Рішення

від 21.07.2022 по справі 914/346/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2022 Справа № 914/346/20(914/3490/21)

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи: Приватного підприємства «Захід-Агроінвест» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Пурія Р.П., м. Львів

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з додатковою відповідальністю «В`язовець», с. В`язовець, Білогірський район, Хмельницька область

про: стягнення 430434,72 грн

у межах справи про банкрутство № 914/346/20

за заявою: Приватного підприємства «Лан-ОілТрейд», м. Львів

про: банкрутство Приватного підприємства «Захід-Агроінвест» (вул. Богданівська, буд. 15А, м. Львів, 79067, ідентифікаційний код 32865702)

Суддя Артимович В.М.,

секретар судового засідання Когут Н.Р.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/346/20(914/3490/21) за позовом ліквідатора Приватного підприємства «Захід-Агроінвест» - арбітражного керуючого Пурія Р.П. до Сільськогосподарського товариства з додатковою відповідальністю «В`язовець» про стягнення заборгованості в сумі 430434,72 грн.

Ухвалою суду від 24.11.2021 справу № 914/346/20(914/3490/21) за позовом ПП «Захід-Агроінвест» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Пурія Р.П. до Сільськогосподарського товариства з додатковою відповідальністю «В`язовець» про стягнення 430434,72 грн. прийнято до розгляду в межах провадження справи № 914/346/20 про банкрутство ПП «Захід-Агроінвест» та відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, підготовче засідання призначено на 15.12.2021.

15.12.2021 відповідачем подано на розгляд суду клопотання про продовження строку підготовчого засідання.

28.12.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

14.01.2022 на розгляд суду від відповідача надійшла заява з проханням визнати поважними причини неподання доказів у визначений строк та долучити, зазначені у вказаній заяві, докази до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 01.03.2022 задоволено заяву відповідача про продовження строку подання доказів та долучення до матеріалів справи додаткових доказів; продовжено строк подання доказів та долучено подані відповідачем додаткові докази до матеріалів справи; продовжено строк підготовчого провадження у даній справі та відкладено підготовче засідання на 11.05.2022.

01.06.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Ухвалою суду від 01.06.2022 витребувано у Сільськогосподарського товариства з додатковою відповідальністю В`язовець оригінал та засвідчену копію договору № 05/01-мс від 05.01.2016, який зобов`язано надати до 08.07.2022 (включно); закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/346/20(914/3490/21) до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 13.07.2022.

06.07.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. У клопотанні також зазначено, що у Сільськогосподарського товариства з додатковою відповідальністю В`язовець не збереглося оригіналу або засвідченої копії договору № 05/01-мс від 05.01.2016, який витребовувався ухвалою суду від 01.06.2022. У клопотанні вказано, що Сільськогосподарське товариство з додатковою відповідальністю В`язовець надало всі наявні докази на підтвердження своєї правової позиції.

На електронну адресу суду 11.07.2022 від представника Приватного підприємства «Захід-Агроінвест» надійшло клопотання про участь в судовому засіданні з розгляду справи № 914/346/20(914/3490/21), призначеному на 13.07.2022, в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 11.07.2022 задоволено клопотання представника Приватного підприємства Захід-Агроінвест Рустамової Н.Р. про участь в судовому засіданні у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, призначеному на 13.07.2022 о 09: год; постановлено судове засідання у справі № 914/346/20(914/3490/21), призначене на 13.07.2022 о 09:45 год., здійснювати в режимі відеоконференції.

12.07.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У судове засідання 13.07.2022 сторони участі уповноважених представників не забезпечили. Судове засідання 13.07.2022 у справі № 914/346/20(914/3490/21), відбулося без участі представника позивача у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, у зв`язку з технічною неможливістю.

Суд звертає увагу на те, що ухвалою суду від 11.07.2022, якою задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, попереджено сторін, що відповідно до ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Суд зазначає, що судом здійснювалось підключення представника Приватного підприємства Захід-Агроінвест Рустамової Н.Р. до відеоконференції, проте, через технічні несправності зі сторони представника позивача судове засідання 13.07.2022 відбулося без участі представника позивача.

У судовому засіданні 13.07.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

1. Описова частина рішення.

1.1. Позиція позивача.

У позові зазначено, що, діючи на підставі постанови Господарського суду Львівської області від 24.07.2020 у справі про банкрутство № 914/346/20, проаналізувавши дані бухгалтерського обліку ПП «Захід-Агроінвест», ліквідатор виявив заборгованість Сільськогосподарського товариства з додатковою відповідальністю «В`язовець» перед Приватним підприємством «Захід-Агроінвест» у розмірі 430434,72 грн. Позивач вказує, що заборгованість утворилася згідно договору № 05/01-мс від 05.01.2016.

Позивач стверджує, що на виконання вказаного договору ПП «Захід-Агроінвест» здійснило поставку відповідачу макухи соняшникової на загальну суму 567424,72 грн, що підтверджується видатковими накладними від 06.09.2018 № 439 на суму 43792,00 грн, від 07.09.2018 № 440 на суму 45570,00 грн, від 07.09.2018 № 441 на суму 47628,00 грн, від 04.01.2019 № 11 на суму 62048,16 грн, від 29.01.2019 № 68 на суму 122535,36 грн, від 01.02.2019 № 81 на суму 126958,08 грн, від 05.02.2019 № 104 на суму 118893,12 грн.

Також у позовній заяві позивач зазначає, що згідно даних бухгалтерського обліку ПП Захід-Агроінвест» відповідачем 30.10.2018 було здійснено повернення товару на суму 136990,00 грн. Таким чином, позивач стверджує, що станом на дату складання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем за договором від 05.01.2016 № 05/01-мс становить 430434,72 грн.

Ліквідатором ПП «Захід-Агроінвест» надіслано СТДВ «В`язовець» претензію від 26.05.2021 № 01-14/21-26/05-9 з проханням сплатити заборгованість в сумі 430434,72 грн. Проте, позивач стверджує, що вказана претензія залишилася без відповіді та задоволення.

Також ліквідатор ПП «Захід-Агроінвест» у позовній заяві зазначив, що в процесі інвентаризації не було виявлено в ПП «Захід-Агроінвест» примірника договору поставки від 05.01.2016 № 05/01-мс, у зв`язку з чим ліквідатором було надіслано відповідачу запит від 22.10.2021 № 01-14/21-10-10/12 про надання такого договору. Однак, станом на дату складання позовної заяви жодної відповіді від відповідача не отримано.

Позивачем подано 12.07.2022 відповідь на відзив, у якій повідомляє, що у ліквідатора ПП «Захід-Агроінвест» відсутні докази, на які покликається відповідач у своєму відзиві, тому позивач не має можливості перевірити достовірність вказаних операцій, на які звертає увагу відповідач у відзиві.

У відповіді на відзив також зазначено, що у ліквідатора відсутні будь-які документи, що підтверджують господарські операції з відповідачем, окрім видаткових накладних від 06.09.2018 № 439 на суму 43792,00 грн, від 07.09.2018 № 440 на суму 45570,00 грн, від 07.09.2018 № 441 на суму 47628,00 грн, від 04.01.2019 № 11 на суму 62048,16 грн, від 29.01.2019 № 68 на суму 122535,36 грн, від 01.02.2019 № 81 на суму 126958,08 грн, від 05.02.2019 № 104 на суму 118893,12 грн про поставку позивачем відповідачу макухи соняшникової. Та згідно з даними бухгалтерського обліку ПП «Захід-Агроінвест» вказані видаткові накладні є неоплачені. Тому просить задоволити позовні вимоги повністю.

1.2. Позиція відповідача.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Зокрема, у відзиві зазначено, що Сільськогосподарське товариство з додатковою відповідальністю «В`язовець» мало господарські відносини із Приватним підприємством «Захід-Агроінвест» згідно договорів: № 13/11-р від 13.11.2015 по реалізації сої для позивача; № 16/04-сн від 16.04.2016 по реалізації соняшнику для позивача; № 06/11-сн від 06.11.2017 по реалізації соняшнику для позивача; № 10/09-рп від 10.09.2018 по реалізації ріпаку для позивача; № 05/01-мс від 05.01.2016 по придбанню макухи соняшникової у позивача.

Відповідач у відзиві стверджує, що Сільськогосподарське товариство з додатковою відповідальністю «В`язовець» поставило протягом 2017 року для Приватного підприємства «Захід-Агроінвест» продукції на загальну суму 4650136,43 грн, а саме: соя врожаю 2016 року згідно видаткової накладної № 1 від 04.07.2017 на суму 247632,00 грн; ріпак 1 класу згідно видаткової накладної № 2 від 11.08.2017 на суму 2440403,40 грн; соняшник 3 класу врожаю 2017 року згідно видаткової накладної № 1 від 06.11.2017 на суму 1062745,18 грн та соняшник 3 класу згідно видаткової накладної № 1 від 05.12.2017 на суму 899355,85 грн, а також протягом 2018 року продукції на загальну суму 1002457,61 грн, а саме: соняшник 3 класу врожаю 2017 року згідно видаткової накладної № 6 від 16.04.2018 на суму 324069,89 грн та ріпак 1 класу згідно видаткової накладної № 6 від 10.09.2018 року на суму 678387,72 грн.

Відповідач зазначає, що позивач здійснив оплату відповідачу за поставлену сільськогосподарську продукцію у 2017 році в розмірі 3680380,02 грн та у 2018 році в розмірі 1561059,89 грн, на підтвердження чого долучено до відзиву копії платіжних доручень за 2017 та 2018 роки. Також відповідач зазначає, що враховує в якості оплати соняшниковий шрот згідно видаткових накладних № 439 від 06.09.2018 на суму 43792,00 грн, № 440 від 07.09.2018 на суму 45570,00 грн та № 441 від 07.09.2018 на суму 47628,00 грн.

Таким чином, відповідач стверджує, що станом на 31.12.2017 кредиторська заборгованість позивача перед відповідачем становила 969756,41 грн та станом на 31.12.2018 кредиторська заборговапність позивача перед відповідачем, з урахуванням заборгованості попереднього 2017 року, становила 411154,13 грн.

Відповідач у відзиві також стверджує, що жодного повернення товару, як зазначає позивач у позовній заяві, не було.

Відповідач стверджує, що між Сільськогосподарським товариством з додатковою відповідальністю «В`язовець» та Приватним підприємством «Захід-Агроінвест» погоджено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 548144,13 грн, що підтверджується актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2019, копію якого долучено до матеріалів справи. Також відповідач долучив до матеріалів справи акти звірки взаєморозрахунків, підписані та скріплені печатками обох сторін, станом на 31.12.2017, 31.12.2018 та 31.12.2019.

Отже, відповідач вказує, що згідно даних бухгалтерського обліку Сільськогосподарського товариства з додатковою відповідальністю «В`язовець» та із врахуванням домовленостей Приватного підприємства «Захід-Агроінвест» із Сільськогосподарським товариством з додатковою відповідальністю «В`язовець» щодо зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом взаємозаліку заборгованості за поставлену сільськогосподарську продукцію, реальною заборгованістю є лише 19280,59 грн. Однак, відповідач вважає, що позовна заява є безпідставною, необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на недобросовісність та подання неповної і недостовірної інформації для суду.

1.3. Заяви та клопотання сторін.

Позивачем заявлено клопотання про витребування доказів, у якому просить витребувати у Сільськогосподарського товариства з додатковою відповідальністю «В`язовець» договір № 05/01-мс від 05.01.2016.

Ухвалою суду від 01.06.2022 задоволено клопотання про витребування доказів, зобов`язано Сільськогосподарське товариство з додатковою відповідальністю В`язовець надати до 08.07.2022 (включно) оригінал та засвідчену копію договору № 05/01-мс від 05.01.2016.

06.07.2022 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання, у якому повідомляє, що у Сільськогосподарського товариства з додатковою відповідальністю «В`язовець» не збереглося оригіналу або засвідченої копії договору № 05/01-мс від 05.01.2016, який витребовувався ухвалою суду від 01.06.2022. У клопотанні вказано, що Сільськогосподарське товариство з додатковою відповідальністю В`язовець надало всі наявні докази на підтвердження своєї правової позиції.

2.Мотивувальна частина рішення:

2.1.Фактичні обставини, встановлені судом:

Приватним підприємством «Захід-Агроінвест» поставлено Сільськогосподарському товариству з додатковою відповідальністю «В`язовець» макуху соняшникову на загальну суму 567424,72 грн, що підтверджується видатковими накладними від 06.09.2018 № 439 на суму 43792,00 грн, від 07.09.2018 № 440 на суму 45570,00 грн, від 07.09.2018 № 441 на суму 47628,00 грн, від 04.01.2019 № 11 на суму 62048,16 грн, від 29.01.2019 № 68 на суму 122535,36 грн, від 01.02.2019 № 81 на суму 126958,08 грн, від 05.02.2019 № 104 на суму 118893,12 грн.

У матеріалах справи містяться надані відповідачем видаткові накладні, згідно яких Сільськогосподарським товариством з додатковою відповідальністю «В`язовець» поставлено Приватному підприємству «Захід-Агроінвест» сільськогосподарську продукцію (ріпак, соняшник, сою).

Сільськогосподарським товариством з додатковою відповідальністю «В`язовець» (сторона 1) та Приватним підприємством «Захід-Агроінвест» (сторона 2) 28.02.2019 підписано та скріплено печатками обох сторін акт зарахування зустрічних однорідних вимог, у пунктах 1, 2 якого зазначено, що сторона 1 має перед стороною 2 непогашене грошове зобов`язання у сумі 567424,72 грн. (п`ятсот шістдесят сім тисяч чотириста сорок дві грн. 72 коп.), яке виникло на підставі видаткових накладних: №439 від 06.09.2018 - 43792,00грн., №440 від 07.09.2018 - 45570,00грн., № 441 від 07.09.2018 - 47628.00грн., №11 від 04.01.2019 - 62048,16грн., № 68 від 29.01.2019 - 122535,36грн., № 81 від 01.02.2019 - 126958,08грн., № 104 від 05.02.2019 - 118893,12грн. на відвантаження стороною 2 в адресу сторони 1 ТМЦ «макуха соняшникова»; сторона 2 має перед стороною 1 непогашене грошове зобов`язання у сумі 548144,13 грн. (п`ятсот сорок вісім тисяч сто сорок чотири грн. 13 коп.), яке виникло на підставі видаткової накладної № 6 від 10.09.2018 на відвантаження стороною 1 в адресу сторони 2 ТМЦ «ріпак 1 клас».

У п. 3 акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2019 сторони визначили, що строк виконання зобов`язань, зазначених у п. 1 та п. 2 цього акта, настав.

У п. 4 вказаного акта сторони підтверджують реальність та обсяг взаємних заборгованостей, зазначених у п. 1 та п. 2 цього акта.

Відповідно до п. 5 акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2019, керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов`язаннями, зазначеними у п. 1 та п. 2 цього акта, у сумі 548144,13 грн. (п`ятсот сорок вісім тисяч сто сорок чотири грн. 13 коп), і, таким чином, з моменту підписання цього акта вважатимуть: - зобов`язання сторони 2 (п. 2) таким, що припинено у повному обсязі, заборгованості сторони 2 перед стороною 1, що визначена у п.2, немає; - зобов`язання сторони 1 (п. 1) таким, що припинено частково, залишкова заборгованість сторони 1 перед стороною 2, що визначена у п. 1, становить 19280,59 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті вісімдесят грн. 59 коп.).

Позивач просить стягнути з Сільськогосподарського товариства з додатковою відповідальністю «В`язовець» на користь Приватного підприємства «Захід-Агроінвест» 430434,72 грн. за поставлену макуху соняшникову.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 6456,53 грн. сплаченого судового збору.

2.2. Норми права, застосовані судом. Оцінка суду.

Суд, проаналізувавши матеріали та з`ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об`єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задоволити з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних від 06.09.2018 № 439 на суму 43792,00 грн, від 07.09.2018 № 440 на суму 45570,00 грн, від 07.09.2018 № 441 на суму 47628,00 грн, від 04.01.2019 № 11 на суму 62048,16 грн, від 29.01.2019 № 68 на суму 122535,36 грн, від 01.02.2019 № 81 на суму 126958,08 грн, від 05.02.2019 № 104 на суму 118893,12 грн, який прийнято відповідачем.

Слід зазначити, що позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на договір від 05.01.2016 № 05/01-мс. Однак, у матеріалах справи відсутній та сторонами не надано ні копії, ні оригіналу такого договору. Водночас, суд зазначає, що відповідачем не заперечується факт укладення вказаного договору та факт поставки товару згідно накладних з посиланням на договір поставки від 05.01.2016 № 05/01-мс.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), мотивує, зокрема, врахування групи доказів.

У ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів).

У ч. 1 ст. 19 та ч.ч. 1, 2 ст. 67 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання вправі без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству, зокрема, шляхом укладення договорів, що опосередковують відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами у всіх сферах господарської діяльності; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Отже, господарське зобов`язання, яке виникло на підставі договору, укладеного між суб`єктами господарювання, має бути спрямоване на досягнення економічного результату для його сторін, тобто мати реальний характер та опосередковувати рух капіталів, товарів, робіт чи послуг, що є об`єктами відповідної господарської операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Слід зазначити, що сторонами не надано та в матеріалах справи відсутні докази заперечень зі сторони відповідача щодо кількості, якості, асортименту та комплектності поставленого товару.

Зі змісту частин 3, 8 ст. 19 Господарського кодексу України вбачається, що обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Аналіз приписів статей 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» дозволяє зробити висновок про те, що бухгалтерський облік ведеться підприємством з метою надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; на даних бухгалтерського обліку ґрунтується податкова звітність підприємства. Бухгалтерському обліку підлягають господарській операції - дії (події), що викликають зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а також їх результати, що полягають у реальній зміні майнового стану суб`єкта господарювання. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складаються під час їх здійснення, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення господарських операцій.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (Заява N 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Вирішуючи питання щодо наявних у справі доказів, господарський суд враховує інститут допустимості засобів доказування (ст. 76 ГПК України), згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до принципу належності доказів (ст. 76 ГПК України), господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи.

Мета судового дослідження доказів полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення юридичних фактів , що мали місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд відбирає для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню.

Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 29.01.2019 у справі №911/916/15, від 29.08.2018 у справі №911/1111/15, від 05.06.2018 у справі №911/915/15 та від 18.04.2018 у справі №911/917/15.

Доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця. Висновок про таке зроблено Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі №804/15389/15.

Відповідно до п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» від 3.07.2014 (остаточне 17.11.2014): «Більше того, принцип справедливості, закріплений у ст.6 конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах «Проніна проти України», п.25, від 18.07.2006 та «Нечипорук і Йонкало проти України», п.280, від 21.04.2011)».

Отже, позивачем на підтвердження поставки відповідачу товару на загальну суму 567424,72 грн надано видаткові накладні від 06.09.2018 № 439 на суму 43792,00 грн, від 07.09.2018 № 440 на суму 45570,00 грн, від 07.09.2018 № 441 на суму 47628,00 грн, від 04.01.2019 № 11 на суму 62048,16 грн, від 29.01.2019 № 68 на суму 122535,36 грн, від 01.02.2019 № 81 на суму 126958,08 грн, від 05.02.2019 № 104 на суму 118893,12 грн, які скріплені підписами та печатками обох сторін.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не заперечується факт поставки товару згідно вказаних видаткових накладних.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України закріплено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Позивач стверджує, що згідно даних бухгалтерського обліку ПП Захід-Агроінвест» відповідачем 30.10.2018 було здійснено повернення товару на суму 136990,00 грн.

Однак, суд зазначає, що відповідачем заперечується факт повернення товару на суму 136990,00 грн.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивачем не надано та в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту повернення товару на суму 136990,00 грн згідно видаткових накладних, якими обґрунтовано позовні вимоги.

Водночас, слід зазначити, що 28.02.2019 Сільськогосподарським товариством з додатковою відповідальністю «В`язовець» (сторона 1) та Приватним підприємством «Захід-Агроінвест» (сторона 2) підписано та скріплено печатками обох сторін акт зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно до п. 5 вказаного акта зарахування зустрічних однорідних вимог сторони, керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов`язаннями, зазначеними у п. 1 та п. 2 цього акта, у сумі 548144,13 грн. (п`ятсот сорок вісім тисяч сто сорок чотири грн. 13 коп), і, таким чином, з моменту підписання цього акта вважатимуть: - зобов`язання сторони 2 (п. 2) таким, що припинено у повному обсязі, заборгованості сторони 2 перед стороною 1, що визначена у п.2, немає; - зобов`язання сторони 1 (п. 1) таким, що припинено частково, залишкова заборгованість сторони 1 перед стороною 2, що визначена у п. 1, становить 19280,59 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті вісімдесят грн. 59 коп.).

У п. 3 акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2019 сторони визначили, що строк виконання зобов`язань, зазначених у п. 1 та п. 2 цього акта, настав. У п. 4 вказаного акта сторони підтверджують реальність та обсяг взаємних заборгованостей.

Припинення зобов`язання зарахуванням є однією з підстав припинення зобов`язання. Загальні підстави припинення зобов`язань визначені у ст. 598 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до положень ст. ст. 202, 203 Господарського кодексу України зобов`язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

У ст. 602 Цивільного кодексу України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, 2) про стягнення аліментів, 3) щодо довічного утримання (догляду), 4) у разі спливу позовної давності, 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом, 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином зобов`язання може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених ст. 601 Цивільного кодексу України та за відсутності обставин, передбачених ст. 602 Цивільного кодексу України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.

При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог.

Зарахування, передбачене ст. 601 Цивільного кодексу України, здійснюється за наявності наступних умов: 1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов`язань, між двома особами, де кредитор одного зобов`язання є боржником іншого. Те саме повинно бути і з боржником; 2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов`язаннях повинні бути речі одного роду; 3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред`явити до зарахування вимоги за таким зобов`язанням, яке не підлягає виконанню. Основною умовою для можливості припинення зобов`язання шляхом зустрічного зарахування є дійсність та безспірність вимог, тобто такі вимоги повинні існувати на момент зарахування та між сторонами не має бути спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання та розміру.

Зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними. Відповідні положення містяться у постанові Верховного Суду від 29.12.2021 у справі № 826/17678/15.

Суд зазначає, що у пунктах 1, 2 акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2019 зазначено, що сторона 1 (Сільськогосподарське товариство з додатковою відповідальністю «В`язовець») має перед стороною 2 (Приватним підприємством «Захід-Агроінвест») непогашене грошове зобов`язання у сумі 567424,72 грн, яке виникло на підставі видаткових накладних: № 439 від 06.09.2018 - 43792,00грн., № 440 від 07.09.2018 - 45570,00грн., № 441 від 07.09.2018 - 47628.00грн., № 11 від 04.01.2019 - 62048,16грн., № 68 від 29.01.2019 - 122535,36грн., № 81 від 01.02.2019 - 126958,08грн., № 104 від 05.02.2019 - 118893,12 грн на відвантаження стороною 2 в адресу сторони 1 ТМЦ «макуха соняшникова»; сторона 2 (Приватне підприємство «Захід-Агроінвест») має перед стороною 1 (Сільськогосподарським товариством з додатковою відповідальністю «В`язовець») непогашене грошове зобов`язання у сумі 548144,13 грн, яке виникло на підставі видаткової накладної № 6 від 10.09.2018 на відвантаження стороною 1 в адресу сторони 2 ТМЦ «ріпак 1 клас».

Таким чином, вимоги Сільськогосподарського товариства з додатковою відповідальністю «В`язовець» і Приватного підприємства «Захід-Агроінвест» у вказаному акті від 28.02.2019 є зустрічними (випливають із зобов`язань щодо оплати поставленого товару), є однорідними (мають грошовий характер), та за обома зобов`язаннями строк виконання настав (п. 3 акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2019).

Крім того, слід зазначити, що зарахування є можливим лише у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань, та чіткого встановленого розміру боргових зобов`язань, їх розмір повинен носити ясний та безспірний характер. Умовою, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання (постанова Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №910/21683/17).

Суд звертає увагу на те, що ліквідатор ПП «Захід-Агроінвест» лише зазначає, що у ліквідатора ПП «Захід-Агроінвест» відсутні докази, на які покликається відповідач у своєму відзиві, тому позивач не має можливості перевірити достовірність вказаних операцій, на які звертає увагу відповідач у відзиві. Отже, фактично заперечення позивачем проведення взаємозаліку зводяться до того, що цей взаємозалік не підтверджується даними бухгалтерського обліку ПП «Захід-Агроінвест».

Однак, слід звернути увагу на те, що акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2019 підписаний та скріплений печатками як Сільськогосподарського товариства з додатковою відповідальністю «В`язовець», так і Приватного підприємства «Захід-Агроінвест».

У ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В свою чергу позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження заперечень щодо відсутності взаємозаліку. Також слід зазначити, що сторонами не надано та у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо оскарження чи визнання недійсним акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2019.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила хоча б одна із сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень статті 601 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, за змістом вказаного акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2019 зобов`язання СТДВ «В`язовець» перед ПП «Захід-Агроінвест» в сумі 548144,13 грн припинені проведеним взаємозаліком зустрічних однорідних грошових вимог.

Отже, матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем відповідачу сільськогосподарської продукції (макухи соняшникової) на загальну суму 567424,72 грн, що не заперечується жодною із сторін. Також матеріалами справи підтверджено факт припинення зобов`язань відповідача перед позивачем щодо оплати вказаного поставленого товару в сумі 548144,13 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Водночас суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують повернення поставленої згідно видаткових накладних від 06.09.2018 № 439, від 07.09.2018 № 440, від 07.09.2018 № 441, від 04.01.2019 № 11, від 29.01.2019 № 68, від 01.02.2019 № 81, від 05.02.2019 № 104 сільськогосподарської продукції.

Таким чином, беручи до уваги встановлені обставини, часткове припинення зобов`язань відповідача перед позивачем щодо оплати поставленого товару в сумі 548144,13 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, сума заборгованості Сільськогосподарського товариства з додатковою відповідальністю «В`язовець» перед Приватним підприємством «Захід-Агроінвест» за поставлену згідно видаткових накладних від 06.09.2018 № 439, від 07.09.2018 № 440, від 07.09.2018 № 441, від 04.01.2019 № 11, від 29.01.2019 № 68, від 01.02.2019 № 81, від 05.02.2019 № 104 сільськогосподарську продукцію становить 19280,59 грн, про що також обумовлено сторонами у п. 5 акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2019 та зазначено у відзиві на позовну заяву.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 19280,59 грн.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 289,21 грн. пропорційно до задоволених вимог.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, оскільки позивач та відповідач у судове засідання 13.07.2022 не з`явилися, рішення складено та підписано 21.07.2022.

Керуючись ст. ст. 86, 74-79, 123, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути зі Сільськогосподарського товариства з додатковою відповідальністю «В`язовець» (30236, Хмельницька область, Білогірський район, с. В`язовець, вул. Центральна, буд. 90; ідентифікаційний код 30557157) на користь Приватного підприємства «Захід-Агроінвест» (вул. Богданівська, буд. 15А, м. Львів, 79067, ідентифікаційний код 32865702) 19280,59 грн заборгованості та 289,21 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. У задоволенні решта позовних вимог відмовити.

4. Сплачений судовий збір в сумі 6167,32 покласти на позивача.

5. Наказ відповідно до ст. 327 ГПК України видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Артимович В.М.