Ухвала

від 01.07.2024 по справі 2-616/11

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-616/11

Провадження № 6/761/1027/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Мальцева Д.А.,

секретаря судового засідання - Панчоха Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про здійснення процесуального правонаступництва позивача та зміну у виконавчому провадженні сторони (стягувача) її правонаступником,-

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м. Києва звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» із заявою про здійснення процесуального правонаступництва позивача та зміну у виконавчому провадженні сторони (стягувача) її правонаступником.

Подану заяву обґрунтовує тим, що 29.04.2011 року рішенням Шевченківського районного суду м.Києва у справі №2-616/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дочірній банк «Сбербанк Росії» (який в подальшому змінив назву на Акціонерне товаристово «Міжнародний резервний банк») заборгованість за кредитним договором в розмірі 2 121 355,74 долари США, що еквівалентно 16 146 487,08 грн., судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн., а всього стягнути 16 148 437,08 грн.

Виконавчі листи про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 пред`явлено до виконання у Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яким відкрито виконавче провадження за НОМЕР_1.

27.05.2024 року між Акціонерним товариством «Міжнародний резервний Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» укладено Договір № GL3N225744, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. за реєстровим №799 відповідно до п. 1 якого Банк відступив новому кредитору належні Банку, а новий кредитор набув право вимоги Банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів, зазначених у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за генеральними договорами на здійснення кредитних операцій, кредитними договорами (договорами про відкриття кредитної лінії), договорами іпотеки (іпотечними договорами), договорами поруки та договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 та Додатку №2 до цього Договору.

Таким чином, з дати відступлення права вимоги, АТ «Міжнародний Резервний Банк» перестало бути кредитором за кредитними договорами та всіма забезпечувальними договорами за ними, а ТОВ «ФК «Форінт» стало виключним та єдиним кредитором за зазначеними кредитними та забезпечувальними договорами.

На підставі викладеного, представник заявника звернувся до суду із зазначеною заявою.

31.05.2024 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позову передані на розгляд судді Мальцева Д.О.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про дату та час засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно ч.3 ст.442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони стягувача.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.04.2011 року рішенням Шевченківського районного суду м.Києва у справі №2-616/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дочірній банк «Сбербанк Росії» (який в подальшому змінив назву на Акціонерне товаристово «Міжнародний резервний банк») заборгованість за кредитним договором в розмірі 2 121 355,74 долари США, що еквівалентно 16 146 487,08 грн., судовий збір в сумі 1700 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн., а всього стягнути 16 148 437,08 грн.

Виконавчі листи про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 пред`явлено до виконання у Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яким відкрито виконавче провадження за НОМЕР_1.

27.05.2024 року між Акціонерним товариством «Міжнародний резервний Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» укладено Договір № GL3N225744, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. за реєстровим №799 відповідно до п. 1 якого Банк відступив новому кредитору належні Банку, а новий кредитор набув право вимоги Банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів, зазначених у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за генеральними договорами на здійснення кредитних операцій, кредитними договорами (договорами про відкриття кредитної лінії), договорами іпотеки (іпотечними договорами), договорами поруки та договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 та Додатку №2 до цього Договору.

Пунктом 2 Договору сторони погодили, що Новий кредитор в день настання Відкладальної обставини відповідно до пункту 18-1 цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 5 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку № 2 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за Основними договорами, право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із Боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство Боржників, виконавчих проваджень щодо Боржників, в тому числі щодо майна Боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із Боржниками, договорами з арбітражними керуючими Боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів Боржників, тощо. Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку № 2 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основні договорів.

Відповідно до п. 18-1 Договору сторони домовились, що цей Договір укладається з відкладальною обставиною (в розумінні частини першої статті 212 Цивільного кодексу України) та набуває чинності (є укладеним) та породжує права й обов`язки у Сторін виключно після настання сукупності наступних обставин (далі та вище за текстом - Відкладальна обставина): підписання цього Договору Сторонами та укладення Новим кредитором договорів купівлі-продажу (договорів відступлення прав вимоги) щодо усього майна та майнових прав/прав вимоги, які входять до складу пулу відповідно до протоколу електронного аукціону, переможцем якого став Новий кредитор, №GFD001-UA-20240321-35537, сформованого 28.03.2024.

Взаємні права та обов`язки Сторін за цим Договором виникають з моменту настання Відкладальної обставини. Права вимоги переходять від Банка до Нового кредитора після настання Відкладальної обставини.

При цьому, датою набуття чинності (моментом укладення) цим (цього) Договором (Договору) буде вважатися дата укладення Новим кредитором останнього з договорів купівлі-продажу (договорів відступлення прав вимоги) майна/майнових прав/прав вимоги, які входять до складу пулу відповідно до протоколу електронного аукціону, переможцем якого став Новий кредитор, №GFD001-UA-20240321-35537, сформованого 28.03.2024.

На виконання умов Договору ТОВ «ФК «Форінт» здійснило розрахунок за придбані право вимоги у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №12588147 від 10.04.2024.

Також 27.05.2024 р. ТОВ «ФК «Форінт» було укладено Договір №GL3№225744 p. з АТ «Мегабанк», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Малим О.С. за реєстровим №801 та Договір №GL3№225744 p ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Малим О.С. за реєстровим №800, що свідчить про настання відкладальної обставини за Договором.

Таким чином, ТОВ «ФК «Форінт» набуло право нового кредитора та првонаступника в рамках судової справи №2-616/11 та відкритого на виконання рішення суду виконавчого провадження НОМЕР_1 щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

У пункті 9 статті 129-1 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (частини 1 та 2 ст. 55 ЦПК України).

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини 1 та 2 ст. 442 ЦПК України). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 442 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Згідно із ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (частини 1 та 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативноправовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження (ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення (згідно із п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»). Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження.

Аналіз зазначених норм Конституції, положень цивільного закону, які регулюють зобов`язальні відносини, положень цивільного процесуального законодавства, які визначають порядок вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, а також норм ЗУ «Про виконавче провадження», в їх сукупності дає підстави вважати, що оскільки судове рішення знаходиться на стадії виконання, наявність чи відсутність відкритого виконавчого провадження не має правового значення для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до норм ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Водночас, також слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Сферою регулювання ст.6 Конвенції є також виконання судового рішення. Зокрема Європейський суд з прав людини зазначає, що п.1 ст.6 Конвенції («Право на справедливий суд») гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

В рішенні Європейського суду «Горнсбі проти Греції» від 10.03.1997 (п. 40) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «суду».

Аналізуючи досліджені по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про здійснення процесуального правонаступництва позивача та зміну у виконавчому провадженні сторони (стягувача) її правонаступником є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 431, 442 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про здійснення процесуального правонаступництва позивача та зміну у виконавчому провадженні сторони (стягувача) її правонаступником - задовольнити у повному обсязі.

Замінити первісного стягувача Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (код ЄДРПОУ 40658146, адреса: 01010, місто Київ, вул. Князів Острозьких, будинок 32/2) у виконавчому провадженні НОМЕР_1 відкритому на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29.04.2011 року у справі №2-616/11 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду

Суддя: