Ухвала

від 13.07.2022 по справі 202/34801/13-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

13 липня 2022 року

м. Київ

справа № 202/34801/13

провадження № 61-70св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Яковлева Іна Миколаївна, Шоста дніпровська нотаріальна контора,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2021 року у складі судді Бєльченко Л. А.

та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у складі колегії суддів:Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В. В., Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Яковлева І. М., Шоста дніпровська нотаріальна контора, про визнання недійсними довіреності, договорів купівлі-продажу квартири, витребування майна та визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що з 12 січня 1996 року вона перебувала

у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 .

У 2010 році вони, як літні люди, підверглися шахрайським діям відносно

їх житла. Останніх, незаконно направили до психіатричної лікарні, а квартиру,

що належала її чоловікові та знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , продали за підробленою довіреністю. Вважає, що її чоловіка вбили через квартиру. Вона є спадкоємцем першої черги за законом, інших спадкоємців немає.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2013 року їй визначений додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 у два місяці з дня набрання рішенням законної сили. Отримавши копію рішення, вона звернулась до Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Проте з`ясувалось,

що її чоловік нібито 26 квітня 2010 року, тобто через 13 днів після смерті, видав довіреність на ім`я ОСОБА_2 на право продажу належної йому квартири.

За цією довіреністю 26 квітня 2010 року ОСОБА_2 спірна квартира була продана ОСОБА_3 . Договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В. В.

08 лютого 2013 року ОСОБА_3 продала спірну квартиру ОСОБА_4 , хоча

на цей час ОСОБА_3 вже знала, що вона оспорює продаж спірної квартири. Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Яковлевою І. М.

Позивач зазначає, що спірна квартира вибула з володіння власника поза його волею, оскільки після його смерті була продана за підробленою довіреністю

з подальшим укладанням договорів купівлі-продажу.

Тому, посилаючись на положення статті 203, 215, 216, 388, 1261 ЦК України, просила визнання недійсною довіреність, укладену від імені її чоловіка

ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_2 , посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевичем С. В.; визнати недійсним договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_2 , укладеного від імені ОСОБА_5 ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ; визнати недійсним договору купівлі-продажу цієї ж квартири, укладеного між

ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ; визнати право власності в порядку спадкування

за законом після смерті ОСОБА_5 на вказану квартиру.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду

від 08 грудня 2021 року, позов задоволено частково.

Визнано недійсною довіреність, укладену від імені ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_2 , посвідчену Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевич Є. В. 26 квітня 2010 року, зареєстровану

за номером 2144.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 кв. АДРЕСА_2 .

У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку,

що вибуття нерухомого майна у володіння ОСОБА_4 стало можливим

у зв`язку з тим, що 26 квітня 2010 року відбулось посвідчення довіреності

на розпорядження майном на ім`я ОСОБА_2 , в той час як ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто посвідчена через тринадцять днів після смерті останнього, яка в подальшому стала підставою для відчуження від імені померлого ОСОБА_5 квартири на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_3 , яка в подальшому на підставі договору купівлі-продажу відчужила квартиру ОСОБА_4 , що не відповідало внутрішній волі померлого,

та не є результатом його вільного волевиявлення в розумінні статті 203 ЦК України, оскільки жодних вольових дій щодо відчуження спірної квартири власник не здійснював, а тому з огляду на положення статті 388 ЦК України наявні правові підстави для витребування квартири з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , яка будучи спадкоємцем, вчинила всі необхідні дії для прийняття спадщини після смерті чоловіка.

У січні 2022 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, просив оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами залишено поза увагою,

що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем спірної квартири, а тому не може бути витребувана на підставі положень статті 388 ЦК України. На момент придбання спірного майна, він мав усі підстави вважати, що такий договір

є законним та розраховувати на певний стан речей, тобто правомірно очікував, що ОСОБА_3 відчужуючи йому нерухоме майно має право ним розпоряджатися, а він після отримання цього майна матиме змогу мирно ним володіти.

Судом застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 13 листопада 2020 року у справі № 645/4220/16-ц, від 14 липня 2021 року у справі № 522/14452/15-ц. Також, підставами касаційного оскарження судових рішень зазначає пункти 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржено в частині задоволених позовних вимог, апеляційний суд перевірив законність і обґрунтованість судового рішення лише цій в частині, тому з урахуванням вимог статті 400 ЦПК України оскаржувані судові рішення в частині визнання за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 права власності

на спірну квартиру не є предметом касаційного оскарження.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

до касаційного суду не направили.

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 202/34801/13, витребувано її з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі

у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 461/12525/15-ц (провадження

№ 14-190цс20) за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Першої Львівської державної нотаріальної контори про визнання спадщини відумерлою, визнання свідоцтва про право на спадщину і договору купівлі-продажу квартири недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію, витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на постанову Львівського апеляційного суду від 06 березня

2020 року.

Підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зазначила необхідність відступлення від висновку Верховного Суду України про те,

що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким,

що вибуло з володіння власника поза його волею (постанови від 24 червня

2015 року у справі № 6-251цс15, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16), з огляду на положення статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України, статті 1 Першого протоколу

до Конвенції та висновки, викладені у постановах Верховного Суду

від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц (провадження

№ 61-17779св18) та від 18 березня 2020 року у справі 199/7375/16-ц (провадження № 61-35744св18), які зводяться до того, що конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар, а задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у добросовісного набувача призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02 березня 2021 року справу № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) прийнято до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 253 ЦК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 461/12525/15-ц (провадження

№ 14-190цс20).

Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтями 260, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі № 202/34801/13 (провадження

№ 61-70св22) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна, Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Яковлева Іна Миколаївна, Шоста дніпровська нотаріальна контора, про визнання недійсними довіреності, договорів купівлі-продажу квартири, витребування майна та визнання права власності до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку справи № 461/12525/15-ц (провадження 14-190цс20) за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , Першої Львівської державної нотаріальної контори, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Львівське комунальне підприємство «Центральне», - про визнання спадщини відумерлою, визнання свідоцтва про право на спадщину

за законом і договору купівлі-продажу квартири недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов