Постанова

від 04.10.2022 по справі 388/964/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

04 жовтня 2022 року м. Кропивницький

справа № 388/964/21

провадження № 22-ц/4809/1034/22

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Мурашка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Фермерське господарство «Вершино-Власівське»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Кіровоградська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні заправилами спрощеногопозовного провадженняапеляційну скаргуФермерського господарства«Вершино-Власівське»на рішенняДолинського районногосуду Кіровоградськоїобластівід 21 липня 2022 року у складі судді Степанова С.В.,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Фермерського господарства «Вершино-Власівське» (далі по тексту ФГ «Вершино-Власівське»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Кіровоградська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення такої ділянки власнику та скасування державної реєстрації.

В обґрунтування заявленого позову посилався на те, що він є власником земельної ділянки, кадастровий номер: 3521984400:02:000:0211 площею 6,5753 га. Право оренди вищезазначеної земельної ділянки належить ФГ «Вершино-Власівське» згідно з договором оренди землі, яка передана в оренду строком на 25 років з моменту державної реєстрації, датою та часом державної реєстрації додаткової угоди є 09 лютого 2017 року, яка є додатком до договору оренди землі. Вказував, що 05 жовтня 2006 року нібито між ним та ФГ «Вершино-Власівське» укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,58 га, що зареєстрований 12 грудня 2006 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №224. Строк дії цього договору десять років. Посилався на те, що зазначеного договору оренди не укладав. Відповідно до комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 12 березня 2020 року підписи у графі «орендодавець» виконані не ОСОБА_1 . Відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 березня 2020 року у справі №405/8236/19 за клопотанням слідчого відділу СУ ГУНП в Кіровоградській області у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 07 липня 2016 року №12016120150000527, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, про арешт майна було накладено арешт, зокрема на земельні ділянки, що перебувають у власності ОСОБА_1 , кадастровий номер: 3521984400:02:000:0211, загальною площею 6,5753га, а також заборонено вчиняти дії щодо розпорядження вказаними земельними ділянками та вчиняти дії щодо перереєстрації, поділу, виділу тощо.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що належить позивачу на праві власності, кадастровий номер: 3521984400:02:000:0211, шляхом повернення йому з користування ФГ «Вершино-Власівське»; скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 05 жовтня 2006 року, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 12 грудня 2006 року за №224; скасувати державну реєстрацію додаткової угоди від 23 жовтня 2010 року №1 до договору оренди землі від 12 грудня 2006 року, зареєстровану у Державному реєстрі земель 10 листопада 2011 року за № 352190004000562.

Рішенням Долинськогорайонного судуКіровоградської областівід 21 липня 2022 року позов задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 кадастровий номер: 3521984400:02:000:0211, шляхом повернення земельної ділянки з користування ФГ «Вершино-Власівське» - власнику - ОСОБА_1 . Скасовано державну реєстрацію договору оренди землі від 05 жовтня 2006 року, зареєстрованого у Державному реєстрі земель 12 грудня 2006 року за № 224. Скасовано державну реєстрацію додаткової угоди від 23 жовтня 2010 року №1 до договору оренди землі від 12 грудня 2006 року, зареєстровану у Державному реєстрі земель 10 листопада 2011 року за №352190004000562. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ФГ «Вершино-Власівське»подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Відзив на апеляційнускаргудо апеляційного суду не надходив.

У судовому засіданні апеляційного суду представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали доводи поданої апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Інші учасники у судове засідання апеляційного суду не з`явилися. Про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. ОСОБА_1 направив заяву про розгляд справи без його участі (а.с.193).

Колегія суддів постановила ухвалу про слухання справи у відсутності позивача та представника третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом встановленота підтвердженописьмовими доказамипо справі,що згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії КР №3521984400:04:00:211, виданим 19 жовтня 2000 року на підставі рішення Кіровської сільської ради Долинського району Кіровоградської області від 22 вересня 2000 року №105, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6,58 га, що розташована на території Кіровської сільської ради Долинського району Кіровоградської області (Гурівської сільської ради) та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.6).

05 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та ФГ «Вершино-Власівське» укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,58 га, що зареєстрований 12 грудня 2006 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №224. Строк дії цього договору десять років (а.с.7-8).

23 жовтня 2010 року між ОСОБА_1 та ФГ «Вершино-Власівське» укладено додаткову угоду №1 до договору оренди земельної ділянки площею 6,58 га, що зареєстрований 10 листопада 2011 року. Додаткова угода №1 зареєстрована у Державному реєстрі земель 10 листопада 2011 року за №352190004000562. За цією додатковою угодою сторони домовились і дійшли до згоди про внесення змін до договору оренди землі, зокрема строк дії договору викласти у такій редакції: «термін дії договору становить 25 років з моменту державної реєстрації договору» (а.с.10).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не укладав договору оренди землі від 05 жовтня 2006 року з ФГ «Вершино-Власівське», що підтверджено висновком експертів за результатами проведення комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 12 березня 2020 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.

Статтею 41 Конституції Українипередбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За правилами пункту 1 частини 2статті 11 ЦК Україниоднією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта статті 202).

Із аналізу законодавчого визначення правочину убачається, що правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до ч.1ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п`ятоюташостою статті 203цього Кодексу.

За частиною першоюстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Частиною другою цієї статті передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину та забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з ч.1ст.627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з ч.1ст.14 Закону України «Про оренду землі», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі по тексту Закон) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною першою статті 15 Закону передбаченіістотні умовами договору оренди землі, а саме об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Зазгодоюсторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей4-6,11,17,19цьогоЗаконує підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі, якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина 1 статті 210 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ч.5 ст.126 ЗК України).

Реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №125/702/17 (провадження № 61-48842св18) зазначено, що реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою.

Як убачається з висновку експертів за результатами проведеної комісійної судово-почеркознавчої експертизи від 12 березня 2020 року №31429/31430/19-32/7116/20-32 у цивільній справі №388/742/18 за позовом ОСОБА_1 до ФГ «Вершино-Власівське» про визнання договору оренди землі недійсним, підписи у графі «орендодавець» у двох примірниках договору оренди землі площею 6,58 га від 05.10.2006, укладеного від імені голови ФГ «Вершино-Власівське» Сидоренком Г.М. та ОСОБА_1 , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 12.12.2006 за №224; у рядку «підпис орендодавця» у акті приймання-передачі земельної ділянки площею 6,58 га, складеного від імені голови ФГ «Вершино-Власівське» Сидоренком Г.М. та Навроцьким В.В., виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.14-22).

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 (орендодавця) на укладення договору оренди землі від 05 жовтня 2006 року з відповідачем, що, зокрема, підтверджується висновком експертів за результатами проведення комісійної судово-почеркознавчої експертизи.Відповідно і додаткова угода від 23 жовтня 2010 року №1 до договору оренди землі від 12 грудня 2006 року, яка є невід`ємною частиною договору оренди, юридичної сили не має.

Враховуючи зазначене вище апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що реєстрація права оренди ФГ «Вершино-Власівське» на підставі неукладеного між сторонами договору оренди землі не відповідає вимогам закону, порушує права та законні інтереси ОСОБА_1 на розпорядженнявласністю - земельною ділянкою площею 6,5753 га, кадастровий номер 3521984400:02:000:0211, а тому таке право підлягає відновленню шляхом усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення власнику та скасування державної реєстрації права оренди.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1ст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставістатті 375 ЦПК Українизалишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,382 - 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Вершино-Власівське» залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 21 липня 2022 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2022 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді C.М.Єгорова

C.І. Мурашко