Рішення

від 27.07.2022 по справі 484/2049/21

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/2049/21

Провадження № 2/484/64/22 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.07.2022 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Панькова Д.А.

секретаря судового засідання Панчук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест груп» до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Приватне підприємство «СЮІТА 2006», про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест груп» звернулося із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Приватне підприємство «СЮІТА 2006», про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25 жовтня 2012 року, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередніченко Г.А., зареєстрованого в реєстрі за № 841, а саме на нерухоме майно ізольовану однокімнатну квартиру під АДРЕСА_1 , загальною площею 39,90 кв. м., житловою площею 17,30 кв. м., яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, в рахунок погашення заборгованості Приватного підприємства «СЮІТА 2006» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест груп» за кредитним договором № 75/10 від 21.12.2010 року, що складається з суми простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 4905900 грн., суми заборгованості за відсотками у розмірі 191331,81 грн., всього заборгованості 5097231,81 грн., шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Позивач також просив стягнути з відповідача на його користь сплачений при подачі позову судовий збір.

В обґрунтування позову зазначено наступне.

21 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «ІНВЕСТБАНК» (Банк) та Приватним підприємством «СЮІТА 2006» (Позичальник) був укладений кредитний договір № 75/10 (надалі - Кредитний договір № 75/10).

25 жовтня 2012 року між ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК» та ПП «СЮІТА 2006» було укладено ряд іпотечних договорів, за якими ПП «СЮІТА 2006» на забезпечення виконання своїх зобов`язань за кредитним договором № 75/10 від 21.12.2010 року з подальшими змінами і доповненнями, передало в іпотеку Банку квартири в будинку АДРЕСА_2 .

В іпотеку, зокрема, було передано й ізольовану однокімнатну квартиру під АДРЕСА_3 , загальною площею 39,90 кв.м., житловою - 17,30 кв.м., про що між сторонами укладено іпотечний договір, посвідчений 25.10.2012 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Е.А. та зареєстрований у реєстрі за № 841 (далі - Іпотечний договір № 841). Термін дії вказаного договору іпотеки - до повного виконання іпотекодавцем зобов`язань за Кредитним договором № 75/10 та всіма додатковими угодами до нього та за Іпотечним договором № 841.

Банк свої зобов`язання за Кредитним договором № 75/10 виконав своєчасно та видав кредитні кошти на загальну суму 21 114 221,49 грн.

Позичальником повернуто кредитні кошти лише в розмірі 16 208 321,49 грн. В порушення положень Кредитного договору № 75/10, станом на 01.07.2018, у Позичальника існувала прострочена заборгованість в загальному розмірі 4 993 014.47 грн., з яких за тілом кредиту (основне зобов`язання) - 4 905 900,00 грн., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 87 114,47 грн.

Зазначені обставини стосовно наявності заборгованості за Кредитним договором № 75/10 були детально досліджені господарським судом Одеської області і відображено у рішенні від 18.12.2018 у справі № 916/2231/18. Вказаним рішенням з ПП «СЮІТА 2006» на користь Банку було стягнуто частину заборгованості за Кредитним договором № 75/10.

14 серпня 2020 року між ПАТ «Комерційний банк «Інвестбанк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Інвестбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» укладено Договір про відступлення прав вимоги № 5 (далі - Договір № 5).

Відповідно до п. 1 Договору № 5 ПАТ «КБ «Інвестбанк» (Банк) відступив ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» (Новий кредитор) належні Банку, а Новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту(овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави та/або договорами та/або контрактами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до Договору №5.

Відповідно до п.2 Договору, Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п.4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи, зокрема, право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку № 1 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України(індекс інфляції,3% річних).

Відповідно до п.4 Договору: сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 3 614 877,39 грн. (три мільйони шістсот чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят сім гривень 39 коп),без ПДВ, надалі за текстом - Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, який сформований за результатами відкритих торгів(аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.

Протоколом електронного аукціону №UA-ЕА-2020-07-02-000005-b, який сформовано 24.07.2020 року (номер лоту: GL18N618742), аукціон визнаний таким, що відбувся. В результаті чого, переможець аукціону - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "Фінвест Груп" придбало пул активів, що складається з нерухомості, майнових прав на нерухомість, основних засобів, прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, дебіторської заборгованості, майнових прав за дебіторською заборгованістю. Ціна продажу лоту складає 5 000 000,00 грн. без ПДВ.

Згідно з інформацією з веб-сайту Prozorro.Sale, між Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк ІНВЕСТБАНК (скорочена назва - ПАТ КБ ІНВЕСТБАНК) та Товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія "Фінвест Груп було укладено ряд договорів, відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених вищевказаним протоколом, а саме:

1. Договір № 1 купівлі-продажу рухомого майна (основних засобів), ціна продажу за яким складає 11 608,22 гривень 22 коп., з ПДВ.

2. Договір № 2 купівлі-продажу дебіторської заборгованості та майнових прав за дебіторською заборгованістю, ціна продажу за яким складає 473 625,78 гривень 78 коп., без ПДВ

3. Договір № 3 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, ціна продажу за яким складає 64 036,50 гривень 50 коп., без ПДВ.

4. Договір № 4 купівлі-продажу майнових прав, ціна продажу за яким складає 385 311,34 гривень 34 коп., без ПДВ.

5. Договір № 5 про відступлення прав вимоги, ціна продажу за яким складає 3 614 877,39 гривень 39 коп. без ПДВ.

6. Договір купівлі-продажу нерухомого майна, ціна продажу за яким складає 48 714 гривень 00 коп.

7. Договір купівлі-продажу нерухомого майна, ціна продажу за яким складає 244 173,16 гривні 16 коп., в тому числі ПДВ, а вартість продажу обладнання складає 81 081,81 гривня 81 коп.,в тому числі ПДВ.

8. Договір купівлі-продажу нерухомого майна, ціна продажу за яким складає 41 341,21 гривня 21 коп., в тому числі ПДВ, а вартість продажу обладнання складає 35 230,59 гривень 59 коп.,в тому числі ПДВ.

Відповідно до протоколу електронного аукціону Переможець електронних торгів зобов`язується, зокрема, здійснити повну оплату коштів за лот, які повинні надійти на рахунок банку(банків) не пізніше кінця 18 (вісімнадцятого) робочого дня з дати формування ЦБД протоколу електронного аукціону.

Отже, платіжним дорученням №284 від 11 серпня 2020 року (далі за текстом - Платіжне доручення), посвідчено факт сплати Переможцем (Товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Фінвест Груп, код ЄДРПОУ 42323667) на користь Банку ( ПАТ КБ ІНВЕСТБАНК, код ЄДРПОУ 20935649) суми у розмірі 5 000 000,00 (п`ять мільйонів гривень 00 коп.). Призначення вказаного платежу зазначене у Платіжному дорученні, а саме: оплата за пул активів придбаних з електронного аукціону. Номер лоту GL18N618742.Протокол електронного аукціону №UA-ЕА-2020-07-02-000005-b. Без ПДВ.

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК У країни).

Таким чином, внаслідок укладення Договору № 5 відбулася заміна кредитора (стягувача) і ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» набуло права, замість ПАТ «КБ «Інвестбанк», вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань, зокрема, й за кредитним договором №75/10 від 21.12.2010, позичальником та боржником за яким є ПП «СЮІТА 2006».

У зв`язку з укладенням між сторонами Договору № 5 та переходом до ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» права вимоги за кредитними договорами, зазначеними у Договорі № 5, між ПАТ «КБ «Інвестбанк» (Первісний іпотекодержатель) та ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» (Новий іпотекодержатель) 14.08.2020 було укладено «Договір відступлення прав вимоги за Договорами іпотеки та Договорами застави», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1093 (надалі - Договір № 1093).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 1093 Первісний іпотеко держатель передав та відступив Новому іпотекодержателю всю сукупність прав, належних Первісному іпотекодержателю, включаючи, але не обмежуючись, право звернення стягнення на предмети застави та/або іпотеки та отримання задоволення своїх вимог за рахунок вартості предметів застави та /або іпотеки, за рядом договорів іпотеки та договорів застави (надалі - Договори забезпечення) у загальній кількості 31-го договору, у тому числі й за Іпотечним договором, посвідченим 25.10.2012 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. за реєстровим № 841 (п. 1.1.17. Іпотечного договору № 1093).

Таким чином, в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 75/10 приватним підприємством «СЮІТА 2006» було надано в іпотеку за Іпотечним договором № 841 предмет іпотеки - ізольовану однокімнатну квартиру під АДРЕСА_1 , що зазначено в п. 6 цього договору.

Пунктом 1 Іпотечного договору № 841 цього договору передбачено, що в разі невиконання боржником своїх зобов`язань, забезпечених іпотекою, Іпотекодержатель має право одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна.

Пунктом 2 цього договору встановлено, що іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо: вчасного та у повному обсязі повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, сплати пені та штрафів, відшкодування збитків, іншої заборгованості за Кредитним договором № 75/10, а також відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки.

На момент укладання Іпотечного договору № 841 вартість предмет іпотеки оцінено у розмірі 420978,00 грн., згідно з висновками про вартість об`єкта оцінки від 19.10.2012, які виконано суб`єктом оціночної діяльності ПП «ДЕЛЬТА-КОНСАЛТІНГ» ( п.11 Іпотечного договору № 841).

Відповідно до п. 17.8.1., 17.8.2. Іпотечного договору № 841 Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки як у випадку, якщо в момент настання термінів виконання ПП «СЮІТА 2006» якого-небудь із зобов`язань, передбачених Кредитним договором № 75/10, вони не будуть виконанні, так і у разі порушення позичальником будь якого із зобов`язань, передбачених умовами Кредитного договору № 75/10, незалежно від настання термінів їх виконання, а, також, у разі порушення ряду умов за Іпотечним договором.

Пунктом 25 Іпотечного договору № 841 визначено, що у випадках, передбачених пп. 17.8.1. та 17.8.2. цього договору, Іпотекодержатель має право здійснити стягнення на предмет іпотеки, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Іпотечний договір № 841 діє до повного виконання ПП «СЮІТА 2006» зобов`язань за Кредитним договором № 75/10, та всім додатковим угодам до нього та за іпотечним договором, дострокове його розірвання та внесення змін допускається лише за згодою сторін. При пролонгації кредитного договору строк дії іпотечного договорі пролонгується автоматично без внесення змін до нього (п. 29-32 Іпотечного договору).

З використанням електронних сервісів Міністерства юстиції України, ТОВ «ФК «Фінвест Груп» отримано інформаційну довідку № 232798227 від 17.11.2020 з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (надалі - Інформаційна довідка).

Згідно Інформаційної довідки, в теперішній час право власності на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 841 - ізольовану однокімнатну квартиру під АДРЕСА_1 , загальною площею 39.90 кв. м., житловою - 17,30 кв. м., зареєстроване за ОСОБА_1 , на підставі договору про внесення змін від 27.04.2017, який посвідчений приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В.А.

Станом на дату укладення Іпотечного договору №841, предмет іпотеки належав ПП «СЮІТА 2006» на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Первомайської міської ради Миколаївської області 11.07.2012, право власності на яке було зареєстроване в установленому законом порядку (п. 6 Іпотечного договору № 841), і ПП «СЮІТА 2006» мало статус і позичальника, і Іпотекодавця.

Частиною першою статті 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (ч. 2 ст. 23).

Рішенням Конституційного суду України від 14.07.2020 № 8-р/2020 положення частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними).

Крім того у справі № 484/3957/16-ц судами апеляційної та касаційної інстанцій вже розглядалося питання стосовно переходу зобов`язань до нового власника предмета іпотеки (квартири) за одним із договорів іпотеки, укладеного між ПАТ «Комерційний банк «Інвестбанк» та ПП «СЮІТА 2006» для забезпечення виконання зобов`язань останнього за Кредитним договором № 75/10.

Так постановою від 01.08.2019 у справі № 484/3957/16-ц Верховний суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду повністю підтримав та визнав такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, позицію Апеляційного суду Миколаївської області, висвітлену у постанові від 18.07.2018, в якій було зазначено, що предметом іпотеки, незалежно від того хто є його власником, забезпечується саме виконання зобов`язання за кредитним договором, яке у повному обсязі не виконано позичальником.

Таким чином, ОСОБА_1 набув статус іпотекодавця за Іпотечним договором № 841 замість ПП «СЮІТА 2006», а отже й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Станом на 14 серпня 2020 року, дату підписання Договору № 5 та Договір № 1093, розмір простроченої заборгованості за Кредитним договором № 75/10 становить 5097231,81 гривні, з яких за тілом кредиту (основне зобов`язання) -4 905 900,00 грн., заборгованість з Оплати процентів за користування кредитом - 191 331,81 грн.

Тобто, після 01.07.2018 розмір простроченої заборгованості ПП «СЮІТА 2006» за Кредитним договором № 75/10 не зменшився, а навпаки збільшився.

У зв`язку з порушенням ПП «СЮІТА 2006» умов Кредитного договору № 75/10, ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» (Новий кредитор та іпотекодержатель) направило боржнику ПП «СЮІТА 2006» та ОСОБА_1 , який має статус іпотекодавця за Іпотечним договором № 841, вимогу про усунення порушення щодо виконання умов Кредитного договору № 75/10 (вих. №91/15/12/20 від 29.12.2020) - (далі - Вимога) в порядку статті 35 Закону України "Про іпотеку", а також попередив іпотекодавця про те, що у разі невиконання вимоги про усунення порушення у встановлений строк, ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» буде змушена вжити заходів для погашення заборгованості за Кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що врегульовано пунктом 25 Іпотечного договору та ст. 39 Закону України «Про іпотеку». Вимогу, як боржнику, так і ОСОБА_1 було направлено «Укрпоштою» рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, тобто, з дотримання усіх належних для цього вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 757/13243/17 зазначено, що належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення, також, слід вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов`язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплати проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Як зазначалося вище, приватне підприємство «СЮІТА 2006» допустило порушення зобов`язань за Кредитним договором № 75/10 щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у встановлені договором строки.

Загальний розмір простроченої заборгованості за Кредитним договором №75/10 становить 5 097 231,81 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

В силу ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотека є різновидом застави - заставою нерухомого майна.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя (ч. 4 ст. 33 Закону України "Про іпотеку").

Аналогічні положення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду та виконавчого напису нотаріуса містить й п. 25 Іпотечного договору № 841.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

З огляду на вищезазначене, ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест груп» вважає, що наявні усі підстави на звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог за Кредитним договором № 75/10.

Відповідач не погодився з позовом та надіслав до суду відзив у якому зазначив наступне.

23.09.2014 року ПАТ «КБ «Інвестбанк» надав Відповідачу гарантійний лист, яким зобов`язувався зняти обтяження заборони за реєстровим № 841, зняття іпотеки, на квартиру, що належить Відповідачу після сплати Відповідачем повної вартості квартири. Даний гарантійний лист утворив зобов`язання, за яким відповідач повинен був сплатити ціну за квартиру, а Банк - вчинити дії щодо зняття заборон та спірної іпотечної заборони.

02.10.2014 року між Відповідачем та ПП «СЮІТА 2006» було укладено договір купівлі-продажу з елементами договорів завдатку, позички (змішаний договір) квартири під АДРЕСА_1 , загальною площею 39,9 кв.м., житловою площею -17,30 кв.м.

27.04.2017 року між Відповідачем та ПП «СЮІТА 2006» було укладено договір про внесення змін до договору купівлі-продажу, згідно якого підтверджувався факт повного розрахунку за договором купівлі-продажу квартири.

Таким чином, Відповідачем було виконано усі зобов`язання щодо сплати за квартиру.

У ч. 3. ст. 203 ЦК України прописано, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Надання гарантійного листа фактично передбачає вільне волевиявлення особи, що його надає. Особа, яка видає гарантійний лист, обов`язково повинна мати певний обсяг правоздатності відповідно до її статутних повноважень (якщо це юридична особа) або відповідно до її статусу (якщо це фізична особа - підприємець).

Таким чином, на думку відповідача, Позивач подав позов не до тієї особи, не надав жодних доказів наявності боргу Відповідача перед позивачем.

Окрім цього, слід наголосити на наступному:

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Крім того, при розгляді спорів, що не врегульовані житловим законодавством, застосовуються норми цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 27 рішення ЄСПЛ від 17 травня 2018 року у справі «Садов`як проти України» зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом», не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8 Конвенції, і не вважається «необхідним у демократичному суспільстві». Вислів «згідно із законом» не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.

Розглядаючи справу «Кривіцька та Кривіцький проти України» (№ 8863/06), ЄСПЛ у рішенні від 02 грудня 2010 року установив порушення статті 8 Конвенції, зазначивши, що в процесі прийняття рішення щодо права заявників на житло останні були позбавлені процесуальних гарантій. Установлено порушення національними судами прав заявників на житло, оскільки суди не надали адекватного обґрунтування для відхилення аргументів заявників стосовно застосування відповідного законодавства та не здійснили оцінку виселення в контексті пропорційності застосування такого заходу.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.

Зокрема, згідно з рішенням ЄСПЛ від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне, мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (заява № 43768/07)).

Також, слід зауважити, що у Відповідача відсутнє будь-яке речове право на інше нерухоме майно. Так оспорюване житло є єдиним житлом, що належить на праві приватної власності Відповідачу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову. Представник відповідача наголошував на тому, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем квартири, на яку просить звернути стягнення позивач, сплатив її вартість в повному обсязі, а тому немає жодних зобов`язань перед позивачем.

Представник третьої особи ПП «СЮІТА 2006» в судове засідання не з`явився. Жодних заяв або відзивів від цієї сторони до суду не надходило.

Судом було з`ясовано, що постановою Господарського суду Одеської області від 19 серпня 2021 року ПП «СЮІТА 2006» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Арбітражним керуючим ліквідаційної процедури призначено Дашко Ігора Валентиновича, якого суд повідомляв належним чином про час та місце розгляду справи.

Розглянувши справу, дослідивши та оцінивши в сукупності подані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 21 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «ІНВЕСТБАНК» та Приватним підприємством «СЮІТА 2006» був укладений кредитний договір № 75/10.

25 жовтня 2012 року між ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК» та ПП «СЮІТА 2006» було укладено ряд іпотечних договорів, за якими ПП «СЮІТА 2006» на забезпечення виконання своїх зобов`язань за кредитним договором № 75/10 від 21.12.2010 року з подальшими змінами і доповненнями, передало в іпотеку Банку квартири в будинку АДРЕСА_2 .

В іпотеку, зокрема, було передано й ізольовану однокімнатну квартиру під АДРЕСА_3 , загальною площею 39,90 кв.м., житловою - 17,30 кв.м., про що між сторонами укладено іпотечний договір, посвідчений 25.10.2012 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Е.А. та зареєстрований у реєстрі за № 841 (далі - Іпотечний договір № 841). Термін дії вказаного договору іпотеки - до повного виконання іпотекодавцем зобов`язань за Кредитним договором № 75/10 та всіма додатковими угодами до нього та за Іпотечним договором № 841.

23 вересня 2014 року директор Одеської філії ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК» в листі з назвою «гарантійний лист» адресованому відповідачу ОСОБА_1 повідомляв про наявність між банком і ПП «СЮІТА 2006» кредитних правовідносин, які забезпечені іпотекою квартири АДРЕСА_1 за договором від 25 жовтня 2012р за реєстровим № 841. В цьому листі також зазначалось, що банк зобовязується вчинити дії, які необхідні для зняття обтяжень з названої квартири після надання відповідачем доказів щодо повного виконання умов договору купівлі-продажу (сплати повної вартості квартири, що придбавається), а саме укладеного сторонами додаткового договору до договору купівлі продажу щодо здійснення повного розрахунку та відсутність у сторін будь-яких претензій щодо його виконання, рішення суду про визнання права власності за покупцем у разі ухилення продавця на вчинення дій, передбачених договором купівлі продажу.

02 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ПП «СЮІТА 2006» укладено Договір з елементами купівлі-продажу, завдатку та позички, за яким підприємство продало за 173820,00 грн. відповідачу квартиру АДРЕСА_1 . 47880,00 грн. покупець сплачує продавцю до підписання цього договору, а решту рівними частинами в строки згідно додатку № 1. Також сторони домовились, що факт повного розрахунку підтверджуватиметься договором про внесення змін, укладеним сторонами в нотаріальній формі в десятиденний термін з дня внесення покупцем всієї суми грошових коштів (п.2.5).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що на момент його укладення на квартиру існують обтяження (заборона, іпотека), які виникли на підставі Договору, укладеного між ПП «СЮІТА 2006» та ПАТ «КБ«ІНВЕСТБАНК», посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 25 жовтня 2012 року за реєстровим № 841. Відповідно до п.3 ч.3 ст.9 Закону України «Про іпотеку» цей договір вчиняється за письмовою згодою ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК».

На виконання п. 2.5 цього Договору та повного розрахунку за придбану квартиру сторонами було укладено Договір про внесення змін посвідченого Цихонею В.А., приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області 27 квітня 2017 року за реєстровим номером № 1807.

Банк свої зобов`язання за Кредитним договором № 75/10 виконав своєчасно та видав

ПП «СЮІТА 2006» кредитні кошти на загальну суму 21 114 221,49 грн.

Позичальником повернуто кредитні кошти лише в розмірі 16 208 321,49 грн.

В порушення положень Кредитного договору № 75/10, станом на 01.07.2018, у

Позичальника ПП «СЮІТА 2006» існувала прострочена заборгованість в загальному розмірі 4 993 014.47 грн., з яких за тілом кредиту (основне зобов`язання) - 4 905 900,00 грн., заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 87 114,47 грн.

Наявність вищевказаної заборгованості за Кредитним договором № 75/10 підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області від 18.12.2018 у справі №916/2231/18.

14 серпня 2020 року між ПАТ «Комерційний банк «Інвестбанк», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Інвестбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» укладено Договір про відступлення прав вимоги № 5.

Відбулася заміна кредитора (стягувача) і ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» набуло права, замість ПАТ «КБ «Інвестбанк», вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань, зокрема, й за кредитним договором №75/10 від 21.12.2010, позичальником та боржником за яким є ПП «СЮІТА 2006».

У зв`язку з укладенням між сторонами Договору № 5 та переходом до ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» права вимоги за кредитними договорами, зазначеними у Договорі № 5, між ПАТ «КБ «Інвестбанк» (Первісний іпотекодержатель) та ТОВ «Факторингова компанія «Фінвест Груп» (Новий іпотекодержатель) 14.08.2020 було укладено «Договір відступлення прав вимоги за Договорами іпотеки та Договорами застави», посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою Ю.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1093 (надалі - Договір № 1093).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 1093 Первісний іпотеко держатель передав та відступив Новому іпотекодержателю всю сукупність прав, належних Первісному іпотекодержателю, включаючи, але не обмежуючись, право звернення стягнення на предмети застави та/або іпотеки та отримання задоволення своїх вимог за рахунок вартості предметів застави та /або іпотеки, за рядом договорів іпотеки та договорів застави у загальній кількості 31-го договору, у тому числі й за Іпотечним договором, посвідченим 25.10.2012 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. за реєстровим № 841, яким в іпотеку було передано належну відповідачу квартиру.

Частиною першою статті 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (ч. 2 ст. 23).

Отже відповідач, придбавши квартиру, що перебувала в іпотеці, набув статус іпотекодавця за Іпотечним договором № 841 замість ПП «СЮІТА 2006», а отже й несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Основним зобов`язанням, яке забезпечує іпотека, в даному випадку є саме кредитний договір між ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК» і ПП «СЮІТА 2006», а не змішаний договір з елементами купівлі-продажу, завдатку та позички між останнім і відповідачем, оскільки іпотекою забезпечувалось саме кредитне зобовязання, яке у повному обсязі не було виконано позичальником.

Гарантійний лист банку від 23 вересня 2014 року, як і повна сплата позивачем покупної ціни за квартиру не змінює статус кредитного зобовязання як основного, оскільки відповідні зміни до іпотечного договору, тобто виключення кредитного зобовязання як основного в установленому порядку внесені не були.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, у встановлений строк.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ст.ст. 611, 615 ЦК України у випадку порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням та завдатком.

Статтею 572 ЦК України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторам цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

На підставі ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпечених заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 575 ЦК України іпотека є видом застави.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до умов ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Відповідно до ст. 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Якщо сума реалізації предмету застави не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в установленій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», Договір іпотеки є договором про задоволення вимог Іпотекодержателя. Право вибору способу задоволення вимог, встановлених умовами укладеного Договору іпотеки належить Іпотекодержателю.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Оскільки позичальник ПП «СЮІТА 2006» не виконав належним чином взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, які забезпечені іпотекою, тому відповідно до положень ст.12 Закону України «Про іпотеку» у позивача виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки, в зв`язку з чим вимоги позивача підлягають задоволенню.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем було сплачено 2270 гривень судового збору. Інших витрат позивачем не понесене, принаймні, суду про це докази не надано.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд у цьому рішенні прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог. Таким чином, судові витрати підлягають компенсації позивачу у розмірі 100%.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест груп» (код ЄДРПОУ 42323667, знаходиться за адресою м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 208Б, офіс 9) до ОСОБА_1 (проживає за адресою АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Приватне підприємство «СЮІТА 2006» (код ЄДРПОУ 33915151, знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Армійська, 18, офіс 417), про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25 жовтня 2012 року, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередніченко Г.А., зареєстрованого в реєстрі за № 841, а саме на нерухоме майно ізольовану однокімнатну квартиру під АДРЕСА_1 , загальною площею 39,90 кв. м., житловою площею 17,30 кв. м., яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, в рахунок погашення заборгованості Приватного підприємства «СЮІТА 2006» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест груп» за кредитним договором № 75/10 від 21.12.2010 року, що складається з суми простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 4905900 грн., суми заборгованості за відсотками у розмірі 191331,81 грн., всього заборгованості 5097231,81 грн., шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Фінвест груп» судові витрати в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Дата складання повного тексту рішення - 27.07.2022 року.

Суддя: