Рішення

від 27.07.2022 по справі 480/2747/22

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2022 р. Справа № 480/2747/22

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської міської ради (далі - відповідач, Сумська міська рада), в якій просив:

1) визнати протиправним та скасувати рішення 14 сесії Сумської міської ради від 24.11.2021 №2470-МР "Про відмову позивачу в наданні земельної діяльності у власність, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , на території Сумської міської територіальної громади (Стецьківський старостинський округ), площею 1,1600га";

2) зобов`язати відповідача на черговій сесії затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1600га кадастровий номер 5924787100:01:002:0086 у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства.

Свої вимоги мотивував тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та безпідставним, а тому підлягає скасуванню. Так, вказав, що невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України є підставою для відмови клопотання на стадії надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Позивач же звертався до Сумської міської ради про затвердження проекту землеустрою на сформовану земельну ділянку площею 0,1600 га кадастровий номер 5924787100:01:002:0086.

Крім того, ОСОБА_1 виконав всі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, отримавши такий дозвіл згідно з рішенням Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області від 26.05.2020, долучив необхідні документи визначені Земельним кодексом України, проте відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою, прийнявши оскаржуване рішення від 24.11.2021 №2470-МР.

Ухвалою суду від 28.03.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що оскаржуване позивачем рішення було прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства. Так, вказав, що в 1978 році на с. Стецьківка був розроблений проект планування та забудови, який рішенням Стецьківської сільської ради рішенням від 11.03.2013 був визнаний дійсним та актуальним, але таким, який потребує оновлення. Згідно вказаної схеми спірна земельна ділянка знаходиться за межами території на яку розроблявся проект планування та забудови.

При цьому, відповідно до вимог ч.3 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні: комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території; генеральний план населеного пункту, складовою якого є план зонування території; план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель"; детальний план території.

Відтак, відсутність для с.Стецьківка певної містобудівної документації (комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території; генеральний план населеного пункту, складовою якого є план зонування території; план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель"; детальний план території) робить неможливим виділення у власність позивачу бажаної земельної ділянки.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що рішенням 45 сесії Стецьківської сільської ради Сумського району Сумської області 7 скликання від 26.05.2020 надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,2000 га, яка розташована по АДРЕСА_1 (а.с.13 зворот).

Приватним підприємством «Мегаполіс» було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу у власність орієнтовною площею 0,2000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_1 (а.с.9-28).

Відповідно до висновку про розгляд документації із землеустрою від 18.02.2021 №3482/82-21 експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Бреньо Л.Л. було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 (а.с.24). Згідно вказаного висновку проект землеустрою відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

Після погодження технічної документації із землеустрою, державним кадастровим реєстратором відділу у Томаківському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Петриченко Ю.С. 11.03.2021 проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1600 га, яка розташована: АДРЕСА_1 , та присвоєно їй кадастровий номер - 5924787100:01:002:0086, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.6).

Поряд з цим рішенням Сумської міської ради від 21.10.2020 № 7586-МР «Про включення територій територіальних громад (населених пунктів) до складу території Сумської міської територіальної громади» територіальну громаду села Стецьківка включено до Сумської міської територіальної громади, у зв`язку з чим позивач 19.08.2021 звернувся саме до Сумської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1600 га кадастровий номер 5924787100:01:002:0086 розташованої в АДРЕСА_1 (а.с.40).

Сумська міська рада на XIV сесії VIII скликання розглянула подану на затвердження ОСОБА_1 документацію із землеустрою та рішенням від 24 листопада 2021 року № 2470-МР відмовила в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 5924787100:01:002:0086, на території Сумської міської територіальної громади (Стецьківський старостинський округ), площею 0,1600 га, та наданні цієї ділянки у власність ОСОБА_1 , оскільки наявна невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме:

- невідповідністю проекту планування та забудови с. Стецьківка, затвердженого рішенням Стецьківської сільської ради від 11.03.2013, згідно з яким запитувана земельна ділянка не входить в межі вказаного проекту;

- невідповідністю вимогам частини третьої статті 20 Земельного кодексу України, якою визначено, що категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту, у зв`язку з відсутністю таких планів (а.с.5).

Позивач, не погоджуючись з даним рішенням відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, що склалися в даному випадку між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (тут і далі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Земельний кодекс України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок визначається статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, зокрема, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч.7 ст. 117 Земельного кодексу України).

Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою визначено статтею 186 Земельного кодексу України.

Втім, станом на момент розроблення та погодження проекту землеустрою була чинною ст. 186-1 Земельного кодексу України, ч.1,5,6 якої зокрема, передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч.1). Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (ч.5). Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (ч.6).

Як вже зазначено вище, відповідно до висновку про розгляд документації із землеустрою від 18.02.2021 №3482/82-21 експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Бреньо Л.Л. було погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 (а.с.24). Згідно вказаного висновку проект землеустрою відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

Відповідно до Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" (далі Закон - № 1423-ІХ), який набрав чинності 27.05.2021, статтю 186 Земельного кодексу України викладено у новій редакції, а статтю 186-1 вказаного кодексу виключено.

Так, відповідно до пункту 6 частини третьої статті 186 Земельного кодексу України (далі - в редакції Закону № 1423-ІХ) проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в такому порядку: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною сьомою статті 186 Земельного кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Як визначено частиною восьмою статті 186 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 Земельного кодексу України (в редакції Закону № 1423-ІХ) відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, відповідно до статті 186 Земельного кодексу України (в редакції Закону №1423-ІХ) органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки у власність, надано повноваження на погодження та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. При цьому, підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

При цьому, ч.10 ст. 186 Земельного кодексу України передбачено, що висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.

У свою чергу, відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі Закон України Про місцеве самоврядування в Україні) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч.1 ст.59 Закон України Про місцеве самоврядування в Україні).

Згідно абзацу 2 частини 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у редакції Закону №1423-IX) рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Так, як встановлено судом, позивач, маючи право безоплатно набути у власність земельну ділянку за рахунок земель державної власності, отримав відповідний дозвіл та дотримався визначеної законодавством процедури виготовлення та погодження проекту землеустрою. Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що позивач отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки, замовив проектну документацію, яка була розроблена та погоджена у відповідності до вимог законодавства, чинного на час такого погодження.

Разом з тим, відповідачем оскаржуваним рішенням вирішено відмовити у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність позивачу спірної земельної ділянки з посиланням на ч.3 ст.20 Земельного кодексу України, з огляду на відсутність містобудівної документації.

Втім, щодо посилань відповідача у відзиві на проект планування та забудови с.Стецьківка, затвердженого рішенням Стецьківської сільської ради від 11.03.2013 (а.с.41-42), суд відмічає, що рішенням 28 сесії 6 скликання Стецьківської сільської ради від 11.03.2013 вказаний проект планування та забудови с. Стецьківка було затверджено та ухвалено вважати його дійсним та актуальним, але таким, що потребує оновлення. Тобто те, що вказаний проект потребує оновлення, не означає, що такий проект планування та забудови с. Стецьківка є не актуальним чи відсутнім.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом.

Згідно ч.3 ст. 20 Земельного кодексу України, на яку посилається представник відповідача, дійсно передбачено, що категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

Встановлення цільового призначення земельної ділянки може здійснюватися без додержання вимог, передбачених абзацом першим цієї частини, у випадках:

передачі земельної ділянки державної, комунальної власності відповідно до частини третьої статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";

консервації деградованих і малопродуктивних, техногенно забруднених земель;

віднесення земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення;

зміни виду цільового призначення земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення (крім віднесення їх до земельних ділянок для садівництва, зміни цільового призначення земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку цільовим призначенням та видом використання спірної земельної ділянки визначено як "для ведення особистого селянського господарства", та відноситься до категорії земель "землі сільськогосподарського призначення" (а.с.6).

У той же час у своїй заяві позивач просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а не встановити та змінити цільове призначення земельної ділянки.

Таким чином, посилання відповідача на ч.3 ст.20 Земельного кодексу України також є необґрунтованими.

Окремо, суд наголошує, що проект землеустрою був погоджений без зауважень та в ньому зазначено, що даний проект відповідає земельному законодавству та прийнятих відповідно до нього нормативно-правовим актам (а.с.24).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу рішенням в задоволенні заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не дотримався вимог Земельного кодексу України, тому суд вбачає необхідним визнати таке рішення протиправним, скасувавши його.

Водночас, позовні вимоги про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою та передати спірну земельну ділянку у власність не підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання судом відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи. Суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача надати у власність земельну ділянку, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, може бути необґрунтованим та призвести до надання у власність земельної ділянки з порушенням закону.

За таких обставин, суд на цьому етапі позбавлений процесуальної можливості приймати рішення за умови не перевірки, не надання оцінки та не встановлення певних обставин суб`єктом владних повноважень з цього питання, а тому позовні вимоги про зобов`язання затвердити проект землеустрою за наявності встановлених вище обставин, є передчасними та не підлягають задоволенню.

Водночас, суд з урахуванням вимог ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 19.08.2021 про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 5924787100:01:002:0086, на території Сумської міської територіальної громади (Стецьківський старостинський округ), площею 0,1600 га, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вказане положення, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 992,40грн., сплаченого ним за подання позовної заяви згідно квитанції (а.с.4).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Сумської міської ради (майдан Незалежності, 2,м.Суми,Сумська область,40000, код ЄДРПОУ 23823253) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення XIV сесії VIII скликання Сумської міської ради від 24.11.2021 №2470-МР "Про відмову позивачу в наданні земельної діяльності у власність, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , на території Сумської міської територіальної громади (Стецьківський старостинський округ), площею 1,1600га".

Зобов`язати Сумську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.08.2021 про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 5924787100:01:002:0086, на території Сумської міської територіальної громади (Стецьківський старостинський округ), площею 0,1600 га, та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Сумської міської ради в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 27.07.2022.

Суддя І.Г. Шевченко