Ухвала

від 05.09.2024 по справі 2-616/11

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-616/11

Провадження № 6/761/1294/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року

Шевченківський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого - судді: Кондратенко О.О.

при секретарі: Лаврук Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду в м. Києві подання Міністерства юстиції України, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство ?Міжнародний резервний банк?, відділ опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право користування яким мають неповнолітні діти

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2024 року Міністерство юстиції України звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з поданням, в якому просило суд:

- надати дозвіл на реалізацію нерухомого майна: квартира АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належить боржнику ОСОБА_1 та право користування яким мають неповнолітні діти.

Подання мотивовано тим, що на виконанні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №2-616/11 від 15 березня 2012 року, виданого Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ ?Дочірній банк Сбербанку Рісії? заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 121 355, 74 доларів США, що еквівалентно 16 146 478, 08 грн.; судовий збір у розмірі 1 700, 00 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 250, 00 грн.

В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем встановлено, що боржнику належить нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належить боржнику ОСОБА_1 . Однак, в ході проведення виконавчих дій встановлено, що у вказаній квартирі, окрім боржника, зареєстровані неповнолітні діти, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На виконання п.30 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, останнім, 14 грудня 2023 року на адресу Органу опіки та піклування Шевченківської РДА було скеровано лист щодо надання дозволу на реалізацію вищезазначеного майна, в якому зареєстровані неповнолітні діти. Однак, листом від 28 грудня 2023 року Орган опіки та піклування Шевченківської РДА відмовив державному виконавцю у наданні згоди на примусову реалізацію вищезазначеної квартири.

Відповідно до ч.11 ст.441 ЦПК України, суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Державний виконавець в судове засідання не з?явився.

Суд, вивчивши матеріали подання та дослідивши надані докази, приходить до висновку, про відсутність правових підстав для задоволення подання державного виконавця, з наступних підстав.

Виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду й ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статями 6, 13 Конвенції.

Саме такий принцип застосовує ЄСПЛ у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

Процесуальні питання, пов?язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), регулюються розділом VI Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК).

Відповідно до ст.446 ЦПК України, процесуальні питання, пов?язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.

Згідно ч.1, 2, 3 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому виконавець у межах наданих йому Законом України ?Про виконавче провадження? та статтею 435 ЦПК України повноважень, у разі неможливості виконання судового рішення, не позбавлений права звертатися до суду із заявою (поданням) про зміну способу та порядку його виконання.

Крім того, обов?язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України ?Про виконавче провадження? покладено на компетентні органи, уповноважені державою на забезпечення виконання судових рішень, а не стягувача, який правомірно очікує від держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу; повноваження виконавця на звернення до суду є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 4, частина четверта статті 42 ЦПК України). Крім того, приватно-правовий інструментарій (зокрема, реєстрація місця проживання дитини) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про його стягнення.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №2-537/11 (№ 61-5415св22) від 15 лютого 2023року.

Судом встановлено, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Вовченком О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1, по виконанню виконавчого листа «2-616/11, виданого 15 березня 2012 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ ?Дочірній банк Сбербанку Росії? заборгованості за кредитним договором у розмірі 2 121 355, 74 доларів США, що еквівалентно 16 146 478, 08 грн.; судовий збір у розмірі 1 700, 00 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 250, 00 грн., а всього стягнути 16 148 437, 08 грн.

У ході проведення виконавчих дій встановлено, що при примусовому виконанні рішення суду, рухомого майна, грошових коштів на рахунках боржника, доходів боржника не виявлено.

Згідно інформаційної довідки №358027652 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб`єкта боржнику ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 .

Як вбачається із витягу з реєстру територіальної громади м. Києва, станом на 03 січня 2024 року у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані неповнолітні діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст.1 Закону України ?Про виконавче провадження?, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України ?Про виконавче провадження?, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Виконавець зобов?язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії ( ст. 18 Закону України ?Про виконавче провадження?).

Згідно ч.5 ст.48 Закону України ?Про виконавче провадження?, у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов?язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 18 Закону України ?Про охорону дитинства?, батьки або інші законні представники не мають права без дозволу органу опіки та піклування, наданого відповідно до закону, вчиняти від імені малолітньої дитини правочини, визначені частиною другою статті 177 Сімейного кодексу України. Інші права дитини на майно та порядок їх захисту встановлюються законами України.

Діти - члени сім?ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем (ч.2 ст.18 Закону України ?Про охорону дитинства?).

Статтею 12 Закону України ?Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей? визначено: держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна, об?єкта незавершеного будівництва, майбутнього об?єкта нерухомості. Зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо житлових приміщень не допускається. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав, інших прав на нерухоме майно, об?єкт не завершеного будівництва, майбутній об?єкт нерухомості та охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Порядок провадження органами опіки та піклування визначеної законом діяльності, пов`язаної із захистом майнових прав дитини, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 10ст. 177 Сімейного кодексу України).

Реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України ?Про виконавче провадження?. Заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами, зокрема, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду (п.3 розд. ІІ Порядку реалізації арештованого майна).

Крім того, пунктом 30 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2021 року №755/12052/19 дійшла висновку, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення в конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов?язань, отримання державним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов?язковим в силу самого факту застосування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дії державного виконавця та/або органу опіки та піклування. Зазначене стосується також і дій приватних виконавців. Отже, державний чи приватний виконавець повинен звернутися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право користування яким мають діти.

Тобто, на думку Великої Палати Верховного Суду державний чи приватний виконавець повинен звернутися до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію житлової нерухомості, право на користування яким мають діти.

У випадку відмови органу опіки та піклування виконавець, з метою виконання судового рішення та забезпечення дотриманням прав дітей, повинен звернутися до суду.

З наведеного вбачається, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти.

Як вбачається із листа Органу опіки та піклування Шевченківської РДА від 28 грудня 2023 року, відмовив державному виконавцю на наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , в якому зареєстровані неповнолітні діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2023 року позов АТ ?Міжнародний резервний банк? до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , законним представником якого є ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , законним представником якого є ОСОБА_7 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття із зареєстрованого місця проживання задоволено частково, ухвалено: визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2 .

В позові АТ ?Міжнародний резервний банк? про зняття із зареєстрованого місця проживання відмовлено.

Рішення суду набрало законної сили.

Вказані обставини свідчать про те, що станом на час звернення державного виконавця з вищезазначеним поданням наявні підстави для зняття неповнолітніх осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_2 .

Доказів, які б свідчило про неможливість виконання вищезазначеного рішення суду з боку державного виконавця суду надано не було, не було їх встановлено і під час розгляду клопотання.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вищезазначеного подання .

Керуючись ст.ст. 18, 258, 260, 441 ЦПК України, Законом України ?Про виконавче провадження?, суд

В И Р І Ш И В :

Подання Міністерства юстиції України, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство ?Міжнародний резервний банк?, відділ опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право користування яким мають неповнолітні діти - залишити без задоволення.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п?ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: