Постанова

від 22.07.2022 по справі 818/2056/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2022 року

м. Київ

справа № 818/2056/18

касаційне провадження № К/9901/7179/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області

на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 (суддя - Гелета С.М.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2019 (головуючий суддя - Бенедик А.П., судді: Мельнікова Л.В., Присяжнюк О.В.)

у справі № 818/2056/18

за позовом Фермерського господарства «Озон»

до Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство «Озон» (далі - позивач, ФГ «Озон») звернулось до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач; ГУ ДФС у Сумській області), Шосткинської ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області, в якій, з урахуванням уточнення вимог, просив визнати протиправними дії ГУ ДФС у Сумській області щодо відмови ФГ «Озон» у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи в 2017 році; зобов`язати ГУ ДФС у Сумській області внести до реєстру платників єдиного податку відомості щодо ФГ «Озон» як платника єдиного податку четвертої групи на 2017 рік та надати відповідний витяг (довідку) з реєстру платників єдиного податку; визнати противоправними дії ГУ ДФС у Сумській області щодо відмови у прийнятті декларацій платника єдиного податку четвертої групи на 2017 рік (вх. № 9043290351 від 16.03.2017, вх. № 9043265614 від 16.03.2017, вх. № 9024767070 від 20.02.2017, вх. № 9023240080 від 17.02.2017, вх. № 9022644327 від 17.02.2017) та розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2016 рік (вх. № 9019530849 від 14.02.2017), поданих ФГ «Озон», визнати декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2017 рік (вх. 9043290351 від 16.03.2017, вх. № 9043265614 від 16.03.2017, вх. № 9024767070 від 20.02.2017, вх. № 9023240080 від 17.02.2017, вх. № 9022644327 від 17.02.2017) та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2016 рік (вх. № 9019530849 від 14.02.2017) ФГ «Озон» такими, що подані ФГ «Озон» у день їх фактичного отримання Шосткинською ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що листом ГУ ДФС у Сумській області від 22.03.2017 позивачу відмовлено у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2017 рік, у зв`язку із наявним податковим боргом, а податковим деклараціям платника єдиного податку четвертої групи на 2017 рік та розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва на 2016 рік було присвоєно статус "не визнано як податкову декларацію". Зазначає, що податковим органом в подальшому було видано довідку про підтвердження такого статусу, але потім відкликано. Позивач не погоджується із такими діями ГУ ДФС України в Сумській області, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Під час підготовчих судових засідань в суді першої інстанції представник позивача уточнив вірну назву відповідача по справі, з огляду на остаточні уточнені позовні вимоги, зазначив, що вірна назва відповідача, що повинен брати участь у справі є ГУ ДФС України в Сумській області. В підготовчому засіданні представник Шосткинської ОДПІ підтвердила, що предмет спору на даний час стосуються виключно ГУ ДФС України в Сумській області, в тому числі і як правонаступника Шосткинської ОДПІ після проведеної реорганізації та зміни прав та обов`язків податкового органу.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.09.2018, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2019, позов задоволено.

Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДФС у Сумській області звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ФГ «Озон» в задоволенні позову в повному обсязі.

При цьому в обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що станом на 01.01.2017 у позивача рахувався податковий борг, в зв`язку із чим він не мав права бути платником єдиного податку четвертої групи, платіжні доручення не були надані позивачем у встановленому порядку до податкового органу, а тому не враховувалися. Декларації ФГ «Озон» були прийняті, але не визнані як податкова звітність, про що було платника повідомлено листом. Також оскільки підприємству помилково було видано довідку про те, що у 2017 році він є платником єдиного податку четвертої групи, дана довідка була відкликана, про що також повідомлено позивача листом. Отже дії податкового органу щодо відмови у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2017 році та відмови у прийнятті декларацій платника єдиного податку є законними. Також вважає, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки про відмову підприємство дізналось із листа ГУ ДФС у Сумській області від 22.03.2017, який одержано 03.04.2017, а з позовною заявою звернулося 25.05.2018, а остаточно визначилося із позовними вимогами 05.09.2018, подавши до суду відповідні уточнення.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу вказав на законність та обґрунтованість судових рішень, тому просив залишити без задоволення касаційну скаргу ГУ ДФС у Сумській області, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач у 2016 році перебував на обліку в Шосткинській ОДПІ як платник єдиного податку четвертої групи.

З метою щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи, позивач подав до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи, розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва та відомості про наявність земельних ділянок, а саме вх. № 9043290351 від 16.03.2017, вх. № 9043265614 від 16.03.2017, вх. №9024767070 від 20.02.2017, вх. № 9023240080 від 17.02.2017, вх. № 9022644327 від 17.02.2017 та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2016 рік вх. № 9019530849 від 14.02.2017.

Листом від 22.03.2017 за №1731/18-17-15 податковий орган повідомив про відмову у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2017 рік у зв`язку з наявністю у останнього станом на 01.01.2017 податкового боргу в сумі 128166,59грн. (код платежу 14010160 - суми ПДВ, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарського підприємства згідно зі статтею 209 Податкового кодексу України), а поданим податковим деклараціям позивача та розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва на 2016 було присвоєно статус "Не визнано як податкову декларацію".

У вересні 2017 року позивач звернувся до ГУ ДФС у Сумській області зі скаргою від 25.09.2017 № 58.

У відповідь на вказану скаргу, листом від 01.12.2017 № 12458/10/18-28-12-01-39 ГУ ДФС у Сумській області повідомило про те, що до інтегрованої картки ФГ «Озон» внесено відповідні зміни, однак рішення від 22.03.2017 про відмову в підтвердженні статусу платника єдиного податку ним не оскаржено в адміністративному порядку. Також повідомлено, що відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, позивач має право оскаржити в суді рішення контролюючого органу про відмову у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2017 рік у будь-який момент після отримання такого рішення.

Не погоджуючись із правомірністю дій податкового органу щодо відмови у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи в 2017 році та відмови у прийнятті декларацій платника єдиного податку та розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва на 2016 рік, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що дії податкового органу щодо відмови у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи в 2017 році є протиправними, оскільки наявність станом на 1 січня базового (звітного) року податкового боргу є умовою, яка виключає набуття цього статусу, проте вона не стосуються підтвердження статусу такого платника. Крім того, оскільки відповідачем не проводилась документальна перевірка підприємства, а також не приймалося рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку, то податковим органом безпідставно не прийнято податкові декларації підприємства та розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва на 2016 рік та виключено з реєстру платників єдиного податку четвертої групи на 2017 рік.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 291 ПК України визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи платників єдиного податку. Четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб`єкти господарювання, які станом на 1 січня базового (звітного) року мають податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 пункту 298.8 статті 298 ПК України.

Згідно з підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Згідно з пунктом 299.6 статті 299 ПК України підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно: 1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу; 2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації; 3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

Відповідно до підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема, у таких випадках та в строки: у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків; у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми; у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення; у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності; у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Отже, зазначені вище положення ПК України містять вичерпні підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи.

Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу ІІ цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що законодавством чітко розмежовано поняття переходу на спрощену систему оподаткування та щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскільки позивач у 2016 році вже був платником єдиного податку четвертої групи, у межах спірних відносин йдеться про підтвердження статусу платника єдиного податку, а не про обрання або перехід на спрощену систему оподаткування.

Суд вважає неприйнятними доводи контролюючого органу про наявність податкового боргу у вигляді суми податку на додану вартість, що залишаються у розпорядженні с/г підприємства, у розмірі 128166,59 грн, як підставу відмови у підтверджені статусу платника єдиного податку з посиланням на норми підпункту 291.5-1.3. пункту 291.5-1 статті 291 ПК України, оскільки ці норми встановлюють умови за якими суб`єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи. Умовою, яка виключає набуття цього статусу, серед іншого, є податковий борг станом на 1 січня базового (звітного) року, і ця умова не стосуються підтвердження статусу такого платника.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 06.02.2018 у справі №816/543/17, від 29.03.2018 року у справі №804/2321/17, від 16.04.2018 у справі №808/657/16 та від 08.05.2018 у справі №816/1088/17.

Суди попередніх інстанцій правомірно зазначили, що способом реалізації владних управлінських функцій податковим органом за наявності встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Проте, відповідачем не проводилась документальна перевірка позивача, а також не приймалося рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що дії ГУ ДФС у Сумській області щодо відмови ФГ «Озон» у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи в 2017 році та відмови у прийнятті декларацій платника єдиного податку четвертої групи на 2017 рік (вх. № 9043290351 від 16.03.2017, вх. № 9043265614 від 16.03.2017, вх. № 9024767070 від 20.02.2017, вх. № 9023240080 від 17.02.2017, вх. № 9022644327 від 17.02.2017) та розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2016 рік (вх. № 9019530849 від 14.02.2017), є протиправними.

Крім того, колегія суддів вважає неналежними доводи ГУ ДФС у Сумській області щодо пропуску строку звернення позивача до суду, оскільки про остаточну відмову у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2017 рік позивач дізнався саме із листа ГУ ДФС у Сумській області від 01.12.2017 №12458/10/18-28-12-01-39, а до суду звернувся 25.05.2018, тобто в межах встановленого строку. Уточнення позивачем позовних вимог відбувалось вже після звернення до суду під час підготовчих засідань.

Касаційна скарга контролюючого органу не спростовує правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, ґрунтується на неправильному тлумаченні законодавства, що регламентує спірні правовідносини, та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова