Постанова

від 25.06.2022 по справі 911/1312/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2022 р. Справа№ 911/1312/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Барсук М.А.

секретар судового засідання Мельничук О.С.

за участю представників

позивача: Смаляна А.В. (паспорт серія НОМЕР_1 )

відповідача: Головащенко К.Г. (посв.№КВ6370 від 11.04.19)

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мухлай»

на рішення Господарського суду Київської області від 13.10.2021 (повний текст складено 28.10.2021)

у справі №911/1312/21 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мухлай»

про стягнення 2 466 938,53 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Виконавчий комітет Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (далі-позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мухлай» (далі-відповідач) про стягнення 2 466 938,53 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 1842/05-19 від 20.05.2019 щодо сплати пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Вишневе по об`єкту: Торговельно-розважальний комплекс на вул. Київській, 2-Л (далі - договір пайової участі).

01.10.2021 позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог. Після здійснення часткової оплати відповідачем суми заборгованості позивач просив суд стягнути на його користь 1 378 924,71 грн основної заборгованості, 298 104,40 грн пені, 194 361,11 грн інфляційних втрат та 95 548,31 грн 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.10.2021 у справі №911/1312/21 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мухлай» на користь Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області 1 378 924,71 грн заборгованості, 298 104,40 грн пені, 95 548,31 грн 3 % річних, 177 187,76 грн інфляційних нарахувань та 29 246,48 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідачем не виконано зобов`язання щодо сплати пайового внеску у розмірі 1 378 924,71 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), а відтак, підлягає стягненню в судовому порядку. Водночас, позивачем правомірно нараховано пеню у розмірі 298 104,40 грн, інфляційні втрати - 194 361,11 грн та 3% річних - 95 548,31 грн за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором пайової участі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мухлай» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.10.2021 у справі №911/1312/21 в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 298 104,40 грн, 3% річних у розмірі 95 548,31 грн, інфляційних нарахувань у розмірі 177 187,76 грн та 29 246,48 грн судового збору. В цій частині прийняти нове рішення, яким відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 298 104,40 грн пені, 95 548,31 грн 3 % річних, 177 187,76 грн інфляційних нарахувань та 29 246,48 грн судового збору. Судові витрати покласти на позивача. Одночасно в апеляційній скарзі апелянт просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення

Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку апелянта, суд помилково дійшов висновку про стягнення на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки вони нараховані, в тому числі, за період дії карантину на території України з 12.03.2020 (постанова Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020). Апелянт зазначає, що запровадження карантину є форс-мажором, внаслідок якого частково (або повністю) обмежувалася його робота. Як наслідок, відповідач з 12.03.2020 по 27.04.2021 фактично не міг проводити свою господарську діяльність, а відтак в силу статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. З огляду на викладене, рішення суду в частині задоволення стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягає скасуванню.

18.11.2021 матеріали апеляційної скарги надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Руденко М.А., Барсук М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Мухлай» про поновлення строку на апеляційне провадження залишено без розгляду, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мухлай» на рішення Господарського суду Київської області від 13.10.2021 у справі №911/1312/21 залишено без руху.

Апелянтом протягом встановленого строку з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху були усунені недоліки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мухлай» та призначено справу до розгляду на 12.01.2022. Зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 13.10.2021 у справі №911/1312/21.

05.01.2022 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишивши оскаржуване рішення без змін. Виконавчий комітет Вишневої міської ради Бучанського району Київської області зазначив, що відповідачем не доведено факту існування непереборної сили, що завадило своєчасно виконати свої зобов`язання за договором пайової участі. Крім того, термін виконання зобов`язання закінчився до початку дії карантину, а саме 31.12.2019, а відтак, позивачем правомірно нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 розгляд справи відкладено на 02.02.2022.

20.01.2022 апелянтом подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому він наголошує щодо незгоди з судовим рішенням саме в частині нарахування штрафних санкцій, оскільки такі санкції були нараховані, в тому числі, і в період дії карантину. Господарська діяльність апелянта полягає у наданні в оренду комерційних приміщень. Діяльність контрагентів за договорами оренди повністю або частково обмежувалася в період карантину, а відтак, апелянт недоотримав частини запланованого прибутку, що в свою чергу вплинуло на виконання взятих на себе зобов`язань за договором пайової участі. Крім того, апелянт зазначає про зміну законодавства у даній сфері, так 20.09.2019 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", відповідно до якого з 01.01.2020 у забудовників відсутній обов`язок щодо сплати пайового внеску та укладення відповідних договорів.

28.01.2022 позивачем подано до суду заперечення, у яких він зазначає про обов`язок виконання взятих на себе зобов`язань відповідачем, а у випадку несвоєчасного їх виконання останній має сплатити встановлені договором чи законом штрафні санкції, 3% річних чи інфляційні втрати. Суд першої інстанції неправомірно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині.

01.02.2022 до суду від апелянта надійшли доповнення до відповіді на відзив на апеляційну скаргу, у яких він просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 86% до 84 012,17 грн. В обґрунтування клопотання апелянт зазначив, що сума нарахованих позивачем штрафних санкцій є неспівмірно великою та такою, що зупинить господарську діяльність відповідача. Водночас, відповідач не відмовляється від взятих на себе зобов`язань за договором пайової участі та частково здійснює погашення заборгованість. Крім того, відповідач у досудовому порядку звертався до позивача з проханням змінити графік погашення основної заборгованості. Апелянт зазначав, що договір пайової участі є договірним правовим актом, який не передбачає отримання прибутку позивачем, тобто невиконання такого договору у строк до 30.12.2019 не тягне негативних майнових наслідків для позивача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 відкладено апеляційний розгляд справи №911/1312/21 на 23.02.2022.

Однак, 23.02.2022 апеляційний розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючої судді Кропивної Л.В. на лікарняному з 23.02.2022.

Водночас, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Наказом Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022, у зв`язку з можливістю здійснення повноважень суддів безпосередньо у приміщенні суду, відновлено здійснення судочинства.

Утім, Головуючий суддя з 04.04.2022 по 14.04.2022 перебував у щорічній відпустці, а з 15.04.2022 по 22.04.2022 на навчанні в Академії фінансового моніторингe.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2022 призначено апеляційних розгляд справи на 25.05.2022, що на думку суду є розумним строком розгляду справи, тобто таким, що є суб`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав з урахуванням Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 133/2022 від 14.03.2022 і ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У судовому засіданні відповідач просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з нього штрафних санкцій та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, або зменшити розмір штрафних санкцій на 86% до 84 012,17 грн. Позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 20.05.2019 між Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (позивач, виконком) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мухлай» (відповідач, замовник) укладений Договір № 1842/05-19 про пайову участю у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Вишневе Києво-Святошинського району Київської області.

Відповідно до умов п. 1.1 договору замовник зобов`язується взяти пайову участь у створені та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишневе та перерахувати на спеціальний рахунок міського бюджету м. Вишневе, грошові кошти на пайову участь у створені та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишневе у розмірі, що дорівнює 5 % від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - Торговельно-розважального комплексу на вул. Київській, 2-Л в м. Вишневе Київської області та складає 6 595 284,15 грн.

Загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта, визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами та підтверджена експортною оцінкою щодо розгляду кошторисної частини проектної документації наданою ТОВ «Експертиза МВК» та становить 131 905 682,84 грн.

Замовник взяв на себе обов`язок перерахувати виконкому кошти, визначені у Додатку № 1 до договору, на «Спеціальний рахунок», з призначенням платежу: «пайова участь (внесок) у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишневе», у строк до 31 грудня 2019 року (п. 2.1 договору).

Умовами п. 6.1 договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов`язань за договором, але не пізніше 31.12.2019.

20.05.2019 між Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (позивач, виконком) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мухлай» (відповідач, замовник) був укладений Додаток № 1 до Договору № 1842/05-19 від 20.05.2019, яким затверджений розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури міста Вишневе Києво-Святошинського району Київської області від загальної кошторисної вартості будівництва - Торговельно-розважального комплексу по вулиці Київській, 2-Л в місті Вишневе Києво-Святошинського району Київської області.

Загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта - 131 905 682,84 грн.; 5 % від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкту - 6 595 284,15 грн.

Рішенням виконавчого комітету Києво-Святошинського району № 27/7 від 22.05.2019 вирішено: прийняти до комунальної власності територіальної громади міста Вишневе тепломережу по об`єкту «Будівництво торговельно-розважального комплексу на вул. Київській, 2-Л в м. Вишневе Київської області», що збудована відповідно до Технічних умов № 585 від 22.11.2018, виданих комунальним підприємством «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, затверджених рішенням Виконавчого комітету Вишневої міської ради № 54/26 від 28.11.2018 на загальну суму 3 016 359,44 грн. в якості сплати пайової участі (внеску) за Договором про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишневе від 20.05.2019 № 1842/05-19; тепломережу по об`єкту «Будівництво торговельно-розважального комплексу на вул. Київській, 2-Л в м. Вишневе Київської області (тепломережа)», передати на баланс та обслуговування КП «Вишнівськтеплоенерго» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області; погодити укладення Додаткового договору до Договору № 1842/05-19 від 20.05.2019 між Виконавчим комітетом Вишневої міської ради та ТОВ «Мухлай», у зв`язку із передачею тепломережі по об`єкту «Будівництво торговельно-розважального комплексу на вул. Київській, 2-Л в м. Вишневе Київської області (тепломережа)».

25.07.2019 між Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мухлай» був укладений Додатковий договір № 1 до Договору про пайову участю у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Вишневе Києво-Святошинського району Київської області № 1842/05-19 від 20.05.2019, в якому визначено, що сума пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Вишневе, становить 3 578 924,71 грн. (6 595 284,15 грн. розмір пайової участі передбачений договором - 3 016 359,44 грн. вартість тепломережи переданої до комунальної власності).

Позивач зазначає, що за умовами договору відповідач мав перерахувати повну суму коштів у строк до 31.12.2019, проте відповідач в порушення своїх договірних зобов`язань, повну суму платежів ані у визначений договором строк, ані до теперішнього часу не здійснив, в результаті невиконання умов договору у нього виникла заборгованість перед бюджетом міста.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.05.2019 між Виконавчим комітетом Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (виконком) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мухлай» (замовник) укладений Договір № 1842/05-19 про пайову участю у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Вишневе Києво-Святошинського району Київської області на умовах, визначених договором. Даний договір дійсний та сторонами не оскаржується.

Відповідно до умов договору об`єктом будівництва є Торговельно-розважального комплексу на вул. Київській, 2-Л в м. Вишневе Київської області.

Відповідно до Додаткового договору № 1 від 25.07.2019, укладеного до Договору про пайову участю у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Вишневе Києво-Святошинського району Київської області № 1842/05-19 від 20.05.2019 визначено, що сума пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Вишневе, становить 3 578 924,71 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 1842/05-19 від 20.05.2019 замовник взяв на себе обов`язок перерахувати виконкому кошти на «Спеціальний рахунок», з призначенням платежу: «пайова участь (внесок) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишневе», у строк до 31 грудня 2019 року.

Однак відповідач в порушення своїх договірних зобов`язань, своєчасно та повно не здійснив всі належні платежі у визначений договором строк, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 1 378 924,71 грн. Відповідач не відмовляється від взятих на себе зобов`язань за договором та визнає за собою заборгованість у розмірі 1 378 924,71 грн.

Водночас, відповідач не погоджується з рішенням суду в частині стягнення з нього на користь позивача 298 104,40 грн пені, 194 361,11 грн інфляційних втрат та 95 548,31 грн 3 % річних.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нормами статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Апеляційний суд критично відноситься до доводів апелянта про помилковість нарахування штрафних санкцій за період дії карантину на території України з 12.03.2020, що є форс-мажорною обставиною, внаслідок якої частково (або повністю) обмежувалася його робота.

Умовами п. 2.1 договору, замовник взяв на себе обов`язок перерахувати виконкому кошти, визначені у Додатку № 1 до договору, на «Спеціальний рахунок», з призначенням платежу: «пайова участь (внесок) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишневе, у строк до 31 грудня 2019 року.

Сторонами передбачалося належне виконання договору до 31.12.2019. Однак, відповідач не здійснив повний та своєчасний розрахунок за договором пайовою участі, що стало підставою для нарахування пені.

Умовами п. 5.1 договору визначено, що форс-мажорні обставини - це обставини,що виникли внаслідок подій екстраординарного характеру, які не могли бути передані та якими сторони не могли запобігти, наприклад, пожежі, повені, шторми, пилові, бурі, землетруси, засухи, або інші природні явища, а також війні, обмеження або санкції будь-яких держав, що відбулися де-юре або де-факто, дії органів державної влади, блокади, страйки, саботажі, безладдя, заколоти, затримки авіарейсів за умов, що ці обставини впливають на виконання договірних зобов`язань та у їх виникненні відсутня вина сторони, якій такі обставини перешкодили виконанню свого обов`язку за цим договором.

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести. Натомість, введений з 12.03.2020 на території України карантин жодним чином не вплинув на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, оскільки вони мали бути виконані до цього періоду, а саме до 31.12.2019.

Відповідачем не надано й будь-яких інших доказів настання неможливості виконання ним своїх зобов`язань за договором. При цьому відсутність у відповідача коштів на внесення пайового внеску не звільняє боржника у грошовому зобов`язанні від відповідальності в розумінні ч. 2 ст. 617 ЦК та ч. 2 ст. 218 ГК

Отже, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 298 104,40 грн, 3 % річних - 95 548,31 грн та інфляційних втрат - 177 187,76 грн (арифметично вірна сума після здійснення судом вірного розрахунку).

Стосовно зауважень апелянта щодо прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019, яким, зокрема, скасовано пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту колегія суддів зазначає наступне. Відповідний закон містить Прикінцеві та перехідні положення в яких зафіксовано, зокрема, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. А відтак, сторона договору має нести відповідальність за неналежне виконання, укладеного нею, договору.

Водночас, колегія суддів, розглянувши клопотання апелянта про зменшення розміру штрафних санкцій, дійшла висновку про відмову в його задоволенні.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. В законі не визначається перелік виняткових обставин та не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій у зв`язку з чим господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.

Відтак, при вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

Поняття "значно" та "надмірно", які використовуються ст. ст. 551 ЦК та 233 ГК, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

У справі, що переглядається апеляційним судом, позивачем нараховані штрафні санкції від загальної суми основного боргу станом на дату подання позову, яка складала 1 878 924,71 грн. За неналежне виконання умов договору позивач просив суд стягнути на його користь (крім суми основного боргу): 298 104,40 грн пені, 194 361,11 грн інфляційних втрат та 95 548,31 грн 3 % річних. Водночас, судом першої інстанції встановлено правильність нарахування пені та 3% річних, однак інфляційні витрати підлягають стягненню у розмірі 177 187,76 грн.

Колегія суддів зазначає, що сума штрафних санкцій, що підлягає задоволенню, не є значною чи надмірною та не може розцінюватися судом як така, що є джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Насамперед, метою заявлених штрафних санкцій є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не є непомірним тягарем для відповідача.

Господарська діяльність, яка здійснюється відповідачем, є діяльністю на власний ризик, і тому не є підставою для зменшення розміру пені. Посилання апелянта на введення на території України карантину, не є підставою неможливості здійснення боржником своєчасних розрахунків з позивачем, оскільки обов`язок щодо сплати коштів за договором пайової участі виник до введення карантину .

Колегія суддів, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, встановила відсутність обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом встановлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мухлай» на рішення Господарського суду Київської області від 13.10.2021 у справі №911/1312/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 13.10.2021 у справі №911/1312/21 залишити без змін.

Матеріали справи №911/1312/21 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.07.2022.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Руденко

М.А. Барсук