Постанова

від 21.07.2022 по справі 367/4616/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 367/4616/21 Головуючий 1 інстанція- Кравчук Ю.В.

Проваження № 22-ц/824/3002/2022 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 липня 2022 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Ігнатченко Н.В., Мережко М.В.,

за участю секретаря Малашевського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Вектор-ВС» на ухвалу судді Ірпінського міського суду Київської області від 04 листопада 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Вектор-ВС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування збитків (упущеної вигоди), -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2021 року ТОВ «ТВК Вектор-ВС» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування збитків (упущеної вигоди) в розмірі 16234329, 91 грн. з обох відпрорвідачів солідарно. Вимогимотивовані тим, що відповідачі, працюючи у позивача, порушили взяті на себе зобов`язання щодо нерозголошення конфіденційної інформації та комерційної таємниці на підставі підписаних угод-зобов`язань з ТОВ «ТВК Вектор-ВС». Відповідачі використали отриману під час проботи у позивача конфіденційну інформацію під час планування та здійснення власної діяльності як засновниками ТОВ «Ергон-Електрік», враховували відомості, що становлять комерційну таємницю позивача (свого конкурента) для постачання продукції та комплектуючих аналогічних товарному асортименту ТОВ «ТВК Вектор-ВС», створюючи недобросовісну конкуренцію та завдавши збитків у розмірі 16234329,91 грн.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області від 04 листопада 2021 року відмовлено у відкритті провадження на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, оскільки позовні вимоги не підлягають розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись із ухвалою, ТОВ «ТВК Вектор-ВС» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.Скарга мотивована хибністю висновків суду про те, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки відповідачі перебували у трудових відносинах з позивачем і підписали відповідні угоди-зобов`язання про нерозголошення конфіденційної інформації та комерційної таємниці, яку використовують у власних інтересах після звільнення, що завдає позивачу шкоди. Окрім того, судом не враховано судову практику щодо розгляду таких спорів саме у порядку цивільного судочинства (справи № 569/20450/18, № 757/17647/19-ц).

- 2 -

Відповідачі не скористалися правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

В суді апеляційної інстанції представник ТОВ «ТВК Вектор-ВС» Новохацька В.В.подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримала, просила задоволити та скасувати ухвалу Ірпінського міського суду Київської області як незаконну.

Щодо відповідачів, то направлені на їх адреси судові повістки повернулися із відміткою пошти, що особи за даною адресою не знаходиться, що у свою чергу відповідно до п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України вважається врученням судової повістки.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких міркувань.

Відмовляючи у відкритті провадження, суддя першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позовні вимоги позивача щодо відшкодування збитків (упущеної вигоди) підлягають розгляду в порядку господарського судочинства відповідно до п.3 ч.1 ст.20 ГПК України. При цьому суддя керувався суб`єктним складом учасників справи, характером правовідносин, що склались між сторонами, а також характером позовних вимог.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками судді, оскільки вони не грунтуються на вимогах закону.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України побудови судоустрою в Україні за принципами територіальності та спеціалізації (ст.125 Конституції), так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 726/1538/16-ц та від 15 січня 2020 року у справі № 492/1519/15-ц).

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені ст.19 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у ст.20 ГПК України. При цьому, у вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, потрібно керуватися ознаками, наведеними у ст.3 ГПК України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч.2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суб'єктний склад учасників справи, так і на суть права та інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 726/1538/16-ц та від 15 січня 2020 року у справі № 492/1519/15-ц).

Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких

- 3 -

умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України та ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що у цій справі позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів як фізичних осіб, які перебували з товариством у трудових відносинах і які на думку позивача неправомірно використовують отриману ними під час роботи конфіденційну інформацію.

При цьому, вимоги пред`явлені позивачем до відповідачів не як до ФОП, між сторонами відсутні будь-які господарські правовідносини, спір не грунтується на відносинах забезпечення виконання основного зобов'язання та не пов'язаний з банкрутством жодного з учасників чи корпоративними відносинами між ними.

За таких обставин цей спір, ініційований позивачем щодо відшкодування шкоди, за критеріями суб`єктного складу та характеру спірних правовідносин, належить до юрисдикції суду загальної юрисдикції та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, висновок судді про відмову у відкритті провадження є помилковим.

Відповідно до ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З викладених вище підстав колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала підлягає до скасування у зв`язку із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.259, 374, 379, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Вектор-ВС» задоволити.

Ухвалу судді Ірпінського міського суду Київської області від 04 листопада 2021 року про відмову у відкритті провадження скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді: