Рішення

від 21.07.2022 по справі 388/964/21

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 388/964/21

провадження № 2/388/66/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2022м. Долинська

Долинський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Степанов С.В.

при секретарі - Гриненко М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Вершино Власівське», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору : Кіровоградська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом повернення такої ділянки власнику та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до відповідача Фермерського господарства «Вершино-Власівське» (далі ФГ «Вершино-Власівське») та просить: 1) усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що належить позивачу на праві власності, кадастровий номер: 3521984400:02:000:0211 шляхом повернення йому з користування ФГ «Вершино-Власівське»; 2) скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 5 жовтня 2006 року, зареєстрованого в Державному реєстрі земель 12 грудня 2006 року за № 224; 3) скасувати державну реєстрацію додаткової угоди № 1 від 23 жовтня 2010 року до Договору оренди землі від 12 грудня 2006 року, зареєстровану в Державному реєстрі земель 10 листопада 2011 року за № 352190004000562.

Позов мотивує тим, що є власником земельної ділянки, кадастровий номер: 3521984400:02:000:0211 площею 6,5753 га., а спірного договору оренди не укладав.

Право оренди вищезазначеної земельної ділянки належить ФГ «Вершино-Власівське» згідно з договором оренди землі, яка передана в оренду строком на 25 років з моменту державної реєстрації, датою та часом державної реєстрації додаткової угоди є 09.02.2017 року, яка є додатком до Договору оренди землі.

Також, було проведено комісійну судово-почеркозначу експертизу від 12.03.2020 року, відповідно до якої, підписи у графі «орендодавець» виконані не ОСОБА_1 .

Відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13.03.2020 року у справі №405/8236/19 за клопотанням слідчого відділу СУ ГУНП в Кіровоградській області у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР 07.07.2016 №12016120150000527, за

ознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.358КК України,про арешт майна, було накладено арешт, зокрема на земельні ділянки, що перебувають у власності ОСОБА_1 , кадастровий номер: 3521984400:02:000:0211, загальною площею 6.5753га, а також заборонено вчиняти дії щодо розпорядження вказаними земельними ділянками та вчиняти дії щодо перереєстрації, поділу, виділу тощо.

Позивач зазначає, що не має можливості використовувати власну земельну ділянку за їх цільовим призначенням, обробляти, збирати врожай.

Позивачка стверджує, що не мала наміру передавати в оренду ФГ «Вершино-Власівське» земельну ділянку.

Сторона позивача в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась, на адресу суду наддала заяву про розгляд справи без її участі, просила задовольнити заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача ФГ «Вершино-Власівське» Чуприна С.П. у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у ньому, крім того у дебатах просив застосувати позовну давність.

Представник Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» в судове засідання не з`явився, повідомлявся про місце та час розгляду справи, письмових пояснень щодо позову не надіслав, про причину неявки не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії КР № 3521984400:04:00:211, виданим 19 жовтня 2000 року на підставі рішення Кіровської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 22 вересня 2000 року № 105, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,58 га, що розташована на території Кіровської сільської ради Долинського району Кіровоградської області (тепер Гурівської сільської ради) та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 6).

5 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та ФГ «Вершино-Власівське» укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,58 га, що зареєстрований 12 грудня 2006 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 224. Строк дії цього договору десять років (а. с. 7-8).

23 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ФГ «Вершино-Власівське» укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди земельної ділянки площею 6,58 га, що зареєстрований 10 листопада 2011 року. Додаткова угода № 1 зареєстрована в Державному реєстрі земель 10 листопада 2011 року за № 352190004000562. За цією додатковою угодою Сторони домовились і дійшли до згоди внести зміни до договору оренди землі, зокрема строк дії договору викласти в такій редакції: «Термін дії Договору становить 25 років з моменту Державної реєстрації Договору» (а. с. 10).

Відповідно до висновку експертів зарезультатами проведеннякомісійної судово-почеркознавчоїекспертизи від12.03.2020року №31429/31430/19-32/7116/20-32 вбачається, що підписи у графі «орендодавець» виконані не ОСОБА_1 (а.с.14-22 ).

За змістом ст. 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад,від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною 3 ст. 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і устаттях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За ч. 1 ст. 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статтівизначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК Україниі відповідно дост. 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди(ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі»(тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей15 і 16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 цього Кодексуспособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно дост. 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує чч. 2, 3 ст. 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.Разом із тим у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушенимшляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору (ст. 316 ЦК України).

Відповідно дост.317ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За змістом ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У ційсправі судустановив,що позивач, ОСОБА_1 не укладав Договору оренди землі від 05 жовтня 2006 року між ним та відповідачем, ФГ "Вершино-Власівське", що підтверджено висновком експертів за результатами проведення комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 12.03.2020 року, а відповідно і додаткова угода № 1 від 23.10.2010 року до Договору оренди землі від 12.12.2016 року, яка є невід`ємно частиною договору не має жодної юридичної сили, а тому спірний договір не укладено, а отже доводи позивача є цілком обґрунтованими та доведеними.

З огляду на предмет спору, а саме договірні зобов`язання з визначеним строком виконання , суд, не вбачає спливу строку позовної давності з огляду на положення ч 5 ст. 261 ЦК України, згідно якої перебіг строку позовної давності ще не розпочався, як і не спив строк по вимозі щодо витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на час укладення спірного правочину), ст. ст. 11, 15, 16, 202, 203, 204, 205, 207, 215, 317, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 141, 142, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Вершино Власівське», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору : Кіровоградська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом повернення такої ділянки власнику та скасування державної реєстрації задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що належить на праві

приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) кадастровий номер: 3521984400:02:000:0211, шляхом повернення земельної ділянки з користування ФГ "Вершино-Власівське" (ЄДРПОУ 22223278) - власнику, ОСОБА_1 .

Скасувати державну реєстрацію Договору оренди землі від 5 жовтня 2006 року, зареєстрованого в Державному реєстрі земель 12 грудня 2006 року за № 224.

Скасувати державну реєстрацію Додаткової угоди № 1 від 23 жовтня 2010 року до Договору оренди землі від 12 грудня 2006 року, зареєстровану в Державному реєстрі земель 10 листопада 2011 року за № 352190004000562.

Стягнути з Фермерського господарства «Вершино Власівське» на користь ОСОБА_1 понесений судовий збір в розмірі 908 гривень.

Апеляційна скарга подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.В. Степанов