Рішення

від 14.07.2022 по справі 910/17376/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.07.2022Справа № 910/17376/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши справу №910/17376/19 за позовом Акціонерного товариства "Укрпошта" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22; ідентифікаційний код 21560045) в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" (65001, Одеська обл., м. Одеса, Приморський р-н, вул. Садова, буд. 10; ідентифікаційний код ВП: 22485297) до Акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" (82660, Львівська обл., Стрийський р-н, селище міського типу Славське, вул.Франка Івана, будинок 14А; ідентифікаційний код 31729918) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, буд. 1; ідентифікаційний номер 26597691) про стягнення шкоди у розмірі 123 531,42 грн,

В судове засідання представники сторін не прибули.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Укрпошта" в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" про стягнення шкоди у розмірі 123 531,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 28.09.2019 представниками відповідача було здійснене захоплення частини території, ємностей і виробничих приміщень Цеху перевезення пошти Одеської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта", розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2, які в подальшому були знищені і у зв`язку з чим позивачу завдано матеріальну шкоду в розмірі 123 531,43 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/17376/19; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 позов задоволено. Стягнуто з АТ "Концерн Галнафтогаз" на користь АТ "Укрпошта" шкоду у розмірі 123531,42 та судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 28.04.2022 у справі № 910/17376/19 рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2022 справу №910/17376/19 передано на розгляд судді Демидову В.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2022 прийняти до розгляду справу №910/17376/19, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.06.2022.

23.05.2022 від представника відповідача надійшов відзив, відповідно до якого, останній просить у позові відмовити з наведених нижче підстав.

Частиною 2 ст. 1166 ЦК України встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:

неправомірність (протиправність) поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;

вину заподіювана шкоди як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Представник відповідача зазначає, що позивачем не доведено позовні вимоги в частині його порушеного права на майно.

В позовній заяві Позивач просить стягнути з Відповідача залишкову вартість наступного майна:

ємності, інвентарний номер 1089912-1058,40 грн.;

ємності, інвентарний номер 1089913 - 1282,40 грн.;

ємності, інвентарний номер 1089911 - 1282,40 грн.;

ємності, інвентарний номер 1089910- 1282,40 грн.;

складу пального, літера «Б», інвентарний номер 1020102 - 5 753,38 грн.;

майстерні № 2, літера «Е», інвентарний номер 1020025 - 25 107,87 грн.;

котельні, літера «Д», інвентарний номер 1030901 - 87 764,58 грн.

При цьому згідно із Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.06.2018 № 127753603 до об`єкта нерухомого майна «автобаза зв`язку» (реєстраційний номер 682448351101), частина якого за твердженням Позивача і була «захоплена», входять зокрема: літ. «Б» - навіс, площа якого не зазначена, а не склад пального площею 116,8 кв. м, як зазначає Позивач. Відтак на думку відповідача, вимоги позивача щодо стягнення залишкової вартості складу пального є безпідставними та не підтвердженими жодними доказами, отже не підлягають задоволенню.

Крім того як вказує відповідач, у вказаному Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не зазначено, що значиться під літ. «Е» та «Д» відповідно. В інвентарних картках, на які посилається позивач, відповідно не зазначено, що майстерня під № 2 позначена на плані під літ. «Е», а котельня - під літ «Д».

Відтак, на думку відповідача, включення позивачем сум залишкової вартості майстерні № 2 та котельні до суми позовних вимог також є необґрунтованим та не підтвердженим належними, допустимими та достовірними доказами.

Як стверджує відповідач, позивачем не доведено допустимими та належними доказами того, що у його власності перебувають (та 28.09.2019 перебували) об`єкти, про руйнування яких він заявляє в позовній заяві та вартість яких становить суму нібито завданої позивачу матеріальної шкоди та відповідно ціну позову.

26.05.2022 від представника позивача Акціонерного товариства "Укрпошта" через електронну пошту суду надійшло клопотання про постановлення окремої ухвали відносно Одеської міської ради, однак вказане клопотання не скріплені власним електронним цифровим підписом заявника, з огляду на що вони є такими, що не підписане уповноваженою особою.

Ухвалою суду від 30.05.2022 клопотання про постановлення окремої ухвали відносно Одеської міської ради, яке надійшло на адресу суду електронною поштою, повернуто Акціонерному товариству "Укрпошта" в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" без розгляду.

31.05.2022 від представника позивача через електронну пошту суду надійшла відповідь на відзив із зазначенням, що докази відправлення вказаного документа відповідачеві надіслані поштою, однак вказана відповідь на відзив не скріплена власним електронним цифровим підписом заявника, з огляду на що вона є такою, що не підписана уповноваженою особою, а відтак суд не бере його до розгляду.

Ухвалою суду від 02.06.2022 відкладено підготовче засідання на 09.06.2022.

07.06.2022 від представника відповідача через електронний суд надійшли пояснення, а також клопотання про залишення відповіді на відзив без розгляду.

Відповідно до пояснень, представник відповідача зазначив, що ним в судовому засіданні 02.06.2022 отримано копію відповіді на відзив Позивача. Станом на 07.06.2022 поштою копія відповіді на відзив не надходила.

Клопотання про залишення відповіді на відзив без розгляду обґрунтоване тим, що позивачем пропущено строк на подання відповіді на відзив.

08.06.2022 від представника позивача Акціонерного товариства "Укрпошта" через електронну пошту суду надійшло клопотання про постановлення окремої ухвали відносно Одеської міської ради, однак вказане клопотання не скріплені власним електронним цифровим підписом заявника, з огляду на що воно є таким, що не підписане уповноваженою особою.

08.06.2022 через електронну пошту суду від третьої особи надійшли заперечення на клопотання позивача щодо винесення окремої ухвали.

09.06.2022 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача Акціонерного товариства "Укрпошта" надійшло клопотання про постановлення окремої ухвали відносно Одеської міської ради, однак вказане клопотання не підписано фізичним підписом заявника, з огляду на що воно є таким, що не підписане уповноваженою особою, і не може бути прийняте судом до розгляду.

09.06.2022 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, однак вказана відповідь на відзив не містить підпис заявника, з огляду на що вона є такою, що не підписана уповноваженою особою, а відтак суд не бере його до розгляду

В судовому засіданні 09.06.2022 суд постановив ухвалу, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, яка занесена до протоколу судового засідання, про повернення без розгляду клопотань позивача від 08.06.2022 та від 09.06.2022 про постановлення окремої ухвали відносно Одеської міської ради, з огляду на те, що вони є такими, які не підписані уповноваженою особою. Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (ч. 4. ст. 170 ГПК України).

Ухвалою суду від 09.06.2022 клопотання про постановлення окремої ухвали відносно Одеської міської ради, які надійшли на адресу суду електронною поштою від 08.06.2022 та засобами поштового зв`язку від 09.06.2022, повернути Акціонерному товариству "Укрпошта" в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" без розгляду. Закрито підготовче провадження у справі № 910/17376/19 та призначено справу до розгляду по суті на 14.07.2022.

29.06.2022 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на пояснення, з огляду на які останній зазначає, що відповідач, не погоджуючись із відповіддю Позивача на відзив зазначає, що у відповіді Позивач наводить доводи і обставини, що не були зазначені в позовній заяві та у відповіді на відзив від 27.01.2020 р. За позицією Відповідача це є зміною підстав позову.

Позивач зазначає, що дійсно, при первісному розгляді справи у суді першої інстанції Позивачем не заявлялись вимоги щодо визнання незаконними рішень Одеської міської ради чи будь-яких інших правочинів. Однак Позивачем було заявлено клопотання про постановлення окремої ухвали стосовно визнання незаконним дій Одеської міської ради, враховуючи факт реєстрації Одеською міською радою права комунальної власності на частину об`єкту нерухомого майна по вул. Пестеля,2 в м. Одесі з подальшим відчуженням цього майна, незважаючи на визнанні судом права державної власності

11.07.2022 від позивача надійшло клопотання про постановлення окремої ухвали відносно Одеської міської ради. Останнє обґрунтоване тим, що спочатку Одеською міською радою видане рішення від 22.01.2010 р. № 4961-V, відповідно до якого будівлі та споруди по вул. Пестеля,2 у м. Одесі внесені до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню із визначенням способу та умов продажу як «викуп ПП «Вира» і лише після цього - 25.10.2010 р. було оформлене право власності за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, в подальшому приміщення були відчужені ОМР на користь ПП «Вира» на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.2010 р.

Відтак позивач зазначає, що Одеська міська рада прийняла рішення про відчуження вищезазначених об`єктів раніше, ніж на ці об`єкти було оформлено право комунальної власності.

Враховуючи вищевикладене, позивач зазначає про незаконність прийняття Одеською міською радою вищезазначеного рішення та передачу об`єктів до комунальної власності з їх подальшим відчуженням, незважаючи на наявність рішення господарського суду Одеської області від 01.07.2008, яким всі об`єкти нерухомості по вул. Пестеля,2 в м. Одесі віднесені до державної власності, що не скасоване та є чинним.

11.07.2022 від позивача надійшли заперечення щодо клопотання позивача про залишення відповіді на відзив, відповідно до останніх представник зазначає, що подав відповідь на відзив у строк.

13.07.2022 від представника відповідача надійшло клопотання про залишення клопотання щодо постановлення окремої ухвали без розгляду.

Останнє мотивоване тим, що відповідно до ч 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи, що позивачем жодним чином не обґрунтовано пропущені ним процесуальні строки, а саме пропуск строку на подачу зазначеного клопотання від 04.07.2022 після закриття підготовчого провадження у справі, клопотання про поновлення такого строку не подано, клопотання підлягає залишенню без розгляду.

В судове засідання 14.07.2022 представники сторін не прибули, про час та місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином у судовому засіданні 09.06.2022, що зафіксовано протоколом судового засідання від 09.06.2022 у даній справі.

Третя особа повідомлена про час та місце судового розгляду справи шляхом направлення за її належною юридичною адресою (а також на електронну адресу) ухвали господарського суду.

13.07.2022 від позивача на адресу суду надійшло письмове клопотання про відкладення на іншу дату судового засідання, призначеного на 14.07.2022, 12 го. 00 хв., та проведення наступного судового засідання за участю представника позивача у режимі відеоконференції. Неможливість присутності свого представника у судовому засіданні 14.07.2022 позивач обґрунтовує введенням на території України карантину через спалах коронавірусу, повним припиненням міжміського сполучення. Іншою підставою для неможливості участі у судовому засіданні 14.07.2022 позивач назвав воєнний стан, введений на території України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022.

Під час розгляду клопотання позивача про відкладення розгляду справи по суті на іншу дату судом встановлено, що 22.06.2022 від позивача із порушенням процесуального порядку подання надійшло письмове клопотання про проведення судового засідання 14.07.2022 у режимі відеоконференції. Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2022 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено, копії ухвали надіслано сторонам у справі.

Повторно правом подання клопотання про проведення судового засідання 14.07.2022 у режимі відеоконференції позивач не скористався.

Судом враховується вказана обставина, а також те, що міжміське сполучення в Україні відновлене, те, що позивачем у справі не наводиться жодного доводу щодо неможливості розгляду справи без участі його повноважного представника.

Таким чином, клопотання позивача про відкладення судового засідання 14.07.2022 на іншу дату задоволенню не підлягає.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень учасникам судового процесу створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Рішенням виконкому Ленінської райради депутатів трудящих № 71 від 02.02.1953, затвердженим рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих № 209 від 21.02.1953, Одеському обласному управлінню Міністерства зв`язку відведено вільну земельну ділянку площею до 1 га в районі Слобідки за дитячою лікарнею під будівництво автогаражу.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих № 402 від 21.05.1959 Транспортній конторі Одеського обласного управління зв`язку відведено додаткову земельну ділянку площею 0,51 га, в районі Червоної Слобідки за радіостанцією, по межі земельної ділянки відведеної Транспортній конторі Управління зв`язку; зобов`язано керівника Транспортної контори обласного управління зв`язку: скласти проект забудови ділянки на підставі Архітектурно-планувального завдання Управління Головного архітектора міста; погодити генплан ділянки, проект будівель і благоустрою із зацікавленими відомствами у встановленому порядку; надати на погодження технічну документацію: почати будівництво в ІІІ-му кварталі 1959 року, закінчити будівництво у встановлені строки; здійснити будівництво міських підземних та надземних інженерних мереж у відповідності до технічних вимог, які будуть видані Управлінням Головного архітектора міста.

На підставі вказаного рішення Управлінням Головного архітектора міста було здійснено відведення відповідної земельної ділянки Транспортній конторі Одеського обласного управління зв`язку, про що складено акт від 18.07.1959.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.07.2008, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 та постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2009, у справі № 16/5-08-35 за позовом Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" в особі Одеської дирекції до Одеської міської ради про визнання права власності та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерства транспорту та зв`язку України до Одеської міської ради про визнання права власності, зокрема, задоволено позов Міністерства транспорту та зв`язку України і визнано право власності за Державою в особі Міністерства транспорту та зв`язку України на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля 2, які складаються з будівель під літ "А" площею 995,7 кв.м, літ. "В" площею 52,5 кв.м, літ. "Г" площею 409,5 кв.м, літ. "Д" площею 108,4 кв.м, літ. "Е" площею 110,2 кв.м, літ. "Ж" площею 1456,0 кв.м, літ. "З" площею 22,3 кв.м, літ. "И" площею 14,6 кв.м, літ. "К" площею 93,2 кв.м, літ. "Б" - навіс, літ. "Л" - навіс та майно, позначене в технічному паспорті за №№ 1-8 - огорожа, за № 1 - мостіння.

Листом від 14.12.2009 ПП "ВИРА" звернулося до начальника представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради з проханням розпочати оформлення документації, необхідної для викупу ПП "ВИРА" у територіальної громади міста Одеса в особі Одеської міської ради індивідуально визначеного нерухомого майна, що перебуває в комунальній власності, а саме: нежитлових будівель загальною площею 218,6 кв.м та споруд, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2.

Рішенням Одеської міської ради № 4961-V від 22.01.2010 "Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню у 2010 році, та внесення змін до рішення Одеської міської ради" внесено до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню, зокрема, нежитлові будівлі загальною площею 218,6 кв.м та споруди, вул. Пестеля, 2, з визначенням способу та умов продажу - викуп ПП "ВИРА" за грошові кошти.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 474 від 24.09.2010 "Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси" затверджено перелік об`єктів нерухомого майна, що підлягають реєстрації за територіальною громадою м. Одеси, згідно якого за № 21 було визначено будівлі, загальною площею 218,6 кв.м, та споруди, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2.

На підставі вказаного рішення 25.10.2010 Одеською міською радою було видано свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі та авто-заправну станцію, відповідно до якого посвідчено, що об`єкт, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2, який складається з будівель літ. "Д" - котельної, літ. "Е" - боксу, загальною площею 218,6 кв.м, ІІ - авто-заправної станції, відображених у технічному паспорті від 18.11.2009, в цілому, дійсно належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності.

25.10.2010 згідно з вказаним свідоцтвом Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" здійснено реєстрацію прав власності територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради на нежитлові будівлі та автозаправну станцію за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2, про що здійснено запис № 2544 в книзі: 12ог-35.

02.11.2010 між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради (продавець) та ПП "ВИРА" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левенець Т.П. за реєстраційним № 706, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді нежитлових будівель та авто-заправної станції, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2, та в цілому складаються з будівель літ. "Д" - котельної, літ. "Е" - боксу, загальною площею 218,6 кв.м, основною площею 196,2 кв.м, ІІ - автозаправної станції, №№ 1, 2, 8 - огорожа, відображених у технічному паспорті від 18.11.2009, та розташовані на земельній ділянці, площею 5112 кв.м, яка знаходиться у фактичному користуванні та належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, документи на яку не оформлені, сформовано кадастровий номер 5110137300:07:003:0030.

Відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу № 706 об`єкт купівлі-продажу відчужено за ціною у розмірі 868028,40 грн.

08.11.2010 між ПП "ВИРА" (продавець) та ТОВ "АРЕС-ІВ" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. за реєстраційним № 4918, відповідно до якого продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлові будівлі та автозаправну станцію, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2, та в цілому складаються з будівель літ. "Д" - котельної, літ. "Е" - боксу, загальною площею 218,6 кв.м, основною площею 196,2 кв.м, ІІ - авто-заправної станції, №№ 1, 2, 8 - огорожа, та розташовані на земельній ділянці, площею 5112 кв.м, яка знаходиться у фактичному користуванні ПП "ВИРА" та належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, документи на яку не оформлені, сформовано кадастровий номер 5110137300:07:003:0030.

Відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу № 4918 об`єкт купівлі-продажу відчужено за ціною у розмірі 920000,00 грн.

18.11.2010 між ТОВ "АРЕС-ІВ" (продавець) та ПАТ "Концерн Галнафтогаз" було укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель та автозаправної станції, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Красовською А.В. за реєстраційним № 9658, згідно з яким продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлові будівлі та автозаправну станцію, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, буд. 2, загальною площею 218,6 кв.м, до складу яких входять: котельня, позначена за планом земельної ділянки - «Д», площею 108,4 кв.м; бокс, позначений за планом земельної ділянки - "Е", площею 110,2 кв.м; автозаправна станція, позначена за планом земельної ділянки - "ІІ"; огорожа, позначена за планом земельної ділянки - "№№ 1, 2, 8", та знаходяться на земельній ділянці площею 5112 кв.м, якій присвоєно кадастровий номер 5110137300:07:003:0030.

Відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу № 9658 об`єкт купівлі-продажу відчужено за ціною у розмірі 11520000,00 грн.

03.07.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області проведено реєстрацію права власності Держави в особі Міністерства транспорту та зв`язку України на об`єкт нерухомого майна - автобаза зв`язку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 682448351101, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля 2, що складаються з: літ "А" площею 995,7 кв.м, літ. "В" площею 52,5 кв.м, літ. "Г" площею 409,5 кв.м, літ. "Д" площею 108,4 кв.м, літ. "Е" площею 110,2 кв.м, літ. "Ж" площею 1456,0 кв.м, літ. "З" площею 22,3 кв.м, літ. "И" площею 14,6 кв.м, літ. "К" площею 93,2 кв.м, літ. "Б" - навіс, літ. "Л" - навіс.

Рішенням Одеської міської ради від 10.09.2015 № 7057-VI "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,5112 га, за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та авто-заправної станції та надання її в оренду публічному акціонерному товариству "Концерн Галнафтогаз" вирішено: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137300:07:003:0033), площею 0,5112 га, за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2; надати ПАТ "Концерн Галнафтогаз" вказану земельну ділянку в оренду терміном на 10 років.

21.10.2015 державним реєстратором Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області, на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-VI від 06.09.2012, здійснено реєстрацію комунальної власності територіальної громади міста Одеса в особі Одеської міської ради на земельну ділянку, кадастровий номер 5110137300:07:003:0033, площею 0,5112 га, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, земельна ділянка 2.

01.04.2016 між Одеською міською радою (орендодавець) та ПАТ "Концерн Галнафтогаз" (орендар) укладено договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим № 709, відповідно до якого передано в оренду земельну ділянку, кадастровий номер 5110137300:07:003:0033, площею 0,5112 га, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2.

12.06.2018 державним реєстратором Одеської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості", на підставі наказів Міністерства інфраструктури України №56 від 16.02.2017 "Про припинення УДППЗ "Укрпошта" в результаті його перетворення у ПАТ "Укрпошта" та створення ПАТ "Укрпошта" та № 240 від 05.07.2017 "Про затвердження Акта передавання майна до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Укрпошта", проведено реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством "Укрпошта" на об`єкт нерухомого майна - автобаза зв`язку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 682448351101, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля 2, що складаються з: літ. "А" площею 995,7 кв.м, літ. "В" площею 52,5 кв.м, літ. "Г" площею 409,5 кв.м, літ. "Д" площею 108,4 кв.м, літ. "Е" площею 110,2 кв.м, літ. "Ж" площею 1456,0 кв.м, літ. "З" площею 22,3 кв.м, літ. "И" площею 14,6 кв.м, літ. "К" площею 93,2 кв.м, літ. "Б" - навіс, літ. "Л" - навіс та майно, позначене в технічному паспорті за №№ 1-8 - огорожа, за № 1 - мостіння.

20.08.2019 між ПАТ "Концерн Галнафтогаз" (замовник) та ТОВ "Креатив-Інжиніринг" (підрядник) було укладено договір підряду № КГНГ/125-08-19, згідно з умовами якого підрядник зобов`язався на свій ризик виконати увесь комплекс підготовчих робіт (демонтаж існуючих будівель та споруд) для спорудження АЗК з пунктом сервісного обслуговування водіїв та пасажирів, автомийкою самообслуговування та АГЗП за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2.

28.09.2019 за заявою директора Центра управління нерухомістю та інфраструктурою Одеської дирекції АТ "Укрпошта" про те, що невстановлені особи самовільно демонтують огорожу та нежилі споруди на території, яка розташована на вул. Пестеля, 2 в м. Одесі, було внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення за № 12019161470001310.

30.09.2019 за № 20-173/19 директор Одеської дирекції АТ "Укрпошта" звернувся до Хмільницького відділення поліції Малиновського ВП ГУНП в Одеській області із заявою про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 194, 1971, 2062 ККК України, відповідно до якої повідомив про те, що 28.09.2019 біля 8 години ранку групою невідомих осіб було здійснене захоплення частини території та двох виробничих приміщень (літери Д та Е) Цеху перевезення пошти Одеської дирекції АТ "Укрпошта" (автобаза зв`язку) за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2, При цьому було зруйновано огорожу території та об`єкти під літерами Д та Е.

Позивач посилається на те, що внаслідок протиправних дій АТ "Концерн Галфантогаз" було знищено належне йому майно, яке перебувало на балансі Цеху перевезення пошти Одеської дирекції АТ "Укрпошта", розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2, а тому просить суд стягнути вартість знищеного майна як відшкодування збитків.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, дійшов такого висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у повному обсязі з наведених нижче підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до змісту позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача вартість такого зруйнованого майна: ємності, інвентарний номер 1089912; ємності, інвентарний номер 1089913; ємності, інвентарний номер 1089911; ємності, інвентарний номер 1089910; складу пального, літера "Б", інвентарний номер 1020102; майстерні № 2, літера "Е", інвентарний номер 1020025; котельні, літера "Д", інвентарний номер 1030901.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що внаслідок протиправних дій АТ "Концерн Галфантогаз" було знищено належне йому майно, яке перебувало на балансі Цеху перевезення пошти Одеської дирекції АТ "Укрпошта", розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2, а тому просить суд стягнути вартість знищеного майна як відшкодування збитків.

Позивач вважає, що в цьому випадку за завдану внаслідок проведення підготовчих робіт шляхом демонтажу існуючих будівель та споруд на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2, шкоду відповідає саме АТ "Концерн Галнафтогаз", адже такі дії вчинялися за його вказівкою на підставі договору підряду № КУНТ/125-08-19 від 20.08.2019.

Відповідач зазначає, що проведення за його вказівкою відповідних робіт (демонтажу) було виключно реалізацією наявних у АТ "Концерн Галнафтогаз" прав користування відповідною земельною ділянкою, наданою йому в оренду Одеською міською радою, та прав власності на нерухомість, яка була демонтована. У підтвердження своїх доводів відповідач посилається на договір оренди землі та договір купівлі-продажу № 9658, з посиланням на те, що останні є чинними та не оскаржувалися в судовому порядку.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорювання) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 904/3657/18, постановах Верховного Суду від 22.12.2020 у справі № 909/260/19, від 08.12.2020 у справі № 922/1633/18, від 21.05.2020 у справі № 925/142/18, від 05.02.2020 у справі № 925/533/18).

Частиною 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:

- неправомірність (протиправність) поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;

- вину заподіювана шкоди як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 03.11.2021 № 922/1705/20, від 02.11.2021 № 918/1131/20, від 28.10.2021 № 910/9851/20, від 29.06.2021 у справі № 910/11287/16, від 15.06.2021 у справі № 918/864/20, від 18.05.2021 у справі № 925/1328/19, від 08.09.2020 у справі № 926/1904/19, від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19).

Відповідно до ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предмет доказування під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення. Господарський суд визначає предмет доказування, виходячи з вимог і заперечень сторін, керуючись нормами матеріального права, які повинні бути застосовані у такому випадку (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 910/11621/16, від 04.12.2019 у справі № 917/1487/18, від 25.03.2019 у справі № 904/2050/18, від 05.12.2018 у справі № 916/270/18, від 21.05.2018 у справі № 904/6803/17).

Предметом доказування у цій справі є зазначені вище чотири елементи цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи викладене, позивач, зокрема, має надати належні докази на підтвердження права власності на зруйновані (захоплені) об`єкти, довести факт наявності завдання шкоди майну, про яке він зазначає в позовній заяві, докази щодо руйнування (захоплення) об`єктів, про які йдеться в позові, та обставин такого руйнування (захоплення), а також довести на підставі належних, достовірних, допустимих та вірогідних доказів розмір заподіяної шкоди, так само як і довести протиправну поведінку відповідача стосовно скоєння руйнування (захоплення), причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою відповідача. При цьому під час встановлення цих обставин, зокрема, щодо причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, необхідно брати до уваги пояснення як позивача, який вважає, що відповідні об`єкти, яким завдано руйнування (захоплення) належать йому на праві власності, так і твердження відповідача про те, що він вважає себе власником цих об`єктів та на підтвердження цих обставин подає відповідні докази.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого відповідно до приписів ст. 13 Господарського процесуального кодексу України полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно з ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За результатами попереднього розгляду даної справи рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 позов задоволено. Стягнуто з АТ "Концерн Галнафтогаз" на користь АТ "Укрпошта" шкоду у розмірі 123531,42 та судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 28.04.2022 у справі № 910/17376/19 рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

У своїй постанові Верховний Суд дійшов висновку про те, що під час розгляду та встановлення відповідних обставин справи суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права (ст. 14, ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) в частині заборони суду виходити за межі позовних вимог, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права (ст. 1166 та ст. 1192 Цивільного кодексу України):

- господарські суди попередніх інстанцій, мотивуючи відповідні оскаржувані судові рішення, самостійно встановили нікчемність рішення Одеської міської ради № 4961-V від 22.01.2010, рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 474 від 24.09.2010, свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі та авто-заправну станцію серії САС № 914510, реєстрації 25.10.2010, договору купівлі-продажу № 706, договору купівлі-продажу № 4918, договору купівлі-продажу № 9658, вчинених на їх підставі записів в державних реєстрах, рішення Одеської міської ради від 10.09.2015 № 7057-VI, реєстрації 21.10.2015, договору оренди землі, реєстрації 01.04.2016;

- позивач не обґрунтовував позовні вимоги щодо стягнення шкоди незаконністю або нікчемністю будь-яких рішень Одеської міської ради чи будь-яких правочинів та/або будь-яких правовстановлюючих документів на майно відповідача, або незаконністю набуття Одеською міською радою та в подальшому відповідачем права власності на нерухоме майно за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2, взагалі не зазначаючи про обставини набуття міською радою та/або AT "Концерн Галнафтогаз" таких прав. Також позивачем не заявлені вимоги про визнання недійсними/протиправними/незаконними та/або про скасування будь-яких рішень Одеської міської ради або її виконавчого комітету, а також правочинів, зокрема тих, які укладені на виконання рішень Одеської міської ради або її виконавчого комітету, та/або реєстраційних дій а також про застосування наслідків недійсності правочинів та скасування державної реєстрації прав;

- господарські суди попередніх інстанцій дослідили обставини, які не входять до предмета доказування у цій справі, а також зробили висновки про нікчемність ряду рішень Одеської міської ради, її виконавчого органу. При цьому не було враховано, що положеннями чинного законодавства не передбачено можливість суду встановлювати нікчемність рішень органів місцевого самоврядування, які є правовими актами індивідуальної дії, виданими органом місцевого самоврядування. Такі акти не мають ознак правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, відповідно не можуть бути визнані нікчемними.

Під час розгляду даної справи судом враховуються імперативні положення ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням викладеного суд доходить наведених нижче висновків.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Імперативною нормою ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Зміст зазначених норм вказує на те, що предмет і підстави позову визначаються самостійно позивачем і суд не може виходити за межі відповідних вимог (відповідно до правової позиції, викладеної в п. 5.39 постанови Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 910/3372/19).

На суд покладено обов`язок вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб. У той же час, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (такі правові висновки є усталеними та знаходять втілення зокрема у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 29.09.2021 у справі № 910/17079/19, від 16.09.2021 у справі № 922/3059/16, від 26.01.2021 у справі № 923/722/19, від 29.10.2020у справі № 917/814/16, від 29.01.2020 у справі № 904/5265/18, від 28.01.2020у справі № 912/653/19, від 06.11.2019 у справі № 909/51/19, від 25.06.2019 у справі № 5023/5836/12, від 19.06.2019 у справі № 910/19581/16, від 05.06.2019 у справі № 909/452/18, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15).

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права й обов`язки безпосередньо виникають, зокрема, з актів органів місцевого самоврядування. Отже, рішення цих органів можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що наразі є чинними та не оспорені рішення Одеської міської ради № 4961-V від 22.01.2010, рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 474 від 24.09.2010, свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі та авто-заправну станцію серії САС № 914510, реєстрації 25.10.2010, договору купівлі-продажу № 706, договір купівлі-продажу № 4918, договір купівлі-продажу № 9658, вчинені на їх підставі записи у державних реєстрах, рішення Одеської міської ради від 10.09.2015 № 7057-VI, реєстрації 21.10.2015, договір оренди землі, реєстрація 01.04.2016.

Позивач не обґрунтовував позовні вимоги щодо стягнення шкоди незаконністю або нікчемністю будь-яких рішень Одеської міської ради чи будь-яких правочинів та/або будь-яких правовстановлюючих документів на майно відповідача, або незаконністю набуття Одеською міською радою та в подальшому відповідачем права власності на нерухоме майно за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2.

Позивачем у межах даного позовного провадження не заявлені вимоги про визнання недійсними/протиправними/незаконними та/або про скасування будь-яких рішень Одеської міської ради або її виконавчого комітету, а також правочинів, зокрема, укладених на виконання рішень Одеської міської ради або її виконавчого комітету, та/або реєстраційних дій а також про застосування наслідків недійсності правочинів та скасування державної реєстрації прав.

Господарський суд позбавлений процесуальної компетенції щодо самостійного, за власною ініціативою дослідження обставин, які не входять до предмета доказування у цій справі. Положеннями чинного законодавства не передбачено можливість суду встановлювати нікчемність рішень органів місцевого самоврядування, які є правовими актами індивідуальної дії, виданими органом місцевого самоврядування. Такі акти не мають ознак правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

Якщо позивач вважає, що покупець не набув права власності на отримане спірне майно, зокрема, що покупець не є добросовісним набувачем, то він вправі скористатися передбаченими законодавством зобов`язально-правовими способами захисту права власності. Для застосування таких способів захисту немає потреби в оскарженні свідоцтва про право власності або підписаного попередньо договору купівлі-продажу цього майна.

Щодо доведення позивачем протиправної поведінки відповідача стосовно скоєння руйнування (захоплення), причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою відповідача суд зазначає таке.

АТ «Концерн Галнафтогаз» станом на 28.09.2019 є власником нерухомого майна, а саме: нежитлових будівель та авто-заправної станції, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, буд. 2, загальною площею 218,6 кв.м, до складу яких входять: котельня, позначена за планом земельної ділянки - «Д», площею 108,4 кв.м; бокс, позначений за планом земельної ділянки - «Е», площею 110,2 кв.м; авто-заправна станція, позначена за планом земельної ділянки - «ІІ»; огорожа, позначена за планом земельної ділянки - «№ 1, 2, 8», та знаходяться на земельній ділянці площею 5112 кв.м., якій присвоєно кадастровий номер 5110137300:07:003:0030, на підставі Договору купівлі-продажу № 9658.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач є користувачем земельної ділянки площею 0,5112 га, за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, земельна ділянка 2, кадастровий номер 5110137300:07:003:0033, на підставі Договору оренди землі від 01.04.2016.

Зазначені правовстановлюючі документи є чинними, не оскаржені та не скасовані у передбаченому законом порядку.

Згідно із ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, в постановах Верховного Суду від 17.11.2021 № 910/22113/17 від 07.07.2021 у справі № 40/5005/7101/2011, від 30.06.2021 у справі № 910/3140/19, від 23.06.2021 у справі № 913/344/20, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 .11.2018 у справі № 2-1383/2010, від 21.03.2018 у справі №760/14438/15-ц).

Відповідно до п. 7.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі.

Відповідач стверджує, що дії його представників з підготовчих робіт на орендованій АТ «Концерн Галнафтогаз» земельній ділянці вчинені на підставі належним чином оформлених документів (містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 01-06/191 від 10.11.2017, повідомлення за № ІУ 010183090512 ПАТ «Концерн Галнафтогаз» про початок виконання підготовчих робіт, зареєстрованого ДАБІ 05.11.2018, дозволу Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради № 1760 від 10.09.2019), які також, в свою чергу, є чинними, не оскарженими та не скасованими в передбаченому законом порядку.

У процесі судового розгляду справи позивач не спростував зазначених доводів відповідача.

Враховуючи чинність та законність всіх правовстановлюючих документів відповідача на нерухоме майно та земельну ділянку, а також державної реєстрації речових прав на таке майно в передбаченому законодавством порядку, з огляду на презумпцію правомірності правочину, суд доходить висновку, що дії з підготовчих робіт, що вчинені представниками відповідача на орендованій АТ «Концерн Галнафтогаз» земельній ділянці щодо майна, що належить йому на праві власності, на підставі вказаних чинних документів є такими, що відповідають законодавству та не можуть вважатись доведеною належним чином протиправною поведінкою.

Встановлюючи обставини протиправної поведінки відповідача стосовно скоєння руйнування (захоплення), а також причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, суд також вдається до дослідження обставин щодо тотожності (ідентичності) нерухомого майна та наявного рухомого майна на земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2.

Згідно з рішенням виконкому Ленінської райради депутатів трудящих № 71 від 06.02.1953, затвердженим рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих № 209 від 21.02.1953 Одеському обласному Управлінню Міністерства зв`язку відведено вільну земельну ділянку площею до 1 га, в районі Слобідки за дитячою лікарнею під будівництво автогаражу.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих № 402 від 21.05.1959 Транспортній конторі Одеського обласного управління зв`язку відведено додаткову земельну ділянку площею 0,51 га в районі Червоної Слобідки за Радіостанцією, по межі відведеної земельної ділянки Транспортній конторі Управління зв`язку.

У рішенні Господарського суду Одеської області від 01.07.2008, залишеному без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 та постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2009 у справі № 16/5-08-35, яким за Державою в особі Міністерства транспорту та зв`язку України визнано право власності на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля 2, які складаються з будівель під літ «А» площею 995,7 кв.м., літ. «В» площею 52,5 кв.м., літ. «Г» площею 409,5 кв.м., літ. «Д» площею 108,4 кв.м., літ. «Е» площею 110,2 кв.м., літ. «Ж» площею 1456,0 кв.м., літ. «З» площею 22,3 кв.м., літ. «И» площею 14,6 кв.м., літ. «К» площею 93,2 кв.м, літ. «Б» - навіс, літ. «Л» - навіс та майно, позначене в технічному паспорті за №№ 1-8 -огорожа, за №1 - мостіння, встановлено таке: «Згідно з рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих за № 402 від 21.05.1959р. транспортній конторі Одеського обласного управління зв`язку було відведено додаткову земельну ділянку площею 0,51 га в районі Красної Слободки за радіостанцією. На зазначеній земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, який в нинішній час рахується за адресою м. Одеса, вул. Пестеля 2 та як і всі інші, знаходиться на балансі позивача».

Таким чином, з урахуванням обставин, встановлених в рішенні Господарського суду Одеської області від 01.07.2008 у справі № 16/5-08-35, яке набрало законної сили та набуло статусу остаточного, до державної власності належить саме земельна ділянка площею 0,51 га в районі Красної Слободки за радіостанцією, на якій розташовані об`єкти нерухомого майна позивача.

Рішенням Одеської міської ради від 17.12.2013 № 4304-VI надано дозвіл ПАТ «Концерн Галнафтогаз» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,5112 га, за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та авто-заправної станції; зобов`язано ПАТ «Концерн Галнафтогаз» після формування земельної ділянки надати до виконавчого органу Одеської міської ради щодо забезпечення повноважень Одеської міської ради у галузі земельних відносин розроблений та погоджений у встановленому порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Відповідно до висновку Управління архітектури та містобудування від 17.01.2014 № 01-11/4987-4 про встановлення сервітутів та обмежень щодо права оренди земельної ділянки і умов надання земельної ділянки, що є частиною проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137300:07:003:0033) в оренду ПАТ «Концерн Галнафтогаз», і є чинним та не оскарженим в передбаченому законом порядку, земельна ділянка площею 0,5112 га по вул. Пестеля, 2, розташована на частині земельної ділянки площею до 1 га, наданої Одеському обласному Управлінню Міністерства зв`язку рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих № 209 від 21.02.1953.

Відповідно до довідки Управління Держземагентства у м. Одеса Одеської області від 24.03.2015 № 176/Д, що є частиною зазначеного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, згідно Звіту про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності станом на 1 січня 2015 року (форма 6-зем), земельна ділянка площею 0,5112 га, за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2, яка відводиться згідно вищезазначеного рішення, ПАТ «Концерн Галнафтогаз» за рахунок земель, які знаходяться у розпорядженні Одеської міської ради.

Проект землеустрою щодо відведення Земельної ділянки в оренду ПАТ «Концерн Галнафтогаз» для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та авто-заправної станції погоджено Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради (висновок № 01-11/572-25пз від 10.03.2015), а також Управлінням Держземагентства у м. Одеса Одеської області (висновок № 393/В від 22.06.2015).

Рішенням Одеської міської ради від 10.09.2015 № 7057-VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,5112 га, за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та авто-заправної станції та надання її в оренду ПАТ «Концерн Галнафтогаз», затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137300:07:003:0033), площею 0,5112 га, за адресою: м. Одеса, вул. Пестеля, 2, та надано ПАТ «Концерн Галнафтогаз» вказану земельну ділянку в оренду терміном на 10 років, до початку реалізації планувальних рішень району для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель та авто-заправної станції (цільове призначення - В.03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка площею 0,5112 га по вул. Пестеля, 2, що перебуває в користуванні відповідача у справі, розташовувалась на частині іншої земельної ділянки, що не належить до державної власності згідно із рішеннями судів у справі № 16/5-08-35, площею до 1 га, наданої Одеському обласному Управлінню Міністерства зв`язку рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих № 209 від 21.02.1953, належить до власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради та була відведена та передана в оренду АТ «Концерн Галнафтогаз». Порядок передачі вказаної земельної ділянки і відповідні правовстановлюючі документи та розпорядчі акти органу місцевого самоврядування ніким оскаржені не були. Крім того, позивачем у справі не наведено, який саме нормативний акт або попередній законний розпорядчий акт органу державної влади чи органу місцевого самоврядування були порушені фактом вчинення дій з передання спірної частини земельної ділянки відповідачеві.

Об`єкт нерухомості «Автобаза зв`язку» за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Пестеля, буд. 2 (що складається з: літ. «А» - 995,7 кв.м.; літ. «В» - 52,5 кв.м.; літ. «Г» - 409,5 кв.м.; літ. «Д» - 108,4 кв.м.; літ «Е» - 110,2 кв.м.; літ. «Ж» - 1456 кв.м.; літ. «З» - 22,3 кв.м.; літ. «И» - 14,6 кв.м.; літ. «К» - 93,2 кв.м; літ. «Б» - навіс, літ. «Л» - навіс та майно, позначене в технічному паспорті за №№1-8 - огорожа, за №1 - мостіння), що належить на праві приватної власності АТ «Укрпошта» на підставі вказаного рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2008 у справі № 16/5-08-35, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.07.2015, реєстраційний номер 682448351101.

Об`єкт нерухомості «нежитлові будівлі та авто-заправна станція» за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Пестеля, буд. 2, загальною площею 218,6 кв. м, основною площею 196,2 кв. м (що складається з: котельні, позначеної за планом земельної ділянки - «Д», площею 108,4 кв.м., боксу, позначеного за планом земельної ділянки - «Е», площею 110,2 кв.м., авто-заправної станції, позначеної за планом земельної ділянки - «ІІ», огорожі, позначена за планом земельної ділянки - «№1, 2, 8»), що станом на 28.09.2019 належить на праві приватної власності АТ «Концерн Галнафтогаз», зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 25.10.2010, реєстраційний номер 31864875. 03.01.2019 відомості про право власності на вказаний об`єкт нерухомості було внесено в Державний реєстр речових прав, об`єкту нерухомості присвоєно реєстраційний номер 1736932851101.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 13 цього ж Закону на кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна.

Реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна є індивідуальний номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта. У разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону (ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

З викладеного вбачається, що хоча зазначені об`єкти нерухомості і розташовані за однією адресою, проте вони є різними індивідуально визначеними об`єктами нерухомості з різними індивідуальними характеристиками (до складу нерухомого майна відповідача входить, зокрема, автозаправна станція) та реєстраційними номерами.

Крім того, суд доходить висновку про те, що позивачем не доведено позовні вимоги в частині наявності у нього порушеного права на майно.

Так, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорювання) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 904/3657/18, постановах Верховного Суду від 28.04.2022 у справі № 910/17376/19, від 22.12.2020 у справі № 909/260/19, від 08.12.2020 у справі № 922/1633/18, від 21.05.2020 у справі № 925/142/18, від 05.02.2020 у справі № 925/533/18).

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача залишкову вартість майна:

- ємності, інвентарний номер 1089912 - 1058,40 грн.;

- ємності, інвентарний номер 1089913 - 1282,40 грн.;

- ємності, інвентарний номер 1089911 - 1282,40 грн.;

- ємності, інвентарний номер 1089910 - 1282,40 грн.;

- складу пального, літера «Б», інвентарний номер 1020102 - 5753,38 грн.;

- майстерні № 2, літера «Е», інвентарний номер 1020025 - 25107,87 грн.;

- котельні, літера «Д», інвентарний номер 1030901 - 87764,58 грн.

У підтвердження права власності на зруйновані (захоплені) об`єкти позивач посилається на інвентарні картки обліку основних засобів від 02.02.2002, на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.06.2018 № 127753603, а також на витяги з Державного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна від 16.04.2015.

При цьому, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в описі об`єкта нерухомого майна «автобаза зв`язку» (реєстраційний номер 682448351101) він складається, зокрема, з: літ. «Д» - 108,4 кв. м., літ. «Е» - 110,2 кв. м., літ. «Б» - навіс, площа якого не зазначена, а не склад пального площею 116,8 кв. м., як стверджує позивач.

З інвентарних карток 2002 року, на які посилається позивач, не вбачається, що майстерня під № 2 та будівля котельні відповідають позначеним на плані під літ. «Е» літ «Д» відповідно.

В матеріалах справи відсутні також належні докази щодо фактичного існування, належності Позивачу та подальшого спричинення будь-якої шкоди та/або захоплення ємностей та/або складу пального, вартість яких позивачем включено до позовних вимог.

Інвентарні картки обліку основних засобів від 02.02.2002 та витяги з Державного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна від 16.04.2015, на які посилається позивач на підтвердження права власності на об`єкти, залишкову вартість яких просить стягнути, не є належними доказами, що б підтверджували право власності позивача на зазначене нерухоме та рухоме майно, оскільки право власності на об`єкт нерухомого майна «автобаза зв`язку» зареєстровано за Позивачем 12.06.2018 на підставі наказів Міністерства інфраструктури України № 56 від 16.02.2017 «Про припинення УДППЗ «Укрпошта» в результаті його перетворення у ПАТ «Укрпошта» та створення ПАТ «Укрпошта» та № 240 від 05.07.2017 «Про затвердження Акта передавання майна до статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Укрпошта».

За таких обставин суд доходить висновку про те, що позивачем не надано належних доказів того, що у його власності станом на 28.09.2019 перебували об`єкти, про руйнування та захоплення яких він заявляє в позовній заяві та вартість яких включено в ціну позову, відтак, не доведено наявності у нього порушеного права на зазначені об`єкти.

Щодо нормативного обґрунтування позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначено постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116.

Згідно з пунктом 2 цього Порядку розмір збитків від знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. У разі визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб`єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків визначається відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.

Згідно з ч. 2 ст. 7 зазначеного Закону проведення оцінки майна є обов`язковим зокрема у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (ст. 12 вказаного Закону).

Пунктами 81-88 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 224), встановлено порядок визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі в особі державних органів, державних підприємств; територіальній громаді в особі органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств або суб`єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, у разі необхідності обґрунтування наявності або установлення факту розкрадання, нестачі, знищення, псування майна.

Так відповідно до п. 82 зазначеної Методики визначення розміру збитків переважно здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки. Згідно з п. 83 Методики дата оцінки визначається з урахуванням положень частини третьої статті 225 Господарського кодексу України.

Незалежна оцінка збитків проводиться із застосуванням оціночних процедур будь-якого з методичних підходів та їх поєднання, які найбільш повно відповідають меті оцінки, з урахуванням вимог статті 22 Цивільного кодексу України. Обґрунтування застосування методичних підходів та окремих оціночних процедур у процесі оцінки зазначається у звіті про оцінку збитків (п. 85 Методики).

Таким чином, належним доказом розміру збитків є звіт про оцінку збитків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/3459/19.

Отже, законодавством встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, і має бути визначено внаслідок незалежної оцінки та зазначено у звіті про оцінку збитків. Позивачем до матеріалів справи не надано такого звіту.

Суд також зазначає про те, що довідка від 19.11.2019, видана Одеською дирекцією АТ «Укрпошта», про залишкову вартість певних об`єктів, а також окремі сторінки зі звіту про оцінку нежитлових будівель станом на 25.09.2007, надані позивачем, не є належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами розміру заподіяної шкоди у справі.

При зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою. Водночас зі змісту частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, тому спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача (усталена правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

Суд враховує те, що позивачем не доведено позовні вимоги в частині його порушеного права на майно, в тому числі не надано та в матеріалах справи не міститься належних доказів того, що у його власності станом на 28.09.2019 перебували об`єкти, про руйнування та захоплення яких він заявляє в позовній заяві та вартість яких включено в ціну позову, про що судом зазначено вище. Позивачем також не доведено факту наявності завдання шкоди саме майну, зазначеному у позовній заяві, доказів факту його руйнування (захоплення) та обставин такого руйнування (захоплення), а також не надано належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів щодо розміру заподіяної шкоди, так само як і не доведено протиправної поведінки АТ «Концерн Галнафтогаз» стосовно скоєння руйнування (захоплення), причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, тобто не доведено наявності трьох елементів складу цивільного правопорушення, обов`язок щодо доведення яких лежить саме на позивачеві.

Наведене свідчить про відсутність елементів складу цивільного правопорушення, про наявність якого заявляє позивач, наслідком чого є відмова у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням викладеного вище у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі, поклавши на позивача судові витрати у справі відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.123, 129, 232-233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства "Укрпошта" до Акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз " про стягнення шкоди у розмірі 123531 (сто двадцять три тисячі п`ятсот тридцять одна) грн. 42 коп. відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

В судовому засіданні 14.07.2022 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено 26.07.2022.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ