Постанова

від 07.07.2022 по справі 357/9160/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №357/9160/21 Головуючий у І інстанції - Бебешко М.М.

апеляційне провадження №22-ц/824/3932/2022 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Гуля В.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

за участю секретаря Линок В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2021 року та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів:Білоцерківська міська рада в особі Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міська рада Київської області, про встановлення земельного сервітуту,-

встановив:

05 серпня 2021 року до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_6 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_5 , третя особа на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Білоцерківська міська рада в особі Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області про встановлення земельного сервітуту.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що позивачу ОСОБА_1 , відповідно до договору дарування земельної ділянки від 20 грудня 2013 року посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Савчук Н.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 1184 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,7159 га (кадастровий номер 3210300000:06:007:0026). Окрім того, на підставі договору дарування нежитлової будівлі від 20 грудня 2013 року посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області та зареєстрованого в реєстрі за № 1182, ОСОБА_1 являється власником нежитлового приміщення під літерою «Г» за адресою: АДРЕСА_1 , яке розміщене на вищевказаній земельній ділянці.

Позивачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,7985 га (кадастровий номер 3210300000:06:007:0027), на якій розташоване нежитлове приміщення під літерою «В» за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене нежитлове приміщення здається у користування на умовах оренди суб`єктам господарювання.

Позивачу ОСОБА_3 на праві приватної власності належить три земельні ділянки: площею 0,5655 га, що знаходиться по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3210300000:06:007:0046; площею 0,8000 га, що знаходиться по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3210300000:06:007:0028; площею 0,8000 га, що знаходиться по АДРЕСА_4 , кадастровий номер 3210300000:06:007:0030.

На земельній ділянці площею 0,5655 га, кадастровий номер 3210300000:06:007:0046, в АДРЕСА_2 , розташоване нежитлове приміщення під літерою «Е», що здається у користування на умовах оренди суб`єктам господарювання. На інших земельних ділянках нежитлових приміщень немає.

20 листопада 2016 року ОСОБА_7 , який був власником земельної ділянки площею 0,6520 га, кадастровий номер 3210300000:06:007:0045 на якій розташоване нежитлове приміщення під літерою «Д», за адресою: АДРЕСА_1 , передав (подарував) право власності на зазначену земельну ділянку та нежитлову будівлю малолітньому ОСОБА_6 на підставі договору дарування нежитлової будівлі та земельної ділянки, які були укладенні та нотаріально посвідченні 20 листопада 2015 року та зареєстровані в реєстрі за № 1126 та за № 1132.

Протягом тривалого часу, як до укладення договорів дарування, так і після їх укладення усі співвласники суміжних земельних ділянок, що знаходяться в межах території господарчого комплексу та використовуються орендарями нежитлових приміщень, що розташовані на цих земельних ділянках, безособово, безперешкодно та на безоплатній основі користувалися асфальтно-дорожним покриттям, яка пролягає від дороги по АДРЕСА_1 і по території господарчого комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , до всіх нежитлових будівель, розміщених на даній території.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. Після його смерті законний представник малолітнього ОСОБА_6 - ОСОБА_5 , почала виставляти претензії іншим спадкоємцям, а саме позивачам з приводу спадкового майна померлого, шантажуючи тим, що перекриє в`їзд на територію господарчого комплексу, якщо не будуть виконанні умови щодо розподілу і виплату коштів на її користь та на користь її малолітнього сина. Проте, будь-якої згоди з приводу спадкового майна сторонами не було досягнуто.

У зв`язку з чим, у квітні 2021 року позивачі отримали лист від ОСОБА_5 з попередженням про перекриття на необмежений час дороги та в`їзд на територію. ОСОБА_5 встановила капітальну бетонну огорожу на межі з земельною ділянкою позивача-1, встановила бетонні блоки та металеву огорожу на межі з земельною ділянкою позивача-2 та встановила огорожу та бетонні блоки на межі з земельною ділянкою позивача-3, чим здійснює перешкоджання проїзду транспортних засобів позивачів. Крім того, 04 серпня 2021 ОСОБА_5 встановила шлагбаум та має намір перегородити повний прохід та проїзд як позивачам, так і орендарям, які використовують нежитлові приміщення позивачів в своїй господарській діяльності та правах оренди.

Найти порозуміння позивачам з ОСОБА_5 щодо спільного використання асфальтно-дорожнього покриття дороги/проїзду не вдалося. Вказаний проїзд та асфальтно-дорожнє покриття є єдиною можливістю потрапити на територію власникам, користувачам та відвідувачам приміщень та земельних ділянок, розташованих в межах господарчого комплексу.

Під час поділу ОСОБА_7 всієї земельної ділянки на 6 окремих частин - проектною документацією передбачався проїзд та прохід саме по земельній ділянці, яка належить ОСОБА_6 .

Посилаючись на вказані обставини, позивачі вважаючи дії ОСОБА_5 , яка є представником малолітнього ОСОБА_6 щодо обмеження в доступі до приватної власності позивачів та орендарів, протиправними та незаконними, звернулися до суду з позовом, в якому просять суд встановити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та суб`єктам господарювання, які здійснюють свою професійну діяльність в будівлях позивачів земельний сервітут відносно частини земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:06:007:0045, цільове призначення: під розміщення виробничих та складських приміщень, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності малолітньому ОСОБА_6 на право вільного проходу, проїзду на велосипеді та проїзду на будь-якому іншому виді транспортного засобу по асфальтно-дорожному покриттю проїзді/дорозі загального користування від АДРЕСА_1 між земельними ділянками АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , всього площа земельної ділянки щодо якої позивачі просять встановити сервітут становить 0,5188 га, як - безособовий, безоплатний та на постійній основі (безстроковий). Всі судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2021 року заяву адвоката Давигори Світлани Анатоліївни про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 , яка виступає як законний представник малолітнього сина ОСОБА_6 судові витрати в розмірі 14 500 грн. понесених на професійну правничу допомогу згідно умов договору від 08 жовтня 2021 року.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позовних вимог, оскільки суд неповно з`ясував обставини справи, які мають значення для вирішення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2021 року вказував, що суд першої інстанції не удостовірився в тому, що дійсно прохід та проїзд передбачається через земельну ділянку відповідача. Відповідач не спростував заявлені позовні вимоги, а суд не звернув уваги на надані докази та агрументи та залишив їх осторонь, що призвело до ухвалення завідомо незаконного рішення суду.

Наголошують на неможливості використання свого майна без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача, а тому обґрунтували необхідність встановлення земельного сервітуту , на підставі розробленої та наданої технічної документації з визначеннями меж земельного сервітуту на місцевості у зв`язку з чим повинен бути встановлений сервітут і задоволення їх потреб неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

В обґрунтування апеляційної скарги на додаткове рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2021 року вказує, що в матеріалах справи відсутні докази сплати вартості правничої допомоги наданої відповідачу адвокатом Давигора С.А., а самі розрахунки не обґрунтовані та не співмірні з понесеними витрати по даній категорії справи

Відзив не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 являється власником нежитлової будівлі літ. «Г», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:06:007:0026, площею 0,7159 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для розміщення цеху по виробництву меблів, складу магазину по продажу промислових товарів з влаштуванням платної стоянки автотранспорту, право власності зареєстроване 20.12.2013.

ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки, кадастровий номер 3210300000:06:007:0026, площею 0,7159 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для розміщення цеху по виробництву меблів, складу магазину по продажу промислових товарів з влаштуванням платної стоянки автотранспорту, право власності зареєстроване 20.12.2013.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 на замовлення ОСОБА_1 підготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 3210300000:06:007:0026 у власність цільове призначення якої змінюється ОСОБА_1 під розміщення виробничих та складських приміщень за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква Київської області.

Управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області 11 травня 2016 року складено висновок про наявні обмеження на використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,7159 га. Відповідно до даного висновку надано характеристику земельної ділянки, в якій, зокрема, зазначено, що під`їзд та підхід до даної земельної ділянки здійснюється по проїзду загального користування з АДРЕСА_4 та по земельній ділянці площею 0, 6520 га по АДРЕСА_4 , яка знаходиться в користуванні ОСОБА_6 і на яку необхідно укласти договір сервітуту на проїзд та прохід.

Земельна ділянка по АДРЕСА_4 межує:

-з заходу - з землями Білоцерківської міської ради;

-з північного заходу - з землями колективних садових товариств;

-з північного сходу - з земельною ділянкою по АДРЕСА_4 , яка знаходиться в користуванні ОСОБА_6 ;

-з півдня - з земельною ділянкою по АДРЕСА_4 , яка знаходиться в користуванні ОСОБА_7 .

ОСОБА_2 являється власником нежитлової будівлі літ. «Д», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:06:007:0027, площею 0,7985 га, цільове призначення: для розміщення цеху по виробництву меблів, складу магазину по продажу промислових товарів з влаштуванням платної стоянки автотранспорту, право власності зареєстроване 20.12.2013.

ОСОБА_2 являється власником земельної ділянки, кадастровий номер 3210300000:06:007:0027, площею 0,7985 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для розміщення цеху по виробництву меблів, складу магазину по продажу промислових товарів з влаштуванням платної стоянки автотранспорту, право власності зареєстроване 20.12.2013.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 на замовлення ОСОБА_2 підготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 3210300000:06:007:0027 у власність цільове призначення якої змінюється ОСОБА_2 під розміщення виробничих та складських приміщень за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква Київської області.

Управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області 11 травня 2016 року складено висновок про наявні обмеження на використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,7159 га. Відповідно до даного висновку надано характеристику земельної ділянки, в якій, зокрема, зазначено, що під`їзд та підхід до даної земельної ділянки здійснюється по проїзду загального користування з АДРЕСА_4 та по земельній ділянці площею 0, 6520 га по АДРЕСА_4 , яка знаходиться в користуванні ОСОБА_6 і на яку необхідно укласти договір сервітуту на проїзд та прохід.

Земельна ділянка по АДРЕСА_4 межує:

-з південного та північного сходу - з земельною ділянкою по АДРЕСА_4 , яка знаходиться в користуванні ОСОБА_6 ;

-з північного сходу - з земельною ділянкою по АДРЕСА_4 , яка знаходиться в користуванні ОСОБА_7 та територією Київоблкомунтранс АТП-13254;

-з південного сходу - з земельною ділянкою по АДРЕСА_4 , яка знаходиться в користування ОСОБА_7 .

ОСОБА_3 являється власником нежитлової будівлі літ. «Е-2», загальною площею 2802,6 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:06:007:0046, площею 0,5655 га, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, право власності зареєстроване 04.11.2020.

ОСОБА_3 являється власником земельної ділянки, кадастровий номер 3210300000:06:007:0046, площею 0,5655 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для розміщення цеху по виробництву меблів, складу магазину по продажу промислових товарі з влаштуванням платної стоянки автотранспорту, право власності зареєстроване 04.11.2020.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 на замовлення ОСОБА_7 підготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 3210300000:06:007:0046 у власність цільове призначення якої змінюється ОСОБА_2 під розміщення виробничих та складських приміщень за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква Київської області.

Управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області 11 травня 2016 року складено висновок про наявні обмеження на використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,5655 га. Відповідно до даного висновку надано характеристику земельної ділянки, в якій, зокрема, зазначено, що під`їзд та підхід до даної земельної ділянки здійснюється по проїзду загального користування з АДРЕСА_4 та по земельній ділянці площею 0, 6520 га по АДРЕСА_4 , яка знаходиться в користуванні ОСОБА_6 і на яку необхідно укласти договір сервітуту на проїзд та прохід.

Земельна ділянка по АДРЕСА_4 межує:

-з південного заходу - з земельними ділянками по АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 ;

-з півночі - з землями колективних садових товариств;

-з північного сходу - з земельною ділянкою, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_7 ;

- з південного сходу - з територією Київоблкомунтранс АТП-13254;

ОСОБА_3 являється власником земельної ділянки, кадастровий номер 3210300000:06:007:0028, площею 0,8000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, право власності зареєстроване 04.11.2020.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 на замовлення ОСОБА_7 підготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 3210300000:06:007:0028 у власність цільове призначення якої змінюється ОСОБА_7 під розміщення виробничих та складських приміщень за адресою: АДРЕСА_5 за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква Київської області.

Управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області 11 травня 2016 року складено висновок про наявні обмеження на використання земельної ділянки по АДРЕСА_5 , загальною площею 0,8000 га.

Відповідно до даного висновку надано характеристику земельної ділянки, в якій, зокрема, зазначено, що під`їзд та підхід до даної земельної ділянки здійснюється по проїзду загального користування з

АДРЕСА_5 межує:

-з південного заходу - з земельною ділянкою по АДРЕСА_5 , що знаходиться в користуванні ОСОБА_6 ;

-з північного заходу - з земельною ділянкою по АДРЕСА_5 , яка знаходиться в користуванні ОСОБА_2 ;

-з північного сходу - з територією Київоблкомунтранс АТП-13254;

- з південного сходу - з землями Білоцерківської міської ради.

ОСОБА_3 являється власником земельної ділянки, кадастровий номер 3210300000:06:007:0030, площею 0,8000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, право власності зареєстроване 04.11.2020.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 на замовлення ОСОБА_7 підготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 3210300000:06:007:0030 у власність цільове призначення якої змінюється ОСОБА_7 під розміщення виробничих та складських приміщень за адресою: АДРЕСА_5 за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква Київської області.

Управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області 11 травня 2016 року складено висновок про наявні обмеження на використання земельної ділянки по АДРЕСА_5 , загальною площею 0,8000 га.

Відповідно до даного висновку надано характеристику земельної ділянки, в якій, зокрема, зазначено, що під`їзд та підхід до даної земельної ділянки здійснюється по проїзду загального користування з

АДРЕСА_5 межує:

-з півдня та південного заходу - землями Білоцерківської міської ради;

- з північного заходу - з земельною ділянкою по АДРЕСА_5 , що знаходиться в користуванні ОСОБА_1 ;

- з північного сходу - з земельною ділянкою по АДРЕСА_5 , що знаходиться в користуванні ОСОБА_6 .

ОСОБА_6 , в інтересах якого діє законний представник - мати ОСОБА_5 являється власником нежитлової будівлі літ. «В», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ,, загальною площею 1388 кв.м., яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:06:007:0045, площею 0,652 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для розміщення цеху по виробництву меблів, складу магазину по продажу промислових товарів з влаштуванням платної стоянки автотранспорту, право власності зареєстроване 20.11.2015.

ОСОБА_6 , в інтересах якого діє законний представник - мати ОСОБА_5 являється власником земельної ділянки, кадастровий номер 3210300000:06:007:0045, площею 0,652 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для розміщення цеху по виробництву меблів, складу- магазину по продажу промислових товарів з влаштуванням платної стоянки автотранспорту, право власності зареєстроване 20.11.2015.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 на замовлення ОСОБА_6 підготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 3210300000:06:007:0045 у власність цільове призначення якої змінюється ОСОБА_6 під розміщення виробничих та складських приміщень за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква Київської області.

Управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради Київської області 11 травня 2016 року складено висновок про наявні обмеження на використання земельної ділянки по АДРЕСА_5 , загальною площею 0,652 га.

Експлікацією земельних угідь, що належать ОСОБА_6 встановлено, що загальна площа земельної ділянки складає 0,6520 га, у тому числі 0,1332 га розміщено під спорудами та 0,5188 га розміщено під проходами, проїздами, площадками.

Відповідно до даного висновку надано характеристику земельної ділянки, в якій, зокрема, зазначено, що під`їзд та підхід до даної земельної ділянки здійснюється по проїзду загального користування з АДРЕСА_4 .

Земельна ділянка по АДРЕСА_5 межує:

-з півдня - з землями Білоцерківської міської ради;

-з південного заходу - з земельними ділянками по АДРЕСА_5 , АДРЕСА_5

-з північного заходу - землями колективних садових товариств;

- з північного сходу - з земельною ділянкою по АДРЕСА_5 .

-з південного сходу - - з земельними ділянками по АДРЕСА_5 , АДРЕСА_5 .

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером: 3210300000:06:007:0045, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , сформованого 20.09.2021, встановлено, що цільове призначення даної земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Вид використання земельної ділянки - під розміщення виробничих та складських приміщень. Згідно з експлікацією земельних угідь, загальна площа земельної ділянки становить 0, 652 га, у тому числі землі під соціально-культурними об`єктами 0, 5177 га та землі під будівлями та спорудами промислових підприємств - 0, 1343 га.

Разом з відзивом на позовну заяву, стороною відповідача надано до суду письмову переписку між сторонами у справі, фото земельних ділянок сторін, фото облаштування стороною позивача проїздів через земельні ділянки поза межами земельної ділянки відповідача.

Разом із запереченнями на відповідь на відзив, стороною відповідача надано до суду копії зав до органів Національної поліції, пояснення, надані співробітниками поліції та копію відповіді виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 21.09.2021, адресованої адвокату Давигорі С. щодо відсутності вільних земельних ділянок по АДРЕСА_6 які є суміжними із земельними ділянками по АДРЕСА_5 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_5 та через які може бути встановлено проїзд та прохід до земельної ділянки.

Також, стороною відповідача надано суду відповідь виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 21.09.2021, адресованої адвокату Давигорі С., щодо відсутності рішень про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо облаштування проїзду, в`їзду із АДРЕСА_5 .

Також встановлено, що позивачем ОСОБА_1 облаштовано проїзд до належних йому земельних ділянок через земельні ділянки суміжного власника ( ОСОБА_3 ), які є близькими родичами між собою, а саме матір`ю та сином.

Встановивши вказані обставини та відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачами застосовано найбільш обтяжливийвид для відповідача, як власника земельної ділянки стосовно якої вирішується питання земельного сервітуту, у зв`язку з тим, що позивачами подано до суду позовну заяву щодо встановлення безоплатного, безстрокового користування чужою земельною ділянкою на всій, вільній від об`єктів нерухомості, площі (0,5188 га), що в свою чергу ставить відповідача у вкрай невигідне економічне становище та фактично позбавляє права на здійснення будь-якої діяльності на власній земельній ділянці.

Встановлення такого земельного сервітуту буде суперечити вимогам статтю 98 ЗК України.

За таких обставин, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного.

Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічні положення міститься й у статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Згідно зі статтями 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби іншим способом.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. (стаття 103 ЗК України). У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови, спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (стаття 402 ЦК України).

Статтею 404 ЦК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обмеження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини перша, третя статті 77, частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системний аналіз наведених процесуальних норм дозволяє дійти висновку, що кожна сторона зобов`язана вжити заходів та надати докази на підтвердження тієї обставини, на яку вона посилається як на підставу для задоволення вимоги чи навпаки на заперечення існування такі обставини, а суд, виходячи з наданих сторонами доказів здійснює їх оцінку.

Дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, правильно встановивши обставини справи, суд першої інстанції, обгрунтовано виходив із недоведеності позивачем безальтернативного способу захисту свого права власника земельної ділянки іншим способом, аніж встановлення земельного сервітуту, оскільки для його встановлення закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, як і не довів найменш обтяжливого способу встановлення такого сервітуту для власника суміжної земельної ділянки, проти якого заперечував відповідач, а тому дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У справі відсутня судова комісійна земельно-технічна експертиза про встановлення технічної можливості встановлення сервітуту на земельній ділянці відповідача на предмет того, що нормальне користування власністю позивачів неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, а тому самі по собі доводи як позовної заяви, так і апеляційної скарги для суду не є визначальними.

У справі також відсутні докази про відсутність можливості пройти чи проїхати до земельної ділянки позивачів відповідно до їх цільового призначення, аніж через земельну ділянку відповідача, оскільки відсутні докази, що позивачі не можуть задовольнити свої потреби іншим способом.

А відтак не доведено, що задоволення потреб позивачів неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Нявність проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність цільове призначення яких здійснюється не є належним доказом.

Інші аргументи апеляційної скарги на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції не впливають, його висновків не спростовують.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)", § 23).

Крім цього, апелянт не уповноважений від імені інших позивачів на вчинення процесуальних дій.

Усунення перешкод в користуванні земельними ділянками не є предметом судового розгляду у цій справі.

За таких обставин, рішення суду про недоведеність позову постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Що стосується доводів апеляційної скарги на додаткове рішення про стягнення витрат на правничу допомогу апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно п.3 ч.1, ч. 2, 3, 5 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України.

Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

У матеріалах справи наявні: орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку з розглядом справи; договір про надання правової допомоги від 08 жовтня 2021 року укладений між адвокатом Давигорою Світланою Анатоліївною та ОСОБА_5 , яка виступає,як законний представник малолітнього сина ОСОБА_6 , відповідно до якого адвокат надає клієнту послуги щодо підготовки процесуальних документів, захисту та представлення інтересів в Білоцерківському міськрайонному суді Київської області при розгляді справи № 357/9160/21 провадження № 2/357/3929/21; квитанція прибуткового касового ордера № 3 від 08 грудня 2021 року про сплату послуг з надання правової допомоги у розмірі 21 500 грн. та акт виконаних робіт (наданих послуг) від 11 грудня 2021 року.

З акту виконаних робіт (наданих послуг) та орієнтовного розрахунку судових витрат вбачається, що в рамках даної справи адвокатом були надані наступні види правової допомоги:

- підготовка, опрацювання та складення відзиву на позовну заяву на суму 5 000,00 грн. (5 годин);

підготовка, опрацювання та складення заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву на суму 3 000,00 грн. (3 години);

- підготовка та складення заяви про забезпечення позову на суму 2000,00 грн. (2 години);

- підготовка та складення запитів про витребування доказів у справі, підготовка та складення клопотання про приєднання доказів на суму 1 500,00 грн. (2 години);

- участь в судових засіданнях, включаючи проїзд до міста Біла Церква із міста Черкаси, які відбулися 05.11.2021 (підготовче засідання) за оплатою 5 000,00 грн. (6 годин) та 08.12.2021 (судовий розгляд) з оплатою за 1 судове засідання 5 000,00 грн. (6 годин).

Отже, сукупний розмір понесених витрат на правову допомогу на дату подання розрахунку складав 21 500 грн.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що відзив на позовну заяву, який поданий до суду 23 вересня 2021 та заява про забезпечення позову, яка подана до суду 04 жовтня 2021 року підписані ОСОБА_5 , як законним представником малолітнього ОСОБА_6 .

При цьому, договір про надання правової допомоги між адвокатом Давигорою Світланою Анатоліївною та ОСОБА_5 , яка виступає як законний представник малолітнього сина ОСОБА_6 , укладений 08 жовтня 2021 року.

Отже, судомпершої інстанції вірно встановлено, що правова допомога з подання відзиву на позову заяву та заяви про забезпечення позову не пов`язанні з правовою допомогою, яка була надана адвокатом Давигорою С.А., оскільки договір про надання правової допомоги укладений між адвокатом Давигорою Світланою Анатоліївною та ОСОБА_5 , яка виступає як законний представник малолітнього сина ОСОБА_6 , укладений 08 жовтня 2021 року, тобто після надання вказаних послуг, тому стверджувати що надані послуги надавалися саме адвокатом Давигорою С.А. не можна стверджувати.

За таких обставник суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про стягнення судових витрат за надання правової допомоги в розмірі 14500 грн які є доведеними і пов`язані з розглядом справи.

Доводи апеляційної скарги стосовно недоведеності витрат на правову допомогу спростовуються матеріалами справи,а саме наданими на підтвердження ії понесення документами ,договором про надання правової допомоги від 08 жовтня 2021 року,орієнтовним розрахунком судових витрат та квитанцією прибуткового касового ордера № 3 від 08 грудня 2021 року про сплату послуг з надання правової допомоги у розмірі 21 500 грн. та акт виконаних робіт (наданих послуг) від 11 грудня 2021 року

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Рішення та додаткове рішення ухваленез дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційні скаргислід залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду залишити без змін.

Вказане рішення та додаткове суду є законними та обґрунтованими, а тому підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення та додаткове рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене із додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для їх скасування з мотивів викладених в апеляційниз скаргах відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2021 року та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий В.В. Гуль

Судді Ю.О. Матвієнко

Я.С. Мельник