Ухвала

від 21.07.2022 по справі 916/2339/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"21" липня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2339/21

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чернюк С.В.,

розглянувши заяву Комунального підприємства "ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ" (вх. № 2-546/22 від 12.07.2022р.) про відстрочення виконання судового рішення у справі №916/2339/21

за позовом: Малого приватного підприємства "ШАРМ" (65013, Одеська обл., місто Одеса, Миколаївська дорога, будинок 128; код ЄДРПОУ 30981174)

до відповідача: Комунального підприємства "ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ" (65029, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Балківська, будинок 1-Б; код ЄДРПОУ 34674102)

про стягнення 1 415 497,78 грн;

представники сторін:

від позивача Ткаченко Є.В.,

від відповідача Малявкін А.Б.,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Одеської області (головуючий суддя Волков Р.В.) перебувала справа № 916/2339/21 за позовом Малого приватного підприємства "ШАРМ" (далі позивач, МПП «ШАРМ») до Комунального підприємства "ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ" (далі відповідач, КП «ТМО») про стягнення 1415497,78 грн.

Рішенням господарського суду від 22.12.2021р. відмовлено у задоволенні позовних вимог Малого приватного підприємства "ШАРМ" до Комунального підприємства "ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ" про стягнення 1 415 497,78 грн.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2022р. рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/2339/21 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Малого приватного підприємства "ШАРМ" задоволено.

12.07.2022р. до Господарського суду Одеської області надійшла заява Комунального підприємства "ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ" (вх. № 2-546/22) про відстрочення виконання судового рішення по справі № 916/2339/21.

В обґрунтування заяви відповідач вказує на обмеження по розпорядженню власними коштами, які відбувалися протягом 2014-2021 років у зв`язку з дією Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальниками природного газу, затвердженого постановою КМУ від 18.06.2014 № 217.

Зазначає, що станом на 01.07.2022 кредиторська заборгованість КП «ТМО» за використані основні енергоресурси складає 2 115 226 953,00 грн, а заборгованість за товари і послуги перед постачальниками 8 505 142,48 грн.

Звертає увагу, що на платоспроможність КП «ТМО» також вплинули тривалий карантин в Україні, а також введення воєнного стану.

Крім того, вказує, що значною є і поточна заборгованість споживачів теплової енергії усіх категорій перед КП «ТМО», яка станом на 01.07.2022 складає 1 227 400 000,00 грн, в тому числі населення 1 140 500 000,00 грн.

Вважає, що з початком опалювального сезону у 2022 р., не раніше 14.10.2022, фінансовий стан КП «ТМО» значно поліпшиться за рахунок вагомих надходжень коштів від споживачів теплової енергії усіх категорій.

Просить відстрочити виконання Постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 у справі №916/2339/21 до 31.12.2022.

Ухвалою від 14.07.2022 розгляд заяви призначено у судовому засіданні на 21.07.2022.

21.07.2022 представником позивача надано до суду заперечення (вх. №13863/22) на заяву про відстрочення виконання судового рішення у справі № 916/2339/21.

Так, представник позивач пояснив, що 15.07.2022 відповідач надіслав на електронну адресу МПП «ШАРМ» проект договору про розстрочення заборгованості за судовим рішенням.

20.07.2022 директором МПП «ШАРМ» надано до канцелярії КП «ТМО» підписаний договір про розстрочення заборгованості за судовим рішенням у двох екземплярах.

Відповідно до п. 1.1. Договору про розстрочення заборгованості за судовим рішенням, підписаного з боку позивача, сторони домовились про розстрочення виконання судового рішення Постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 у справі №916/2339/21. Термін розстрочення до 31.12.2022 (п. 2.1. вказаного договору).

Пунктом 3.3. вказаного договору передбачено, що у разі належного виконання відповідачем його умов, позивач зобов`язується не розпочинати примусове виконання судового рішення.

Крім того, представник позивача звернув увагу, що звернення відповідача із заявою про відстрочення виконання судового рішення суперечить домовленостям між сторонами та підписаному з боку позивача договору про розстрочення заборгованості за судовим рішенням, надісланому директору МПП «ШАРМ» самим же відповідачем.

Представник позивача вважає, що у разі відсутності коштів на своєму рахунку, відповідач не звернувся би до позивача із пропозицією підписання вищевказаного договору про розстрочення заборгованості.

21.07.2022 представник позивача надіслав на електронну пошту суду заяву (вх. №13941/22), де вказав, що відповідач вже підписав та засвідчив печаткою другий екземпляр договору про розстрочення заборгованості. Просив врахувати дану обставину та долучити до матеріалів справи останню сторінку договору про розстрочення заборгованості за судовим рішенням, укладеного між КП «ТМО» та МПП «ШАРМ».

У судовому засіданні, яке відбулось 21.07.2022, представник відповідача підтвердив існування укладеного між КП «ТМО» та МПП «ШАРМ» договору про розстрочення заборгованості за судовим рішенням у справі № 916/2339/21. Зазначив, що перший платіж за вказаним договором був вже зроблений. Водночас просив задовольнити заяву про відстрочення виконання судового рішення. Розцінює задоволення даної заяви як гарантію виконання укладеного з позивачем договору про розстрочення виконання судового рішення, та ще одним чинником, який сприятиме не пред`явленню до виконання позивачем судового рішення в примусовому порядку.

Представник позивача просив відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення з підстав, викладених письмово у запереченнях.

21.07.2022 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Суд, дослідивши заяву Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси про відстрочення виконання рішення суду, дійшов висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно ч.1 ст.326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

При цьому, згідно ч.2 ст.326 ГПК України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 ст.327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Зі змісту ч.1 ст.331 ГПК України, вбачається, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

У відповідності до ч.3 ст.331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Приписи ч.4 ст.331 ГПК України встановлюють, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Також суд зазначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

В свою чергу, суд зазначає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Конституційний суд України у рішенні від 26.06.2013р. у справі №5-рп/2013 за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень п.2 ч.2 ст.17, п.8 ч.1 ст.26, ч.1 ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" наголошує, що за судовою практикою до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для відстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім`ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи-боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Суд зазначає, що при розгляді заяв про надання розстрочки чи відстрочки виконання рішення суду повинен встановити чи не порушає це інтереси обох сторін, оскільки, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-ІV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на доступ до суду включає право на своєчасне виконання рішення (рішення у справі "Трихліб проти України", заява №58312/00, пп.25-32, від 20 вересня 2005 року, у справі "Іммобіліаре Саффі проти Італії", заява №22774/93, ЄСПЛ 1999-V, п.66).

В рішенні у справі "Анацький проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що з огляду на невиконання рішення з грудня 2002 року, приблизно два роки та одинадцять місяців, та неспроможність здійснити необхідні заходи для виконання рішення на користь заявника державні органи позбавили п.1 ст.6 Конвенції та ст. 1Протоколу №1 їх практичного змісту.

Таким чином, у цій справі п. 1 статті 6 Конвенції та стаття 1 Протоколу №1 були порушені. ("Анацький проти України". N 10558/03, пп.22 - 23, рішення від 13 грудня 2005 року).

Складне фінансове становище КП ТМО», обмеження по розпорядженню власними коштами, наявність кредиторської заборгованості та заборгованості споживачів перед КП «ТМО», тривалий карантин та введення військового стану, якими обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не може бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення. При цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника. Наявність вищевказаних обставин жодним чином не звільняє відповідача від виконання свого обов`язку.

Обов`язковою умовою надання відстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення, які заявник повинен довести суду відповідно до ст. 74 ГПК України.

Суд доходить висновку, що наведені відповідачем обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення

А тому, з урахуванням інтересів обох сторін у даній справі, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення заяви, у суду відсутні.

Крім того, відмовляючи у задоволенні заяви, суд враховує пояснення сторін щодо укладення між ними договору про розстрочення виконання судового рішення у даній справі до 31.12.2022.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 у справі N 338/180/17 та Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10.04.2019 у справі N 390/34/17 застосовано "доктрину заборони суперечливої поведінки" та зазначено: "по суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

Наприклад, у статті 1.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Так, у діях відповідача суд вбачає суперечливу поведінку, яка полягає в тому, що після звернення до суду із заявою про відстрочення виконання судового рішення КП «ТМО» звернулося до позивача з пропозицією укладення договору про розстрочення виконання судового рішення у даній справі. Вказаний договір сторонами було підписано, що підтверджено представниками сторін у судовому засіданні 21.07.2022.

Таким чином, підписанням вищевказаного договору відповідач взяв на себе зобов`язання з виконання судового рішення у справі № 916/2339/21, що свідчить про намір відповідача виконати Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 у справі №916/2339/21 згідно з умовами укладеного договору.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Комунального підприємства "ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ МІСТА ОДЕСИ" (вх. № 2-546/22 від 12.07.2022р.) про відстрочення виконання судового рішення у справі №916/2339/21 відмовити.

Вступну та резолютивну частини ухвали оголошено 21 липня 2022 р. Повний текст ухвали складено та підписано 26 липня 2022 р.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.В. Волков