Постанова

від 20.07.2022 по справі 826/217/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/217/17 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Пилипенко О.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Макроклімат» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2017 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макроклімат» про стягнення боргу у розмірі 153340,19 грн, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макроклімат» про стягнення податкового боргу у розмірі 153340,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю «Макроклімат» складається із сум самостійно визначеного грошового зобов`язання в податковій декларації, визначеного контролюючим органом грошового зобов`язання в податковому повідомленні рішенні та нарахованої контролюючим органом пені.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено частково:

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Макроклімат» (код ЄДРПОУ 39735819) суму заборгованості у розмірі 13105 (тринадцять тисяч сто п`ять) грн. 00 коп.

Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги в частині, а саме: КАС України не передбачає можливості розгляду справи у скороченому провадженні щодо стягнення грошових сум, визначених у податкових деклараціях або ж нарахованих органом ДПС у вигляді пені; до матеріалів справи не надано рішення про нарахування органом ДФС пені у відповідності до положень ст. 139 ПК України; контролюючим органом не визначено зобов`язань у податковій декларації з ПДВ відповідача, оскільки це взагалі є прерогативою саме відповідача; суму боргу у розмірі 13105,00 грн на яку задоволено судом першої інстанції, була сплачена відповідачем, ще у жовтні 2016 року, що підтверджується відомостями Інтегрованої картки платників податків по ПДВ.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу не подано.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року зупинено апеляційне провадження у справі № 826/217/17 за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макроклімат» про стягнення податкового боргу до набрання законної сили рішенням суду по справі № 826/2268/17.

Справа за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю "Макроклімат" про стягнення податкового боргу разом з апеляційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року надійшла до Шостого апеляційного адміністративного суду відповідно до ч. 3 ст. 29 КАС України, як визначеного ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суду, якому передаються справи Київського апеляційного адміністративного суду, що ліквідований згідно з Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 455/2017 "Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах".

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року прийнято до провадження Шостого апеляційного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю "Макроклімат" про стягнення податкового боргу разом з апеляційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2022 року поновлено провадження у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю "Макроклімат" про стягнення податкового боргу та призначено подальший розгляд в порядку письмового провадження.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 153340,19 грн., який є узгодженим, проте самостійно платником податків не сплачений.

З довідки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 06.12.2016 року №5961/9/26-50-17-09 вбачається, що за ТОВ «Макроклімат» обліковується заборгованість у розмірі 153340,19 грн.

Суд першої інстанції встановлено, що заборгованість ТОВ «Макроклімат» з податку на додану вартість складається з сум визначених податковим повідомленням-рішенням від 25.05.2016 року №0031091201, податковою декларацією від 19.10.2016 та нарахованої контролюючим органом пені.

Також, судом першої інстанції встановлено, грошове зобов`язання Товариства визначене податковим повідомленням-рішенням, в силу приписів статті 57 Податкового кодексу України є не узгодженим, а тому не підлягає стягненні в судовому порядку.

Так, грошове зобов`язання визначене відповідачем у податковій декларації від 19.10.2016 року в розмірі 13105,00 грн., відповідно до положень пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України є узгодженим та підлягає стягненню в судовому порядку.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції виходив з того, що грошове зобов`язання визначене відповідачем у податковій декларації від 19.10.2016 року в розмірі 13105,00 грн., відповідно до положень пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України є узгодженим та підлягає стягненню в судовому порядку.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За приписами пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 20.1.34. п. 20.1. ст. 20 ПК України регламентовано, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Згідно з п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

За приписами п. 54.1 ст. 54, п. 56.11 ст. 56 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Судом першої інстанції встановлено, що грошове зобов`язання визначене позивачем у податковій декларації від 19.10.2016 року в розмірі 13105,00 грн., відповідно до положень пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України є узгодженим.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом першої інстанції встановлено, а відповідачем не спростовано, що контролюючим органом надіслано ТОВ «Макроклімат» податкову вимогу від 30.08.2016 року №6585-17.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази оскарження вищезазначеної вимоги в судовому порядку.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що станом на час подання даного позову до суду в січні 2017 року ТОВ «Макроклімат» не було оскаржено в судовому порядку податкове повідомленням-рішенням від 25.05.2016 року №0031091201.

Так, з інтегрованої картки платника податків вбачається, що станом на 31.10.2016 року за ТОВ «Макроклімат» обліковується заборгованість (недоїмка) в розмірі 152666,68 грн.

Щодо посилання апелянта на те, що ТОВ «Макроклімат» сплатило суму в розмірі 13105,00 грн, а отже у суду першої інстанції відсутні підстави стягувати дану суму повторно.

Відповідно до статті 87.9 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Як вбачається з інтегрованої картки ТОВ «Макроклімат» станом на 24.10.2016 року у останнього обліковувалася заборгованість в розмірі 152666,68 грн, отже і даному випадку кошти в розмірі 13105,00 грн пішли на зарахування попередньої заборгованості.

Так, на час подання контролюючим органом позовної заяви про стягнення податкового боргу сума за податковим повідомленням-рішенням від 25.05.2016 №0031091201 була узгоджена та підлягала стягненню, проте після відкриття провадження у справі ТОВ «Макроклімат», останнім було оскаржено дане податкове повідомлення - рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року підтверджено правомірність прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 25.05.2016 №0031091201, яким до ТОВ «Макроклімат» застосовано штрафні санкції: у зв`язку з затримкою реєстрації податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ у розмірі 360000 грн., до позивача, відповідно до статті 120-1 ПК України, застосовано штраф у розмірі 10%, що становить 36000 грн.; у зв`язку з затримкою реєстрації податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ у розмірі 583333,40 грн., до позивача, відповідно до ст. 120-1 Податкового кодексу України, застосовано штраф у розмірі 20%, що становить 116 666,68 грн.

Отже, в даному випадку колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги позивача про стягнення суми в розмірі 13105,00 грн.

Щодо твердження апелянта про те, що контролюючий орган не має права звертатися до суду з позовною заявою про стягнення податкового боргу (пені), колегія суддів відхиляє дані твердження з наступних підстав.

Згідно з пунктом 41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

За змістом підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Враховуючи викладене, зважаючи на те, що товариством з обмеженою відповідальністю «Макроклімат» не надано суду доказів сплати узгодженої суми податкової заборгованості у добровільному порядку або оскарження її, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про стягнення податкової заборгованості підлягають задоволенню частково, в частині узгодженої суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 183 3 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

З аналізу вищезазначених норм права, колегія суддів доходить висновку, що контролюючий орган має право звертатися до суду з позовною заявою про стягнення податкового боргу, а суд (адміністративний) наділений правом підтвердити право контролюючого органу на стягнення даної суми.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 311, 313, 315-316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Макроклімат» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2017 року -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

О.Є. Пилипенко