність положенням чинного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2018 Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі №910/506/18 про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ТОВ "Мега Ленд" 3 291 364,90 грн майнової шкоди, завданої в результаті протиправних дій слідчих СВ ФР ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві.

На підставі вказаного рішення 12.07.2018 видано наказ Господарського суду міста Києва на примусове виконання рішення у справі № 910/506/18.

16.07.2018 у відповідності до вимог пунктів 3, 6 Порядку №845 позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві з заявою про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі № 910/506/18.

12.02.2019 постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 залишено без змін.

З матеріалів справи видно та підтверджується сторонами справи, що позивач неодноразово звертався до відповідача з листами щодо виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі №910/506/18 та виданого на його підставі наказу Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 на примусове виконання рішення у справі №910/506/18.

Разом з тим, дане рішення та наказ виконано не було, зокрема, відповідно до листа Державної казначейської служби України від 05.04.2019 №5-08-08/6191, Головному управлінню Державної казначейської служби України у місті Києві повернуто без виконання наказ Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 через невідповідність дати, вказаної в наказі Господарського суду міста Києва даті набрання законної сили рішення суду у даній справі - постанові Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019.

При цьому, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві листом від 19.06.2019 №14.1-8.11/4574 повернуло виконавчий документ позивача та рекомендувало звернутись до Господарського суду міста Києва для видачі наказу з вірною датою набрання законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 у справі №910/506/18 відмовлено позивачу у виправленні описки в наказі Господарського суду міста Києва від 02.07.2018, оскільки несвоєчасність подання ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві апеляційної скарги не є підставою для внесення змін до дати набрання рішенням законної сили, оскільки виконавчий документ видано з урахуванням приписів ч. 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

В даній ухвалі судом встановлено відповідність наказу Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 вимогам, які ставляться до виконавчого документа відповідно до ГПК України та Закону України "Про виконавче провадження".

Позивач звертався до відповідача щодо виконання вищевказаного наказу, однак наказ вкотре повернуто без виконання через його невідповідність даті набрання законної сили рішення суду.

У зв`язку з невиконанням рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі № 910/506/18, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вчинено усі можливі дії, направлені на відновлення його порушених прав, згідно з приписами чинного законодавства, натомість в результаті протиправних дій відповідачів, які полягають у невиконанні рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 у справі № 910/506/18, що набрало законної сили, та виданого на його підставі наказу від 12.07.2018, позивач позбавлений можливості в будь-який інший законний спосіб стягнути на свою користь заборгованість.

Натомість відповідачами не надано належних доказів обґрунтованості невиконання судового рішення, та не наведено інших шляхів можливості реалізації позивачем способу відновлення свого права та виконання судового рішення.

Доводи апеляційних скарг Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві обґрунтовані тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Так, Державною казначейською службою України зазначено у поданому на виконання ТОВ Мега Ленд наказі зазначено невірну дату набрання законної сили рішенням суду, а тому наказ правомірно повернуто стягувачу відповідно до пп. 1 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № № 845 (далі - Порядок № 845).

Також зауважено, що виконавчий документ видано на підставі рішення суду, ухваленого відповідно до ст. 1174 Цивільного кодексу України, якою передбачено право особи на відшкодування шкоди, завданої органами державної влади безпосередньо за рахунок держави, а не за рахунок державного органу.

Крім того, в апеляційній скарзі Державної казначейської служби України вказано на завищення витрат на правничу допомогу, які стягнуті на користь ТОВ Мега Ленд .

В свою чергу, Головним управлінням Державної казначейської служби України в м. Києві вказано на вжиття всіх заходів, спрямованих на виконання виконавчого документа у відповідності до Порядку № 845 та Порядку здійснення безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування кошти, заподіяної фізичним та юридичним особам, затвердженого наказом Державної казначейської служби України від 06.12.2016 № 373 (далі - Порядок № 373).

Крім того вказано, що відповідно до п. 35 Порядку № 845 саме Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам, що свідчить про правомірність дій Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві в межах спірних правовідносин.

У відзивах ТОВ Мега Ленд на апеляційні скарги зазначено про безпідставність доводів, викладених у них, позаяк вони не спростовують факт невиконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/506/18 про стягнення коштів.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду .

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах Алпатов та інші проти України , Робота та інші проти України , Варава та інші проти України , ПМП Фея та інші проти України ), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції", п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі "Immobiliare Saffi "проти Італії", заява №22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Враховуючи викладене, колегія суддів при розгляді апеляційних скарг наголошує на необхідності забезпечення належного та своєчасного виконання судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Імперативними приписами ч. 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Згідно з положеннями ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до положень частини четвертої статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 затверджено Положення про Державну казначейську службу України (далі - Положення № 215).

Держказначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів (пункт 1 Положення № 215).

Пунктом 3 Положення № 215 передбачено, що основними завданнями Держказначейства є: 1) реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів; 2) внесення на розгляд міністра фінансів України пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.

Відповідно до частини третьої пункту 4 Положення № 215 казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (частина перша статті 25 Бюджетного кодексу України).

В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 затверджено Порядок № 845.

Так, пунктом 2 Порядку № 845 передбачено, що боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

За приписами пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Так, пунктом 4 Порядку № 845 на органи Казначейства покладено обов`язок, зокрема, вживати заходи до виконання виконавчих документів.

Відповідно до підпункту 1 пункту 9 Порядку № 845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства.

Згідно з підпунктом 1 пункту 9-1 Порядку № 845 орган Казначейства повертає виконавчий документ до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав, у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до норм пункту 24 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Пунктом 6 цього ж Порядку № 845 передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

Згідно з п. 28 Порядку № 845 орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів. З дня визначення кодів класифікації видатків бюджету та рахунків орган Казначейства повідомляє боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, про здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника та не проводить платежі, крім платежів, які визначені у пункті 25 цього Порядку.

У свою чергу, відповідно до пункту 11 Порядку № 845 відкладення безспірного списання коштів здійснюється у разі: 1) призначення до розгляду органом, який видав виконавчий документ, заяви про роз`яснення рішення про стягнення коштів, встановлення або зміну порядку і способу, розстрочку та/або відстрочку його виконання чи виправлення помилки або про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 2) необхідності отримання від стягувача додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів; 3) звернення до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, щодо підтвердження їх зарахування до бюджету або встановлення залишку сум платежів, що підлягають безспірному списанню, чи узгодження реквізитів рахунків, на яких обліковуються надходження бюджету, кодів бюджетної класифікації тощо; 4) у випадках, передбачених пунктами 39, 44 і 49 цього Порядку.

Суд першої інстанції вірно вказав на відсутність обставин, які згідно з пунктом 11 Порядку № 845 свідчили б про необхідність/наявність підстав для відкладення безспірного списання коштів, що не спростовані жодними обґрунтованими доводами відповідачів ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до пункту 48 Порядку № 845 перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей за наявності відповідних бюджетних асигнувань для здійснення безспірного списання коштів. У разі відсутності таких документів та відомостей, якщо боржником є державні підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, перерахування коштів здійснюється на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Положеннями пункту 49 Порядку № 845 передбачено, що у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету, згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку, необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Колегія суддів критично оцінює посилання відповідачів на невідповідність дати, вказаної в наказі Господарського суду міста Києва даті набрання законної сили рішення суду у справі №910/506/18 - постанові Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019, позаяк суд першої інстанції обґрунтовано відхилив такі посилання, зазначивши, що станом на 29.08.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2018 залишено без змін.

Поряд з цим, колегія суддів враховує, що відповідність наказу Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 на примусове виконання рішення у справі № 910/506/18 вимогам ГПК України та Закону України "Про виконавче провадження" підтверджено ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2019, а законодавством не передбачено порядку зміни дати набрання законної сили судовим рішення у наказі про примусове виконання рішення, який видано до перегляду такого судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку, після прийняття рішення судом апеляційної інстанції за наслідками такого оскарження.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та встановивши обставини справи погоджується з твердженнями суду першої інстанції, який вказав, що в межах спірних правовідносин відповідачами не надано належних доказів обґрунтованості невиконання судового рішення, та не наведено інших шляхів можливості реалізації позивачем способу відновлення свого права та виконання судового рішення.

Судова колегія відхиляє аргументи Державної казначейської служби України стосовно того, що виконавчий документ видано на підставі рішення суду, ухваленого відповідно до ст. 1174 Цивільного кодексу України, якою передбачено право особи на відшкодування шкоди, завданої органами державної влади безпосередньо за рахунок держави, а не за рахунок державного органу, позаяк вони жодним чином не спростовують наявність у відповідача обов`язку щодо виконання судового рішення в порядку, передбачено ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" та статтями 3, 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Також безпідставні посилання Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві в апеляційній скарзі щодо вжиття всіх заходів, спрямованих на виконання виконавчого документа у відповідності до Порядку № 845 Порядку № 373, позаяк вжиті відповідачами заходи не забезпечили виконання вищевказаного рішення.

Виходячи із фактичних обставин справи та правового регулювання, суд першої інстанції вірно вказав, що відповідачами не надано належних доказів обґрунтованості невиконання судового рішення, та не наведено інших шляхів можливості реалізації позивачем способу відновлення свого права та виконання судового рішення, з чим погоджується колегія суддів.

Державною казначейською службою України зазначено про завищення витрат на правничу допомогу, проте апеляційна скарга останньої не містить жодного обґрунтованого спростування обґрунтованості суми визначених судом витрат на правничу допомогу, їх не співмірності або завищеності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін, що свідчить про безпідставність таких доводів апелянта.

В контексті викладеного вище, судова колегія погоджується з аргументами суду попередньої інстанції щодо наявності підстав для відшкодування на користь ТОВ Мега Ленд документально підтверджених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 28 000,00 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу, відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, зазначений обов`язок не виконано, та у встановленому порядку не обґрунтовано правомірність своїх дій в межах спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання апеляційних скарг зазначені вище висновки не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2020 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Ленд" до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2020 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко

Повний текст постанови виготовлено 12.04.2021