Постанова

від 18.07.2022 по справі 2-616/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-616/11 Головуючий у 1 інстанції: Пономаренко Н.В.

Провадження № 22-ц/824/4543/2022 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Верланова С.М., Матвієнко Ю.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Вороб`я Євгенія Валерійовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2021 року про залишення без розгляду скарги ОСОБА_1 на дії заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Руслана Юрійовича,-

в с т а н о в и в:

24 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю. Просив визнати протиправним та скасувати рішення заступника директора департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю., викладене у формі листа № 104015/126809-33-21/20.1 від 05.11.2021 року; скасувати заборону у користуванні майном, викладену в акті опису й арешту майна від 09 вересня 2015 року, а саме заборону у користуванні ним квартирою АДРЕСА_1 , та належить йому на праві приватної власності; призначити його зберігачем квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2021 скаргу ОСОБА_1 року залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати вказану ухвалу суду, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на порушенням норм процесуального права. Зазначає, що скарга подана ОСОБА_1 до суду з метою оскарження рішення державного виконавця про відмову в задоволенні його заяви про скасування заборони у користуванні майном та передачу майна на зберігання йому, викладеного в листі №104015/126809-33-21/20.1 від 05 листопада 2021 року. Будь-які рішення чи дії виконавця, вчинені до 05 листопада 2021 року, ОСОБА_1 не оскаржував. При цьому вказаний лист отриманий ОСОБА_1 16 листопада 2021 року, а скарга подана 24 листопада 2021 року. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку пропуском ним десятиденного строку на подання скарги, встановленого ч. 1 ст. 449 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи скаргу ОСОБА_1 на дії заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю.без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що скарга подана з пропуском десятиденного строку на оскарження рішень, дій та бездіяльності виконавця, визначеного ст. 449 ЦПК України.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Частиною 2 ст. 449 ЦПК України визначено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 126 ЦПК України).

Відповідно до вказаних норм відлік десятиденного строку для звернення до суду із скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, має починатися з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. При цьому, пов`язуючи відлік такого строку із певним рішенням, дією або обставинами, слід виходити із предмету оскарження.

Залишаючи скаргу ОСОБА_1 на дії заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю.без розгляду, суд першої інстанції зазначив, що із скарги вбачається, що 14 червня 2012 року відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрито виконавче провадження № 33052396 з примусового виконання виконавчого листа № 2-616/11, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 15.03.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» заборгованості за кредитним договором в розмірі 2 121355,74 дол. США. що еквівалентно 16 146 487,08 грн. 19 листопада 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кедою М.В. була винесена постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 09 вересня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Д.Є., в рамках виконавчого провадження № 33052396 та на підставі постанови від 19 листопада 2014 року при проведенні виконавчої дії, був складений акт опису й арешту майна, а саме квартири АДРЕСА_1 та належить боржнику на праві приватної власності. При складенні акту опису й арешту майна 09.09.2015 року, державний виконавець встановив боржнику заборону на користування та відчуження описаною квартирою та передав її на зберігання представнику стягувача ОСОБА_2 . Матеріали виконавчого провадження № 33052396 містять лист зберігача майна ОСОБА_2 від 26.02.018 №3227/4/28-1 про заміну зберігача майна у зв`язку із неможливістю подальшого виконання ним обов`язків зберігача з 07.03.2018 року та відмову від їх виконання. У своїй скарзі боржник ОСОБА_1 не вказує про свою необізнаність до жовтня 2021 року про наявне виконавче провадження згідно виконавчого листа №2-616/11, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 15.03.2012. Отже, як у зверненні до заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю., так і у вказаній скарзі, боржник у виконавчому провадженні оскаржує виконавчі дії, які вчинялись ще в 2014-2015 роках, або не вчинялись в 2018 році в межах виконавчого провадження №33052396, відкритого 14.06.2012 на підставі виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва від 15.03.2012 №2-616/11. Відповідно, про порушення вказаних у скарзі своїх прав скаржник дізнався ще в 2014-2015 роках, а щодо наявності заяви про заміну зберігача майна в 2018 році, тобто задовго до звернення із заявою від 27.10.2021 року до заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю., який, в свою чергу, надав відповідь в листі № 104015/126809-33-21/20.1 від 05.11.2021 року.

Разом з тим, як вбачається зі змісту поданої до суду скарги, ОСОБА_1 не оскаржував ані постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14 червня 2012 року про відкриття виконавчого провадження № 33052396, ані постанову державного виконавця від 19 листопада 2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ані дії державного виконавця по складанню акту опису й арешту майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , від 09 вересня 2015 року, встановлення йому заборони на користування вказаною квартирою та передачу її на зберігання представнику стягувача, чи інші рішення, дії або бездіяльність виконавця, вчинені або допущені до 05 листопада 2021 року.

У скарзі ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати рішення заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю., викладене у формі листа № 104015/126809-33-21/20.1 від 05.11.2021 року про відмову в задоволенні його заяви про скасування заборони у користуванні майном та передачу майна на зберігання йому, а також скасувати заборону у користуванні ним квартирою АДРЕСА_1 , викладену в акті опису й арешту майна від 09 вересня 2015 року, призначити його зберігачем квартири АДРЕСА_1 . Також як вбачається з матеріалів справи, заяву про скасування заборони у користуванні майном та передачу йому майна на зберігання, за якою йому було надано відповідь, оформлену вказаним листом, ОСОБА_1 мотивував не порушенням вимог Закону виконавцем при здійсненні дій щодо винесення вказаних постанов та складанні акту опису й арешту майна, а відсутністю підстав для збереження таких заходів забезпечення виконання, як заборона користування ним належною йому на праві власності квартирою та доцільністю покладення обов`язків зберігача квартири саме на нього.

Лист заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 104015/126809-33-21/20.1 від 05.11.2021 року був отриманий ОСОБА_1 16 листопада 2021 року, а скарга подана до суду 24 листопада 2021 року.

З урахуванням викладеного, у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати пропущеним скаржником ОСОБА_1 встановлений ч. 1 ст. 449 ЦПК України десятиденний строк на подання даної скарги,.

Відповідно, ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2021 року про залишення скарги без розгляду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Вороб`я Євгенія Валерійовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 06 грудня 2021 року скасувати, а справу за скаргою ОСОБА_1 на дії заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Руслана Юрійовича, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Верланов С.М.

Матвієнко Ю.О.