Постанова

від 27.07.2022 по справі 260/268/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2022 року

м. Київ

справа № 260/268/20

адміністративне провадження № К/9901/30313/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бліцарт Продукціон"

на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року (суддя Рейті С.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року (головуючий суддя Коваль Р.Й., судді Гуляк В.В., Святецький В.В.)

у справі №260/268/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бліцарт Продукціон"

до Управління Держпраці у Закарпатській області

про визнання незаконними та скасування постанов про накладення штрафу

І. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бліцарт Продукціон" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області, в якому просило визнати незаконними та скасувати постанови Управління Держпраці у Закарпатській області від 17 жовтня 2019 року про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ЗК336/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-125 та № ЗК336/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-126, якими на Товариство з обмеженою відповідальністю "Бліцарт Продукціон" накладені два штрафи у розмірі 125 190 грн та 41 730 грн відповідно.

2. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року, у позові відмовлено.

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бліцарт Продукціон" з вказаними судовими рішеннями не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

4. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 06 вересня 2019 року до Управління Держпраці у Закарпатській області звернувся гр. ОСОБА_1 , який повідомив, що з лютого 2019 року до моменту призову на строкову військову службу (10 червня 2019 року) він працював пресувальником на виробництві Товариства з обмеженою відповідальністю "Бліцарт Продукціон", але незважаючи на письмове звернення на підприємство та передачу всіх необхідних документів, які підтверджують факт проходження служби, останнє відмовляється здійснювати будь-які виплати, мотивуючи це тим, що він працював на підприємстві не за трудовим договором, а за договором цивільно-правового характеру.

6. Відповідно до вказаного звернення, на підставі наказу Управління Держпраці у Закарпатській області від 12 вересня 2019 року № 159 "Про проведення інспекційних відвідувань" та направлення на проведення інспекційного відвідування від 13 вересня 2019 року № 753, 20 вересня 2019 року Управління Держпраці провело інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "Бліцарт Продукціон", за результатами якого було складено Акт від 20 вересня 2019 року № ЗК 336/216/АВ.

7. Інспекційним відвідуванням встановлено, що Товариство та ОСОБА_1 04 лютого 2019 року уклали цивільно-правовий договір N 4 на виконання допоміжних робіт пресувальника дільниці " Пресування сендвіч лиж " з терміном дії з 04 лютого 2019 року по 10 червня 2019 року.

8. Проте, у своїй заяві ОСОБА_1 зазначив, що працював у Товаристві пресувальником, займався виробництвом лиж, що є основним видом діяльності підприємства, робота виконувалась позмінно та був організований безкоштовний транспорт до місця роботи. Заробітна плата нараховувалась на картковий рахунок відкритий в АТ "Комінвестбанк" в рамках зарплатного проекту.

9. Також, договором цивільно-правового характеру, укладеним між Товариством та ОСОБА_1 , не визначено конкретний обсяг та вид допоміжних робіт, котрі зобов`язаний виконати ОСОБА_1 на користь Товариства.

10. Встановлено, що у штатному розписі Товариства на дільниці "Пресування сендвіч лиж" є посада пресувальника - 6 одиниць, які станом на 04 лютого 2019 року були заповнені.

11. Окрім того, в рамках інспектування встановлено, що за актами про передачу виконаних робіт виплата грошових коштів за виконані роботи відповідно до виписки АТ "Комінвестбанк" за договором N 089-0024221-Ф/16-KRD за період з 01 лютого 2019 року по 07 червня 2019 року ОСОБА_1 здійснювалась двічі на місяць.

12. Проаналізувавши строки виплати ОСОБА_1 грошових коштів за цими актами про передачу виконаних робіт, контролюючий орган дійшов висновку, що ці виплати проводилися разом із виплатою заробітної плати по підприємству основним працівникам, як це передбачено статтею 155 Кодексу законів про працю України, тобто, виплата заробітної плати не менше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів та не пізніше семи днів після періоду, за який здійснюється виплата.

13. У рамках інспектування встановлено, що акт про передачу виконаної роботи від 30 червня 2019 року № 1881/6/2019 сторони цивільно-правового договору від 04 лютого 2019 року № 4 - замовник в особі директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бліцарт Продукціон" ОСОБА_2 та виконавець ОСОБА_1 підписали 30 червня 2019 року. Проте, згідно з довідкою від 24 червня 2019 року № 1986/2, виданої командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3, солдат ОСОБА_1 з 14 червня 2019 року перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1, отже підписати акт про передачу виконаної роботи від 30 червня 2019 року № 1881/6/2019 він не мав фізичної можливості.

14. Встановлено також, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Бліцарт Продукціон" є: код КВЕД 32.30 "Виробництво спортивних товарів".

15. Враховуючи наведене, контролюючий орган констатував, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Бліцарт Продукціон" ОСОБА_2 допустив до виконання допоміжних робіт пресувальника дільниці "Пресування сендвіч лиж" ОСОБА_1 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу, чим порушив вимоги статті 24 КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2017 року № 413.

16. У своїй заяві від 06 вересня 2019 року ОСОБА_1 вказав, що з 10 червня 2019 року призваний на строкову військову службу. Проте, незважаючи на письмове звернення до підприємства та передачу всіх необхідних документів, які підтверджують факт проходження служби, товариство відмовилося здійснювати будь-які виплати.

17. З цього приводу інспекційним відвідуванням встановлено, що згідно з витягом з наказу військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату від 12 червня 2019 року №28-ОС ОСОБА_1 призваний на військову службу, йому присвоєно первинне військове звання "солдат" та згідно з довідкою від 24 червня 2019 року № 1986/2, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3, солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1. Проте, у зв`язку з укладанням 04 лютого 2019 року цивільно-правового договору № 4 за призваним на строкову військову службу ОСОБА_1 директор Товариства не зберіг місце роботи та середній заробіток, чим порушив вимоги частини 3 статті 119 КЗпП України.

18. Директор Товариства подавав до Управління Держпраці у Закарпатській області заперечення та зауваження щодо розгляду Акта від 20 вересня 2019 року № ЗК 336/216/АВ, які Управлінням Держпраці у Закарпатській області були залишені без задоволення.

19. Крім Акта за наслідками інспекційного відвідування також було складено протокол про адміністративне правопорушення від 20 вересня 2019 року № ЗК336/216/АВ/П/ПТ (1), який надіслано для розгляду до Ужгородського міськрайонного суду.

20. 02 жовтня 2019 року Управління Держпраці у Закарпатській області склало припис за № ЗК 336/216/АВ/П, яким зобов`язало директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Бліцарт Продукціон" усунути встановлені інспекційним відвідуванням порушення законодавства про працю та про виконання цього припису у визначені в ньому строки надати письмове повідомлення із долученням копій первинних документів.

21. На виконання вимог цього припису товариство надіслало до Управління Держпраці у Закарпатській області листа, в якому вказало про своє непогодження з виявленими під час інспекційного відвідування порушеннями, оскільки висновки Акта інспекційного відвідування не відповідають дійсності та є безпідставними, а товариство та його керівник не допускали жодних порушень законодавства про працю, в т. ч. й таких, що зазначені в Акті, про що було подано відповідні зауваження та заперечення. Також, на виконання вимог припису було надано копію відповідного наказу по підприємству.

22. 08 жовтня 2019 року начальник Управління Держпраці у Закарпатській області прийняв рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ЗК 336/216/АВ/П/ПТ-ТД, відповідно до чого листом № 07-02/3844 директора Товариства було повідомлено, що розгляд справи про накладення штрафу відбудеться 17 жовтня 2019 року о 09 год. 30 хв.

23. Керуючись статтею 259 Кодексу законівпро працю України (далі - КЗпП України), статтею 53 Закону України "Про зайнятість населення", частиною 3 статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування", пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення перший заступник начальника Управління Держпраці у Закарпатській області 17 жовтня 2019 року прийняв постанови:

- N ЗК336/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-125, якою на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України наклав на Товариство штраф у розмірі 125 190,00 грн;

- N ЗК336/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-126, якою на підставі абзацу п`ятого частини другої статті 265 КЗпП України наклав на Товариство штраф у розмірі 41 730,00 грн.

24. Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач оскаржив її до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

25. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що оскаржувані постанови про накладення штрафу прийняті уповноваженою посадовою особою Управління Держпраці у Закарпатській області в межах своїх повноважень, з дотриманням порядку їх накладення, є законними і скасуванню не підлягають.

26. Суди дослідили цивільно-правовий договір, укладений між позивачем і ОСОБА_1 і зробили висновок про те, що зі змісту наданого договору не вбачається який саме конкретний результат роботи повинен передати Виконавець Замовнику, не вказані перелік завдань, обсяг роботи, її види, одиниця виміру, ціна за одиницю; предметом такої угоди є саме процес праці, а не її кінцевий результат; гр. ОСОБА_1 повинен був виконувати систематично певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк за посадою пресувальника, яка передбачена штатним розписом та Класифікатором професій ДК 003:2010. Наявність прихованих трудових відносин, на думку судів, підтверджується систематичністю виплати грошових коштів ОСОБА_1 за актами про передачу виконаних робіт; такі виплати проводились разом із виплатою заробітної плати по підприємству основним працівникам, як це передбачено статтею 155 КЗпП України.

27. Також суди вважали, що на ОСОБА_1 поширюються гарантії щодо збереження місця роботи (посади) та середнього заробітку на підприємстві, встановлені статтею 119 КЗпП України та частиною другою статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

28. Заявник, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 626, 901 Цивільного кодексу України, а також приписи статті 21 Кодексу законів про працю України, оскільки не взяли до уваги висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, які (такі висновки) викладені в постанові Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №160/5315/19, від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, 06 березня 2019 року у справі № 802/2066/16-а, 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18. Додатково скаржник зауважує, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 837 Цивільного кодексу України.

29. У касаційній скарзі зазначено, що судами проігноровано рішення Ужгородського міськрайонного суду від 02 грудня 2019 року у справі №308/12296/19, яке набрало законної сили і яким спростовано обставини, викладені в Акті інспекційного відвідування.

30. Позивач стверджує, що судами першої та апеляційної інстанції повністю проігноровано факт того, що лише після завершення цивільно-правового договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бліцарт Продукціон», котрий завершився 10 червня 2019 року, ОСОБА_1 поступив на військову службу у військову частину НОМЕР_1 з 14 червня 2019 року (відповідно до Довідки від 24 червня 2019 року № 1986/2, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 МО України).

31. У відзиві на касаційну скаргу відповідач погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та наголошує, що цивільно-правовий договір укладений із громадянином ОСОБА_1 має ознаки трудового договору.

32. Відповідач звертає увагу суду, що інспектуванням встановлено, що за призваним на строкову військову службу ОСОБА_1 директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Бліцарт Продукціон» ОСОБА_2 не збережено місце роботи та середній заробіток у зв`язку підміною трудового договору цивільно-правовим, чим порушено частину статті 119 КЗпП України.

33. Також Головне управління Держпраці у Закарпатській області вважає, що постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 грудня 2019 року у справі №308/12296/19 не має преюдиційного значення для справи, що розглядається.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

34. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

35. За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

36. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

37. Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

38. За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

39. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

40. З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

41. Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України.

42. Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України договором про надання послуг є договір, відповідно до якого одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлене договором. Згідно зі статтею 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

43. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

44. При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

45. Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час здійснення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Бліцарт Продукціон» інспектору було надано цивільно-правовий договір від 04 лютого 2019 року №4, за змістом якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати такі роботи (надати послуги): допоміжні роботи пресувальника дільниці "Пресування сендвіч лиж". Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку... Замовник забезпечує Виконавця усім необхідним для виконання роботи, передбаченої цим Договором. Замовник зобов`язаний своєчасно прийняти й оплатити виконану Виконавцем роботу (пункти 1.1 - 1.4 договору).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду згідно акту виконаних робіт. Оплата виконується не пізніше 5-ти днів з дня прийняття Змовником акту виконаних робіт.

46. Суди, дослідивши умови договору, зробили висновок про те, що договори цивільно-правового характеру укладаються для виконання разових робіт, а відповідно до вказаного вище договору ОСОБА_1 працював на постійній основі весь період, який було охоплено інспекційним відвідуванням, без перерви - з 04 лютого 2019 року по 10 червня 2019 року, що свідчить про запланований тривалий характер надання послуг за цим договором; постійний характер виконання, що можуть виконувати лише штатні працівники, які пройшли навчання, інструктаж та перевірку знань з охорони праці.

Також зі змісту наданого договору не вбачається який саме конкретний результат роботи повинен передати Виконавець Замовнику, не вказані перелік завдань, обсяг роботи, її види, одиниця виміру, ціна за одиницю; предметом такої угоди є саме процес праці, а не її кінцевий результат; гр. ОСОБА_1 повинен був виконувати систематично певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк за посадою пресувальника, яка передбачена штатним розписом та Класифікатором професій ДК 003:2010.

47. Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що зазначені вище угоди, укладені позивачем з фізичними особами не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом праці, мали триваючий характер, не закінчувалися фактом надання послуги, що є характерним для трудових функцій.

48. Зазначене спростовує доводи скаржника про безпідставне визначення цивільних відносин між позивачем та вказаними вище особами як трудових.

49. Суд має наголосити на тому, що дії позивача щодо надання трудовим договорам форми цивільно-правового договору перешкоджає реалізації правам фізичних осіб на працю, гарантованого Конституцією України та Кодексом законів про працю України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічно оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.

50. Відповідно до частини 2 статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України, призвані на строкову військову службу, користуються гарантіями, зокрема передбаченими частинами 3 та 4 статті 119 КЗпП України.

51. Частинами 3, 4 статті 119 КЗпП України зокрема визначено, що працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, призваними на строкову військову службу, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, незалежно від підпорядкування та форми власності, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

52. Суди встановили, що згідно із витягом з наказу Закарпатського ОВК від 12 червня 2019 року №28-ОС ОСОБА_1 призваний на строкову військову службу, йому присвоєно первинне військове звання "солдат".

53. З огляду на те, що інспекторами праці виявлено та в ході судового розгляду підтверджено наявність прихованих трудових відносин між позивачем і ОСОБА_1 , то на нього поширюються гарантії щодо збереження місця роботи (посади) та середнього заробітку на підприємстві, встановлені статтею 119 КЗпП України та частиною 2 статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

54. Отже, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у позові.

55. Скаржник у касаційній скарзі наполягає на тому, що договір вже досліджувався в судовому порядку при розгляді справи №308/12296/19, тому суди при розгляді цієї адміністративної справи не повинні були повторно досліджувати умови договорів.

56. Верховний Суд не погоджується з такими висновками, виходячи з такого.

57. Частиною 4 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина 5 вказаної статті).

58. Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

59. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною 4 статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

60. З постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02 грудня 2019 року у справі №308/12296/19 вбачається, що позивачем у названій справі є ОСОБА_2 , працюючий на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Бліцарт Продукціон», а відповідачем - головний інспектор Управління Держпраці у Закарпатській області. У судовому засіданні приймав участь тільки представник позивача.

61. Тобто суб`єктний склад у справі №308/12296/19 і цій справі відрізняється, що свідчить про те, що застосування преюдиції, як просить скаржник у касаційній скарзі, у цьому випадку не узгоджується з частиною 4 статті 78 КАС України.

62. Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

63. Частина 6 зазначеної статті відрізняється від інших тим, що містить припис про обов`язковість врахування для адміністративного суду зокрема, постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, в питанні, чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони певною особою.

64. Колегія суддів вважає, що у вказаній справі не можна застосувати вказану постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення як преюдицію на підставі частини 6 статті 78 КАС України, оскільки у справі №308/12296/19 встановлено відсутність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_2 , а не Товариства з обмеженою відповідальністю «Бліцарт Продукціон».

65. Щодо посилання скаржника на судову практику, викладену в постанові Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №160/5315/19, від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17, 06 березня 2019 року у справі № 802/2066/16-а, 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, колегія суддів відзначає, що аналіз зазначених постанов Верховного Суду, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваних судових рішень не дає підстав для висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили підхід, неодноразово висловлений Верховним Судом при розгляді цієї категорії спорів. Натомість інше вирішення судами першої та апеляційної інстанцій спору у цій справі в порівнянні із результатами касаційного перегляду у вказаних у касаційній скарзі справ обумовлено іншим складом обставин у справі та оцінкою доказів.

66. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених ст.341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

67. З огляду на викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

68. Оскільки Верховний Суд залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.

69. Керуючись статтями 2, 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бліцарт Продукціон" залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року у справі №260/268/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб