Постанова

від 22.06.2022 по справі 910/9990/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2022 р. Справа№ 910/9990/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники учасників по справі в судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Стендерт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 (повний текст рішення складено 13.12.2021)

у справі № 910/9990/21 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Стендерт"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Гард Груп"

про витребування майна із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Стендерт" про витребування майна з чужого незаконного володіння нерухомого майна: корпус № 21 (літ. В), загальною площею 910,3 кв.м, яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Московська, будинок 8.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 позов задоволено повністю. Вирішено витребувати з чужого незаконного володіння від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Стендерт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" нерухоме майно: корпус № 21 (літ В) загальною площею 910,3 кв. м, яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Московська, будинок 8. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Стендерт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" судовий збір у сумі 13500,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелті Стендерт" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 по справі № 910/9990/21, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, а також застосувати до позовних вимог строки позовної давності.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, а також висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ч. 1 ст. 330 та ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, оскільки на момент укладення правочину з відчуженням спірного нерухомого майна, вказане майно не було обтяженим.

За таких обставин, відповідач вважає, що висновки місцевого господарського суду про те, що відповідач не є добросовісним набувачем у розумінні ст. 330 Цивільного кодексу України, порушують принцип добросовісності та не відповідають вимогам ч. 1 ст. 330 Цивільного кодексу України.

Також, за твердженням відповідача, місцевий господарський суд зробив помилкові висновки про порушення порядку укладення договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 23.10.2017, оскільки як вказує відповідача, нотаріус вчинив поступові, поетапні дії щодо реєстрації вищевказаного договору, так як на момент посвідчення договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 23.10.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була відсутня інформація про будь-які арешти спірного майна (корпусу №21), що підтверджувалося Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №101221294 та щодо суб`єкта за №101221301 від 23.10.2017.

Разом з цим, відповідач зазначає, що третя особа, як продавець мала законне право відчужувати вказане вище спірне майно і її право власності було належним чином підтверджено та відповідало вимогам ст. 334 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тому спірне майно вибуло з володіння позивача, як юридичної особи, саме за волею власника - юридичної особи позивача.

Окрім цього, на думку відповідача, місцевим господарським судом помилково зазначено, що судове рішення у справі № 910/15336/20, яким начебто встановлено обставини справи, набрало законної сили. Адже всупереч наведеному, станом на момент винесення оскаржуваного рішення у справі № 910/9990/21, судове рішення у справі № 910/15336/20 не набрало законної сили.

Також відповідач не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо обґрунтованості причин подання позивачем позову з порушенням строку позовної давності через карантинні обмеження, оскільки протягом дії карантину позивач брав активну участь у судовій справі № 910/15336/20 в цьому ж суді щодо цього ж предмету спору.

Таким чином, на думку відповідача, при зверненні з даним позовом до місцевого господарського суду позивачем був порушений строк позовної давності, оскільки перебіг цього строку стосовно вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння закінчився - 20.10.2020, тоді як позов у даній справі був поданий позивачем до суду першої інстанції - 18.06.2021, тобто зі спливом строку понад вісім місяців.

Окрім цього, від відповідача до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення, в яких відповідач повністю підтримуючи викладену у апеляційній скарзі правову позицію, зазначає, що строк позовної давності щодо вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння у цій справі не міг бути перерваний позивачем відповідно до ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із подачею ОСОБА_1 позову по справі № 910/15336/20, оскільки був поданий не позивачем у справі № 910/9990/21 та не до володільця спірного майна, тому встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності на момент подачі позову у даній справі сплинув.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивач наголошує на тому, що суд першої інстанції дійшов правильного та законного висновку щодо недобросовісності набуття у власність відповідачем спірного майна.

Зокрема, на думку позивача, посилання відповідача на факт відсутності заборони відчуження, арешту та обтяження іпотекою спірного нерухомого майна, не підтверджено жодними доказами, оскільки інформація про обтяження є загальнодоступною на сайті Міністерства юстиції України, а тому за твердження позивача, відповідач не може бути визнаним добросовісним набувачем, так як на момент укладення договору купівлі-продажу спірного майна, відповідач знав, або міг знати про вищезазначені обставини.

Окрім цього, позивач наголошує на тому, що нотаріусом Левашовим О.Г. в один і той же день (20.10.2017) були здійснені наступні нотаріальні дії: зареєстровано нову юридичну особу, а саме третю особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Гард Груп"; здійснено реєстрацію права власності на спірне майно на користь відповідача.

Таким чином, на думку позивача, одна і та сама особа - нотаріус Левашов О.Г. вчинив незаконні вищевказані реєстраційні дії щодо реєстрації права власності на спірне майно на користь відповідача.

Також, за твердженням позивача, на момент винесення оскаржуваного рішення суду першої інстанції у справі № 910/9990/21, судове рішення по справі № 910/15336/20 було остаточним та не було порушено апеляційного провадження.

Окрім цього, позивач зазначає, що з урахуванням запровадженого на території України карантину, позовна заява у даній справі була подана ним в межах законодавчо продовженого строку позовної давності.

Також до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення стосовно встановлених у справі № 910/15336/20 обставин, що на думку позивача, мають преюдиційне значення при розгляді справи № 910/9990/21 і не потребують повторного доказування.

Узагальнений виклад позиції третьої особи

Третя особа не скористалася правом подати відзив чи пояснення на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2022 у справі № 910/9990/21 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І. на лікарняному. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/9990/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Стендерт" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі № 910/9990/21 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Михальської Ю.Б., Тарасенко К.В.; розгляд апеляційної скарги призначено на 18.03.2022.

18.03.2022 судове засідання не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 призначено розгляд апеляційної скарги на 01.06.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 розгляд справи № 910/9990/21 відкладено до 15.06.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду, занесеною до протоколу судового засідання від 15.06.2022, в судовому засіданні оголошено перерву на 22.06.2022.

В судове засідання, яке відбулося 22.06.2022, представники позивача, відповідача та третьої особи не з`явилися про час і місце судового засідання були повідомленні належним чином.

До суду апеляційної інстанції від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Також до суду апеляційної інстанції від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з терміновим відрядження представника позивача для участі в розгляді кримінальної справи.

Розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з того, що зазначені представником позивача у клопотанні обставини не можуть бути належною підставою для відкладення розгляду справи, оскільки викладені у клопотанні обставини жодними доказами не підтверджені, а тому причини неявки, викладені в клопотанні про відкладення розгляду апеляційної скарги визнаються судом апеляційної інстанції неповажними.

Враховуючи, що явка представників позивача, відповідача та третьої особи в судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а також з урахуванням того, що в матеріалах справи наявні відзив та письмові пояснення позивача на апеляційну скаргу, а також письмові пояснення відповідача, в яких викладена правова позиція сторін щодо апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

21.09.2007 здійснено державну реєстрацію позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису 10741020000026995.

15.08.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "BIK LTD" (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" (покупцем, відповідачем) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - корпус № 21 літ В, загальною площею 910,30 кв.м, що знаходиться по вул. Московська, 8 в місті Києві. Вказаний договір був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В та зареєстрований в реєстрі за № 2963.

Згідно рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів", оформленого протоколом від 06.04.2015 було вирішено вивести зі складу засновників ОСОБА_2 на підставі заяви про вихід зі складу засновників товариства і передати його частку 100% (46000,00 грн) у статутному капіталі товариства ОСОБА_1 та вирішено затвердити нову редакцію статуту.

Рішенням загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів", оформленим протоколом від 16.04.2015, збільшено статутний капітал товариства до 9 895 104,00 грн шляхом внесення учасником ОСОБА_1 нерухомого майна, яке належить їй на праві власності, прийнято та перерозподілено частки учасників у статутному капталі товариства: ОСОБА_1 володіє 100% (9 895 104,00 грн) частки у статутному капіталі, затверджено статут в новій редакції.

Відповідно до п.п. 6 п. 15.10 статуту, у редакції від 16.04.2015, до виключної компетенції загальних зборів належить відчуження майна товариства, на суму, що становить п`ятдесят і більше відсотків майна.

Згідно з п. 16.1 вищезазначеного статуту виконавчим органом товариства є директор, який обирається загальними зборами безстроково та здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам.

25.02.2016 на загальних зборах учасників товариства, прийнято рішення, яке оформлено протоколом від 25.02.2016, яким призначено на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" ОСОБА_3 з 26.02.2016.

Наказом від 26.02.2016 № 2-К Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" ОСОБА_3 вступила на посаду директора товариства з 26.02.2016.

19.10.2017 було прийнято рішення загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів", оформлене протоколом № 19/10/17.

У вищезгаданому протоколі зазначено про присутність на загальних зборах товариства учасника, який володіє 100% частки у статутному капіталі товариства - ОСОБА_1 . Запрошені - громадянин України ОСОБА_4 та громадянин України ОСОБА_5 . Встановлено наступний порядок денний:

1) обрання голови та секретаря зборів товариства;

2) зміна директора товариства;

3) зміна складу учасників товариства;

4) перерозподіл часток учасників;

5) уповноваження особи на проведення державної реєстрації змін до відомостей про товариство.

По першому питанню порядку денного: вирішили обрати ОСОБА_5 головою зборів товариства, а ОСОБА_4 - секретарем зборів товариства.

По другому питанню порядку денного: вирішили звільнити ОСОБА_3 з посади директора та обрати на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" ОСОБА_4 .

По третьому питанню порядку денного: вирішили затвердити вихід із товариства - ОСОБА_1 , у зв`язку з відчуженням нею своєї частки у статутному капіталі товариства (100%) на користь ОСОБА_4 .

По четвертому питанню порядку денного: вирішили розподілити частки учасників наступним чином: громадянин України ОСОБА_4 володіє часткою статутного капіталу товариства розміром 9 895 104,00 грн, що становить 100% статутного капіталу товариства; та у зв`язку з перерозподілом часток, вирішено затвердити статут у новій редакції.

По п`ятому питанню порядку денного: вирішили доручити ОСОБА_4 забезпечити виконання всіх необхідних процедур, пов`язаних з державною реєстрацією змін відомостей про товариство та нової редакції статуту товариства.

20.10.2017 між ОСОБА_1 (продавцем) та громадянином України ОСОБА_4 (покупцем) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів", відповідно до якого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" та зобов`язується сплатити за цю частку належну грошову суму, згідно з умовами даного договору.

Статутний капітал товариства складає 9 895 104,00 грн. Продаж здійснюється за ціною 9 895 104,00 грн. Покупець зобов`язується сплатити продавцю ціну, визначену у пункті 3 цього договору до 31.12.2017.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору.

Після укладення договору до установчого документу товариства мають бути внесені відповідні зміни з обов`язковою їх реєстрацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Право власності покупця на частку, зазначену у пункті 1 даного договору, виникає з моменту підписання договору сторонами за умов обов`язкової подальшої державної реєстрації змін та доповнень до установчого документа товариства або нової редакції власного статуту, що містить відповідні зміни до Єдиного державного реєстру, згідно з чинним законодавством України.

Підписання сторонами даного договору буде свідчити про те, що передача-приймання відчужуваної частки у статутному капіталі товариства відбулась та не вимагає додаткового підписання сторонами будь-яких актів (пункти 1, 3,4, 8-10 договору).

На підставі прийнятого рішення загальних зборів від 19.10.2017 та укладеного договору купівлі-продажу від 20.10.2017 було внесено відповідні записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань:

- державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, 20.10.2017, № 10741050017026995, зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи, приватний нотаріус Левашов О.Г.;

- державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 20.10.2017, № 10741070015026995, зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи, приватний нотаріус Левашов О.Г.;

- виправлення помилок, 20.10.2017, № 10747770016026995, приватний нотаріус Левашов О.Г.

Рішенням установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Гард Груп" (третьої особи), оформлених протоколом від 20.10.2017 № 1, погоджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" (позивач) вносить свій вклад до статутного капіталу третьої особи, шляхом внесення нерухомого майна, а саме: корпуса № 21 (літ. В), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яке має загальну площу - 910,3 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 112545980000 та оцінений засновниками у розмірі 900 000,00 грн, що становить 90% від розміру статутного капіталу.

Згідно акту приймання-передачі та оцінки внеску до статутного капіталу третьої особи від 20.10.2017 № 1, позивач передав, а третя особа прийняла в якості внеску до статутного капіталу останньої спірне нерухоме майно.

23.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Гард Груп" (третьою особою) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріелті Стендерт" (відповідачем) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця нерухоме майно, що є предметом цього договору, а покупець - прийняти нерухоме майно і сплатити за нього погоджену грошову суму.

Предметом купівлі-продажу за цим договором є нежитлове приміщення корпус № 21 (літ. В), загальною площею 910,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Речове право продавця на вказане нежитлове приміщення зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.10.2017 Левашовим О.Г., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису про право власності: 22963194, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 112545980000, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 101219607, виданим 23.10.2017, Левашовим О.Г., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Згідно з актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 23.10.2017 спірне нежитлове приміщення передано відповідачу.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02.06.2021, 23.10.2017 внесено запис приватним нотаріусом Левашовим О.Г. запис про право власності на нерухоме майно корпус № 21 (літ. В), загальною площею 910,3 кв.м, яке розташоване в АДРЕСА_1 за ТОВ "Ріелті Стендерт", підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, підстава для державної реєстрації - договір купівлі-продажу.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що ОСОБА_4 не мав права укладати 20.07.2017 договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі позивача і вносити відомості та зміни до статутних документів позивача, а також уповноважувати на такі дії інших осіб.

Крім того, на думку позивача, спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що в межах господарської справи № 910/15336/20 встановлено факт, що ОСОБА_1 не вчиняла правочин щодо відчуження своєї частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" та не повідомляла товариство про свій намір вийти з його учасників, оскільки не мала такого наміру, спірний об`єкт нерухомого майна вибув з власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" поза волею власника, тобто ОСОБА_1 .

За викладених вище обставин, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом про витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Стендерт" нерухомого майна: корпус № 21 (літ. В), загальною площею 910,3 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 позов задоволено повністю. Вирішено витребувати з чужого незаконного володіння від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Стендерт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" нерухоме майно: корпус № 21 (літ В) загальною площею 910,3 кв. м, яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Московська, будинок 8. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Стендерт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" судовий збір у сумі 13500,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що правочин з відчуження спірного об`єкту нерухомості вчинений від імені товариства без необхідного обсягу повноважень, тому вибув з володіння позивача поза його волею.

Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічне положення закріплено у ст. 321 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

ЦК України передбачено як один із способів захисту порушених прав віндикація або реституція.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконної володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому слід мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, який у подальшому підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18).

Відповідно до ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає законність і добросовісність такого набуття.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права.

Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках, а саме відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Таким чином, у спорі між особою, яка вважає себе власником спірного майна, та особою, яка вважає себе законним володільцем (користувачем) спірного майна, сторонами спору є особи, які претендують на спірне майно, а суду для правильного вирішення спору слід з`ясувати та перевірити передусім правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно. (Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 у справі № 910/73/17).

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу від 23.10.2017 який укладений відповідачем з третьою особою, був посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левашовим О.Г. та зареєстрований в реєстрі за №2485, мав відплатний характер, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №1 від 24.10.2017 та квитанцію до прибуткового касового ордера №2 від 26.10.2017 про розрахунок за придбаний у третьої особи корпус №21.

На момент посвідчення вказаного договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна від 23.10.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була відсутня інформація про будь-які арешти спірного майна (корпусу №21), що також підтвердив приватний нотаріус Левашов О.Г. встановивши відсутність заборони відчуження, арешту та обтяження зазначеного нерухомого майна, про що значиться в договорі купівлі-продажу нерухомого майна (п. 1.5.) та підтверджувалося Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №101221294, та щодо суб`єкта за №101221301 від 23.10.2017.

Тобто, на момент укладення правочину з відчуження нерухомого майна - нежитлове приміщення корпус № 21 (літ. В), загальною площею 910,3 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Московська (Печерський район), будинок 8, корпус 21 - не було обтяженим.

Колегія суддів звертає увагу на те, що постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 було викладено правову позицію про те, що на час укладення договору купівлі-продажу добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти покладаючись на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними.

Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вищевказаного не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Підсумовуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що відповідач набув право власності на спірне майно на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу від 23.10.2017, укладеного з третьою особою відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України та є добросовісним набувачем вказаного спірного майна.

Твердження позивача на те, що нотаріальні дії щодо реєстрації спірного нерухомого майна за відповідачем та реєстрації створення юридичної особи (третьої особи) здійсненні в один день - 23.10.2017 та одним і тим же нотаріусом, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки порядок вчинення таких нотаріальних дій одним і тим же нотаріусом не суперечить вимогам нотаріального законодавства.

Посилання позивача на те, що рішення у справі № 910/15336/20 є преюдиційним для справи, що розглядається, судова колегія відхиляє, оскільки на момент винесення оскаржуваного рішення у справі № 910/9990/21 вказане рішення не набрало законної сили та процесі розгляду судом апеляційної інстанції було частково скасовано.

Стосовно заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Частинами 3,4,5 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини порушення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Тобто, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц, № 522/2201/15-ц та № 522/2110/15-ц, від 07.08.2019 у справі № 2004/1979/12, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17-ц).

Враховуючи необґрунтованість заявлених позовних вимог по суті, судова колегія зазначає, що позовна давність не може бути застосована до спірних правовідносин.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, як таке, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, яке в свою чергу унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, за визначеними позивачем підставами та предметом позову.

Наведені відповідачем у апеляційній скарзі доводи стосовно того, що він є добросовісним набувачем за спірним майном є документально обґрунтованими та такими, що не належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того не з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Судові витрати

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Стендерт" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у справі № 910/9990/21 - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління та експлуатація рекреаційно-готельних проектів" (04050, місто Київ, вулиця Мельникова, будинок 12; ідентифікаційний код 35391480) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Стендерт" (01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 16, квартира 1; ідентифікаційний код 41678142) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 20 250,00 грн (двадцять тисяч двісті п`ятдесят грн 00 коп).

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/9990/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.07.2022.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

К.В. Тарасенко