Постанова

від 06.04.2023 по справі 388/964/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 388/964/21

провадження № 61-11126св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - фермерське господарство «Вершино-Власівське»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Кіровоградська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фермерського господарства «Вершино-Власівське» на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області, в складі судді Степанова С. В., від 21 липня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду, в складі колегії суддів: Чельник О. І. Єгорової С. М., Мурашка С. І., від 04 жовтня 2022 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фермерського господарства «Вершино-Власівське» (далі - ФГ «Вершино-Власівське») про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення її власнику та скасування державної реєстрації.

Позов мотивований тим, що він є власником земельної ділянки площею 6,5753 га, кадастровий номер 3521984400:02:000:0211, право оренди якої належить ФГ «Вершино-Власівське» на підставі додаткової угоди

від 09 лютого 2017 року, яка є додатком до договору оренди землі

від 05 жовтня 2006 року.

Під час розгляду судом цивільної справи № 388/742/18 було проведено комісійну судово-почеркознавчу експертизу від 12 березня 2020 року, відповідно до якої підписи у графі «орендодавець» виконані не

ОСОБА_1 , а іншою особою.

Посилаючись на те, що не він не укладав з ФГ «Вершино-Власівське» договору оренди землі від 05 жовтня 2006 року, у звязку з чим і додаткова угода № 1 від 23 жовтня 2010 року, яка є невід`ємною частиною договору, не має юридичної сили, ОСОБА_1 просив суд:

- усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що належить позивачу на праві власності, кадастровий номер 3521984400:02:000:0211, шляхом повернення йому з користування ФГ «Вершино-Власівське»;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 05 жовтня 2006 року, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 12 грудня 2006 року за № 224;

- скасувати державну реєстрацію додаткової угоди від 23 жовтня

2010 року № 1 до договору оренди землі від 12 грудня 2006 року, зареєстровану у Державному реєстрі земель 10 листопада 2011 року за № 352190004000562.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року, позов задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , кадастровий номер: 3521984400:02:000:0211, шляхом повернення земельної ділянки з користування ФГ «Вершино-Власівське» власнику ОСОБА_1 .

Скасовано державну реєстрацію договору оренди землі від 05 жовтня

2006 року, зареєстрованого в Державному реєстрі земель 12 грудня

2006 року за № 224.

Скасовано державну реєстрацію додаткової угоди № 1 від 23 жовтня

2010 року до договору оренди землі від 12 грудня 2006 року, зареєстровану в Державному реєстрі земель 10 листопада 2011 року за № 352190004000562.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_1 не укладав з

ФГ «Вершино-Власівське» договір оренди землі від 05 жовтня 2006 року, що підтверджено висновком експертів за результатами проведення комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 12 березня 2020 року

№ 31429/31430/19-32/7116/20-32 у справі №388/742/18, у зв`язку з чим реєстрація права оренди ФГ «Вершино-Власівське» на підставі неукладеного між сторонами правочину не відповідає вимогам закону, порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження належною йому земельною ділянкою, а тому таке право підлягає відновленню шляхом усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення власнику та скасування державної реєстрації права оренди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ФГ «Вершино-Власівське», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

07 листопада 2022 року ФГ «Вершино-Власівське» подало касаційну скаргу на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 липня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У грудні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач, з метою захисту його прав, як власника землі, чотири рази звертався до суду з позовом до ФГ «Вершино-Власівське» з вимогами, спрямованими на дострокове припинення договору оренди земельної ділянки і судові рішення, ухвалені за іншими зверненнями ОСОБА_1 , мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи.

Натомість надана позивачем копія висновку комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 12 березня 2020 року № 31429/31430/19-32/7116/20-32 є недопустимим доказом.

Відзив на касаційну скаргу не поданий

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,58 га, що підтверджено Державним актом на право приватної власності на землю, виданим 19 жовтня 2000 року на підставі рішення Кіровської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 22 вересня 2000 року № 105.

12 грудня 2006 року у Державному реєстрі земель вчинений запис за № 224 про реєстрацію договору оренди землі між ОСОБА_1 та ФГ «Вершино-Власівське», предметом якої є земельна ділянка площею 6,58 га.

10 листопада 2011 року в Державному реєстрі земель за № 352190004000562 зареєстрована додаткова угода від 23 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ФГ «Вершино-Власівське» до договору оренди землі зареєстрованого

12 грудня 2006 року за № 224, якою зокрема передбачено, що термін дії договору оренди становить 25 років з моменту його державної реєстрації.

Згідно із висновком експертів за результатами проведеної комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 12 березня 2020 року № 31429/31430/19-32/7116/20-32 у цивільній справі № 388/742/18 за позовом ОСОБА_1 до ФГ «Вершино-Власівське» про визнання договору оренди землі недійсним, підписи у графі «орендодавець» у двох примірниках договору оренди землі площею 6,58 га від 05 жовтня 2006, укладеного від імені голови ФГ «Вершино-Власівське» Сидоренком Г. М. та ОСОБА_1 , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 12 грудня 2006 року за № 224, в рядку «підпис орендодавця» та в акті приймання-передачі земельної ділянки площею 6,58 га, складеного від імені голови ФГ «Вершино-Власівське» Сидоренком Г. М. та ОСОБА_1 , виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною четвертою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частинами першою-другою статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У разі якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки. Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких земельних ділянок.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановивши, що підпис від імені ОСОБА_1 в договорі оренди землі від 05 жовтня 2006 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, що підтверджено висновком експертів за результатами проведеної комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 12 березня 2020 року

№ 31429/31430/19-32/7116/20-32, дійшов обґрунтованого висновку про неукладеність правочину.

Оскільки договір оренди землі від 05 жовтня 2006 року є неукладеним, Верховний Суд погоджується з висновками судів про наявність правових підстав для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення власнику, у відповідності до вимог статті 391 ЦК України, та скасування державної реєстрації для реального відновлення порушеного права ОСОБА_1 .

Ефективним способом захисту та таким, що забезпечує реальне відновлення порушеного права у випадку реєстрації неукладеного між сторонами договору оренди є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном шляхом скасування державної реєстрації.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 у справі № 125/702/17, від 01 грудня 2021 року у справі № 656/239/18, від 05 квітня 2022 року у справі № 143/1441/18, від 11 листопада 2022 року у справі № 394/486/21.

Посилання ФГ «Вершино-Власівське» в касаційній скарзі на те, що спір, який розглядається, є п`ятим звернення позивача з вимогами, спрямованими на дострокове припинення договору оренди земельної ділянки, не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки судові рішення у цивільних справах № 2-841, № 388/1530/16, № 388/742/18, № 388/1696/18 ухвалені/постановлені з приводу іншого предмета спору та з інших підстав.

При цьому у справі № 388/742/18 позов ОСОБА_1 залишено без розгляду, в справі № 388/1530/16 провадження закрито, а у справах № 2-841 та № 388/1696/18 не вирішувалось питання ідентифікації особи, яка підписала договір оренди землі від 05 жовтня 2006 року.

Доводи касаційної скарги щодо недопустимості висновку комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 12 березня 2020 року № 31429/31430/19-32/7116/20-32 є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять відомостей, які б підтверджували, що цей доказ одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Вказаний висновок складено на виконання ухвали Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 22 жовтня 2019 року постановленої у справі № 388/742/18, за участі у тому числі ФГ «Вершино-Власівське».

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених обставин, не суперечать висновкам, що викладені у постановах Верховного Суду

від 11 липня 2018 року у справі № 904/8549/17, від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, на які заявник посилається як на підставу касаційного оскарження судових рішень.

Зважаючи на викладене, переглянувши оскаржені судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування, оскільки суди попередніх інстанцій, з огляду на надані учасниками справи докази, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції, з урахуванням змін, внесених за результатами апеляційного перегляду, та постанови апеляційного суду - без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства «Вершино-Власівське» залишити без задоволення.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 липня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта